"27" липня 2011 р. Справа № 3/92
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Прокопанич Г.К.
суддів Малетич М.М.
Шевчук С.Р.
за участю представників:
Скаржника: ОСОБА_2. дов. від 26.07.2011 року;
Позивача: ОСОБА_3 дов. від 05.07.2011 року №245-2011; ОСОБА_4 дов. від 05.07.2011 року №244-2011;
Відповідача: не з'явився.
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення господарського суду Львівської області від 08.12.2010 року та на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2011 року
у справі № 3/92
за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТЕК", м.Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЗЕР Плюс Львів", м.Львів
про стягнення 4 220 450,43 грн.
за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЗЕР Плюс Львів", м. Львів
до товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТЕК", м. Київ
про визнання недійсним договору поставки обладнання № 4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 року та додаткової угоди до нього №1 від 04.05.2007 року
за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Компанії "Фортів Лтд" , Маршалові острови
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТЕК", м.Київ
про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 04.05.2007 року та договору № 4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 року
У травні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТЕК" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЗЕР Плюс Львів", просило стягнути з відповідача вартість поставленого за договором купівлі-продажу майна у розмірі 4 220 450,43 грн., посилаючись на невиконання відповідачем умов договору щодо його оплати.
Заявою від 29.06.2010 року позивач збільшив позовні вимоги, доповнив їх та просив сягнути з відповідача пеню за порушення умов оплати за отриману продукцію у розмірі 75 411,93 грн.
Заперечуючи проти позову, товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАЗЕР Плюс Львів" зазначило, що сторони за договором поставки від 09.02.2007 року в порядку, визначеному статями 512, 520 Цивільного кодексу України уклали між собою договір про переведення боргу №4К-1/1812, що, фактично, за своїм змістом поєднав елементи двох договорів, а саме: відступлення права вимоги та переведення боргу, та наслідком укладення такого договору стала заміна сторін у зобов'язанні (а.с. 104-105, том 1).
У липні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАЗЕР Плюс Львів" звернулося до господарського суду Львівської області з зустрічним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТЕК", просило визнати недійсним договір поставки обладнання та додаткову угоду №1 до договору, посилаючись та те, що вони всупереч вимогам 203, 215 Цивільного кодексу України підписані особою, повноваження якої не визначені (а.с. 127-128, том 1).
У листопаді 2010 року до господарського суду Львівської області з зустрічною позовною заявою звернулась третя особа , яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Компанія "Фортів Лтд" з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТЕК", товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЗЕР Плюс Львів", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Компанія Ачілсон Менеджмент Лімітед, просила визнати недійсною додаткову угоду №1 від 04.05.2007 року до договору № 4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 року, оскільки вона підписана невідомою особою (а.с. 45-47, том 2).
Рішенням господарського суду Львівської області від 08.12.2010 року у справі № 3/92 (головуючий Березяк Н.Є., судді Довга О.І., Цікало А.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2011 року (головуючий Бонк Т.Б., судді Бойко С.М., Марко Р.І.) задоволено первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТЕК", стягнуто на користь позивача 4 220 450, 43 грн. основного боргу, 75 411, 93 грн. пені, 25 500 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відмовлено у задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Лазер Плюс Львів" до товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТЕК" про визнання недійсним договору поставки обладнання № 4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 року та додаткової угоди до нього № 1 від 04.05.2007 року та у задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 04.05.2007 року до договору № 4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 року.
Оскаржені судові рішення мотивовані посиланням на статті 509, 525, 526 Цивільного кодексу України щодо належного виконання зобов'язань.
Не погодившись з судовими актами, ОСОБА_5 звернувся з касаційною скаргою, просив скасувати прийняті у справі рішення, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, а саме, розгляд справи за відсутності особи, прав та обов'язку якої стосуються оскаржені судові акти.
Заявник касаційної скарги посилався на те, що він є поручителем у договорі поруки №1-24/07/09 від 24.07.2009 року, укладеному між товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАЗЕР Плюс Львів" (боржник), ОСОБА_5 (поручитель) та товариством з обмеженою відповідальністю "ОПТЕК" (кредитор), та, відповідно до пункту 3.3.1 договору поруки кредитор був зобов'язаний повідомити його про невиконання боржником зобов'язань, забезпечених порукою.
Заперечуючи проти касаційної скарги, товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТЕК" вважає, що скаржник як засновник та учасник загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЗЕР Плюс Львів" знав чи мав знати про оскаржені судові рішення.
Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 25.07.2011 року № 03.07-05/418 сформовано колегію суддів: головуючий Прокопанич Г.К., судді Малетич М.М., Шевчук С.Р.
Представники відповідача, третьої особи у судове засідання не з'явилися, причин неявки суду не повідомили.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідача та третьої особи.
Заслухавши пояснення представників скаржника та позивача, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанції встановлено, що 09.02.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Карл Цейсс" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАЗЕР Плюс Львів" (покупець) укладений договір № 4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 року, за умовами якого позивач зобов'язався передати відповідачу медичне обладнання, а відповідач - прийняти та оплатити вартість обладнання, в порядку передбаченому умовами договору.
04.05.2007 року між сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору № 4К-390/07 Ukr від 09.02.2007 року, якою сторони визначили вартість майна та порядок розрахунків за поставлене обладнання.
Відповідно до умов додаткової угоди №1 від 04.05.2007 року вартість обладнання складає 5 350 455,83 грн., що є еквівалентом 815 561,70 EUR за курсом НБУ на дату укладення цього договору. Оплата за умовами цього договору повинна була здійснюватись покупцем на поточний рахунок постачальника в гривнях, за офіційним курсом НБУ гривні до євро, встановленому на день оплати.
На виконання умов договору позивач передав відповідачеві медичне обладнання у відповідній кількості та належної якості, здійснив монтаж обладнання та відповідне його гарантійне обслуговування. Факт отримання майна відповідачем підтверджується належним чином засвідченими документами: актом приймання-передачі № 03-208/ММІ від 25 вересня 2007 року; видатковими накладними № CZ-0000028 від 18 травня 2007 року; № CZ-0000070 від 25 вересня 2007 року; № CZ-0000113 від 17 грудня 2007 року та не заперечується відповідачем.
Відповідно до п.6.2.3 договору відповідач зобов'язувався сплатити залишок вартості обладнання у розмірі 4 280 364,67 грн., що на дату укладення додаткової угоди є еквівалентом 652 449,36 євро протягом 24 місяців з розрахунку 27 185,39 євро за кожен місяць з дати підписання акту приймання передачі майна, однак, свої договірні зобов'язання виконав частково, сплативши 379 895,06 євро.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заявником касаційної скарги надано копію договору поруки №1-24/07/09 від 24.07.2009 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАЗЕР Плюс Львів" (боржник), ОСОБА_5 (поручитель) та товариством з обмеженою відповідальністю "ОПТЕК" (кредитор), відповідно до пункту 1.1 якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання боржником зобов'язань щодо здійснення останнім розрахунку та можливих штрафних санкцій за договором поставки №4К-390/07 від 09.02.2007 року, укладеним між кредитором та боржником.
Що стосується тверджень заявника про необхідність скасування судових рішень як таких, що прийняті без залучення до участі у справі та стосовно прав і обов'язків поручителя (гр-на ОСОБА_5 -учасника товариства з обмеженою відповідальністю "Лазер Плюс"), який за договором поруки №1-24/07/09 від 24.07.2009 року зобов'язався перед позивачем відповідати за повне виконання товариством (боржником) своїх зобов'язань за договором поставки медичного обладнання від 09.02.2007, то касаційна інстанція не приймає їх до уваги з огляду на наступне.
Дійсно, відповідно до частин 1,2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Разом з тим, згідно з частини 1 статті 555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.
Водночас, частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Таким чином, по-перше, чинне цивільне законодавство встановлює можливість залучення до участі у справі боржника у разі пред'явлення позову до поручителя, а не навпаки, як помилково вважає заявник.
По-друге, заявлення позовних вимог щодо виконання солідарного обов'язку від усіх боржників (основного боржника та поручителя) або ж окремо від основного боржника (відповідача) є правом кредитора, тоді як позивач скористався таким правом, правомірно пред'явивши позов лише до боржника (ТОВ "ЛАЗЕР Плюс Львів"), що виключає необхідність залучення до участі у справі поручителя ( гр-на ОСОБА_5) в якості співвідповідача чи третьої особи.
На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Львівської області від 08.12.2010 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2011 року у справі № 3/92 залишити без змін.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді: М.М. Малетич
С.Р.Шевчук