"27" липня 2011 р. Справа № 42/344-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоКравчука Г.А.,
суддів:Уліцького А.М.,
Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Околиця"
на постановувід 29.03.11 Харківського апеляційного господарського суду
у справі№42/344-10
господарського судуХарківської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Околиця"
доХарківської міської ради
треті особи1. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради
2. Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації"
за участюпрокуратури м. Харкова
пропро визнання недійсним рішення
за участю представників сторін
від позивача:у засідання не прибули
від відповідача:ОСОБА_1, дов.
від третіх осіб:у засідання не прибули
від ГПУ:Гаврилова Ю.Ю., посв.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Околиця" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради про визнання недійсним рішення №06/10 від 24.02.10 "Про розгляд протестів прокурора міста Харкова" в частині скасування п. 139 додатку до рішення ради "Про внесення змін та доповнень до "Програми приватизації об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова"" від 27.12.2000.
До участі в справі в якості третіх осіб залучено Управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі -Управління) та Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації". У справу в інтересах держави в особі відповідача вступив Заступник прокурора м. Харкова.
Справа розглядалась судами неодноразово. Постановою від 30.11.10 Вищий господарський суд України скасував судові рішення в справі, направивши її на новий розгляд до суду першої інстанції для з'ясування підстав прийняття радою оспорюваного рішення та їх відповідності фактичним обставинам з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 16.04.09 №7-рп/2009.
Рішенням від 27.01.11 господарського суду Харківської області (суддя Яризько В.О.) позов задоволено, зокрема, з огляду на встановлення обставин виникнення на підставі скасованого радою рішення відповідних правовідносин.
Постановою від 29.03.11 Харківський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Фоміна В.О. - головуючий, Кравець Т.В., Крестьянінов О.О.) рішення суду першої інстанції скасував, а в позові відмовив, дійшовши висновку про законність оскаржуваного рішення ради.
Ухвалою від 06.07.11 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Касатор доводить хибність висновків суду апеляційної інстанції та їх невідповідність фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 1974 року (з часу введення в експлуатацію) будинок по АДРЕСА_1 у м. Харкові загальною площею 3059,4 м2 використовувався Міським трестом ресторанів шляхом розміщення ресторану "Околиця", на базі якого було створено акціонерне товариство, а згодом ТОВ "Околиця".
На підставі розпорядження Фонду міського майна Харківської міської ради №325 від 01.04.93 колективом викуплено майно державного підприємства орендного підприємства -ресторану "Околиця" за договором купівлі-продажу державного майна від 14.04.93 та укладено договір оренди всього приміщення ресторану від 01.04.93 терміном на 25 років.
У 1999 році за ініціативою Управління комунального майна та приватизації на підставі наказу №229 від 09.02.99 вказаний договір оренди переукладено на новий договір №594 від 24.03.99 з терміном оренди до 24.03.04 та проведена експертна оцінка всього будинку, згідно з якою вартість будинку загальною площею 3059,4 м2 складає 386700 грн.
Відповідно до п. 139 Переліку нежитлових приміщень, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу орендарями, який є додатком №1 до рішення Харківської міської ради від 27.12.2000 "Про внесення доповнень до програми приватизації об'єктів комунальної власності м. Харкова", позивачу надано дозвіл приватизувати шляхом викупу нежитлове приміщення загальною площею 3059,4 м2 по АДРЕСА_1.
На виконання вказаного пункту 139 додатку між територіальною громадою м. Харкова в особі відповідача, від імені якого діяло Управління, та позивачем 25.04.03 укладено договір №2528-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень першого поверху №1-15, 17-23, І, ІІ загальною площею 383,1 м2 в будівлі літ. "А-2" по АДРЕСА_1. Також на підставі вказаного пункту додатку за договором №1936-В-С від 20.04.01 відповідачем викуплені нежитлові приміщення №№НОМЕР_1-НОМЕР_2, НОМЕР_3-НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6-НОМЕР_7, НОМЕР_8 загальною площею 415,1 м2, що розташовані на першому поверсі вказаної будівлі.
Тобто позивачем викуплено частину нежитлових приміщень площею 798,2 м2, а решта приміщень площею 2261,2 м2 залишилась в оренді на підставі договору №594 від 24.03.99 та додаткових угод до нього.
Але в зв'язку з розірванням на підставі рішення господарського суду Харківської області від 30.01.09 вказаного договору оренди №594 ТОВ "Околиця" виселено з орендованих ним приміщень площею 2261,2 м2, а приміщення передано Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради шляхом складання відповідного акту приймання-передачі.
Начальник Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради листом №10852 від 23.10.09 звернувся до прокурора м. Харкова з приводу незаконних дій ПП ОСОБА_2 щодо зайняття та використання приміщень по АДРЕСА_1, які раніше були повернуті ТОВ "Околиця", чим спричиняються збитки міському бюджету.
За результатами розгляду вказаного листа прокуратурою м. Харкова встановлено порушення ТОВ "Околиця" ч. 1 ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" під час приватизації державного майна ресторану "Околиця" та укладення договору купівлі-продажу №2528-А-С від 25.04.03, оскільки пунктом 139 вищевказаного Переліку передбачено викуп приміщення загальною площею 3059,4 м2, а ТОВ "Околиця" викупило лише 383,1 м2, а також порушення вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою КМУ №1440 від 10.09.03.
У зв'язку з викладеними обставинами прокурором м. Харкова 22.02.10 внесено протест на п. 139 додатку до рішення ради від 27.12.2000, який задоволено відповідачем шляхом прийняття спірного в справі рішення №06/10 від 24.02.10.
У силу ст.ст. 19, 144 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Згідно з ч. 4 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Направляючи дану справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України в постанові від 30.11.10 зауважив про необхідність врахування при вирішенні спору роз'яснень, наданих Конституційним Судом України в рішенні від 16.04.09 №7-рп/2009, згідно з яким зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт.
Одночасно Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Крім того, Конституційний Суд України зауважив, що на прокуратуру України покладено нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами місцевого самоврядування. Закон України "Про прокуратуру", прийнятий до набуття чинності Конституцією України, є чинним у частині, що не суперечить Основному Закону України, і передбачає порядок зупинення рішень органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України. Цим законом установлено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право опротестовувати акти виконавчих органів місцевих рад та вносити подання або протести на рішення місцевих рад залежно від характеру порушень. Протест прокурора приноситься до органу, який видав цей акт і зупиняє його дію, прокурору надається право звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним, і подача такої заяви зупиняє дію правового акта (частини перша, третя, четверта статті 21 Закону України "Про прокуратуру"). Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються прокурором у встановленому Законом України "Про прокуратуру" порядку з одночасним зверненням до суду.
З огляду на таке суд касаційної інстанції визнав за необхідне для правильного вирішення даного спору з'ясування обставин щодо виникнення на підставі скасованого пункту додатку до рішення певних правовідносин.
При новому розгляді справи суд першої інстанції встановив, що договори №1936-В-С від 20.04.01 і №2528-В-С від 25.04.03 укладені між сторонами в справі саме на підставі п. 139 додатку до рішення ради від 27.12.2000, а відтак відхилив доводи прокурора та відповідача про відсутність виконання цього рішення та виникнення на його підставі відповідних правовідносин.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність викладених у відповідному протесті прокурора доводів про порушення ч. 1 ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", яка лише встановлює перелік об'єктів приватизації, а не порядок викупу, а також Національного Стандарту №1, затвердженого вже після прийняття скасованого радою рішення від 27.12.2000 і укладення на його підставі договорів від 20.04.01 і від 25.04.03. Також суд зауважив, що здійсненою прокуратурою міста Харкова перевіркою законності проведення приватизації ресторану "Околиця" не встановлено порушень чинного законодавства в діях посадових осіб органів приватизації.
Натомість, суд апеляційної інстанції з такими висновками не погодився, пославшись на те, що ТОВ "Околиця" не виконаний пункт 139 додатку до рішення від 27.12.2000, а здійснений викуп лише окремих нежитлових приміщень першого поверху відповідної будівлі без підвалу, технічного поверху, споруд, інженерних мереж та замощень.
Однак згідно з вищевказаними положеннями рішення Конституційного Суду України неможливість органів місцевого самоврядування скасовувати свої попередні рішення пов'язана саме з обставинами виникнення на їх підставі певних правовідносин, пов'язаних з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.
Як в рішенні суду першої інстанції, так і в постанові суду апеляційної інстанції (а.с. 105 т. 5) зазначено, що на виконання п. 139 Переліку нежитлових приміщень, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу, Харківської міської ради позивачем здійснений викуп нежитлових приміщень частками шляхом укладення договорів №1936-В-С від 20.04.01 і №2528-В-С від 25.04.03.
Тобто вказані договори укладені саме на підставі п. 139 вказаного переліку та не були в установленому законом порядку визнані недійсними, зокрема з підстав їх повної чи часткової невідповідності цьому переліку, відповідному рішенню ради чи вимогам закону. Посилання ж суду апеляційної інстанції на положення ст.ст. 203, 215 ЦК України, що визначають недійсність правочинів, є безпідставними без застосування положень п. 1 ст. 83 ГПК України.
З огляду на таке судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність скасування радою пункту додатку до власного рішення від 27.12.2000, зважаючи на укладення на його підставі договорів купівлі-продажу, які в судовому порядку не визнані недійсними та певним чином виконані сторонами, тобто між сторонами виникли відповідні правовідносини на підставі цього пункту додатку.
Оскільки ж саме рішення від 27.12.2000 у судовому порядку з підстав його невідповідності вимогам закону також не оскаржувалось, викладені в судових рішеннях попередніх інстанції висновки щодо його законності чи незаконності є передчасними та не підлягають врахуванню.
Виходячи з викладеного, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, касаційну скаргу слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-11 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.03.11 у справі №42/344-10 скасувати.
3. Рішення господарського суду Харківської області від 27.01.11 у справі №42/344-10 залишити в силі.
Головуючий Г.Кравчук
Судді А.Уліцький
І.Ходаківська