Категорія №10.3.4
Іменем України
15 липня 2011 року Справа № 2а-5400/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Каюди А.М.,
при секретарі: Єгоровій О.О.
за участю:
прокурора-заявника: Грека М.В. (посвідчення №1068 від 08.10.2010)
представник позивача: ОСОБА_2 (довіреність №03-06/1070 від 10.06.2011)
представник відповідача: Чорнуха С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Прокурора Білокуракинського району Луганської області в інтересах держави в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Державної служби з питань інвалідів та ветеранів України до Білокуракинського сільського споживчого товариства про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 6011,54грн.,-
25 червня 2011 року Прокурор Білокуракинського району Луганської області в інтересах держави в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Державної служби з питань інвалідів та ветеранів України звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Білокуракинського сільського споживчого товариства про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 6011,54грн.
В обґрунтуванні позовних вимог зазначено, що в порушення ст..19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України» на підприємстві Білокуракинське сільське споживче товариство у 2010 році замість 1 інваліда, праця інвалідів не використовувалась. Таким чином, на підприємстві за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 16.04.2011 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 5877,78грн. Дана сума заборгованості по адміністративно-господарських санкцій підтверджується звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою №10-ПІ за 2010 рік від 20.05.2011. Оскільки сума заборгованості не сплачена, то це є підставою для нарахування пені у розмірі 133,76грн. Розмір пені у сумі 133,76грн. підтверджується розрахунком пені на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій.
Прокурор-заявник та представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги просили їх задовольнити, надали пояснення аналогічні викладеному у позові обставинам, просили задовольнити позові вимоги в повному обсязі.
Відповідач, в судовому засіданні позовні вимоги визнав, надавши відповідне клопотання.
Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.
Стаття 18 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» вимагає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 19 Закону № 875 для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
Виходячи з цієї норми, на підприємства (об'єднання), установи та організації покладено обов'язок самостійно встановлювати норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до законодавства. Норматив створення робочих місць для інвалідів встановлюється щорічно на весь рік, який є звітним періодом.
Згідно із частиною 1 статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина 2 статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).
Судом встановлено, що відповідач є особою, яка повинна приймати заходи до створення робочих місць для інвалідів. Згідно зі звітом про занятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік (форма №10-ПІ) наданого відповідачем та отриманого Луганським обласним відділенням Фонду захисту інвалідів 20 травня 2011 року Середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2010 році складає 9 осіб, кількість працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0, фонд оплати праці штатних працівників - 105,8 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника - 980 грн.
Згідно вищезазначеного Звіту позивач не зазначає відомості про кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». (а.с.9)
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення» встановлено, що відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.
Як вбачається з довідки Білокуракинського районного центру зайнятості в Луганській області, відповідачем надавалась інформація до центру зайнятості за встановленою статистичною формою звітності про потребу в працівниках, але без зазначення, чи може використовуватися праця інвалідів. (а.с.7)
Таким чином, відповідач повинен був сплатити штрафні санкції у встановленому законом розмірі, який у даному випадку становить 6011,54 грн., у т.ч. сума адміністративно - господарських санкцій - 5877,78грн., пеня за порушення строків сплати - 133,76грн., згідно наданому позивачем розрахунку, щодо правильності якого відповідач не заперечував (а.с.8).
Оскільки відповідач за час судового розгляду справи у добровільному порядку адміністративо-господарські санкції за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів не сплатив, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 5877,78грн. та 133,76грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.
Представником відповідача під час судового розгляду заявлено клопотання щодо розстрочки виконання судового рішення шляхом сплати суми боргу рівними частинами протягом дванадцяти місяців починаючи з вересня 2011 року, проти задоволення якого прокурор-заявник та представник позивача не заперечували.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.
З урахуванням клопотання представника відповідача та відсутністю заперечень прокурора-заявника та представника позивача, суд вважає за можливе відповідно до ч.1 ст.257 КАС України встановити спосіб та порядок виконання судового рішення шляхом розстрочення Білокуракинському сільському споживчому товариству сплати суми адміністративно-господарських санкцій рівними частинами протягом дванадцяти місяців починаючи з вересня 2011 року
Відповідно до статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 71, 94, 158-163, 167, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Прокурора Білокуракинського району Луганської області в інтересах держави в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Державної служби з питань інвалідів та ветеранів України до Білокуракинського сільського споживчого товариства про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 6011,54грн задовольнити повністю.
Стягнути з Білокуракинського сільського споживчого товариства (Луганська область, смт.Білокуракине, вул..Чапаєва,94, код 01744487) на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Державної служби з питань інвалідів та ветеранів України (р/р 31214230700118, код 24046834 МФО 804013 в ГУДКУ в Луганській області, код платежу 50070000) адміністративно-господарські санкції в сумі 5877,78грн. (п'ять тисяч вісімсот сімдесят сім гривень 78 копійок) та пеню за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 133,76 грн. (сто тридцять три гривні 76 копійок).
Розстрочити виконання рішення на 12 місяців шляхом стягнення з Білокуракинського сільського споживчого товариства суми адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 6011,54 грн. (шість тисяч одинадцять гривень 54 копійки) по 500 (п'ятсот) грн.. щомісячно, починаючи з вересня 2011 року, останній платіж 511,54грн. (п'ятсот одинадцять гривень 54 копійки) у вересні 2012 року.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Постанова складена в повному обсязі та підписана 20.07.2011.
СуддяА.М. Каюда