Україна
12 липня 2011 року Справа № 1170/2а-1531/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого -судді Притули К.М.
при секретарі -Білоус І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Маловисківське хлібоприймальне підприємство»до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,Ї
ВАТ «Маловисківське хлібоприймальне підприємство»звернулося до суду з адміністративним позовом в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000292310 від 12.04.2011 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 27500,00 грн.
В позовній заяві позивач зазначив, що 29.03.2011 року посадовими особами відповідача складений акт № 11/23-100/00954774 по результатах невиїзної документальної перевірки ВАТ «Маловисківське хлібоприймальне підприємство»з питань взаємовідносин з платником податків ПП «Крауз Ко»за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р.
На підставі вищезазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.04.2011 року № 0000292310 про сплату 27500,00 грн. податку на додану вартість.
Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 12.04.2011 року № 0000292310 підлягає визнанню нечинним, а відомості викладені в акті перевірки, суперечать діючому законодавству та не відповідають фактичним обставинам, що мають місце.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважає, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке винесене на підставі акту перевірки правомірним, а тому просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що позов відкритого акціонерного товариства «Маловисківське хлібоприймальне підприємство»до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що за результатами невиїзної документальної перевірки ВАТ «Маловисківське хлібоприймальне підприємство» з питань взаємовідносин з платником податків ПП «Крауз Ко»за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р., Маловисківською МДПІ складено акт від 29.03.2011 року №11/23-100/00954774.
В зазначеному акті зроблено висновок про порушення ВАТ «Маловисківське хлібоприймальне підприємство», а саме: встановлено відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) підприємству ВАТ «Маловисківське ХПП»від ПП «Крауз Ко», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже договори відповідно до п.п.1,2 ст.215, п.п.1,5 ст.203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, щ пов'язані з їх недійсністю.
Такі висновки податкової служби ґрунтуються на наступному.
Аналізом податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 р. від 20.01.2011 р. № 9006361953 , поданої ТОВ «Маловисківське ХПП»на виконання вимог Наказу ДПА України від 18.04.2008 р. № 266 «Про організацію взаємодії органів податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», встановлено, що податковий кредит підприємства ТОВ «Маловисківське ХПП»у грудні 2010 р. дорівнює 218975 грн. 10,1 % від суми загального податкового кредиту сформовано за рахунок постачальника -ПП «Краус Ко»- 22000 грн.
В ході проведення перевірки було встановлено, що операції з придбання товару не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, перевіркою не виявлено наявність розумних економічних або інших причин систематичного придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.
Крім того, від Кіровоградської ОДПІ отримано довідку від 17.03.2011 р. № 135/1520/36421483 «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Краус Ко»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з платником податків за грудень 2010 р. Згідно матеріалів перевірки товариству визнано недійсними дані наведені в декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року про обсяги придбання та продажу (а отже і про задекларовані податковий кредит та зобов'язання).Вказані висновки зроблені на підставі наступних обставин.
На юридичну та фактичну адресу ПП «Краус Ко», яка зазначена у реєстраційних документах платника податку (м. Кіровоград, вул. Кірова, 49 кв.1), направлено поштою запит від 08.02.2011 р. № 2789/10/1520 про надання пояснень та їх документального підтвердження, відповіді щодо надання обґрунтованих пояснень та висновків з підтверджуючими матеріалами, які б стверджували фактичне отримання чи відвантаження товарів (робіт чи послуг); документи, що підтверджують транспортування товарів - не надано, в зв'язку з чим ПП «Краус Ко»передано службовим листом до ГВПМ Кіровоградської ОДПІ для здійснення заходів передбачених п.6.2 Наказу ДПА України від 18.04.2008 р. № 266 «Про організацію взаємодії органів податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів».
Згідно інформації, наведеної ПП «Краус Ко» в податкових звітностях, не виявлено власних складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, в яких проводилася господарська діяльність. Таким чином, підприємство ПП «Краус Ко» фактично фінансово-господарської операції з покупцями не здійснювало.
Також перевіркою встановлено, що операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились, так як наслідок у ході перевірки не виявлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з його відсутністю.
В акті перевірки зроблено висновок, про те, що ПП Крауз Ко»не має можливості фактичного здійснення господарських операцій з врахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг, не має відповідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо.
Таким чином, відповідачем в акті перевірки, зроблено висновок, що суми податку на додану вартість сплачені (отримані) від ПП «Крауз Ко», що віднесені ВАТ «Маловисківське ХПП»до складу податкового кредиту та відображені в додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»відповідних звітних періодів не підлягають включенню до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, так як виписані за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину та не підтверджують факт поставки товару.
Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.
Відповідачем зроблено висновок, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) підприємству ВАТ «Маловисківське ХПП»від ПП «Крауз Ко», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, отже договори відповідно до п.п. 1, 2 ст.215, п.п. 1, 5 ст.203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Суд вважає такі висновки відповідача з посиланням на зазначені норми Цивільного кодексу України безпідставними виходячи з наступного.
Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.
Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.
Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).
Під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження висновок податкового органу, зроблений в акті перевірки, про те, що господарські операції позивача з його контрагентом, є нікчемним, згідно ст.ст. 215, 228 ЦК України. Зокрема, відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.
Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами - є тільки припущенням.
Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 Цивільного кодексу є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.
Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.
Відповідно ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. При цьому фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Угоди, які укладені між позивачем та контрагентом, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.
Відповідно до приписів статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
З огляду на викладене, наведені в акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання правочинів нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними (оспорюваний правочин).
Таким чином, суд вважає протиправними дії відповідача по визнанню зазначених правочинів нікчемними, що в свою чергу свідчить про протиправність висновків відповідача з приводу донарахування податку на додану вартість та штрафних санкцій.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 94, 162, 163 КАС України, суд,Ї
Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Маловисківське хлібоприймальне підприємство»- задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000292310 від 12.04.2011 р., яким відкритому акціонерному товариству «Маловисківське хлібоприймальне підприємство»визначено податкове зобов»язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 27500,00 грн.
Присудити відкритому акціонерному товариству «Маловисківське хлібоприймальне підприємство»з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3,40 грн.
Постанова відповідно до ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому проваджені, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Дата складання та підписання постанови в повному обсязі 18 липня 2011 року.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду К.М.Притула