ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"29" червня 2011 р. cправа № 2a-1450/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Чуприни О.В.
за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.
представника позивача: публічного акціонерного товариства ''Нафтохімік Прикарпаття'' -Полатайка С.С.
представника відповідача: Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області -Клюфінської У.М.
прокурора: прокуратури Івано-Франківської області - Савчук Л.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства ''Нафтохімік Прикарпаття''до Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та зобов'язання списати безнадійний податковий борг, пеню та штрафні санкції нараховані на суму податкового боргу, -
Відкрите акціонерного товариства ''Нафтохімік Прикарпаття''(далі -позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області (далі - відповідач) із адміністративним позовом про визнання протиправними дій по відмові у списанні безнадійного податкового боргу, викладеної у листі від 28.03.2011 року, та зобов'язання списати такий борг, нараховані на нього пеню і штрафні санкції.
Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач протиправно, в порушення вимог підпунктів 2.1.3. пункту 2.1., пунктів 4.3. і 4.4. Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податку, пункту 56.18 статті 56, пункту 101.1 статті 101, пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України та підпункту 5.2.4. пункту 5.2 статті 5, підпункту 15.1.1. пункту 15.1 статті 15, підпункту 18.2.1. пункту 18.2 статті 18 Закону України ''Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами''за наслідками розгляду заяви позивача від 17.03.2011 року листом від 28.03.2011 року відмовив у списанні безнадійного податкового боргу в загальному розмірі 93 294 536,00 грн., стосовно якого минув строк позовної давності на його стягнення. Зокрема, позивач вказує, що податковий борг по платежу акцизний збір на дизельне пальне та бензин моторний у загальному розмірі 93 294 536,00 грн. визначений державною податковою інспекцією в Надвірнянському районі Івано-Франківської області податковими повідомленнями-рішеннями від 09.08.2002 року за №0001142301/0 та від 09.08.2002 року за №0001132301/0. На думку позивача вказаний податковий борг (податкове зобов'язання) в сумі 93 294 536,00 грн. став узгодженим з дня винесення Львівським апеляційним господарським судом постанови від 16.04.2007 року у справі за №А-1/237, якою відмовлено відкритому акціонерному товариству ''Нафтохімік Прикарпаття''у задоволенні позову про визнання недійсними податкових рішень відповідача від 09.08.2002 року за №0001142301/0 та від 09.08.2002 року за №0001132301/0. В розумінні вимог підпункту 5.2.4. пункту 5.2 статті 5, підпункту 15.1.1. пункту 15.1 статті 15, підпункту 18.2.1. пункту 18.2 статті 18 Закону України ''Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами''вважає, що перебіг строку позовної давності, який складає 1095 днів, слід відраховувати з 27.04.2007 року, тобто через десять днів (завершення терміну сплати узгодженого зобов'язання) з моменту узгодження Львівським апеляційним господарським судом постановою від 16.04.2007 року податкового зобов'язання в сумі 93 294 536,00 грн. Такий строк позовної даності завершився (минув) 27.04.2010 року, а тому, відповідач станом на березень 2011 року, не вживши із 27.04.2007 року по 17.03.2011 року жодних правових заходів по стягненню в примусовому порядку узгодженого податкового боргу, на підставі відповідного звернення позивача, мав усі правові підстави списати безнадійний податковий борг у загальному розмірі 93 294 536,00 грн.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, та додатково пояснив суду, що відповідач листом від 28.03.2011 року необґрунтовано відмовляє у списанні коментованого безнадійного податкового боргу із підстав відсутності станом на березень 2011 року заборгованості по платежу акцизний збір на дизельне пальне та бензин моторний у загальному розмірі 93 294 536,00 грн., який визначений податковими повідомленнями-рішеннями від 09.08.2002 року за №0001142301/0 та від 09.08.2002 року за №0001132301/0. Відповідачем впродовж 2008-2010 років неправомірно зараховано в рахунок заборгованості по зобов'язаннях, визначених рішеннями від 09.08.2002 року за №0001142301/0 та від 09.08.2002 року за №0001132301/0, платежі, які сплачувалися позивачем по поточних самостійно визначених зобов'язаннях, так як органам державної податкової служби не надано право змінювати напрямок платежу. Вказав, що такі дії податкового органу призвели до виникнення факту несвоєчасної сплати узгоджених сум податкового зобов'язання, нарахування штрафних санкцій та пені, а також порушили конституційне право відповідача на розпорядження своєю власністю.
Відповідач позову не визнав, подав до суду письмове заперечення щодо його задоволення, яке мотивував тим, що за результатами розгляду заяви позивача від 17.03.2011 року останньому надано вмотивовану відповідь про відмову у списанні безнадійного, на думку позивача, податкового боргу за платежем акцизний збір на дизельне пальне та бензин моторний у загальному розмірі 93 294 536,00 грн., який визначений узгодженими рішеннями відповідача від 09.08.2002 року за №0001142301/0 та від 09.08.2002 року за №0001132301/0. Позивачу в період 2008-2010 років у відповідності до вимог пункту 7.7 статті 7 Закону України ''Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами''зараховано сплату поточних нарахованих сум в рахунок сплати податкового боргу у загальному розмірі 93 294 536,00 грн. А тому, станом на дату звернення в березні 2011 року до відповідача про списання безнадійного податного боргу, вказаного зобов'язання за платежем акцизний збір на дизельне пальне та бензин моторний, за позивачем по даних його облікової картки не значиться. Вказав, що відповідач діяв у відповідності до підпункту 5.2.4. пункту 5.2 статті 5 Закону України ''Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами'', згідно вимог якого при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення. Від так, сума податкового боргу в розмірі 93 294 536,00 грн. могла стати безнадійною 17.05.2011 року, по завершенню (спливу) строку позовної давності, який складає 1095 днів, та десяти днів (завершення терміну сплати боргу за узгодженим зобов'язанням) із дати прийняття Верховним Судом України остаточного судового рішення - постанови від 06.05.2008 року, якою скасовано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16.10.2007 року та відмовлено відкритому акціонерному товариству ''Нафтохімік Прикарпаття''у задоволенні позову про визнання недійсними податкових рішень відповідача від 09.08.2002 року за №0001142301/0 та від 09.08.2002 року за №0001132301/0. У зв'язку із чим, відповідач, крім того, вважає, що позивач передчасно 17.03.2011 року звернувся до державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області із заявою про списання безнадійного податкового боргу, оскільки на дату її подання позовна давність в 1095 днів щодо стягнення податкового боргу в загальному розмірі 93 294 536,00 грн., визначеного рішеннями від 09.08.2002 року за №0001142301/0 та від 09.08.2002 року за №0001132301/0, не минула.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з мотивів викладених в письмовому запереченні та просила у задоволенні позову відмовити.
19.05.2011 року з метою захисту інтересів держави на підставі статті 36-1 Закону України ''Про прокуратуру'', частини 2 статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України до участі у розгляді даної справи вступила прокуратура Івано-Франківської області.
Прокурор у судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, вказавши на їх необґрунтованість із підстав, зазначених відповідачем у письмовому запереченні проти адміністративного позову.
Під час судового розгляду справи позивач - відкрите акціонерне товариство ''Нафтохімік Прикарпаття'' 19.05.2011 року, без зміни ідентифікаційного коду, організаційно правової форми, без вчинення дій щодо ліквідації, поділу, виділення чи приєднання до іншого суб'єкта господарювання змінило частину власного найменування на публічне акціонерне товариство ''Нафтохімік Прикарпаття''(том 2 а.с. 36-40).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, прокурора, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Судом встановлено, що позивач є юридичною особою -суб'єктом господарювання, взятий на податковий облік в органах державної податкової служби.
Внаслідок проведення комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства відкритого акціонерного товариства ''Нафтохімік Прикарпаття''за липень-грудень 2001 року та січень-березень 2002 року державною податковою інспекцією в Надвірнянському районі Івано-Франківської області складено акт перевірки від 02.08.2002 року №202. На підставі даного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.08.2002 року за №0001132301/0 та №0001142301/0, якими донараховано позивачу податкові зобов'язання по акцизному збору на дизельне паливо і бензин моторний, а також застосовано штрафні санкції на загальну суму 93 294 536,00 грн. (том 1 а.с. 13).
17.03.2011 року позивач звернувся до державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області із заявою за №888-юр про списання податкового боргу на загальну суму 93 294 536,00 грн., за результатами розгляду якої відповідачем листом за №1423/10/24-051 від 28.03.2011 року відмовлено у її задоволенні (том 1 а.с. 11-12). У вказано листі відповідач повідомив, що в особових рахунках відкритого акціонерного товариства ''Нафтохімік Прикарпаття''станом на 22.03.2011 року податковий борг, стосовно якого минув строк давності, встановлений Податковим кодексом України, відсутній. Обґрунтовуючи дане твердження відповідачем у листі від 28.03.2011 року зазначено, що у період з 01.01.2001 року по 31.12.2010 року в картках особових рахунків платника погашення податкового боргу здійснювалось у відповідності до підпункту 7.7 статті 7 Закону України ''Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами'', яким передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. У період з 01.01.2011 року по день розгляду звернення в картках особових рахунків платника погашення податкового боргу здійснювалось у відповідності до підпункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, яким передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Суд у відповідності до статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин та враховуючи період, в якому тривали спірні правовідносини, а також дати нарахування і узгодження податкових зобов'язань зазначає, що до правовідносин між сторонами підлягають застосуванню норми права, що діяли в часі на момент їх виникнення.
Згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, спірні правовідносини між публічним акціонерним товариством ''Нафтохімік Прикарпаття''та державною податковою інспекцією в Надвірнянському районі Івано-Франківської області, врегульовуються як нормами Закону України ''Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами''до 31.12.2010 року (включно), так і Податковим кодексом України починаючи з 01.01.2011 року.
Закон України ''Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами''є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Згідно пункту 1.2 статті 1 Закону України ''Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами''податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Пункт 1.3 вищезазначеної статті Закону передбачає, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
За змістом приписів підпункту 18.2.1. пункту 18.2 статті 18 Закону України ''Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами''підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції.
Безнадійним в свою чергу, відповідно до вимог підпункту «в»підпункту 18.2.1. пункту 18.2 статті 18 зазначеного вище Закону, визнається податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом.
Підпунктом 15.1.1. пункту 15.1 статті 15 Закону України ''Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами''визначений строк позовної давності -1095 календарних днів.
Відповідно до положень підпункту 15.2.1. пункту 15.1 статті 15 вказаного Закону граничні строки стягнення податкового боргу - у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.
Враховуючи вказане, з системного аналізу вищенаведених норм податкового законодавства, що діяло до 31.12.2010 року вбачається, що списанню підлягає податковий борг платника податків, юридичної особи, щодо якого минув термін позовної давності - 1095 календарних днів, що починає обчислюватись з моменту узгодження даного податкового зобов'язання.
Таким чином, з метою визначення наявності чи відсутності підстав для списання податкового боргу в сумі 93 294 536,00 грн. необхідно з'ясувати та встановити термін (дату) узгодження податкового зобов'язання, що було визначено позивачу на підставі податкових повідомлень-рішень відповідача за №0001132301/0 та за №0001142301/0 від 09.08.2002 року.
Оскільки винесення і відповідне узгодження податкового зобов'язання в загальному розмірі 93 294 536,00 грн., визначеного рішеннями відповідача від 09.08.2002 року за №0001142301/0 та за №0001132301/0, відбувалось до 31.12.2010 року (вступу в дію Податкового кодексу України), порядок такого узгодження встановлений статтею 5 Закону України ''Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами''.
Так, вказаний вище Закон визначає 2 види узгодження податкового зобов'язання, а саме: самостійне узгодження податкового зобов'язання та апеляційне узгодження податкового зобов'язання.
Як з'ясовано судом позивачем було оскаржено податкові повідомлення-рішення в судовому порядку, а тому до спірних правовідносин, які виникли в зв'язку з цим, необхідно застосовувати норми процедури апеляційного узгодження податкового зобов'язання, яка включає процедуру адміністративного оскарження (підпункти 5.2.2-5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України ''Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами'').
В судовому засіданні встановлено, що в листопаді 2002 року відкрите акціонерне товариство ''Нафтохімік Прикарпаття''розпочало судову процедуру оскарження податкових повідомлень-рішень від 09.08.2002 року за №0001132301/0 та за №0001142301/0 на загальну суму 93 294 536,00 грн.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2004 року у справі за №А-1/237-14/10 позов відкритого акціонерного товариства ''Нафтохімік Прикарпаття''задоволено та визнано недійсними податкові повідомлення-рішення державною податковою інспекцією в Надвірнянському районі Івано-Франківської області від 09.08.2002 року за №0001142301/0 та від 09.08.2002 року за №0001132301/0 (том 2 а.с. 47-48).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.04.2007 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено (том 2 а.с. 49-50).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.07.2007 року у справі за №К-9648/07 дію судового рішення апеляційної інстанції від 16.04.2007 року було зупинено (том 2 а.с. 51).
16.10.2007 року Вищий адміністративний суд України постановив ухвалу, якою постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.04.2007 року скасовано, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2004 року у справі за №А-1/237-14/10 -залишено без змін (том 2 а.с. 52-54).
В подальшому, в порядку перегляду судового рішення касаційної інстанції за винятковими обставинами, Верховний Суд України постановою від 06.05.2008 року скасував ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16.10.2007 року, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.04.2007 року -залишено без змін (том 2 а.с. 57-58).
Відповідно до частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова Верховного Суду Україні набирає законної сили з моменту проголошення.
Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Суд відхиляє доводи представника позивача про те, що податкове зобов'язання із акцизного збору в сумі 93 294 536,00 грн. стало узгодженим 16.04.2007 року з моменту прийняття постанови Львівським апеляційним господарським судом у справі №А-1/237-14/10 та набрання вказаного судового рішення законної сили, виходячи із наступних правових позицій.
Безпідставним є посилання представника позивача на норми пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, відповідно до вимог якого при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили, оскільки, як вже зазначалось судом вище, винесення і відповідне узгодження податкового зобов'язання в загальному розмірі 93 294 536,00 грн. відбувалось до 31.12.2010 року, тобто до вступу в дію Податкового кодексу України. В свою чергу питання узгодження рішень органів держаної податкової служби до 31.12.2010 року було врегульовано нормами Закону України ''Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами'', норми якого і застосовані судом при вирішенні даної справи.
В силу підпункту 5.2.4. пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення. Тобто, податкове зобов'язання вважається неузгодженим до моменту (дня) розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення, а не набрання судовим рішенням законної сили.
Таким чином, в розумінні вимог положень підпункту 5.2.4. пункту 5.2 статті 5 Закону України ''Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами''вказаною вище постановою Верховного Суду України від 06.05.2008 року завершилась процедура розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного і остаточного рішення в питанні щодо оскарження податкових повідомлень-рішень відповідача від 09.08.2002 року за №0001142301/0 та за №0001132301/0 у судовому порядку, в тому числі завершилась процедура їх апеляційного узгодження.
Виходячи з того, що сума податкових зобов'язань з акцизного збору стала узгодженою з моменту винесення Верховним Судом України постанови у справі №А-1/237-14/10 від 06.05.2008 року, обов'язок сплатити дану суму зобов'язань виник з моменту такого узгодження.
За приписами підпункту 5.3.2. пункту 5.3 статті 5 Закону України ''Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами'' у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Із наведеного вище вбачається, що строк сплати узгоджених сум податкових зобов'язань складає 10 днів (від дати винесення Верховним Судом України постанови у справі №А-1/237-14/10 від 06.05.2008 року), а від так з 17.05.2008 року вказані зобов'язання позивача набули статусу податкового боргу, а не з 16.04.2007 року як зазначає позивач - з моменту винесення Львівським апеляційним господарським судом постанови у справі №А-1/237-14/10.
Отже, перебіг строку позовної давності (строк давності згідно з Податковим кодексом України) слід відраховувати з 17.05.2008 року, тобто через десять днів (завершення терміну добровільної сплати узгодженого податкового зобов'язання) з моменту узгодження податкового зобов'язання.
З урахуванням вказаного такий строк позовної даності завершився (минув) 17.05.2011 року.
Від так, сума податкового боргу в розмірі 93 294 536,00 грн. стати безнадійною 17.05.2011 року, по завершенню (спливу) строку позовної давності, який складає 1095 днів, та десяти днів (завершення терміну сплати боргу за узгодженим зобов'язанням) із дати прийняття Верховним Судом України остаточного судового рішення - постанови від 06.05.2008 року.
Відповідно до вимог пункту 101.5 статті 101 Податкового кодексу України органи державної податкової служби щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом державної податкової служби. Відповідно до вимог пункту 4.5 наказу Державної податкової адміністрації України за №1034 від 24.12.2010 року, яким затверджено Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, списання безнадійного податкового боргу здійснюється структурними підрозділами погашення прострочених податкових зобов'язань щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал.
Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкові декларації за базовий звітний період, що дорівнює календарному кварталу, подаються потягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.
З врахуванням того, що спірна сума податкового боргу набула статусу безнадійного з 17.05.2011 року, то його списання можливе протягом 20 календарних днів, починаючи з 10.08.2011 року. Тобто, право на звернення до суду у позивача настане з 31.08.2011 року, оскільки саме з цього моменту для відповідача закінчиться строк для списання безнадійного податкового боргу.
Наведене свідчить, що на момент звернення до суду із вимогою про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, такий обов'язок у податкового органу ще не виник. За змістом частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Тобто, для звернення до суду за захистом порушеного права необхідною умовою є сам факт порушення такого права, що в спірному випадку не мало місця, і обставина, за якої позивач може вважати своє право порушеним, за захистом якого він вправі звернутися до суду, не настала.
Таким чином, позивач передчасно 17.03.2011 року звернувся до державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області із заявою про списання безнадійного податкового боргу, оскільки на дату її подання позовна давність в 1095 днів щодо стягнення податкового боргу (узгодженого податкового зобов'язання) в загальному розмірі 93 294 536,00 грн., визначеного рішеннями від 09.08.2002 року за №0001142301/0 та від 09.08.2002 року за №0001132301/0, не минула.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до переконливого висновку про правомірність дій податкового органу при вчиненні відмови у списанні податкового боргу (узгодженого податкового зобов'язання) в загальному розмірі 93 294 536,00 грн., визначеного рішеннями від 09.08.2002 року за №0001142301/0 та за №0001132301/0, яка викладена у листі відповідача від 28.03.2011 року за №1423/10/24-051, а позовні вимоги безпідставними, та такими, що не підлягає до задоволення.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що досліджуючи доводи представника відповідача про відсутність у позивача станом на березень 2011 року заборгованості по платежу акцизний збір на дизельне пальне та бензин моторний у загальному розмірі 93 294 536,00 грн., який визначений податковими повідомленнями-рішеннями від 09.08.2002 року за №0001142301/0 та від 09.08.2002 року за №0001132301/0, у судовому засіданні встановлено наступне.
Відповідно до змісту довідок відповідача за № 2260/10/10 від 17.05.2011 року, за №2381/10/10 від 24.05.2011 року, за №2796/10/10 від 14.06.2011 року, письмового пояснення відповідача від 14.06.2011 року за №2791/10/10 та даних облікової картки позивача по платежу акцизний збір на дизельне пальне та бензин моторний судом з'ясовано, що податкові зобов'язання позивача за рішенням від 09.08.2002 року за №0001142301/0 на загальну суму 43 030 144,00 грн. у відповідності до вимог пункту 7.7 статті 7 Закону України ''Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами''самостійно, в період з 29.12.2008 року по 29.04.2010 року, зараховано відповідачем за рахунок сплати позивачем поточних самостійно нарахованих сум акцизного збору. Аналогічно, податкові зобов'язання за рішенням від 09.08.2002 року за №0001132301/0 на загальну суму 50 264 392,00 грн. самостійно, в період з 29.12.2008 року по 30.07.2009 року, зараховано відповідачем за рахунок сплати позивачем поточних самостійно нарахованих сум акцизного збору (том 1 а.с. 55, 224-250, том 2 а.с. 1-17, 33-34).
За змістом підпункту 7.7.1. пункту 7.7 статті 7 Закону України ''Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами''джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.
Отже, грошовий платіж є єдиною формою самостійної сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Згідно пункту 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року за №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.
Відповідно до пункту 3.8 Інструкції, реквізит ''Призначення платежу''платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення ''Призначення платежу''. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
З вищенаведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України, станом на час самостійного зарахування відповідачем поточних платежів позивача, належить виключно платнику.
Згідно пункту 7.7 статті 7 Закону України ''Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами''податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях.
Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення податкових зобов'язань відповідно пункту 7.1 статті 7 Закону України ''Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами''та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону.
Законом України ''Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами''визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючими органами з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України ''Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами'', податковий орган, до 31.12.2010 року, не був наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
Оскільки Законом України ''Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами''та Законом України ''Про державну податкову службу в Україні''не встановлено право органу державної податкової служби змінювати напрямок платежу, вчинення дій, які полягають у зміні напрямку такого платежу та спрямування його на погашення попередніх зобов'язань і таким чином зменшення сплати поточних зобов'язань по відповідному податку і збору, що здійснює підприємство, є обмеженням реалізації конституційного права на розпорядження своєю власністю, визначеного статтею 41 Конституції України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналогічна правова позиція викладена у листах Вищого адміністративного суду України від 17.03.2009 року за № 358/13/13-09 та від 20.07.2010 року за №1112/11/13-10, а також у постанові Верховного Суду України від 01.12.2009 року у справі за позовом комунального підприємства ''Тепломережа''до державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання неправомірними податкових повідомлень-рішень.
Як з'ясовано судом, питання правомірності самостійного зарахування відповідачем платежів позивача в погашення податкового боргу в розмірі 93 294 536,00 грн. за період з 09.07.2008 року по 30.11.2010 року (в тому числі за період, який є предметом розгляду даної справи) за рахунок сплати позивачем поточних самостійно нарахованих сум акцизного збору, досліджувалося Івано-Франківським окружним адміністративним судом в ході судового розгляду справи №2а-18/11/0970, постанова якого у відповідності до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України не набрала законної сили (том 2 а.с. 20-22).
Із врахуванням викладеного вище, факту передчасного звернення до органу державної податкової служби із питанням про списання безнадійного податкового боргу в розмірі 93 294 536,00 грн., у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову публічного акціонерного товариства ''Нафтохімік Прикарпаття'' до Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та зобов'язання списати безнадійний податковий борг, пеню та штрафні санкції нараховані на суму податкового боргу, - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано
Суддя: Чуприна О.В.
Постанова складена в повному обсязі 04.07.2011 року.