ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" червня 2011 р. Справа № 2а-1407/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Біньковської Н.В.
при секретарі судового засідання Прут Ю.А.
за участю:
представника позивача -Томина С.В.
представника відповідача -Кушніра О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Національного університету „Одеська юридична академія” до управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську про визнання незаконними і скасування рішення №898 від 14.03.2011 року та розпорядження №61 від 14.03.2011 року, -
Відокремлений структурний підрозділ «Івано-Франківський факультет Національного університету «Одеська юридична академія»звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання незаконними і скасування рішення №898 від 14.03.2011 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 170 грн. за недостовірне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та розпорядження №61 від 14.03.2011 року щодо усунення виявлених в ході перевірки порушень.
Ухвалою суду від 25.05.2011 року здійснено заміну первинного позивача на належного позивача - Національний університет „Одеська юридична академія”.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві та доповненнях до позовної заяви. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у письмовому запереченні. Просив в задоволені позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Суд у відповідності до статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає, що до спірних правовідносин між сторонами підлягають застосуванню норми права, що діяли в часі на момент їх виникнення.
Судом встановлено, що 09.03.2011 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську проведено позапланову перевірку по застрахованій особі ОСОБА_4 Відокремленого структурного підрозділу «Івано-Франківський факультет Національного університету «Одеська юридична академія»за період з 01.09.2008 року по 01.12.2010 року.
В ході проведеної перевірки відповідачем виявлені порушення ст.24 Закону України „Про наукову та науково-технічну діяльність”, п.п.6 п.2 ст.17 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, п.3 Інструкції зі статистики заробітної плати №5 від 13.01.2004 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року за №114/8713, яке виразилось в тому, що із заробітку за сумісництвом застрахованої особи ОСОБА_4 проводилось утримання 5% страхових внесків, замість 2%; п.3 ст.15, п.п.6 п.2 ст.17 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, яке виразилось у донарахуванні в вересні 2008 року заробітної плати за липень, серпень 2008 року застрахованій особі ОСОБА_4 в той час, коли Відокремлений структурний підрозділ «Івано-Франківський факультет Національного університету «Одеська юридична академія»взятий на облік в управлінні Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську 02.09.2008 року; п.4 ст.19 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, яке виразилось у незастосуванні максимальної величини фактичних виплат на оплату праці найманих працівників, з яких справляються страхові внески до соціальних фондів; п.п.6 п.2 ст.17 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, п.3 Інструкції зі статистики заробітної плати №5 від 13.01.2004 року, яке виразилось у нарахуванні страхових внесків на одноразову допомогу при виході на пенсію.
За наслідками перевірки складено акт за №55 від 09.03.2011 року, за результатами розгляду якого 14.03.2011 року відповідач виніс оскаржуване рішення №898, яким за недостовірне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку до Відокремленого структурного підрозділу «Івано-Франківський факультет Національного університету «Одеська юридична академія»застосовано фінансові санкції у розмірі 170 грн. та розпорядження щодо усунення виявлених в ході позапланової перевірки порушень за №61 від 14.03.2001 року.
Відповідно до ч.3 ст.15 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду України з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду України, а особи, визначені ч.1 ст.12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.
Частиною 8 статті 20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено, що страхові внески, які відповідно до цього Закону підлягають сплаті із сум витрат (доходу) за період з дня виникнення у страхувальника зобов'язання щодо взяття на облік як платника страхових внесків до дня його реєстрації в органах Пенсійного фонду, сплачуються (стягуються) на загальних підставах відповідно до цього Закону за весь зазначений період.
Відповідно до ст.15 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно ст.14 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхувальниками є роботодавці, в тому числі відокремлені підрозділи підприємств, установ, організацій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до п.п.4.1. п.4 Порядку узяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців як платників страхових внесків, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 10.10.2006р. N14-4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.2006р. за N1184/13058, узяття на облік відокремлених підрозділів юридичних осіб здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей про створення відокремлених підрозділів юридичної особи, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", у разі наявності у них окремого балансу і самостійного ведення розрахунків із застрахованими особами за місцезнаходженням цього підрозділу.
В судовому засіданні встановлено, що наказом ректора Одеської національної юридичної академії від 25.06.2008 року за №853а-5 ОСОБА_4 прийнято на посаду директора Навчально-консультативного центру у м.Івано-Франківську з 01.07.2008 року.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Навчально-консультативний центр Одеської національної юридичної академії у м.Івано-Франківську, який в подальшому згідно наказу Міністра освіти №640 від 29.06.2010 року реорганізований в Івано-Франківський факультет Національного університету «Одеська юридична академія», був створений 12.07.2008 року.
Таким чином, оскільки зобов'язання щодо взяття на облік як платника страхових внесків у страхувальника виникло з 12.07.2008 року, суд приходить до висновку про безпідставність визначення відповідачем позивачу порушень п.3 ст.15, п.п.6 п.2 ст.17 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, яке виразилось у донарахуванні в вересні 2008 року заробітної плати за липень, серпень 2008 року застрахованій особі ОСОБА_4.
Відповідно до ст.24 Закону України „Про наукову та науково-технічну діяльність” для обчислення пенсії враховується заробітна плата наукового працівника за основним місцем роботи за будь-які 60 календарних місяців наукового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв та за весь період наукового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
Основне місце роботи -це місце роботи, де заявник працює на підставі укладеного трудового договору із оформленням трудової книжки та внесенням до неї запису про працевлаштування (наказ Фонду соціального захисту інвалідів Міністерства праці та соціальної політики України №180 від 12.12.2003 року).
Відповідно до п.1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ та організацій, затвердженого Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України № 43 від 28.06.1993 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.1993 року за №76, сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина за наймом.
Згідно п.10 цього Положення, заробітна плата на всіх місцях роботи враховується при обчисленні середнього заробітку викладачам, які працюють у декількох вищих навчальних закладах; крім того, в середню заробітну плату зараховується додаткова оплата за роботу, що не є сумісництвом.
Відповідно до пункту 8 Переліку робіт, які не є сумісництвом, передбачено, що не є сумісництвом педагогічна робота керівних та інших працівників учбових закладів, робота викладачів вищих навчальних закладів у тому самому навчальному закладі понад установлену норму учбового навантаження, педагогічна робота.
Як встановлено у судовому засіданні, основним місцем роботи ОСОБА_4 за період з 01.09.2008 року по 01.12.2010 року був Національний університет «Одеська юридична академія», під час роботи в якому заробітна плата складалась із посадового окладу керівника структурного підрозділу та 0,5 ставки професора кафедри.
Таким чином, суд приходить до висновку, що утримання 1-5% страхових внесків із заробітку застрахованої особи ОСОБА_4 в 2008-2010 роках проведено Івано-Франківським факультетом Національного університету «Одеська юридична академія»у відповідності до норм чинного законодавства, а тому визначення відповідачем відокремленому підрозділу позивача порушення п.п.6 п.2 ст.17 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” є безпідставним.
Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (чинній на час виникнення спірних правовідносин) страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 19 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (чинній на час виникнення спірних правовідносин), страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, що дорівнюють п'ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
Страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця -на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України „Про оплату праці”, виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Пенсійне забезпечення та соціальний захист наукових працівників визначений статтею 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність». Зазначеною статтею встановлено, що пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються в розмірі 80 відсотків від сум заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до статті 23 цього Закону та частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та на яку відповідно до законодавства нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (внески). Для обчислення пенсії враховується заробітна плата наукового працівника за основним місцем роботи за будь-які 60 календарних місяців наукового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв та за весь період наукового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
Відповідно до ч.10 ст.24 Закону України „Про наукову та науково-технічну діяльність” заробіток для обчислення пенсії в усіх випадках не може перевищувати граничну суму заробітку (доходу), з якої справляється збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Рішенням Конституційного суду України від 11.10.2005 року №8-рп/2005 визнано неконституційними положення абзацу третього пункту 13 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно якого при призначенні пенсій відповідно до зазначених в абзацах першому і другому цього пункту законодавчих актів (в тому числі і Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність»), заробітна плата для обчислення пенсій враховується в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються страхові внески до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку.
В мотивувальній частині рішення Конституційного суду України від 11.10.2005р. у справі № 8-рп2005р. встановлено, що право на пенсійне забезпечення, загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визнаються зокрема Законами України «Про пенсійне забезпечення»і «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Для окремих категорій громадян пенсійне забезпечення встановлюється іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей умов праці, характеру виконуваної роботи, її складності і значущості, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод.
Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в України, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом ст.ст.1,3,6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного закону правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст і обсяг буде ними реалізоване.
Право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист. Згідно зі статтею 46 Конституції це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків.
Конституційний суд встановив, що обмеження розміру пенсії не узгоджується з Конституційним положенням про гарантування права на соціальний захист (ст.46 Конституції), а тому є неконституційним обмеженням доходів, з яких повинна чи може бути обчислена пенсія.
Таким чином, висновок про порушення позивачем ст.19 ч.4 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” є безпідставним.
Також, суд вважає неправомірним визначення відповідачем Відокремленому структурному підрозділу „Івано-Франківський факультет Національного університету «Одеська юридична академія»при нарахуванні та сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України порушень положень Інструкції зі статистики заробітної плати №5 від 13.01.2004 року, оскільки відповідно до п.п.1.1 п.1 Інструкція містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об'єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників та не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання незаконними і скасування рішення №898 від 14.03.2011 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 170 грн. за недостовірне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та розпорядження №61 від 14.03.2011 року щодо усунення виявлених в ході перевірки порушень є підставними, а тому позов слід задовольнити.
Разом з цим, суд не приймає до уваги твердження позивача про незаконність рішення №898 від 14.03.2011 року та розпорядження №61 від 14.03.2011 року з підстав застосування відповідачем норм правових актів, які на час винесення оскаржуваних рішення і розпорядження втратили чинність, оскільки, згідно ч.13 ст.106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, п.9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за №64/8663 (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішення та розпорядження) фінансові санкції за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування накладається на страхувальника відповідно до частини 9 статті 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у редакції, що діяла до 1 січня 2011 року, а згідно постанови правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 року №22-2, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 року за №1014/18309 облік застрахованих осіб та сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за періоди до 1 січня 2010 року ведеться з застосуванням відповідно постанови правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 N7-6 "Про порядок формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.08.2004 за N1000/9599, та постанови правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 N26-1 "Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2009 за N 1136/17152; звіти щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України за звітні періоди до 1 січня 2011 року подаються у строки та за формами, встановленими Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 N26-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2009 за N1136/17152.
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати незаконними і скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську №898 від 14.03.2011 року та розпорядження управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську №61 від 14.03.2011 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.
Постанова складена в повному обсязі 22.06.2011 року.