79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
27.07.11 Справа № 5015/1987/11
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого -судді - Юркевича М.В.
суддів - Кузя В.Л.
Желіка М.Б.
розглянув апеляційну скаргу державного підприємства „Стрийський вагоноремонтний завод”, м. Стрий Львівської області
на рішення господарського суду Львівської області від 01.06.2011 р.
у справі № 5015/1987/11
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Транс Агентство Метал”, м.Алчевськ Луганської області
до відповідача державного підприємства „Стрийський вагоноремонтний завод”, м. Стрий Львівської області
про стягнення 386 255,50 грн. заборгованості
за участю представників :
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Рішенням господарського суду Львівської області від 01.06.2011 р. у справі №5015/1987/11 позов товариства з обмеженою відповідальністю „Транс Агентство Метал”, м. Алчевськ Луганської області задоволено повністю, стягнувши з державного підприємства „Стрийський вагоноремонтний завод”, м. Стрий Львівської області -354 243,97 грн. основного боргу, 18 634,20 грн. -штрафних санкцій (пені), 9 650,57 грн. -інфляційних втрат, 3 726,76 грн. -3% річних, 3 862,56 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
ДП „Стрийський вагоноремонтний завод” не погоджується з даним рішенням суду, тому у своїй апеляційній скарзі просить переглянути його в порядку апеляційного провадження, скасувати рішення в частині стягнення 18634,20 грн. пені, з огляду на наступні обставини і підстави:
· Вирішуючи господарський спір, місцевий господарський суд допустив неправильне застосування норм процесуального права, а відтак, виніс рішення при помилковому їх тлумаченні, що свідчить про незаконність постановленого судового акту, як підставу для його скасування в частині стягнення пені;
· Судом не прийнято до уваги відзив на позовну заяву відповідача про те, що пеня розрахована за період 19.11.09р.-27.03.11р. до моменту виникнення договірних відносин, тобто застосування позовної давності до вимог про стягнення 18 634,20 грн. пені із наслідками її спливу; не надано правильного юридичної оцінки наявним доказам в їх сукупності, невідповідність дійсним обставинам справи і непідтверджене належними доказами нарахування пені;
· Відповідача позбавлено можливості подати докази щодо нового предмета спору чи наведення його доводів у судовому засіданні після допущення судом зміни позовних вимог.
Позивач та відповідач явку своїх представників в призначене судове засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце його проведення, клопотання про відкладення розгляду справи не подавали, причини неявки суду не повідомляли.
На виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду від 30.06.2011р. відповідачем було подано відзив на апеляційну скаргу.
Виходячи з предмету позовних вимог, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду з метою з'ясування обґрунтованості нарахування штрафних санкцій (пені) відповідачеві перед позивачем дійшла висновку за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті, за наявними в справі доказами.
В ході перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами та доказами у справі Львівським апеляційним господарським судом з'ясовано:
08.07.2010р. між Державним підприємством „Стрийський вагоноремонтний завод” (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Транс Агентство Метал” (постачальник) був укладений договір поставки №СВРЗ-03-22-10-40/Ю (далі по тексту -договір поставки), на умовах якого постачальник зобов'язувався поставити(передати) у власність покупцю металопродукцію (товар), а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити товар на умовах даного договору. Найменування товару - металопрокат.
09.07.2010р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 про зміну і доповнення договору поставки №СВРЗ-03-22-10-40/Ю від 08.07.2010р. (надалі - додаткова угода).
Відповідно до п.1. та п.4 додаткової угоди, покупець і постачальник у зв'язку із зниженням цін виробниками та стабілізацією цін на ринку металопрокату, що є предметом закупівлі цього договору, прийшли до згоди змінити і доповнити договір №СВРЗ-03-22-10-40/Ю від 08.07.2010р., а саме п.3.1., п.6.1. та п.6.4. договору щодо кількості та асортименту товару, оплати товару та ціни договору.
Згідно п.4 додаткової угоди (п.3.1. договору поставки), кількість та асортимент товару визначається у специфікації №2 (додаток№2), яка додається до даного договору і є невід'ємною частиною даного договору взагалі.
Згідно п.5.2. договору поставки, поставка кожної конкретної партії товару проводиться не пізніше 5 календарних днів від дня погодження постачальником заявки покупця.
Відповідно до п.4 додаткової угоди (п.6.1. договору поставки), покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації №2 (додаток №2) та рахунку-фактурі.
Згідно п.6.3. договору поставки, ціни на товар зазначені в специфікації №1 (додаток №1) і є незмінними і коригуванню протягом дії договору не підлягають.
За умовами п.4 додаткової угоди (п.6.4. договору поставки), загальна сума договору на момент його укладення складає: 13 325 912,18 грн. в т.ч. ПДВ 20% 2 220 985,36 грн.
Відповідно до п.7.1. договору поставки, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі.
Згідно п.7.2. договору поставки, покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 30 календарних днів з дати поставки товару. Датою поставки товару вважається дата видачі постачальником та підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної на поставлений товар або акту приймання-передачі.
Відповідно до п.11.2. договору поставки, у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.
Згідно п.16.2. договору поставки, термін дії договору з моменту його підписання до 31 грудня 2010 р. в частині поставок товару, а в частині оплати -до повного його виконання.
Як на підставу своїх вимог ТзОВ «Транс Агентство Метал»у доводах позовної заяви посилався на те, що за період з 09.07.2010р. по 19.10.2010р., відповідно до умов укладеного договору, позивачем поставлено відповідачу товар (металопрокат) на загальну суму 5847543,97 грн., що підтверджується видатковими накладними. Натомість відповідач в порушення умов договору поставки та приписів закону повну оплату в обумовлені строки за отриману продукцію не здійснив.
З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання у спосіб та строки передбачені договором не виконав, позивач 08.04.2011 р. звернувся до господарського суду Львівської області за захистом своїх прав з позовними вимогами про стягнення з відповідача 354243,97 грн. основного боргу, 18 634,20 грн. пені, 3726,76 грн. 3% річних та 9650,57 грн. інфляційних нарахувань.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення. При цьому, судова колегія виходить із наступного:
Задовольняючи позовні вимоги ТзОВ «Транс Агентство Метал», місцевий господарський суд виходив з того, що заявлена позивачем до стягнення загальна сума заборгованості і нараховані штрафні санкції - підтверджені належними та допустимими доказами, а також керувався вимогами ст.11 ЦК України, у якій однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, та, згідно ст.174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору, в силу ст. 628 ЦК України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається із наявних матеріалів справи, сторони, укладаючи договір поставки від 08.07.2010 р. та додаткову угоду від 09.07.2010р., дійшли згоди щодо всіх його істотних умов та взяли на себе зобов'язання з їх виконання.
Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник, в силу ст. 612 цього ж Кодексу, вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні приписи закріплені і в ст. 526 ЦК України.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на те, що факт виконання позивачем зобов'язань по договору поставки підтверджується видатковими накладними за період з 09.07.2010р. по 19.10.2010р. на загальну суму 5847543,97 грн., відповідач, у свою чергу, доказів погашення заборгованості не подав, проти позову в частині стягнення основного боргу не заперечив, а також між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого станом на 24.05.2011р. сальдо складає 354243,97 грн., господарський суд Львівської області прийшов до правильного висновку про те, що вимога позивача про стягнення боргу в сумі 354 243,97 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні та річні є окремим видом цивільних зобов'язань, які існують в силу прострочення боржником терміну виконання грошового зобов'язання та є за своєю правовою природою відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові та стягуються за весь період прострочення.
Господарський суд Львівської області, враховуючи встановлені обставини та матеріли справи, дійшов до висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 9 650,57 грн. та три проценти річних на загальну суму 3 726,76 грн.
Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так у відповідності із ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до п.п. 7.2., 11.2. договору поставки та вищевказаних вимог законодавства, позивачем обґрунтовано та правильно здійснено нарахування пені, яке підлягає стягненню з відповідача у сумі 18634,20 грн. за період з 19.11.2010р. по 23.03.2011р.
Безпідставними є заперечення відповідача проти нарахування пені, інфляційних та 3% річних та застосування строку позовної давності до пені, оскільки, як вбачається із поданого позивачем розрахунку пені, яка нарахована за період з 19.11.2010р. по 23.03.2011р., а в кінці розрахунку допущено арифметичну помилку в роках, а саме, вказано з 19.11.2009р. по 23.03.2011р. Варто зазначити, що недоліки у позовній заяві, виявлені пізніше, можуть усуватися на наступних стадіях процесу, у даній справі -позивачем були надані письмові уточнення позовних вимог від 01.06.2011р., які не змінили вимог позивача або предмета позову, та, які підтверджують правильність нарахування пені позивачем у межах строку позовної давності. Крім того, слід зазначити, що долучені позивачем розрахунки пені, інфляційних та 3% річних є достатньо деталізовані та обґрунтовані.
Згідно ч. 2 ст. 34. ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона в силу ст. 33 ГПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
З врахуванням викладеного, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду повністю відповідає вимогам процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. У задоволенні апеляційної скарги державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод»м. Львів відмовити.
2. Рішення господарського суду Львівської області від 01.06.2011 р. у справі №5015/1987/11 залишити без змін.
3. Матеріали справи №5015/1987/11 повернути в господарський суд Львівської області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий-суддя Юркевич М.В.
Суддя Кузь В.Л.
Суддя Желік М.Б.