79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
19.07.11 Справа № 5010/82/2011-25/2-13/32
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
судді -доповідача Дубник О.П.
суддів Скрипчук О.С.
Процика Т.С.
при секретарі судового засідання Гуньці О.П.
розглянув апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 б/н від 09.06.2011 року
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.05.2011 року
у справі № 5010/82/2011-25/2-13/32
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, смт. Богородчани
до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приват Банк" в особі Івано-Франківської філії
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_2
про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Представники сторін:
від позивача -не з»явився (належно повідомлений);
від відповідача -не з»явився (належно повідомлений);
від третьої особи -ОСОБА_3 (довіреність в матеріалах справи).
Присутньому представнику третьої особи роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 27 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України). Відводів складу суду сторонами та третьою особою в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від сторін та третьої особи не надходило.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 19.05.2011 року у справі № 5010/82/2011-25/2-13/32 (суддя Шкіндер П.А.) в задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приват Банк" про визнання виконавчого напису, вчиненого 27.08.2010 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.
Судове рішення мотивоване ст. 88 Закону України «Про нотаріат», п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5, п.п. б ч. 2 п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, з аналізу яких місцевим господарським судом зроблено висновок про те, що позивачем не доведено факту їх порушення при вчиненні оспореного виконавчого напису.
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, позивач -фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі -ФОП) оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначає про те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а тому просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення поданого ним позову. Зокрема, в обгрунтування наведених підстав для скасування оскарженого рішення, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми ст. 509, ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на підставі яких зроблено висновок про те, що кредитний договір та договір іпотеки є первинними документами, які підтверджують безспірність заборгованості. Також апелянт посилається на те, що місцевим господарським судом порушено норми ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5, п.п. б ч. 2 п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, оскільки, на його думку, суд не дав належної оцінки тому, що нотаріус безпідставно включив до сум, які підлягають стягненню з боржника в безспірному порядку, суму витрат на вчинення виконавчого напису в розмірі 7900 грн.
Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приват Банк" в особі Івано-Франківської філії (відповідач у справі, надалі -ПАТ КБ "Приват Банк", Банк) у відзиві на апеляційну скаргу б/н і без дати (вх. № 5797 від 18.07.2011 року) доводи апелянта заперечило, посилаючись на те, що судом першої інстанції правильно враховано обставини справи та застосовано норми матеріального та процесуального права. За наведеного, позивач просить залишити без змін рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.05.2011 року у справі № 5010/82/2011-25/2-13/32.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (надалі -Нотаріус) у відзиві на апеляційну скаргу № 871 від 18.07.2011 року (вх. № 5854 від 19.07.2011 року) доводи апелянта заперечив, посилаючись на те, що судом першої інстанції з дотриманням вимог ст.ст. 1, 12, ч. 2 ст. 15 ГПК України розглянуто дану справу в порядку господарського судочинства. Також Нотаріус посилається на те, що вимоги безспірності стану заборгованості в повній мірі були виконані кредитором та враховані ним при вчиненні виконавчого напису, оскільки ним було отримано від Банку усі документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 29.06.1999 року № 1172. Окрім цього, вказує на обов'язковість зазначення у виконавчому написі розміру плати за вчинення виконавчих дій згідно вимог ч. 9 ст. 89 Закону України «Про нотаріат». За наведеного, просить залишити без змін рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.05.2011 року у справі № 5010/82/2011-25/2-13/32.
В судовому засіданні представник третьої особи підтримав заперечення на доводи та вимоги апеляційної скарги, викладені у відзиві на апеляційну скаргу № 871 від 18.07.2011 року.
Від сторін представники в судове засідання не зґявились. Однак, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, враховуючи повідомлення сторін належним чином про час та місце розгляду справи, необовґязковість явки їх представників в судове засідання згідно ухвали суду від 29.06.2011 року, вважає, що судом забезпечено право сторін на участь в судовому засіданні, а тому, виходячи з достатності матеріалів справи для здійснення апеляційного провадження, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції та ст.ст. 69, 102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні без участі в ньому представників сторін.
Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, та дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому, апеляційний суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.
03 березня 2007 року між фізичної особою ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" було укладено кредитну угоду № 63К, згідно умов якої позивачу було надано кредит в розмірі 100000 дол.США.
В забезпечення виконання позивачем зобов'язань за кредитною угодою від 03.03.2007 року № 63 К, між сторонами було укладено договір іпотеки від 05.03.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Богородчанського районного нотаріального округу Івано-Франківської області ОСОБА_4, та зареєстрованим в реєстрі за № 1150. За даним договором позивачем передано в іпотеку наступне нерухоме майно: торгові приміщення (цегла), загальною площею 195,9 (сто дев'яносто п'ять цілих дев'ять десятих) м. кв., зазначені в плані літерою "А", котельня (цегла), загальною площею 33,8 (тридцять три цілих вісім десятих) м. кв., зазначена в плані літерою "Б", що належить на праві власності фізичній особі ОСОБА_1 (п.п. 1.1, 35.3 Договору).
Відповідно до п.п. 18.8.1 п. 18.1 договору іпотеки від 05.03.2007 року, Банк має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані. При цьому, пунктом 24 Договору іпотеки, сторони передбачили можливість звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що містяться в цьому договорі.
В наслідок невиконання позивачем своїх зобов'язань по поверненню кредиту на загальну суму 123512,38 дол. США, 27.08.2010 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 був вчинений виконавчий напис на нерухоме майно: торгові приміщення (цегла), загальною площею 195,9 (сто дев'яносто п'ять цілих дев'ять десятих) м. кв., зазначені в плані літерою "А", котельня (цегла), загальною площею 33,8 (тридцять три цілих вісім десятих) м. кв., зазначена в плані літерою "Б", що належить на праві власності фізичній особі ОСОБА_1 згідно свідоцтва від 03.11.2000 року.
Відповідно до частини 1 ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат»нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Згідно з п.п. б ч. 2 п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, такими є: нотаріально-посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно.
Для одержання виконавчого напису подаються:
а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;
б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Як вбачається з листа Банку № 30.000.2601 від 25.08.2010 року, адресованого приватному нотаріусу Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та доданих до нього документів (а.с. 143-163 матеріалів справи), ПАТ КБ "Приват Банк" було дотримано вимог вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.
При цьому не заслуговує на увагу твердження позивача про те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки його доводам про те, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, чим порушив норми статті 88 Закону України «Про нотаріат», п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5 та п.п. б частини 2 пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи. Як встановлено вище, ПАТ КБ "Приват Банк" додано до листа № 30.000./2601 від 25.08.2010 року документи в підтвердження наявності в ОСОБА_1 кредитної заборгованості перед ним в розмірі 123512,38 дол.США, зокрема, розрахунки такої заборгованості, листи-претензії, адресовані позивачу з розрахунками боргу.
Позивачем відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України не подано суду жодних доказів неправильності розрахунку відповідачем вказаної суми боргу по кредиту чи свого контррозрахунку стану по кредитній угоді від 03.03.2003 року, який би спростовував факт безспірності вимог Банку.
При цьому, слід зазначити, що жодним нормативно-правовим актом не визначено форму і зміст розрахунку стану заборгованості, які кредитор повинен подати нотаріусу для вчинення виконавчого напису, а тому Банк самостійно визначає облік, форму, стан звітності такого розрахунку заборгованості боржника. Окрім цього, Закон України «Про нотаріат»не покладає на нотаріуса обов'язок по перевірці наявності безспірної заборгованості боржника перед стягувачем шляхом дослідження інших документів, не передбачених Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою кабінету міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.
Щодо доводів апелянта про те, що місцевий господарський суд не дав належної оцінки тому, що нотаріус безпідставно включив до сум, які підлягають стягненню з боржника в безспірному порядку, суму витрат на вчинення виконавчого напису в розмірі 7900 грн., то вони, на думку колегії суддів апеляційного суду, спростовуються нормою частини 9 ст. 89 Закону України "Про нотаріат», якою передбачено, що у виконавчому написі зазначається розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника. Згідно з п.п. 6 п. 287 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 р. за N 283/8882, виконавчий напис має містити : розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника.
Частиною 2 ст. 4-3 ГПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено підставності свого позову.
Враховуючи вищенаведене, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.05.2011 року у справі № 5010/82/2011-25/2-13/32 є законним та обгрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 без задоволення.
Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що судові витрати слід покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.05.2011 року у цій справі без змін.
Судові витрати покласти на Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-І Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий-суддя Дубник О.П.
Судді Скрипчук О.С.
Процик Т.С.
Повне рішення складено
25.07.2011 року