79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
25.07.11 Справа № 5015/1953/11
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Хабіб М.І.
суддів Зварич О.В.
Юрченка Я.О.
при секретарі судового засідання Олійник І.О.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Дочірнього підприємства «Бетон Київ»Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Бетон»б/н і без дати (вх.№ місцевого господарського суду -954/11-01 від 14.06.2011 року, вх.№ апеляційного суду -1404 від 23.06.2011 року).
на рішення господарського суду Львівської області (суддя Ділай У.І.) від 26.05.2011 року
у справі №5015/1953/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комспек», м.Київ.
до відповідача Дочірнього підприємства «Бетон Київ»Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Бетон», м.Трускавець
про стягнення 28191,57 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Рішенням господарського суду Львівської області від 26.05.2011 року у справі №5015/1953/11(суддя Ділай У.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комспек»до Дочірнього підприємства «Бетон Київ»Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Бетон»позовні вимоги задоволено. Присуджено до стягнення з ДП «Бетон Київ»ТзОВ «ТКС Бетон»на користь ТзОВ «Комспек»28 191,57 грн. боргу; 281,92 грн. - державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано положеннями ст.ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 610, 655,692 ЦК України.
Відповідач -Дочірнє підприємство «Бетон Київ»Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Бетон»не погоджується з рішенням суду, оскаржив його в апеляційному порядку, з підстав порушення судом першої інстанції при його прийнятті норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує, зокрема, що він не мав можливості виконати вимоги ухвали суду від 11.04.11р., а саме, надати обґрунтований відзив на позовну заяву, в зв'язку з тим, що в порушення вимог ст.56 ГПК України позивач не надіслав на адресу відповідача позовну заяву та документи додані до неї. Відповідач додав до апеляційної скарги квитанцію № 0216007656010, яка, як стверджує відповідач, підтверджує направлення позовної заяви на адресу, яка не відповідає ні фактичній, ні юридичній адресі відповідача. Крім того, апелянт зазначає, що він не отримував ні ухвали суду про порушення провадження по справи від 11.04.11р., ні ухвали суду від 28.04.11р. Відповідач стверджує, що оскільки він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, це стало наслідком розгляду справи без його участі, що порушило його права та перешкодило йому давати пояснення, заперечення, клопотання та користуватися іншими правами, передбаченими чинним законодавством України.
На підставі наведеного скаржник просить рішення господарського суду Львівської області від 26.05.2011 року у справі №5015/1953/11 скасувати повністю, судові витрати покласти на позивача.
Представники сторін не забезпечили явку своїх представників в судове засідання, хоча були у встановленому порядку повідомлені про дату, час та місце судового засідання.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та наявні докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Господарським судом Львівської області при розгляді спору між сторонами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з червня по вересень 2010р. позивач поставив відповідачу товар - щебеневу продукцію на загальну суму 352 291,77грн., яку відповідач оплатив частково в сумі 324 100,20 грн., що підтверджується виписками банку. Зокрема, поставлений товар по видатковій накладній №АФ23/09-15 від 23.09.2010р.на суму 18 042,00грн. відповідач оплатив в сумі 9 390,70грн., решту вартості товару не оплатив, а також повністю не оплатив товар, поставлений по накладній №АФ23/09-16 від 23.09.2010р. на суму 19 540,27грн.Загальна сума боргу становить 28 191,57грн.
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
В силу ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно зі ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони(кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості( ст.509 ЦК України).
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст.692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вбачається з матеріалів справи, строк оплати поставленого товару сторонами не був встановлений. Отже, відповідно до норм ст. 530 ЦК України відповідач повинен виконати обов'язок щодо оплати товару у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Позивач скерував 05.01.2011р. на адресу відповідача вимогу №05-01/11 від 05.01.2011р. про оплату боргу в сумі 28 191,57 грн. до 17.01.2011р., яка залишена останнім без відповіді і без задоволення.
З огляду на викладене та на підставі аналізу матеріалів справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду про обґрунтованість позовних вимог ТзОВ «Комспек» та правомірність їх задоволення.
Щодо доводів відповідача про те, що позивач не надіслав на адресу відповідача позовну заяву та додані до неї документи, слід зазначити, що до позовної заяви доданий опис вкладення з відбитком поштового штемпеля «25.03.2011»(аркуш справи №25), згідно з яким 25.03.2011р. на адресу відповідача: м. Трускавець, вул. Суховоля, 54а, надіслана позовна заява з
доданими документами. Крім того, 27.04.2011р. повторно надіслана на адресу відповідача: м. Трускавець, вул. Суховоля, 54а, позовна заява з доданими документами, що підтверджено описом вкладення та поштовою квитанцією (аркуші справи № 26, №27).
Твердження відповідача, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не отримував ухвал суду першої інстанції суперечать матеріалам справи, оскільки повідомленням про вручення поштового відправлення (аркуш справи №3) підтверджено вручення відповідачеві 14.04.2011р. ухвали сулу про порушення провадження у справі.
Отже, доводи відповідача про порушення судом його права на участь у розгляді справи є безпідставними.
Відповідно до вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем не доведено, доказів не подано наявності підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.
На підставі викладеного, Львівський апеляційний господарський дійшов висновку, що господарським судом Львівської області належним чином досліджено обставини, що мають значення для справи, вірно застосовані норм матеріального та процесуального права, тому рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга -без задоволення.
Керуючись ст.ст.101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду Львівської області від 26.05.2011 року у справі №5015/1953/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
2.Судові витрати покласти на ДП «Бетон Київ»Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Бетон».
3.Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Хабіб М.І.
Суддя Зварич О.В.
суддя Юрченко Я.О.
Повний текст складено:
27.07.2011 року