01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.07.2011 № 14/362
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: ОСОБА_1 - старший державний податковий інспектор відділу представництва інтересів у судах та взаємодії із структурними підрозділами Юридичного управління за довіреність № 49/9/10-009 від 10.01.2011
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на рішення господарського суду міста Києва від 29.04.2011 р. у справі № 14/362
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ф Е Дистриб'юшн»,
м. Київ
до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м. Києва,
м. Київ
про спонукання до виконання договору № 41/28-417/1 від 27.05.2008 року
У серпні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ф Е Дистриб'юшн» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м. Києва про спонукання до виконання договору № 41/28-417/1 від 27.05.2008 року (далі по тексту - договір), а саме, виконання умов п. 3.1 договору щодо обов'язку відповідача забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді позивача у терміни, визначені законодавством для податкових документів в паперовому вигляді та їх комп'ютерну обробку.
З урахуванням уточнень позовних вимог позивач просив зобов'язати Державну податкову інспекцію в Голосіївському районі м. Києва до виконання умов договору від 27.05.2008 року № 41/28-417/1 в частині п. 3.1 договору від 27.05.2008 року № 41/28-417/1, а саме: зобов'язати приймати податкові документи товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕ Дистриб'юшн» в електронному вигляді у терміни, визначені законодавством для податкових документів в паперовому вигляді та здійснювати їх комп'ютерну обробку.
Рішенням господарського суду міста Києва від 29.04.2011 р. у справі № 14/362 позовні вимоги задоволені повністю товариства з обмеженою відповідальністю «Ф Е Дистриб'юшн» задоволені повністю (суддя Прокопенко Л.В.).
Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва виконувати умови договору від 27.05.2008 року № 41/28-417/1 в частині п. 3.1 договору від 27.05.2008 № 41/28-417/1, а саме: зобов'язати приймати податкові документи товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ф Е Дистриб'юшн» в електронному вигляді у терміни, визначені законодавством для податкових документів в паперовому вигляді та здійснювати їх комп'ютерну обробку.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення обґрунтоване положеннями п. 3.1, п. 4 розділу 6 договору, ст.ст. 1, 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб» від 15.05.2003 року № 755; ст. 4 Закону України «Про господарські товариства»; ст.ст. 11, 14, 525, 526, 626, 628, 651 ЦК України; ст. 193 ГК України; ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України. Мотивуючи своє рішення суд зазначив, що підстави для односторонньої відмови відповідача від договору відсутні, оскільки лист позивача № 8456/10/10-011 від 16.04.2010 року не тягне за собою дострокове розірвання договору на вимогу однієї зі сторін. Судом встановлено, що докази порушення відповідачем умов договору відповідачем не надані, в свою чергу, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем п. 3.1. договору, а тому вимога позивача є законною та обґрунтованою.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Державна податкова інспекції у Голосіївському районі м. Києва звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду міста Києва 29.04.2011 р. у справі № 14/362 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, справу розглянути за участю представника скаржника в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
На думку апелянта, місцевим господарським судом порушено приписи ст. 12, ч. 3 ст. 21 ГК України, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ, п. 7 ч.1 ст. 3, ч. 1 ст. 17 КАС України, на підставі яких справа не підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки вирішення цієї категорії відноситься до компетенції адміністративних судів. Апелянт зазначив, що договір № 41/28-417/1 від 27.05.2008 року є розірваним, а зобов'язання, що з нього витікають, - припинені на підставі односторонньої відмови відповідача від договору, викладеній у листі № 8456/10/10-011 від 16.04.2010 року.
Також на думку апелянта, порушені норми матеріального права, а саме: ст.ст. 626, 628, 651 ЦК України; ст. 1 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»; наказ ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання» № 143 від 29.03.2003; наказу ДПА України № 166 від 30.05.1997 р. «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення та подання»; ст.ст. 1, 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб»; ст.ст. 1, 4, 7 Закону України «Про господарські товариства»; п. 4.3 розділу 3, п. 5 розділу 6 договору, а також роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996 № 02-5/422 «Про судове рішення».
Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 18.07.11 № 01-23/3/1 змінено склад колегії суду та призначено розгляд справи у складі колегії суддів: головуючого судді Разіної Т.І., суддів Лосєва А.М., Остапенка О.М.
Представник відповідача у судовому засіданні 20.07.2011 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній.
Представник позивача в судове засідання 20.07.2011 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.05.2008 року між відповідачем та позивачем був укладений договір № 41/28-417/1 про визнання електронних документів.
Колегія суддів зазначає, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:
а) участь у спорі суб'єкта господарювання;
б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;
5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;
6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Разом з тим, частиною 3 ст. 21 ГПК України передбачено, що відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Однак, як вірно вказує апелянт в апеляційній скарзі, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не належить до даного кола суб'єктів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року за № 509-ХІІ, до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності відносяться до компетенції адміністративних судів.
Поняття «суб'єкт владних повноважень» визначено п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. З господарськими спорами можуть пересікатися категорії спорів, визначені в пунктах 1, 3, 4 частини першої зазначеної статті, а саме:
а) спори суб'єкта господарювання із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності останнього;
б) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, а також спори з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
в) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Відтак необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Згідно зі статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний договір - це дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди. Тобто зі змісту адміністративного договору вбачається наявність відносин влади і підпорядкування, що відрізняє його від цивільних угод.
Колегія суддів зазначає, що згідно укладеному між сторонами договору № 41/28-417/1 про визнання електронних документів Державна податкова інспекція в Голосіївському районі м. Києва виступає як суб'єкт владних повноважень, оскільки предметом вказаного договору згідно п. 1 є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу. В такому випадку, Державна податкова інспекція в Голосіївському районі м. Києва діє в межах своїх повноважень, передбачених, Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року за № 509-ХІІ.
Так, згідно п. 3 ч. 1 ст. 10 зазначеного Закону державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.
Поняття «справа адміністративної юрисдикції» визначено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, і під такою справою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що, оскільки стороною у справі виступає суб'єкт владних повноважень та враховуючи предмет спору, дана справа не підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки вирішення цієї категорії відноситься до компетенції адміністративних судів.
Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст.ст. 43, 104 ГПК України наявні підстави для часткового скасування рішення місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 42, 43, 32-34, 43, 80, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на рішення господарського суду міста Києва від 29.04.2011 р. у справі № 14/362 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва у справі № 14/362 скасувати.
3. Припинити провадження у справі № 14/362.
Головуючий суддя
Судді
26.07.11 (відправлено)