21.07.2011 року Справа № 5005/858/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач)
суддів: Лисенко О.М., Верхогляд Т.А.
при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1., представник, довіреність № 1-10/08 від 01.10.08р. (приймав участь в засіданні 30.06.2011 р.);
від відповідача: Головко І.І., директор, паспорт НОМЕР_1 від 29.11.10р. (приймав участь в засіданні 30.06.2011 р.);
Жмарьова О.М., представник, довіреність № 3107 від 01.02.11;
представник третьої особи у судове засідання не з'явився.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями “ІВАН-ТРАК” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.11р. у справі №5005/858/2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІСТ-СЕРВІС”, м. Дніпропетровськ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями “ІВАН-ТРАК”, м. Дніпропетровськ
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “ГРАВЕ УКРАЇНА”, м. Львів
про стягнення 255 110 грн. 40 коп. за договором на транспортне обслуговування
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями “ІВАН-ТРАК”, м. Дніпропетровськ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІСТ-СЕРВІС”, м. Дніпропетровськ
про стягнення 3 700 грн. 00 коп. за договором на транспортне обслуговування
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.11р. у справі №5005/858/2011 (суддя Назаренко Н.Г.) первісний позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями “ІВАН-ТРАК”, м. Дніпропетровськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІСТ-СЕРВІС”, м. Дніпропетровськ в якості компенсації спричинених збитків через втрату вантажу 255 110 грн. 40 коп., витрати на оплату державного мита у сумі 2 551 грн. 10 коп., витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп. В задоволенні зустрічного позову -відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями “ІВАН-ТРАК” звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким стягнути з ТОВ “ВІСТ-СЕРВІС” на користь ТОВ “ІВАН-ТРАК” 3 700 грн. заборгованості за перевезення вантажу та відмовити у відшкодуванні збитків за викрадений вантаж ТОВ “ВІСТ-СЕРВІС” у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що :
- в оскаржуваному рішенні суд не врахував, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: збитків, протиправної поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини;
- невірним та необґрунтованим є твердження суду про те, що сам факт крадіжки (нестачі товару) є доказом неналежного виконання відповідачем його обов'язків за договором перевезення;
- суд не взяв до уваги, що ст. 614 ЦК України визначає вину як обов'язкову підставу відповідальності за завдані збитки.
Ухвалою від 02.06.11р. апеляційну скаргу прийнято до розгляду.
Представник відповідача, за первісним позовом, у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги і просив рішення господарського суду скасувати, а апеляційну скаргу задовольнити.
Представник позивача, за первісним позовом, заперечував проти доводів апеляційної скарги і просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В засідання суду представник третьої особи не з'явився.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Товариством з обмеженою відповідальністю підприємством з іноземними інвестиціями "ІВАН-ТРАК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІСТ - СЕРВІС" 30 квітня 2010 року укладений договір № 30/04-2010/2 про перевезення вантажів автомобільним транспортом (а.с. 46-48).
Згідно з п. 1.1 договору № 30/04-2010/2 від 30.04.2010р. виконавець зобов'язаний надавати замовнику послуги по перевезенню автомобільним транспортом по території України, а замовник прийняти та оплатити надані виконавцем за цим договором послуги.
Відповідно до п. 2.1 договору № 30/04-2010/2 від 30.04.2010р. в кожному випадку перевезення виконавцем окремого вантажу замовника, пункт доставки вантажу, строк доставки вантажу, дані вантажоотримувача -особи уповноваженої замовником на отримання вантажу в пункті доставки за цим договором вказуються сторонами у письмовій заявці на перевезення вантажу, яка направляється замовником виконавцю.
Згідно умов заявки -договору на транспортне обслуговування від 26 серпня 2010 року, замовником є Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІСТ - СЕРВІС", виконавцем -Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "ІВАН - ТРАК", відомості про вантаж -побутова техніка, адреса завантаження -с. Калинівка Київської області, адреса вивантаження -відповідно до товарно - транспортної накладної, автомобіль -МАN, державний номер: НОМЕР_2, державний номер причепа: НОМЕР_3, водій -ОСОБА_2. Також в заявці зазначено, що виконавець несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу та його якість до передачі вантажу вантажоотримувачу (а.с. 15).
На виконання умов договору водій -експедитор ОСОБА_2, прийняв до перевезення вантаж, а саме телевізори LG 32LD340 у кількості 300 шт., LG 37LD420 у кількості 96 шт., LG 32LD320 у кількості 33 шт., LG 32LD420 у кількості 228 шт., а всього у кількості 657 штук, що підтверджується товарно -транспортною накладною СЦП 2022-116 від 26 серпня 2010 року та підписом водія у відповідній графі (а.с. 16).
У товарно -транспортній накладній СЦП 2022-116 від 26 серпня 2010 року зроблено відмітку про те, що причеп державний номер: НОМЕР_3, на вивантаження прибув без пломб, за результатами вивантаження встановлено недопоставку сорока восьми телевізорів LG 37LD420 (а.с.16). Крім того, в матеріалах справи знаходиться акт приймання по кількості та якості № 2022-116 від 31 серпня 2010 року, підписаний представниками замовника та виконавця, згідно з яким виявлено недопоставку продукції, а саме телевізорів LG 37LD420 у кількості 48 (сорок вісім) штук (а.с.17).
За приписами пункту 4.8 договору № 30/04-2010/2 від 30.04.2010р. виконавець зобов'язаний забезпечити збереження вантажу, що перевозиться на протязі всього періоду перевезення -з моменту приймання вантажу від замовника в пункті відправлення та до моменту доставки та передання вантажу вантажоодержувачу до вивантаження в пункті доставки та нести відповідальність за зіпсування (пошкодження вантажу іншим способом), втрату, знищення вантажу, в розмірі дійсної вартості вантажу вказаної в товарно -транспортних документах якщо виконавцем не буде доведено, що зіпсування (пошкодження вантажу іншим способом), втрата, знищення вантажу відбулося не з його вини.
Позивач направив відповідачу претензію № 1 від 08.09.2010р. про компенсацію спричинених збитків на суму 255 110 грн. 40 коп., з проханням протягом п'яти банківських днів з дати отримання претензії сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТ -СЕРВІС" суму збитків. Вказану претензію отримано представником відповідача 13.09.2010р., що підтверджується його підписом, скріпленим штампом підприємства.
Позивач, звернувшись з позовом до господарського суду, посилався на те, що з огляду на факт нестачі побутової техніки, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо збереження вантажу під час здійснення перевезення, існують підстави для відшкодування йому відповідачем вартості втраченого вантажу. В зв'язку з цим позивачу спричинено збитки, на суму 255 110 грн. 40 коп., яка ТОВ “Іван-Трак” не сплачена.
Розглядаючи питання про обґрунтованість рішення господарського суду в частині задоволення позовних вимог ТОВ "ВІСТ -СЕРВІС", апеляційний господарський суд враховує наступне.
Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає обов'язок виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Фактичною підставою відповідальності за порушення зобов'язань є склад цивільного правопорушення. Він містить такі елементи (умови): а) протиправну поведінку боржника; б) збитки як результат цієї поведінки; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; г) вину боржника. Зазначені умови необхідні, за загальним правилом, і для покладення майнової відповідальності за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань з перевезення вантажів.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником (ст. 929 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
За приписами ст. 52 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник зобов'язаний:
- забезпечити виконання умов договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом у межах, визначених договором та законодавством;
- забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, до передачі вантажовласнику (уповноваженій ним особі) в пункті призначення;
- відшкодовувати замовнику збитки за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату, а також збитки, завдані внаслідок несвоєчасної доставки вантажу.
Згідно ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
Приписами ч. 1, 2, 3 ст. 314 Господарського кодексу України встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.
За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає:
- у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;
- у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;
- у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
Згідно з ст. 133 Статуту автомобільного транспорту УРСР (далі - Статут) автотранспортні підприємства або організації несуть відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу або до передачі згідно з Правилами іншим підприємствам, організаціям, установам, якщо не доведуть, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися через обставини, яким вони не могли запобігти і усунення яких від них не залежало.
Крім того, обов'язок по забезпеченню схоронності вантажу, що перевозиться, на протязі всього періоду, покладається на виконавця відповідно до умов п. 4.8 договору № 30/04-2010/2 від 30.04.2010 р.
Слід враховувати, що транспортне законодавство при визначенні відповідальності за незбереження вантажу виходить не з факту наявності вини, а з її презумпції. Відсутність вини має доводити той, хто порушив зобов'язання, тобто перевізник.
Між тим, відповідач, не довів суду наявність відповідних обставин, яких перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою старшого слідчого СВ Царичанського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області майора міліції Сементовського Ю.Л. від 06 вересня 2010 р. порушено кримінальну справу № 19101147 по факту вчинення невідомими особами крадіжки торгово -матеріальних цінностей Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТ -СЕРВІС", м. Дніпропетровськ, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (а.с. 52). На час розгляду господарським судом справи № 5005/858/2011 доказів завершення кримінальної справи суду не надано.
Приписами статті 136 Статуту передбачено, що Автотранспортні підприємства або організації відшкодовують збитки, заподіяні при перевезенні вантажів за втрату або недостачу вантажу - в розмірі дійсної вартості втраченого або невистачаючого вантажу.
Вартість вантажу визначається виходячи з загальної суми рахунку вантажовідправника. Автотранспортне підприємство або організація відшкодовують вантажовідправнику (вантажоодержувачу) по претензіях вартість втрачених, невистачаючих, зіпсованих або пошкоджених вантажів на підставі рахунку вантажовідправника, а в тих випадках, коли розрахунки за вантаж через банк не провадяться, - на підставі іншого документа, який замінює рахунок (с. 137 Статуту).
Згідно ст. 158 Статуту, обставини, що можуть служити підставою для матеріальної відповідальності автотранспортних підприємств або організацій, вантажовідправників, вантажоодержувачів при автомобільних перевезеннях, стверджуються записами в товарно-транспортних документах, а в разі розбіжності між автотранспортним підприємством або організацією і вантажовідправником (вантажоодержувачем) - актами встановленої форми.
З матеріалів справи, а саме товарно-транспортної накладної СУП 2022-116 від 26 серпня 2010 р. та акту приймання по кількості та якості № 2022-116 від 31 серпня 2010 року вбачається, що сторонами встановлено факт недопоставки вантажу, а саме телевізорів LG 37LD420 у кількості 48 (сорок вісім) штук, що підтверджує неналежне виконання відповідачем за первісним позовом обов'язку по забезпеченню збереження вантажу, покладеного на нього відповідно до умов договору № 30/04-2010/2 від 30.04.2010р.
Позивач за первісним позовом у встановленому порядку направив відповідачу претензію про компенсацію спричинених збитків на суму 255 110 грн. 40 коп. Відповідач за первісним позовом претензію не розглянув, відповіді на неї позивачу не направив, суму завданих збитків не сплатив.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом грошових коштів у сумі 255 110 грн. 40 коп., за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу місцевий господарський суд правомірно визнав обґрунтованими.
Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "ІВАН - ТРАК" звернулось до господарського суду із зустрічним позовом, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТ - СЕРВІС" заборгованість за перевезення вантажу у сумі 3 700 грн. 00 коп.
Позивачем за зустрічним позовом виставлено до оплати рахунок -фактуру № СФ -0000013 від 03 вересня 2010 року на суму 3 700 грн. 00 коп. вартості наданих послуг з перевезення. Вказаний рахунок ТОВ “Віст-сервіс” оплачено не було.
Згідно з п. 5.4 договору № 30/04-2010/2 від 30.04.2010р. оплата вартості наданих послуг по перевезенню вантажу здійснюється замовником на протязі десяти банківських днів з дати підписання сторонами акту здачі - приймання наданих послуг, який є невід'ємною частиною цього договору та наданні виконавцем рахунку на оплату вартості послуг, за умови відсутності у замовника претензій до якості наданих послуг по перевезенню. В цьому випадку останній зобов'язаний надати мотивовану відмову від підписання акта здачі-приймання наданих послуг і має право затримати оплату вартості наданих послуг до узгодження (виправлення) виконавцем виявлених недоліків та відшкодування завданих замовнику збитків.
Таким чином, замовник зобов'язаний надати мотивовану відмову від підписання акту здачі -приймання наданих послуг та вправі затримати оплату вартості наданих послуг до усунення виконавцем виявлених недоліків та відшкодування завданих замовнику збитків. Акт здачі -приймання виконаних робіт -послуг № ОУ 0000014 від 03 вересня 2010 року (а.с. 59) підписано лише Товариством з обмеженою відповідальністю підприємством з іноземними інвестиціями "ІВАН - ТРАК", підписи замовника на вказаному акті відсутні.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.09.2010 року відповідачем за зустрічним позовом направлено ТОВ "ВІСТ-СЕРВІС" претензію № 1 про компенсацію завданих збитків на суму 255 110 грн. 40 коп., яку слід розглядати як мотивовану відмову від підписання акта здачі-приймання виконаних робіт. Вказану претензію отримано представником Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями "ІВАН - ТРАК" 13.09.2010р., що підтверджується його підписом, скріпленим штампом підприємства.
Згідно з ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати відносини на власний розсуд.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Неналежне виконання ТОВ “Іван-Трак” обов'язку по забезпеченню збереження вантажу, при перевезенні, покладеного на нього відповідно до умов договору № 30/04-2010/2 про перевезення вантажу автомобільним транспортом від 30.04.2010р. призвело до заподіяння шкоди ТОВ "ВІСТ-СЕРВІС" у розмірі 255 110 грн. 40 коп. За наведених обставин та з урахуванням умов п. 5.4 договору № 30/04-2010/2 від 30.04.2010р., Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІСТ-СЕРВІС" мало право притримати оплату наданих послуг по перевезенню вантажу до усунення виконавцем виявлених недоліків та відшкодування завданих замовнику збитків.
На час розгляду справи судом першої інстанції ТОВ “Іван-Трак” не відшкодувало збитки завдані позивачу за первісним позовом в результаті перевезення вантажу. З урахуванням наведеного місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні зустрічного позову.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав їм вірну юридичну оцінку, прийняв законне і обґрунтоване рішення, підстави для скасування якого відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2011 року у справі № 5005/858/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями “ІВАН-ТРАК” без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя І.О. Вечірко
Суддя О.М. Лисенко
Суддя Т.А. Верхогляд
повний текст постанови виготовлено 25.07.2011 р.