21.07.2011 року Справа № 8/5005/6440/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лотоцької Л.О. (доповідач)
суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.
при секретарі: Соловйовій О.І.
за участю представників:
прокурора Риженко О.В., посвідчення № 114 від 25.05.2011 року;
від позивача: ОСОБА_1., представник, довіреність № 7/11-458 від 12.04.2011;
від відповідача: ОСОБА_2., представник, довіреність № 03/05-11 від 03.05.2011.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислового комплексу «Самара»на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2011 року у справі № 8/5005/6440/2011
за позовом: Прокурора Самарського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ
до: Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислового комплексу «Самара», с. Могилів, Царичанський район, Дніпропетровська область
про зміну пункту 4.1 договору оренди землі від 01.03.2006 року (кадастровий номер 1210100000:09:090:0042)
12.05.2011 року Прокурор Самарського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислового комплексу «Самара»про зміну пункту 4.1 договору оренди землі від 01.03.2006 року (кадастровий номер 1210100000:09:090:0042).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2011 року (суддя Дубінін І.Ю.) у справі № 8/5005/6440/2011 позов задоволено в повному обсязі. Змінено пункт 4.1 договору оренди землі від 01.03.2006 року (кадастровий номер 1210100000:09:090:0042), укладеного між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Агропромисловим комплексом «Самара», шляхом викладення його в наступній редакції: «п. 4.1 Орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується у грошовій формі (у гривнях), встановлюється відповідно до Податкового кодексу України та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 02.02.11 № 216/8 у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України».
Не погодившись з оскаржуваним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс «Самара»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2011 року у справі № 8/5005/6440/2011 щодо внесення змін в пункт 4.1 Договору оренди землі від 01.03.2006 року.
Скаржник вважає, що при вирішенні цього спору мало місце невірне застосування суддею норм матеріального права, чим порушені права відповідача, тому рішення підлягає скасуванню. В обґрунтування своєї позиції скаржник посилається на те, про те, що відчуження об'єкту нерухомості (будівлі та споруди ринку), розташованого на орендованій земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:09:090:0042, є підставою для розірвання договору оренди землі від 01.03.2006 року, а позовні вимоги про внесення змін до договору оренди земельної ділянки є неумісними та не підлягають задоволенню.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2011 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 21.07.2011 року.
На підставі розпорядження секретаря судової палати № 959 від 20.07.2011 року відбулася зміна складу судової колегії.
Прокурором та позивачем відзиву на апеляційну скаргу не надано.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислового комплексу «Самара»задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
На підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 156/33 від 25.01.2006 року між Дніпропетровською міською радою -орендодавець та Товариством з обмеженою відповідальністю Агропромисловим комплексом «Самара»- орендар укладено договір оренди землі (далі -Договір), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0421 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (Самарський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:09:090:0042.
Державна реєстрація вказаного договору оренди землі проведена Дніпропетровським відділом Дніпропетровської регіональної філії ДЗК, про що 27.04.2006 року в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 040610400520.
Договір був посвідчений 01.03.2006 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 1019.
Згідно з пунктом 3.1 Договору договір укладено на десять років.
В пункті 2.2 Договору зазначено, що на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, інші об'єкти інфраструктури, які зазначені в акті приймання-передачі земельної ділянки.
Згідно з пунктом 4.1 Договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях), у розмірі земельного податку, збільшеного на коефіцієнт 1,3.
Відповідно до пункту 4.4 Договору орендна плата вноситься орендарем, незалежно від результатів діяльності орендаря у розмірі однієї дванадцятої річної суми за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів на рахунок орендодавця.
Як зазначено в пункті 4.7 Договору розмір орендної плати переглядається щорічно або у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; змін у цільовому використанні земельної ділянки; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршенням стану орендованої земельної ділянки
не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.
В зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011 року (від 02.12.2010 № 2755-VІ) Закон України «Про плату за землю»втратив чинність згідно частини 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 року регулюється виключно Податковим кодексом України.
Згідно із статтею 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно з вимогами статті 21 Закону України «Про оренду землі»орендна плата за землю -це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Статтями 288.5 -288.5.2 Податкового кодексу України унормовано, що розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення -розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель -трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом Податкового кодексу, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 % нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 % нормативної грошової оцінки.
За статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 Цивільного кодексу України).
Згідно із статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Статтею 30 Закону України «Про оренду землі»визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Згідно із статтею 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. До розмежування земель державної і комунальної власності повноваження з розпорядження землями в межах населених пунктів, здійснюють відповідні міські, сільські та селищні ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади (розділ Х перехідні положення, пункт 12 Земельного кодексу України).
Частина 2 статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З метою приведення рішень міської ради та проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства, керуючись Земельним кодексом України, Податковим кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», 02.02.2011 року Дніпропетровською міською радою прийнято рішення № 216/8 «Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства», яким визначено, що до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання встановити розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання. Встановлено, що усі нормативні акти, які було прийнято міською радою до прийняття цього рішення, діють в тих частинах, що не суперечать положенням цього рішення.
Згідно приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Згідно з пунктом 3.4.7 Рекомендацій Президії ВГСУ від 02.02.2010 № 04-06/15 «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства»у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за землю та затвердженням нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті до уваги лише у разі скасування такого рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.
Аналогічна правова позиція викладена в пункті 2.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», де передбачено, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.
Прийняте органом місцевого самоврядування рішення щодо визначення розміру річної орендної плати за користування земельною ділянкою, у встановленому законом порядку не скасоване.
З урахуванням наведеного позовні вимоги підлягали задоволенню.
Посилання скаржника на те, що відчуження об'єкту нерухомості (будівлі та споруди ринку), розташованого на орендованій земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:09:090:0042, є підставою для розірвання договору оренди землі від 01.03.2006 року не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне.
Матеріали справи містять копію договору купівлі-продажу будівлі та споруди ринку від 04.03.2011 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Агропромисловим комплексом «Самара»- продавець та Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна 2010»- покупець, за умовами якого продавець продав, а покупець купив будівлі та споруди ринку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:09:090:0041.
Відповідно пунктів «а», «е»статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, між іншим, добровільна відмова від
права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Згідно з абзацом 8 частини 1 статті 31 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі припиняється у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (частина 3 статті 31 цього Закону).
Статтею 32 Закону України «Про оренду землі»передбачено такий спосіб припинення договору оренди як його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.
Згідно з приписами статті 377 Цивільного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Відповідно до частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розмішені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
З аналізу наведених норм матеріального права слідує, що в зв'язку з переходом права власності на об'єкти нерухомості відбувається перехід до набувача тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу -права власності або права користування.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся до орендодавця з пропозицією про дострокове розірвання спірного договору оренди земельної ділянки, але відповіді позивача не отримав, до суду з вимогою про дострокове розірвання спірного договору оренди відповідач не звертався.
За таких обставин спірний договір оренди земельної ділянки є чинним, а відтак, з урахуванням умов договору та вищенаведених вимог законодавства підлягали задоволенню вимоги про внесення зміни до договору в частині орендної плати.
Крім того, за договором купівлі-продажу від 04.03.2011 року відчужені будівлі та споруди ринку, що розташовані на земельній ділянці, що має інший кадастровий номер, ніж земельна ділянка, орендована за спірним договором.
Відповідно до статті 11128 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (Постанови Верховного Суду України від 16.12.2010 року по справі № 2-1/10068-2008, від 30.05.2011 року № 11/042 у справі № 17/299-10).
З огляду на викладене, рішення прийнято судом першої інстанції за повністю дослідженими обставинами справи, з правильним застосуванням норм матеріального та
процесуального законодавства, в зв'язку з чим підстав для скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс «Самара»залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2011 року у справі № 8/5005/6440/2011 залишити без змін.
Головуючий суддя: Л.О. Лотоцька
Судді: Р.М. Бахмат
О.С. Євстигнеєв
(постанову виготовлено в повному обсязі 25.07.2011 року)