"25" липня 2011 р.Справа № 6/55/5022-790/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
Розглянув справу
за позовом - Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 АДРЕСА_1
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Ланівці" м.Ланівці, Лановецький район, Тернопільська область 47400
про стягнення коштів
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2
відповідача - Юркевич С.В.
Суть справи:
СПД ОСОБА_1 звернувся в господарський суд Тернопільської області з позовом до ТОВ "Агро-Ланівці" про стягнення 27 377,50 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 88 141,13 грн. відсотків за товарним кредитом, 4 463,87 грн. 3% річних, 15 084,29 грн. інфляційних втрат. А також просив стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі 13 500 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Свої вимоги, підтримані в засіданні його представником, позивач мотивував невиконанням відповідачем свого зобов'язання щодо своєчасної оплати продукції за договором поставки на умовах товарного кредиту №120 від 01.04.2009р..
Згідно з відзивом на позов та поясненнями представника відповідача, останній проти задоволення позову заперечив, посилаючись на проведення повного розрахунку та фальсифікацію якості отриманої продукції.
19.07.2011р. позивач подав клопотання про зменшення розміру позовних вимог та просив стягнути з відповідача 27 377,50 грн. основного боргу, 80 803,60 грн. відсотків за користування кредитом, 13 972,62 грн. інфляційних нарахувань, 4 301,37 грн. 3% річних.
Розгляд справи, призначений вперше на 08.07.2011р., відкладався востаннє на 25.07.2011р..
В засіданні представникам сторін роз'яснювались належні їм права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20,22,81-1 ГПК України.
За відсутності відповідного клопотанням аудіозапис судового засідання не здійснювався.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, в т.ч. дані ними в попередніх судових засіданнях, судом встановлено наступне:
- 01.04.2009р. між сторонами у справі укладено договір №120 поставки продукції на умовах товарного кредиту.
Відповідно до його умов постачальник (позивач у справі) зобов'язувався передати у власність покупця (відповідача) продукцію на загальну суму 27 377,50 грн..
Продукція вважається прийнятою по кількості згідно товарних накладних, а по якості - за сертифікатами якості (п.п.3.1,3.2,5.3,5.4 договору). У випадку поставки продукції, що не відповідає сертифікату якості, покупець повинен виставити претензію постачальнику протягом 30 днів з часу отримання продукції. В іншому разі вона вважається прийнятою відповідачем. Невідповідність якості продукції повинна підтверджуватись Актом експертизи.
За одержану продукцію покупець розраховується готівкою, із кінцевим терміном оплати до 01.09.2009р.(п.п.4.2,4.4 угоди).
Згідно з п.4.3 договору за користування кредитом покупець зобов'язувався виплачувати проценти в розмірі 0,5% від вартості неоплаченої продукції за кожен день, з моменту отримання товару до проведення повного розрахунку за нього.
Оплата процентів здійснюється щомісячно. У разі часткової оплати в першочерговому порядку проводиться розрахунок процентів (п.п.4.3,4.4 договору).
На підставі довіреності №1 від 01.04.2009р., по накладній № 120 від 01.04.2009р., покупець одержав, обумовлену в договорі продукцію на суму - 27 377,50 грн..
Доказів передачі при цьому сертифікату якості сторонами не надано.
У встановлений п.4.2 договору термін відповідач розрахунку не проводив.
Платіжними дорученнями №766 від 10.12.2009р., №36 від 25.02.2010р. та №308 від 02.11.2010р. він сплатив 27 377,50 грн., які позивач, керуючись п.4.4 угоди, в першу чергу відніс на сплату відсотків за користування наданим товарним кредитом.
У зв'язку з не проведенням розрахунку позивач і звернувся з відповідним позовом до господарського суду.
В судовому засіданні 21.07.2011р. відповідач надав суду копію, адресованої позивачу претензії від 22.07.2009р. щодо недоліків в якості відпущеної продукції, яку виявлено в процесі її використання.
Доказів надіслання постачальнику цієї претензії відповідач не представив. Проти її отримання позивач заперечив.
На час вирішення спору, судом Шумського району слухається кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.229 КК України (незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару), яка порушена на підставі інформації ТОВ "Байєр".
За твердження відповідача, він клопотав перед районним судом про визнання його також потерпілим у справі і заявив 15.07.2011р. відповідний цивільний позов на суму 4050 грн..
Розглянувши надані відповідачем матеріали, з огляду на кваліфікацію дій ОСОБА_1, суму і підстави заявленого ТОВ "Агро-Ланівці" в кримінальну справу позову, пояснення представників сторін, інші обставини, суд прийшов до висновку, що встановленні в кримінальній справі дані не вплинуть на вирішення господарського спору. Тому відхилив клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 6/55/5022-790/2011.
Сторонам роз'яснено право, за наявності для цього підстав, переглянути постановлене в господарській справі рішення після набрання вироком законної сили за нововиявленими обставинами.
Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.
Так, відповідно до ст. 129 Конституції України, ст.ст. 4-3,33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Поданими суду доказами заявник довів обґрунтованість позову.
Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. -ст.712 ЦК України, ст. 265 ГК України.
Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, стандартам, технічним умовам, зразкам, еталонам (ст. 673 ЦК України, ст. 268 ГК України).
Товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу (ст.675 ЦК України).
Згідно із змістом ст. 678 ЦК України і ст. 269 ГК України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право вимагати від продавця за своїм вибором:
1) пропорційного зменшення ціни;
2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;
4) вимагати заміни товару.
У відповідності до ст.680 ЦК України, якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв'язку з його недоліками може бути пред'явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна - в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк.
Строк для виявлення недоліків товару, що перевозився або був відправлений поштою, обчислюється від дня одержання товару в місці призначення.
Покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, на який встановлений строк придатності, якщо вони виявлені протягом строку придатності товару.
Якщо недоліки товару виявлені покупцем після спливу гарантійного строку або строку придатності, продавець несе відповідальність, якщо покупець доведе, що недоліки товару виникли до передання йому товару або з причин, які існували до цього моменту.
До вимог у зв'язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених статтею 680 цього Кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності), - від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності). -ст.681 ЦК України
З'ясовано, що після отримання за договором товару ще в квітні 2009 року, відповідач в установлені законом і договором строки і порядку не заявляв претензій щодо його якості, в тому числі і з приводу ненадання йому сертифікатів якості.
Не вимагав від позивача дій або виплат, передбачених п.6 договору та ст.678 ЦК України, ст. 269 ГК України.
За недоведеністю факту відправлення та відповідних заперечень постачальника щодо його отримання, не може вважатись достатнім доказом заявлення претензії по якості вже згаданий лист відповідача від 22.07.2009р..
Заявлення відповідачем претензій з приводу якості отриманого продукту спростовується і матеріалами справи.
Зокрема, сплатою ТОВ "Агро-Ланівці" (останній платіж через півтора року після отримання товару) коштів в сумі 27 377,50 грн., що відповідає вартості відпущеної продукції.
Перерахунок коштів здійснювався покупцем без будь -яких заперечень.
Окрім того, відповідно до змісту претензії "Агро-Ланівці" від 22.07.2009р., придбаний у позивача за договором товар, відповідачем уже спожито.
З огляду на все вищенаведене, заперечення відповідача щодо якості товару, як підстави звільнення від обов'язку розрахуватись є безпідставними, в тому числі із посиланням на матеріали кримінальної справи, порушеної по факту незаконного використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару.
Відповідно до ст. 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Згідно із згаданою статтею 536, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:
1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;
2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;
3) у третю чергу сплачується основна сума боргу -ст.534 ЦК України.
Аналогічне положення, а також розмір відсотків за користування товарним кредитом сторони передбачили в п.п.4.3,4.4 договору.
Враховуючи, що відповідач не сплатив одномоментно суми, достатньої для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, позивач, у відповідності до ст.534 ЦК України, п.п.4.3,4.4 угоди зарахував платежі в порядку черговості - на погашення процентів.
З урахуванням викладеного, вимоги про примусове стягнення 27 377,50 грн. основного боргу, 80 803,60 грн. відсотків за користування кредитом є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
При цьому, відсотки за користування кредитом за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, а являються платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).
Враховуючи викладене, розрахунок заявлених вимог, настання строку оплати, інші обставини справи, слід задовольнити позов в частині стягнення 13 972,62 грн. інфляційних нарахувань і 4 301,37 грн. річних.
Згідно з ст.ст.44,49 ГПК України, судові витрати позивача (держмито та витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу) відшкодовуються за рахунок відповідача, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог.
З врахуванням ціни позову, співрозмірності заявлених до відшкодування витрат із наданими послугами, інших обставин справи, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення клопотання відповідача щодо стягнення з позивача 9000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4-3,12,33,34,43,44,49,82-85 ГПК України, суд -
Позов задовольнити.
1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Ланівці" м.Ланівці, Лановецький район, Тернопільська область код 34039859, -
- на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_1 код НОМЕР_1 - 27377,50 грн. основного боргу, 80 803,60 грн. відсотків за користування кредитом, 13 972,62 грн. інфляційних нарахувань, 4 301,37 грн. 3% річних, 1264,55 грн. держмита і 220,94 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу, 9000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Видати наказ.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення “27 ” липня 2011р., через місцевий господарський суд
Суддя І.П. Шумський