"11" липня 2011 р.Справа № 8/33/5022-603/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гирили І.М.
Розглянув матеріали справи:
за позовом Закритого акціонерного товариства "Агрокомбінат" вул. Поліська, 14, м. Тернопіль, 46000
до відповідача Публічного акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль", в особі Тернопільської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" вул. Кардинала Й. Сліпого, 8, м. Тернопіль, 46001
про визнання недійсним кредитного договору та додаткових угод
За участю представників сторін від:
Позивача: ОСОБА_3 -представника, довіреність № 83 від 21.04.2011р.
Відповідача: ОСОБА_6 -заступника начальника управління по роботі з проблемними кредитами юридичних осіб, довіреність №11/10 від 18.03.2010р.
В судовому засіданні представникам сторін роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи:
Закрите акціонерне товариство "Агрокомбінат", м. Тернопіль, надалі позивач, звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль", в особі Тернопільської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Тернопіль, надалі відповідач, про визнання недійсним кредитного договору №010/09-01/313/06 від 29.08.2006 року та додаткових угод до даного договору.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що ОСОБА_7, який від імені ЗАТ "Агрокомбінат" підписав спірний кредитний договір та додаткові угоди до нього, на момент підписання Кредитного договору №010/09-01/313/06 від 29.08.2006 року та додаткових угод до нього від 30.03.2009р та від 01.12.2009 року не займав посаду директора товариства, а також не мав жодних повноважень на підписання даних правочинів від імені ЗАТ "Агрокомбінат".
В підтвердження викладеного надано: Кредитний договір №010/09-01/313/06 від 29.08.2006 року, договір про внесення змін до кредитного договору від 30.03.2009р., додаткову угоду №010/09-01/313/06/1 від 01.12.2009р., а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Розгляд справи, призначений вперше на 10:00 год. 18.05.2011 року, в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено на 15:45 год. 06.06.2011 р., до 10:00год. 22.06.2011 року та, відповідно, до 15:20 год. 11.07.2011р., з викладених у відповідних ухвалах суду підстав.
Строк вирішення спору, в порядку ч.3 ст.69 ГПК України, продовжено до 11.07.2011 року, про що судом винесено відповідну ухвалу від 22.06.2011 року.
В судове засідання 11.07.2011 року представник позивача прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, разом з тим, усіх витребовуваних ухвалами від 28.04.2011р., від 18.05.2011р., 06.06.2011р. та від 22.06.2011 року документів суду не надав, обґрунтовуючи їх втратою.
Зазначив, що ОСОБА_7 станом на дату укладення кредитного договору та додаткових угод до кредитного договору не був директором ЗАТ "Агрокомбінат" і жодних повноважень на підписання ним усіх вище перелічених правочинів від імені Товариства йому не надавалось. Окрім того, стверджує, що рішення про укладення кредитного договору від 29.08.2006 року від імені ЗАТ "Агрокомбінат" не приймалось і на загальних зборах акціонерів, і відповідно такими зборами не було уповноважено ОСОБА_7 на підписання вищезазначеного кредитного договору.
Повноважний представник відповідача в судове засідання 11.07.2011 року прибув, позовні вимоги не визнає, з підстав, наведених у відзиві на позов №20-120-1/2041 від 18.05.2011 року.
Зазначає, що у відповідності до Протоколу загальних зборів ЗАТ “Агрокомбінат” № 17 від 04 липня 2006 року було надано згоду ЗАТ “Агрокомбінат” на отримання кредиту в АППБ “Аваль”, яке в подальшому перейменоване на ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” та ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” та надано повноваження ОСОБА_7 - директору ЗАТ “Агрокомбінат” на підписання договору на відкриття кредитної лінії на суму 3 000 000,00 грн. терміном на три роки та договору застави майна ЗАТ “Агрокомбінат”.
Вважає, що повноваження директора ЗАТ “Агрокомбінат” ОСОБА_7 підтверджуються також трудовим контрактом від 18 вересня 2003 року, укладеним між Головою правління ЗАТ “Агрокомбінат” Стеців І. І. та ОСОБА_9 та наказом Голови правління ЗАТ “Агрокомбінат” № 05/43-К від 16 лютого 2004 року, у відповідності до якого директором ЗАТ “Агрокомбінат” призначено ОСОБА_9, підстава - заява ОСОБА_7 від 16.02.2004 року.
Пунктом 8.1 даного Контракту визначено строк дії контракту, а саме з 18 вересня 2003 року до дати звільнення.
Просить суд звернути увагу на те, що згідно виданої 23.03.2006 р. довідки з ЄДРПОУ за № 07-110 керівником ЗАТ “Агрокомбінат” являється ОСОБА_9
В підтвердження повноважень ОСОБА_9, як директора ЗАТ “Агрокомбінат”, відповідачем надано копії картки із зразками підписів та відбитка печатки, справжність підписів на яких посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Мартюк Л.0. 12 червня 2007 року та ОСОБА_10 28 квітня 2006 року.
Окрім того, на думку відповідача, підтвердженням повноважень ОСОБА_9, на час укладення кредитного договору з Банком є: заява ЗАТ “Агрокомбінату” про відкриття невідновлювальної лінії в сумі 2 400 000,00 грн., зареєстрованої Банком за вхідним № 8828 від 24.07.2006 року; Довідка про внесення змін до складу засновників підприємства від 20.07.2006 року № 391; клопотання про зміну графіку погашення заборгованості до кредитного договору № 010/09-01/313/06 від 29.08.2006 року № 180 від 16.11.2009 року; заява позичальника (належним чином засвідчені копії документів долучено до матеріалів справи).
З огляду на наведене, вважає, що твердження позивача, викладені у позовній заяві не відповідають дійсним обставинам справи; в задоволенні позову просить відмовити.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:
Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав.
Згідно норм ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
29 серпня 2006 року між АППБ "Аваль", в подальшому перейменоване на ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", - Банк, з однієї сторони, та ЗАТ "Агрокомбінат", - Позичальник, з другої сторони, укладено Кредитний договір №010/09-01/313/06.
За умовами Кредитного договору (ч.1) Банк зобов'язався надати Позичальнику Кредит в загальному розмірі 2 400 000,00 грн., для придбання обладнання для хлібопекарського та кондитерського цехів, 8 автомобілів-фургонів та приміщення магазину, терміном повернення -28 серпня 2009 року, з фіксованою процентною ставкою - 17 % річних.
При цьому, сторони погодили, що Кредит видається траншами, а саме:
- перший транш: 384 000,00грн. для придбання приміщення магазину;
- другий транш: 1 585 000,00 грн. для придбання обладнання для хлібопекарського та кондитерського цехів;
- третій транш: 431 000,00 для придбання 8 автомобілів-фургонів.
Повернення кредиту та сплати процентів відбувається шляхом сплати Позичальником згідно з графіком погашення до цього Договору (п.4 ч.1 Договору).
Відповідно до п.1 ч.2 Кредитного договору, Позичальник приймає, та зобов'язується належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені в Договорі.
30.03.2009 року та 01.12.2009 року між сторонами у справі укладено Договір про внесення змін та Додаткову угоду №010/09-01/313/06/1 до кредитного договору №010/09-01/313/06 від 29.08.2006 року (далі -Додаткові угоди); якими зокрема змінено термін остаточного повернення кредиту - "28 серпня 2010 року", розмір фіксованої процентної ставки - "22% річних та 24% річних", відповідно, та порядок погашення кредиту та сплати інших платежів.
Також сторонами підписано Додаток №2 до кредитного договору -графік повернення Кредиту та сплати інших платежів.
Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами, включаючи всі додатки до нього (додатки складають невід'ємну частину цього Договору), і діє до виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань по цьому договору в повному обсязі (п.7.3 ч. 7 Договору).
Кредитний договір №010/09-01/313/06 від 29.08.2006 року та усі зазначені вище Додаткові угоди до нього зі сторони Позичальника (позивача) підписано директором ЗАТ "Агрокомбінат" -ОСОБА_7 та скріплено печаткою юридичної особи -ЗАТ "Агрокомбінат".
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України).
Оцінивши умови укладеного між сторонами Кредитного договору, суд прийшов до висновку, що між позивачем та відповідачем виникли зобов'язання за кредитним договором, згідно якого, в силу ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч.2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (ч.7).
Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.
Позивач у позовній заяві зазначає, що ОСОБА_7 станом на 29.08.2006 р. (дата укладення кредитного договору), на 30.03.2009 р. та на 01.12.2009 року (дати укладення договору про внесення змін та додаткової угоди до кредитного договору) не був директором ЗАТ "Агрокомбінат" і жодних повноважень на підписання усіх вище перелічених правочинів від імені товариства не мав. Стверджує, що рішення про укладення кредитного договору від 29.08.2006 року від імені ЗАТ "Агрокомбінат" на загальних зборах акціонерів не приймалось і відповідно такими зборами не було уповноважено ОСОБА_7 на підписання зазначених правочинів.
На підставі вказаних доводів, позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним з моменту укладення Кредитного договору №010/09-01/313/06 від 29.08.2006р., договору від 30.03.2009р. про внесення змін до кредитного договору №01/09-01/313/06 від 29.08.2006р., додаткової угоди №010/09-01/313/06/1 від 01.12.2009р. до кредитного договору №01/09-01/313/06 від 29.08.2006р.
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи, враховуючи приписи чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на наступне:
Правочином є дія особи, спрямована на набуття зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).
Приписами статті 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 203 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з приписами ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Абзацом першим частини третьої статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Статтею 241 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Відповідно до п.п.9.1-9.2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України (із змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.09.1999 №02-5/111, письмова угода може бути укладена від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.
Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час укладення угод діє у межах своєї компетенції без довіреності. Угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. Оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони (від імені якої укладено угоду) задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.
Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т.ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.
У відповідності до ст. 47 Закону України "Про господарські товариства" (чинна редакція на момент укладення спірного кредитного договору), виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, передбачений статутом.
Окрім того, ст. 47 Закону України "Про господарські товариства" (чинна редакція на момент укладення договору про внесення змін до кредитного договору від 30.03.2009р. та додаткової угоди №010/09-01/313/06/1 від 01.12.2009р.), виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства в межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).
З наявного в матеріалах справи статуту ЗАТ "Агрокомбінат" (в редакції, чинній на момент укладання спірного договору), редакцію якого затверджено загальними зборами 14.03.2006р. державну реєстрацію даної редакції статуту проведено 16.03.2006р., вбачається, що вищим органом товариства є Загальні збори акціонерів Товариства. Збори вважаються правомочними (кворум), якщо у них беруть участь акціонери (їх представники), які володіють у сукупності більш як 60 відсотків голосуючих акцій, що знаходяться в обігу. Окрім виключної компетенції Зборів, останні можуть розглядати й інші питання діяльності Товариства (п. 9.2. статуту). Виконавчим органом Товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю є Правління Товариства. Правління діє від імені Товариства в межах передбачених законодавством, цим Статутом, Положенням про правління Товариства та іншими внутрішніми нормативними документами і рішеннями, прийнятими Зборами Товариства. Голова правління Товариства від імені Товариства укладає з директором Товариства контракт про найм на посаду (п. 9.3 Статуту).
В редакції статуту, зареєстрованого 16.03.2011р., з приводу повноважень директора зазначено, зокрема, наступне (п.9.4.):
Виконавчим органом Акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю є директор акціонерного товариства. Директор товариства вправі без довіреності здійснювати дії від імені Товариства. Окрім того, до компетенції директора, зокрема належить: організація виконання рішень загальних зборів акціонерів, Правління, право першого підпису під фінансовими документами і право відкриття рахунків в банках, прийняття рішень щодо укладення угод та отримання кредитів, виконання інших функцій, що випливають із Статуту Товариства та рішень Зборів Правління Товариства (оригінал статуту, зареєстрованого 16.03.2011р. оглянуто в судовому засіданні).
Як зазначалось вище, укладені між сторонами у справі оспорювані Кредитний договір №010/09-01/313/06 від 29.08.2006р., договір від 30.03.2009р. про внесення змін до кредитного договору №01/09-01/313/06 від 29.08.2006р. та додаткова угода №010/09-01/313/06/1 від 01.12.2009р. до кредитного договору №01/09-01/313/06 від 29.08.2006р., зі сторони Позичальника - ЗАТ "Агрокомбінат" підписані директором ЗАТ "Агрокомбінат" -ОСОБА_7 та скріплені печаткою юридичної особи - ЗАТ "Агрокомбінат" (картки із зразками підписів та відбиткою печатки (справжність підписів) посвідчено приватними нотаріусами Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_10 28 квітня 2006 року та Мартюк Л.0. 12 червня 2007 року).
Повноваження ОСОБА_7, як директора ЗАТ "Агрокомбінат", підтверджуються трудовим контрактом від 18.09.2003 року, який укладено між ЗАТ "Агрокомбінат", в особі голови правління Стеціва І.І., який діяв на підставі Статуту, як Роботодавцем, та громадянином ОСОБА_7, як працівником.
Відповідно до п.1.1 Контракту, громадянин ОСОБА_7 наймається на роботу у ЗАТ "Агрокомбінат" на посаду директора.
Відповідно до п. 8.1 Контракту, останній діє з 18.09.2003р. до дати звільнення.
Наказом Голови правління ЗАТ "Агрокомбінат" №05/43-К від 16.02.2004 року ОСОБА_7 призначено директором ЗАТ "Агрокомбаніт", з чим останнього ознайомлено (підстава -заява ОСОБА_7 від 16.02.2004р.).
Як вбачається з наявної в матеріалах справи належним чином засвідченої копії Протоколу загальних зборів ЗАТ "Агрокомбінат" №17 від 04.07.2006 року, які відбулись за участю двох учасників, які мають 100% голосів від загальної кількості, останніми вирішено:
1) надати згоду ЗАТ "Агрокомбінат" на отримання позики в АППБ "Аваль" в сумі 3 000 000,00грн. терміном на 3 роки та передачу майна ЗАТ "Агрокомбінат" в заставу АППБ "Аваль" на суму 9 574 331,70 грн.;
2) уповноважити ОСОБА_7 - директора ЗАТ "Агрокомбінат на підписання договору на відкриття кредитної лінії на суму 3 000 000,00грн. терміном на три роки та договору застави майна "Агрокомбінат" на суму 9 574 331,70 з АППБ "Аваль".
Згідно довідки з ЄДРПОУ від 23.03.2006 року №07-110 керівником ЗАТ "Агрокомбінат" являється ОСОБА_7
Згідно довідки ЗАТ "Агрокомбінат" №931 від 20.07.2006 року, зміни в склад засновників підприємства після подання документів в банк (03.07.2006 року) не проводились; останні зміни в установчі документи вносились 16.03.2006 року.
Згідно довідки ЗАТ "Агрокомбінат", наданої директору ТОД РБ "Аваль", підписаної директором товариства п. Яремко О.Ф. станом на 20.06.2008 року зміни в Установчих документах відсутні.
Таким чином, згадані вище документи свідчать про те, що підписуючи кредитний договір №010/09-01/313/06 від 29.08.2006 року та додаткові угоди до нього ОСОБА_7 діяв у відповідності до наданих йому повноважень, а відтак, доводи позивача про укладення спірного договору неповноважною особою та без погодження з відповідним органом товариства є безпідставними.
Слід відзначити, що усі документи на підтвердження повноважень ОСОБА_7 на укладення Кредитного договору та додатків до нього від імені ЗАТ "Агрокомбінат" до матеріалів справи надано відповідачем. Позивачем зазначені документи, всупереч статті 33 ГПК України, суду надані не були, у зв'язку із їх втратою, про що повідомлено представником позивача у судовому засіданні 11.07.2011р.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Кредитного договору №010/09-01/313/06 від 29.08.2006р. позивач свої зобов'язання перед Позичальником виконав належним чином. Зокрема, видача Позичальнику кредитних коштів в загальній сумі 2 400 000,00грн. підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями платіжних доручень № 2 від 31.08.2006р., № 1 від 31.08.2006р., № 999 від 05.09.2006р., №2 від 06.09.2006р, № 2224 від 07.09.2006р., № 2228 від 13.09.2006р., № 3 від 21.09.2006р.
Долучені відповідачем до матеріалів справи витяги платіжних доручень свідчать про те, що за період з 2006р. по 2011 рік позивачем здійснено часткове погашення кредиту на суму 1 851 600 грн. та процентів за користування кредитними коштами на суму 1 025 624,94грн.
Згідно довідки ПАТ "Райффайзен Банк аваль" №20-12-1/2737/1 від 11.07.2011 року, на виконання кредитного договору №010/09-01/313/06 від 29.08.2006 року відповідачу надано кредитні кошти в загальній сумі 2 400 000 грн., з них сплачено -1 851 600 грн.; нараховано процентів за користування кредитними коштами -1 047 357,02грн., з них сплачено -1 025 624,94грн.
Відтак, непогашеною залишається заборгованість по сплаті кредиту на суму 548 400 грн. та заборгованість по сплаті відсотків на суму 21 732 грн. 06 коп.
Тобто, отримавши кредитні кошти, здійснюючи часткове погашення (сплату) кредиту та відсотків за користування кредитом, ЗАТ "Агрокомбінат" тим самим схвалило договір №010/09-01/313/06 від 29.08.2006р., а відповідно і усі додаткові угоди до нього, як його невід'ємну частину.
Зважаючи на те, що має місце факт схвалення ЗАТ "Агрокомбінат" спірного договору №010/09-01/313/06 від 29.08.2006р., він є дійсним.
Отже, якщо б навіть було встановлено, що оспорюваний договір підписано з боку позивача неповноважною особою (спростовано вище судом), то подальше схвалення цього договору позивачем створює цивільні права та обов'язки з моменту його укладення і відповідно вимога про визнання договору недійсним з мотивів відсутності належних повноважень особи на укладення договору задоволенню не підлягає.
Таким чином, кредитний договір №010/09-01/313/06 від 29.08.2006 р., договір про внесення змін до кредитного договору від 30.03.2009р., додаткова угода №010/09-01/313/06/1 від 01.12.2009р. не суперечить вимогам чинного законодавства, волевиявленню сторін, укладені у встановленій формі та спрямовані на реальне настання правових наслідків.
Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В порушення наведених норм закону, позивач не довів суду обставин, на які він посилався як на підставу визнання Кредитного договору №010/09-01/313/06 від 29.08.2006р., договору від 30.03.2009р. про внесення змін до кредитного договору та додаткової угоди №01/09-01/31/06/1 від 01.12.2009р. про внесення змін до кредитного договору недійсними. Інших обставин, які б свідчили про невідповідність спірних договорів чинному законодавству позивачем не доведено.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що в позові слід відмовити в зв'язку з безпідставністю та недоведеністю позовних вимог.
В силу вимог ст. ст. 44-49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. В позові відмовити.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).
3. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання "14" липня 2011 року), через місцевий господарський суд.
Суддя І.М. Гирила