"05" липня 2011 р.Справа № 17/38/5022-768/2011
Господарський суд Тернопільської області у складі
судді Андрусик Н.О.
Розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міг Транс", м. Підгороднє Дніпропетровського району Дніпропетровської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн-Транс", м. Тернопіль
про стягнення 72424,69 грн. заборгованості
Представник від:
позивача: ОСОБА_1., уповноважена, довіреність №1896 від 13.05.2011р.;
відповідача: ОСОБА_2., адвокат, договір про надання юридичних послуг без номеру від 30.06.2011р.
В судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутності відповідного клопотання фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Міг Транс", м. Підгороднє Дніпропетровського району Дніпропетровської області, звернувся 27.05.2011р. (згідно штампу на поштовому конверті) до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн-Транс", м. Тернопіль, про стягнення 76726,39 грн. заборгованості, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг по перевезенню ТМЦ №25 від 25.08.2010р., з яких 62116,58 грн. основного боргу, 9645,98 грн. пені, 3876,56 грн. інфляційних нарахувань та 1087,27 грн. -3% річних. Крім того, позивач просить стягнути судові витрати, в тому числі 1500,00 грн. витрат, пов'язаних з правовою допомогою адвоката по даній справі.
Позов обґрунтовується копією договору про надання послуг по перевезенню ТМЦ №25 від 25.08.2010р. з додатком; копією претензії №5 від 15.04.2011р.; копіями рахунків-фактур № СФ-0000101 від 04.11.2010р., № СФ-0000085 від 30.09.2010р., № СФ-0000094 від 31.10.2010р.; копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000096 від 31.10.2010р., № ОУ-0000086 від 30.09.2010р., № ОУ-0000111 від 04.11.2010р.; копіями виписок по банківському рахунку позивача за 15.10.2010р. та 24.12.2010р.; іншими матеріалами.
Ухвалою господарського суду від 02.06.2011р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 16.06.2011р. Судове засідання відкладалося в порядку ст. 77 ГПК України на 05.07.2011р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням сторонами необхідних для розгляду спору документів.
Позивач в судовому засіданні 05.07.2011р. подав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 02.07.2011р. у відповідності до якої, провівши перерахунок нарахованих штрафних санкцій, просить стягнути з відповідача 72424,69 грн. заборгованості, в тому числі 62116,58 грн. основного боргу, 6150,55 грн. пені, 3381,28 грн. інфляційних нарахувань та 776,28 грн. -3% річних.
Вказана заява прийнята судом до розгляду як така, що подана в межах прав сторони, визначених ст. 22 ГПК України, відтак, розгляд справи здійснюється з урахуванням зменшених позовних вимог.
Відповідач в судовому засіданні та згідно поданого відзиву на позовну заяву від 01.07.2011р. позовні вимоги не визнає, просить в задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому вказує, що у відповідності до п. 3.2. Договору №25 від 25.08.2010р., з урахуванням п. 3.2. цього договору, оплата наданих Виконавцем послуг по перевезенню цукрового буряка повинна здійснюватися Замовником після підписання актів про надання послуг та актів звірки взаємних розрахунків, однак позивачем на адресу відповідача не надсилався акт звірки розрахунків, у зв'язку з чим зобов'язань по оплаті наданих послуг у встановленому п. 3.2. договору порядку, у ТОВ "Грейн-Транс" не виникло. Крім того, зазначає, що акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000111 від 04.11.2010р. на суму 8971,72 грн. не підписано відповідачем, що свідчить також про відсутність підстав для здійснення оплати за надані послуги, а тому в позові про стягнення боргу та штрафних санкцій, нарахованих за порушення грошового зобов'язання слід відмовити.
Також, відповідач стверджує, що одночасне стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 3% річних від простроченої суми суперечить положенням ч. 2 ст. 625 ЦК України. Пунктом 4.1. Договору від 25.08.2010р. сторони визначили, що пеня сплачується за порушення умов п. 3.3. Договору, який відповідачем не порушено, оскільки останній передбачає можливість зарахування зустрічного зобов'язання. Наводить інші заперечення.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, господарський суд встановив.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
25.08.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейн-Транс", як Замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міг Транс", як Виконавцем, укладено договір про надання послуг по перевезенню ТМЦ за № 25 (далі -Договір), згідно умов якого Виконавець зобов'язався надати послуги по перевезенню цукрового буряка та інших ТМЦ (вантажу) у відповідності до вимог Замовника, а Замовник, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги (п. 1.1. Договору).
Згідно п. 1.2. Договору Виконавець здійснює перевезення вантажу власним автотранспортом або автотранспортом, вказаним в додатку №1 до Договору, що є невід'ємною частиною Договору (два автомобілі марки DAF 85 CF, державні номерні знаки АЕ 77-46 СВ та АЕ 77-48 СВ).
У відповідності до п. 1.5. Договору, перевезення вантажу здійснюється Виконавцем на основі розпоряджень Замовника, які оформляються у встановленому законом порядку замовником з видачею товарно-транспортної накладної або шляхових листів до повного завершення виконання обумовлених робіт.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000096 від 31.10.2010р., № ОУ-0000086 від 30.09.2010р., № ОУ-0000111 від 04.11.2010р., рахунків-фактур № СФ-0000101 від 04.11.2010р., № СФ-0000085 від 30.09.2010р., № СФ-0000094 від 31.10.2010р. позивачем на виконання умов Договору власним транспортом надано ТОВ "Грейн-Транс" послуги з перевезення цукрового буряка на загальну суму 223106,98 грн. Наведене не заперечується відповідачем, навпаки, визнається згідно пояснень представника в судовому засіданні та згідно поданого відзиву на позов. Однак, товариство вважає, що оскільки сплатило частково послуги в сумі 160990,40 грн., то залишок боргу в сумі 62116,58 грн. підлягає оплаті лише після підписання акту звірки взаєморозрахунків, чого зроблено не було.
В силу вимог п. 3.1. Договору розрахунки між Сторонами проводяться згідно тарифу на перевезення вантажу 0,65 грн. за 1 тонну перевезеного вантажу на 1 кілометр в тому числі.
Замовник проводить оплату наданих Виконавцем послуг після отримання від останнього товарно-транспортних накладних (дорожніх листів), товарних накладних або підписання сторонами актів про надання послуг по перевезенню вантажу після закінчення вивезення вантажу і підписання сторонами акта звірки взаємних розрахунків (п. 3.2. Договору).
Спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Замовником умов договору в частині проведення оплати за надані Виконавцем послуги з перевезення вантажу.
Отже, матеріали справи свідчать, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, що випливають із договору про надання послуг, згідно якого та в силу ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Позивач стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейн-Транс" свої договірні зобов'язання не виконало в повній мірі, здійснивши оплату за надані послуги з перевезення цукрового буряка частково в розмірі 160990,40 грн., відтак, станом на 19.05.2011р. (дата оформлення позовної заяви) заборгованість відповідача за Договором про надання послуг по перевезенню ТМЦ №25 від 25.082010р. складає 62116,58 грн. (з урахуванням часткової оплати боргу в розмірі 75000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача за 24.12.2010р. та 15.10.2010р., платіжними дорученнями №2 від 15.10.2010р. та №117 від 23.12.2010р. та з огляду на поставлене позивачу згідно видаткових накладних № К-00000031 від 30.11.2010р. та №К-00000030 від 29.10.2010р. дизельне паливо, в порядку, визначеному п. 2.2.4. Договору, на загальну суму 85990,40 грн.).
В силу вимог ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами зобов'язання.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами договір підлягає виконанню належним чином і в установлений строк, що випливає із положень ст. 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Як свідчать матеріали справи, вантаж був наданий та вивезений автотранспортом позивача, а відповідач мав оплатити надані позивачем послуги.
З метою досудового врегулювання спору позивачем 15.04.2011р. на адресу відповідача була надіслана претензія №5 від 15.04.2011р. з вимогою в семиденний термін погасити заборгованість по договору № 25 в розмірі 62116,58 грн. (вручена відповідачу 27.04.2011р.), однак, залишена Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейн-Транс" без відповіді та задоволення.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У пункті п. 3.2. Договору сторони передбачили порядок здійснення Замовником оплати за надані Виконавцем послуги, а саме: після отримання від останнього товарно-транспортних накладних (дорожніх листів), товарних накладних або підписання сторонами актів про надання послуг по перевезенню вантажу після закінчення вивезення вантажу і підписання сторонами акта звірки взаємних розрахунків.
Матеріали справи містять докази отримання відповідачем дорожніх листів, рахунків-фактур № СФ-0000101 від 04.11.2010р., № СФ-0000085 від 30.09.2010р., № СФ-0000094 від 31.10.2010р. та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000096 від 31.10.2010р., № ОУ-0000086 від 30.09.2010р., котрі підписані відповідачем та скріплені печаткою юридичної особи ТОВ "Грейн-Транс".
Щодо заперечень відповідача з приводу відсутності у Товариства підстав для проведення оплати за надані послуги з перевезення буряка на заявлену суму боргу з посиланням на п. 3.2. Договору №25 від 25.08.2010р., то суд погоджується з твердженням ТОВ "Грейн-Транс" з приводу того, що п. 3.2. Договору передбачено два альтернативних випадки виникнення у Замовника обов'язку по оплаті наданих послуг, однак такі умови договору не передбачають звільнення відповідача від оплати.
Суд враховує ту обставину, що акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.04.2010р. по 30.06.2011р. та акт здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000111 від 04.11.2010р. надіслано відповідачу 17.11.2010р. (фіскальний чек №5866) та отримано Товариством 02.12.2010р., однак не підписано останнім та не зазначено вмотивованої відмови у їх підписанні, у зв'язку з чим заперечення відповідача з цього приводу не заслуговують на увагу суду.
Крім того, слід зазначити, що не підписаний відповідачем акт здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000111 від 04.11.2010року не є єдиним належним доказом надання послуг з перевезення цукрового буряка відповідачу у справі на суму 8971,72 грн. та водночас, непідписання даного акту відповідачем не підтверджує факту ненадання йому послуг у вказаний період.
Так, зокрема, в матеріалах справи наявні рахунок-фактура № СФ-0000101 від 04.11.2010р. та шляхові листи №011210006298 від 02.11.2010р., №011210006025 від 04.11.2010р. та №011210006073 від 03.11.2010р., котрі підтверджують надання відповідачу протягом 02-04 листопада 2011р. послуг з перевезення цукрового буряка в кількості 13802,64 тонни.
З огляду на встановлені обставини, не підписання акту зі сторони відповідача в даному випадку суд розцінює як ухилення останнього від оплати за отримані ним послуги з перевезення цукрового буряка .
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості наданих послуг з перевезення вантажу на суму 62116,58 грн. та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, матеріали справи не містять.
Таким чином, враховуючи отримання відповідачем подорожніх листів, рахунків-фактур на оплату послуг та підписання актів прийняття робіт підписання № 086 від 30.09.2010 р. та № 096 від 31.10.2010 р., а також отримання Товариством акту № 111 від 04.11.2010 р., суд дійшов висновку про правомірність заявлених вимог про стягнення 62116,58 грн. заборгованості за надані послуги згідно Договору про надання послуг по перевезенню ТМЦ №25 від 25.08.2010р.
Отже, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, відповідач не виконав свої зобов'язання належним чином, у встановлений строк не здійснив оплати наданих послуг в повному обсязі, що призвело до виникнення прострочення зобов'язання.
Оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої пені та подані уточнені розрахунки пені, здійснені за період з 01.01.2011р. по 31.05.2011р. (151 день), в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати, що за підрахунками позивача становить 6150,55 грн., котрі ґрунтуються на умовах договору (п. 4.1.) та приписах ст. 549 ЦК України, то суд вважає зазначені вимоги правомірними. При цьому суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 216 та частиною 2 статті 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.
Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до вимог ст. 199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.
Право учасників господарських відносин встановлювати інші, ніж передбачено ЦК України види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 ст. 546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (зазначена правова позиція висловлена, також, Верховним Судом України у постанові від 22.11.2010 р. у справі №14/80-09-2056).
Пунктом 3 статті 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Отже, за не проведення відповідачем розрахунків в іншій, ніж грошова, формі за надані послуги з перевезення, у позивача виникло право, за наявності прострочки виконання зобов"язання, на нарахування пені, оскільки сторони погодились на такі умови, підписавши текст договору № 25 від 25.08.2010 року.
Таким чином, за перевіреним судом власним розрахунком, стягненню підлягають 712,21 грн. пені за неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків, нараховані за період з 05.05.2011р. по 31.05.2011р., як правомірні (розрахунок господарського суду знаходиться в матеріалах справи).
В частині вимог про стягнення 5438,34 грн. пені, нарахованої за період з 01.01.2011р. по 04.05.2011р. господарський суд відхиляє, оскільки вимоги в цій частині заявлені безпідставно. При цьому, господарський суд враховує ту обставину, що сторонами у договорі про надання послуг по перевезенню ТМЦ №25 від 25.08.2010р. не встановленого строку оплати за надані послуги, відтак, слід керуватися нормами ч. 2 ст. 530 ЦК України, згідно яких якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В матеріалах справи наявна претензія №5 від 15.04.2011р., що вручена відповідачу 27.04.2011р., відтак, з 05.05.2011р. у позивача виникло право нарахування штрафних санкцій у зв'язку з простроченням боржника за договором про надання послуг по перевезенню ТМЦ №25 від 25.08.2010р. Надана позивачем вимога про сплату грошових коштів №17 від 20.12.2010р. не може слугувати належним доказом звернення до відповідача в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, оскільки в матеріалах справи відсутні докази надіслання даної вимоги відповідачу у справі, а твердження позивача про надіслання даної вимоги за допомогою засобів факсимільного зв'язку жодним чином документально не підтверджено.
Також, господарський суд звертає увагу позивача на ту обставину, що в період, за який Товариством розраховується пеня діяла облікова ставка Національного банку України в розмірі 7,75%, а не 12%, як зазначено ТОВ "МІГ ТРАНС" в розрахунках.
Разом з тим, враховуючи, що грошові зобов'язання за Договором №25 від 25.08.2010р. відповідачем не виконані в повній мірі, тому правомірними є вимоги, котрі ґрунтуються на положеннях ст. 625 ЦК України і надають право позивачу вимагати від боржника сплати боргу з урахуванням трьох відсотків річних та встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Оцінивши подані позивачем із заявою про зменшення розміру позовних вимог уточнені розрахунки трьох відсотків річних у розмірі 776,28 грн. (нарахованих за період з 01.01.2011р. по 25.05.2011р.) та інфляційних нарахувань в розмірі 3381,28 грн. (нарахованих за період з січня 2011р. по травень 2011р. включно), суд, здійснивши власний арифметичний розрахунок, вважає такими, що підлягають до задоволення вимоги про стягнення 137,85 грн. -3% річних, нарахованих за період з 05.05.2011р. по 25.05.2011р. та 496,93 грн. інфляційних нарахувань за травень 2011р., як обґрунтовано заявлені і такі, що відповідають вимогам закону (розрахунки господарського суду знаходяться в матеріалах справи).
Позовні вимоги в частині стягнення 638,43 грн. -3% річних, нарахованих за період з 01.01.2011р. по 04.05.2011р. та 2884,35 грн. інфляційних нарахувань за січень-квітень 2011р. включно відхиляються господарським судом за безпідставністю та недоведеністю матеріалами справи.
Даючи правову оцінку запереченням відповідача з приводу неможливості одночасного нарахування 3% річних та пені, що на думку останнього, суперечить положенням статті 625 ЦК України, господарський суд враховує наступне.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Аналізуючи норми ст.ст. 546-549 ЦК України, господарський суд констатує, що пенею є спосіб забезпечення виконання зобов'язання, що відображається у формі документального закріплення сторонами зобов'язання у договорі, тоді як частина 2 статті 625 ЦК України визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Таких наслідків є декілька.
По-перше, боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.
По-друге, стаття 625 ЦК України передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних.
Таким чином, проценти річних, передбачені ст. 625 ЦК України є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та може стягуватися поряд з іншими санкціями, зокрема, неустойкою, що являється формою забезпечення виконання господарського зобов'язання.
В зв'язку з наведеними приписами закону судом відхиляються заперечення відповідача щодо одночасного стягнення 3% річних та пені.
Розглядаючи позовні вимоги про стягнення з відповідача 1500,00 грн. витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги адвокатом ОСОБА_1. по даній справі та доданий на підтвердження даних вимог договір №01/2011р. від 20.05.2011р. про надання юридичної допомоги та ведення справ в суді та квитанцію від 14.06.2011р. про сплату 1500,00 грн. витрат, господарський суд вважає, що такі вимоги підлягають відхиленню з огляду на таке.
Пунктом 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні належні докази понесення Товариством з обмеженою відповідальністю "Міг Транс" 1500,00 грн. витрат за надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_1. саме як судових витрат по розгляду господарського спору, що виник з договору перевезення, укладеного з відповідачем у справі, тобто докази оплати послуг адвокату Крукевич В.В. по розгляду справи № 17/38/5022-768/2011, адже ні в договорі, ані в квитанції про оплату не конкретизовано за які послуги та по якому спору надавалася юридична допомога останнім, посилання у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають відхиленню за недоведеністю.
Щодо понесених відповідачем витрат за надання правової допомоги та оцінюючи подану представником Товариства довідку №17 від 04.06.2011р. про сплату ТОВ "Грейн-Транс" згідно договору від 30.06.2011р. 4840,00 грн., котру видано адвокатом ОСОБА_2., то суд такі вимоги відхиляє з огляду на таке.
Згідно п. 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Відповідно до п. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004 р. N 01-8/1270 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України", зазначено, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами. Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством України не передбачено.
Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо їх сплата підтверджена безпосередньо розрахунковим документом (платіжним дорученням, квитанцією до прибутковою касового ордеру тощо).
У зв'язку з наведеним, беручи до уваги, що факт сплати відповідачем 4840,00 грн. витрат за надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_2. не підтверджено належними доказами в розумінні ст.. 34 ГПК України (первинними платіжними документами), в господарського суду відсутні правові підстави для включення сплачених відповідачем витрат до складу судових витрат по розгляду даної справи в господарському суді Тернопільської області
У зв'язку з наведеним, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, не заперечені належними доказами відповідачем у справі підлягають до задоволення частково, в розмірі 63463,57 грн., в тому числі 62116,58 грн. основного боргу, 712,21 грн. пені, 496,93 грн. інфляційних нарахувань та 137,85 грн. -3% річних.
Судові витрати, в силу ст. 49 ГПК України, покладаються судом на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У судовому засіданні 05.07.2011р. оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.
З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 6, 11, 15, 16, 258, 509, 525, 526, 530, 546-549, 625, 627, 629, 901 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 199, 216, 217, 230- 232 ГК України, ст.ст. 1, 2, 42-47, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 811, 82 - 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -
Вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн-Транс", м. Тернопіль, вул. Братів Бойчуків, 17/108, ідент. код 36651197, -62116,58 грн. основного боргу, 712,21 грн. пені, 496,93 грн. інфляційних нарахувань, 137,85 грн. -3% річних та 841,44 грн. в повернення сплачених судових витрат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міг Транс", м. Підгороднє Дніпропетровського району Дніпропетровської області, вул. Жовтнева, 235, ідент. код 34560653.
3. В решті позову - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони та прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) „08”липня 2011 р. рішення, через місцевий господарський суд.
Суддя Н.О. Андрусик