"06" липня 2011 р.Справа № 14/33/5022-794/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Руденка О.В.
розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-Транс" юридична адреса: вул. Мечникова, 2, м. Київ, 01601; поштова адреса: вул. Виборзька, 103, м. Київ, 03680
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1
про cтягнення заборгованості в сумі 4500.00 грн..
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2, довіреність № 30 від 02.06.11 р.;
відповідача: не з'явився.
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТНК-Транс" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 про cтягнення заборгованості в сумі 4500.00 грн.
Позовні вимоги, що підтримані в судовому засіданні повноважним представником, позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості поставленого йому товару, у зв'язку із чим в останнього виникла заборгованість в сумі 4500,00 грн., що і є предметом судового розгляду.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, участь повноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, в порядку ст.ст. 64, 77 ГПК України та п.19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. №01-8/482 (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи).
За таких обставин, зважаючи на неподання відповідачем витребуваних судом документів, розгляд справи здійснюється за правилами ст.75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.
В судових засіданнях повноважним представникам процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.
За відсутності відповідного клопотання, в порядку ст. 81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
01.04.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТНК-Транс" (Продавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Покупець), укладено договір поставки № 270208-6т (далі Договір), відповідно до п. 2.1 якого, Продавець зобов'язується за замовленням Покупця поставляти та передавати через мережу АЗС у власність Покупця смарт - карти, нафтопродукти в асортименті, газ - пропан, газ-метан та надавати послуги мийки, СТО, Шиномонтажу, а Покупець зобов'язується приймати Товар та/або послуги на АЗС та оплачувати його/їх на умовах Договору.
Пунктом 6.1 Договору контрагенти обумовили, що кількість Товару, який постачається, визначається у рахунках - фактурах, виписаних Продавцем на підставі замовлень Покупця, та зазначається в накладних, які є невід'ємною частиною Договору. Ціна Договору складає 600000,00 грн., у т.ч. ПДВ 100000 грн. (п.6.3. Договору).
Згідно п. 7.1 Договору, Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю вартість Товару в строк, зазначений в рахунку-фактурі, на умовах 100% попередньої оплати. Оплата здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Продавця.
Договір вступає в законну силу з моменту його підписання Сторонами та засвідчення печатками сторін (п.8.1. Договору).
Строк дії Договору складає один рік з дати набрання ним чинності. Цей строк автоматично продовжується на наступні періоди в один рік кожен, якщо жодна із Сторін не повідомить іншу Сторону за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення кожного однорічного періоду Договору про намір припинити його дію (п.8.2).
У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 509, 526 ЦК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме Договору, видаткових накладних, що долучені до матеріалів справи за період з 30.04.2008р. по 01.11.2008р., позивач здійснив поставку товару Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 на загальну суму 1460741,67 грн., яка останнім оплачена частково і станом на 07.06.2011р. неоплаченою залишається заборгованість в сумі 4500,00 грн., що підтверджується випискою банку.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору № 270208-6т від 01.04.2008р. позивачем на адресу останнього 04.04.11 р. направлено претензію, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
При цьому зважаючи на умови договору щодо попередньої оплати суд вважає за необхідне зазначити, що наведені правовідносини регулюється статтею 693 Цивільного кодексу України. Даною правовою нормою визначено, що у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу, тобто положення при виконанні зустрічних зобов'язань.
В свою чергу, у ч. 4 ст. 538 ЦК України вказано, що якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
При таких обставинах, зважаючи що відповідач в установлений строк грошові зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару в повному обсязі не виконав, і станом на день розгляду спору за ним рахується заборгованість в сумі 4500,00 грн., позов підлягає до задоволення, як обґрунтовано заявлений у відповідності до ст. 655 ЦК України.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст.ст. 44-49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" відшкодовуються за рахунок відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-Транс" (юридична адреса: вул. Мечникова, 2, м. Київ, 01601; поштова адреса: вул. Виборзька, 103, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код 32489155) -4500 (чотири тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення12.07.2011 року через місцевий господарський суд.
Суддя О.В. Руденко