"04" липня 2011 р.Справа № 1/36/5022-585/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопка Ю.О.
Розглянув справу
За позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", вул. Автозаводська, 54/19, м.Київ
до Приватного малого підприємства "Партнер", вул. С. Будного, 4А, м. Тернопіль
третя особа, яка на заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, АДРЕСА_1
про стягнення 3 369 519грн.91коп. шляхом звернення на заставне майно.
За участю представників від:
Позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність №2442/250 від 23.07.10р.).
Відповідача: ОСОБА_2 представник (доручення № 15 від 08.06.2011р.)
Третьої особи: ОСОБА_2.
В розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
Технічна фіксація (звукозапис) судового засідання не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання.
Суть справи:
Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" звернулося до господарського суду Тернопільської області із позовом до приватного малого підприємства "Партнер", третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, про стягнення заборгованості в сумі 3369519грн.91коп. -згідно кредитного договору №11/438-К від 26 жовтня 2007 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: будівлю адміністративного корпусу з лікувально-оздоровчим центром загальною площею 526,5кв.м. по АДРЕСА_2.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 21.04.2011р. порушено провадження у даній справі, а також залучено до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2. Розгляд справи призначено на 04.05.2011р., який в процесі розгляду справи відкладався на 18.05.2011р., на 08.06.2011р., 17.06.2011р., 04.07.2011р. з підстав, зазначених у відповідних ухвалах.
Повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на те, що позичальник - третя особа у справі - ОСОБА_2. взятих на себе зобов'язань по сплаті наданої суми кредиту не
виконала. Відтак, у позивача виникло право на стягнення суми кредиту. Оскільки в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2. надано в іпотеку нерухоме майно, що належить відповідачу ПМП "Партнер", а саме нежитлове приміщення -будівлю адміністративного корпусу з лікувальним оздоровчим центром, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2, позивач звернувся до суду про звернення стягнення на заставлене майно в загальній сумі 3369519 грн. 91 коп.
До початку розгляду справи по суті відповідачем до суду подано зустрічний позов про припинення поруки за Договором іпотеки від 26.10.2007р., який укладено між ПАТ "Універсал Банк" та Приватним малим підприємством "Партнер". Наводилися наступні доводи:
- оскільки банком було здійснено підняття процентної ставки в односторонньому порядку з 13% до 15,25%, що суттєво збільшило обсяг відповідальності поручителя -ПМП "Партнер" та призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а отже у відповідності до п.1 ст.559 ЦКУ є підставою для припинення поруки за договором іпотеки;
- договір іпотеки, як вважає відповідач, втратив силу, оскільки Кредитор не пред"явив позову до поручителя протягом одного року ( п.4 ст.559 ЦКУ), а строком виконання зобов"язання, як вказано в Кредитному договорі, є момент пред"явлення вимоги до боржника.
Заявою від 17 червня 2011р. позивач за зустрічним позовом доповнив свої вимоги. Просив суд зняти заборону відчуження об"єкту -нежилої нерухомості, а саме: нежитлове приміщення -будівля адміністративного корпусу з лікувально-оздоровчим центром, зазначену в плані під літ. "В", загальною площею 526,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи учасників судового процесу, суд встановив наступне:
26 жовтня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк " (надалі -Банк) та громадянкою ОСОБА_2 (надалі -Позичальник) було укладено Кредитний договір № 11/438-3 (надалі -Кредитний Договір), згідно умов якого Банк надав Позичальнику грошові кошти (кредит) у вигляді відновлювальної кредитної лінії у розмірі 400000 доларів США, на строк та на умовах, передбачених у цьому договорі, а Позичальник зобов'язувався сплатити кредит у визначені Договором терміни, сплатити проценти за користування кредитною лінією та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором ( п.6.1 Договору).
Пунктом 1.1 Кредитного Договору сторони узгодили, що кредит надається на споживчі цілі Позичальника в межах ліміту кредитної лінії з остаточною датою погашення 31.01.2009р.
Сплата Позичальником заборгованості по кредиту здійснюється відповідно до Графіка зменшення ліміту заборгованості по кредиту (Додаток № 1), який є невід"ємною частиною даного Договору.
Пунктом 10.7. сторони погодили, що Кредитний Договір діє з дня його підписання і до повного виконання сторонами зобов"язань по даному Договору.
Як вбачається із вищезазначеного, між Банком та Позичальником виникли зобов'язання з кредитного договору, згідно якого, в силу ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтями 173,193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись
належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як випливає із матеріалів справи, Банк взяті на себе зобов"язання згідно Договору виконав, надавши Позичальнику кредитні кошти на загальну суму 400000 доларів США, що підтверджується заявами на видачу коштів та меморіальними валютними ордерами, належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Однак Позичальник взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту виконав частково, не в повному обсязі, в обумовлені Кредитним Договором терміни кредитні кошти на повернуті, що призвело до виникнення заборгованості по основній сумі боргу за кредитним договором в сумі 399941,70 доларів США.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов"язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов"язання.
Додатковою угодою № 1 до Кредитного Договору, яка була підписана Банком і Позичальником 14.02.2008р. і яка є невід"ємною частиною Кредитного Договору, сторони передбачили, що виконання зобов"язань Позичальника за Кредитним договором та Індивідуальними угодами, забезпечується, зокрема заставою нерухомості (будівлі /споруд /приміщення) ( п.2.1 Додаткової угоди № 1).
Одночасно з Кредитним Договором 26 жовтня 2007року в забезпечення виконання зобов"язань Позичальника перед Банком між Банком та Приватним малим підприємством "Партнер" було укладено Договір іпотеки (нерухомого майна-нежитлової нерухомості) (надалі -Договір Іпотеки), у відповідності до якого Іпотекодавець (відповідач у справі) передав в іпотеку нерухоме майно (предмет іпотеки), що є забезпеченням виконання зобов"язань Боржника (ОСОБА_2.) в повному обсязі за договором, що обумовлює основне зобов"язання, а саме: нежитлове приміщення -будівлю адміністративного корпусу з лікувальним оздоровчим центром, загальною площею 526,5 кв.м, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та належить Іпотекодавцю -відповідачу ПМП "Партнер" на праві приватної власності (п.1.1 Договору Іпотеки).
Законом України "Про іпотеку" визначено, що іпотека це вид забезпечення виконання зобов"язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користування іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов"язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.
В статті 7 Закону України "Про іпотеку" зазначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов"язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів,неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов"язання.
Згідно п.2.1.1 Договору Іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання Боржником (ОСОБА_2.) зобов"язань за Кредитним Договором, Іпотекодержатель (Банк) має право задовольнити свої вимоги за рахунок Предмету іпотеки повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.
Пунктом п.4.1 Договору Іпотеки сторони передбачили, що у разі порушення будь -якого основного зобов"язання, що забезпечене іпотекою за цим Договором
іпотеки Іпотекодержателем (позивачем) здійснюється звернення стягнення на предмет іпотеки.
Як випливає з матеріалів справи, Позичальник взяті на себе зобов'язання згідно Кредитного Договору ( п. 6.1) щодо погашення кредиту та відсотків за користування кредитом не виконав, а тому у позивача виникло право у відповідності до п.3.1,3.2 Кредитного Договору та п.2.1 та п.4 Договору Іпотеки задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки шляхом звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки.
На виконання ст.35 Закону України "Про іпотеку" та п. п.4.3, 4.4 Договору Іпотеки, позивачем направлено відповідачу та третій особі, яка на заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача вимоги № № 344,345 від 28.04.2009р. та №№ 418,420 від 02.06.2009р., в яких вимагає від Позичальника та Майнового поручителя відповідно сплатити протягом тридцяти днів з моменту отримання вимоги прострочену заборгованість за Кредитним договором, проценти, нараховані за користування кредитними коштами та штрафні санкції за порушення виконання зобов"язання. Банк попередив, що у разі невиконання цієї вимоги він буде змушений звернутися в суд щодо примусового стягнення всієї суми заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Однак вимоги, виставлені позивачем відповідачу та третій особі, яка на заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, станом на день заявлення прозову не виконані, таким чином позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки.
Позичальник -третя особа по справі - на день розгляду справи останнім будь-яких доказів, які б свідчили про повне погашення суми кредиту та сплату відсотків за користування кредитом суду не надала. При таких обставинах та відповідно до вимог ст.ст.509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та ст.ст.33.34 ГПК України слід вважати, що за нею рахується борг за Кредитним Договором в сумі 399941,70 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти по курсу НБУ станом на 17.08.2009р. становить 3106467 грн. 16 коп.
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов"язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов"язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду (ст. 33 Закону України "Про іпотеку").
Враховуючи вище зазначене, відповідач як майновий поручитель зобов"язаний відповісти майном, що належить йому на праві приватної власності та яке передане в іпотеку згідно Договору Іпотеки нерухомого майна - нежитлової нерухомості за невиконання Боржником зобов"язань за Кредитним Договором в розмірі 399941,70 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти по курсу НБУ станом на 17.08.2009р. становить 3106467 грн. 16 коп.
Первісні позовні вимоги в частині стягнення відсотків і пені за несвоєчасну сплату відсотків залишаються без розгляду з наступних мотивів.
В первісній позовній заяві позивач не обґрунтував підвищеного, порівняно з встановленим Кредитним Договором, розміру стягуваних відсотків. Лише в доданому до заяви розрахунку зазначив, що з 26.08.2008р., тобто за весь період, за який стягувалися відсотки, процентна ставка збільшилася з 13.00 до 15.25 річних.
В п.5 ухвали суду від 21 квітня 2011р. про порушення цієї справи від первісного позивача витребовувався обґрунтований розрахунок відсотків і пені. Вимоги ухвали виконані не були.
В судовому засіданні 08.06.11р. представниця відповідача -третя особа по
справі -ОСОБА_2. заявила, що підняття процентної ставки сталося без відома і згоди поручителя, про що зазначено в протоколі судового засідання. Відтак, суд оголосив перерву в судовому засіданні для вивчення питання щодо порядку підвищення процентної ставки за користування кредитом.
У судове засідання 17 червня 2011р. первісний позивач жодних доказів в обґрунтування підвищення процентної ставки не подав, просив відкласти розгляд справи для надання йому можливості підготуватися до розгляду та вивчення питання щодо порядку підвищення процентної ставки. Суд клопотання задовільнив, продовжив строк розгляду справи в порядку ст.69 ГПК України і зобов"язав публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" надати суду письмове та обґрунтоване пояснення щодо порядку підвищення процентної ставки за користування кредитом.
Витребувані судом поясненням були подані первісним позивачем до суду безпосередньо перед судовим засіданням 4 липня 2011р. Відповідач за первісним позовом, третя особа пояснень первісного позивача, доданих до них матеріалів, взагалі не отримали. За таких умов суд не може забезпечити відповідачу за первісним позовом, третій особі їх законних прав на подання відзиву (ст. 59 ГПК України) і на ознайомлення з матеріалами справи (ст. 22 ГПК України). Беручи до уваги, що розгляд по суті позовних вимог в частині стягнення процентів і пені за їх несвоєчасну сплату призвів би до порушення процесуальних прав відповідача за первісним позовом, третьої особи, а також неможливість подальшого продовження строків розгляду справи, суд залишає первісні позовні вимоги в цій частині без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України.
У судовому засіданні 4.07.2011р. представниця позивача за зустрічним позовом -третя особа по справі -ОСОБА_2. проти первісного позову заперечила, просила задовільнити зустрічні позовні вимоги. При цьому посилалася на положення ч.2 ст. 628 ЦК України про змішаний договір. Вважає, що Договір Іпотеки містить елементи двох видів договорів -договору застави і поруки. Відтак, просила застосувати положення частин 1 і 4 ст. 559 ЦК України і визнати Договір Іпотеки припиненим.
З такими аргументами погодитись не можна.
Положення ст. 628 ЦК України про змішані договори застосовуються у тих випадках, коли укладений між сторонами договір містить елементи двох або більше видів договору, передбачених цивільним законодавством. У даному випадку укладений між сторонами Договір Іпотеки містить елементи лише одного виду договору -договору іпотеки. Цьому виду цивільно-правових договорів присвячений окремий Закон України "Про іпотеку", а в цьому Законі окрема стаття 11 спеціально присвячена обов"язкам майнового поручителя, які, таким чином, повністю врегульовані одним нормативно-правовим актом і не потребують залучення для їх з"ясування інших законів.
Стаття 1 Закону України "Про іпотеку" дає наступне визначення іпотекодавця:
Іпотекодавець -особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов"язання або зобов"язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем можу бути боржник або майновий поручитель.
Отже, закон не робить різниці між іпотекодавцями -боржниками і іпотекодавцями -майновими поручителями. Їх права і обов"язки однакові.
Відповідно до ч.3ст.3 Закону України "Про іпотеку" іпотека є дійсною до припинення основного зобов"язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Строк дії Договору Іпотеки встановлений в п.6.1. -"до повного виконання зобов"язань за Основним договором", тобто, за Кредитним Договором. Позивач за
зустрічним позовом і третя особа не оспорюють, що зобов"язання повернути кредит не виконане. Відтак, передбачені ч.3 ст.3 Закону України "Про іпотеку" підстави для припинення дійсності іпотеки відсутні.
Вищенаведений висновок підтверджується також положеннями аб.7 ч.1 ст.17 Закону України "Про іпотеку", де сказано, що іпотека може припинятися "з інших підстав, передбачених цим Законом". Отже, законодавець чітко обмежив перелік підстав припинення іпотеки лише тими, що їх передбачає Закон України "Про іпотеку". Розширення переліку цих підстав за рахунок застосування норм інших законів, зокрема, статті 559 ЦК України, протирічило б чітко вираженій волі законодавця.
Можливість збільшення розміру забезпеченого іпотекою зобов"язання передбачена ст. 19 Закону "Про іпотеку". Наслідком такого збільшення є нижчий пріоритет відповідних вимог перед будь-яким іншим зобов"язанням, забезпеченим предметом іпотеки і зареєстрованим до відповідної зміни, а зовсім не припинення самої іпотеки.
Навіть якщо погодитися з аргументом позивача за зустрічним позовом і застосувати до спірних правовідносин ст. 559 ЦК України про припинення поруки, то і тоді в зустрічному позові слід було б відмовити.
Ч.1 ст. 559 ЦК України передбачає припинення поруки "у разі зміни основного зобов"язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності". Збільшення відсотків за Кредитним Договором, на яке посилається позивач за зустрічним позовом, не обов"язково тягне збільшення обсягу його відповідальності. Різницю між новими, вищими відсотками, і погодженим з поручителем розміром відсотків, можна розуміти як заново прийняте на себе боржником зобов"язання, порукою не забезпечення.
Що ж до фактичних обставин цієї справи, то вони повністю виключають посилання майнового поручителя на збільшення обсягу його відповідальності без його згоди, оскільки він, майновий поручитель, заздалегідь погодився на таке збільшення в п. 1.3. Договору Іпотеки:
Іпотекодавець та Іпотекодержатель ознайомлені з усіма умовами Основного договору, що обумовлює основне зобов"язання, в тому числі стосовно можливості зміни розміру зобов"язань у більшу та/або меншу сторону, строку і порядку його виконання, забезпеченого цим Договором. Сторони досягли згоди відносно розміру, строку і порядку виконання зобов"язань, що забезпечуються іпотекою відповідно до цього Договору, розуміючи при цьому можливість зміни таких зобов"язань у більшу та/або меншу сторону, строку і порядку виконання у випадках, передбачених умовами договору, що обумовлює основне зобов"язання. Сторони підтверджують, що цим Договором забезпечується також і розмір зобов"язань, строк і порядок його виконання, який можу бути змінений відповідно до умов вищевказаного Основного договору, що обумовлює основне зобов"язання;
і в п.2.1.4. Договору Іпотеки:
Відповідно до Закону України "Про іпотеку" Сторони погодили, що протягом строку дії цього Договору у випадку зміни розміру зобов"язань та/або зміни термінів виконання зобов"язань, якщо такі зміни вчинені відповідно до умов договору, що обумовлює основне зобов"язання, відповідні зміни будуть вноситися лише в такий договір, що обумовлює основне
зобов"язання та не потребують внесення змін до цього Договору шляхом укладання додаткової угоди до нього.
З приводу вимоги визнати припиненим дію Іпотечного Договору з причини спливу передбаченого ч.4 ст.559 ЦК України річного строку для пред"явлення вимог до поручителя суд зазначає наступне.
Передбачений ч.4 ст.559 ЦК України річний строк застосовується лише у випадках, коли строк забезпеченого порукою зобов"язання не встановлений або встановлений моментом пред"явлення вимоги. До Кредитного Договору в якості Додатку №1 був долучений детальний "Графік зменшення ліміту заборгованості". Отже, основне зобов"язання передбачало точні календарні строки його виконання. Підстав для застосування ч.4 ст.559 ЦК немає.
Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 81, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -
1. Позов задовільнити частково.
2. Звернути стягнення на нежитлове приміщення -будівлю адміністративного корпусу з лікувальним оздоровчим центром, загальною площею 526,5 кв.м, яке знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. С.Будного 4А та належить Приватному малому підприємству "Партнер" (м. Тернопіль, вул. Степана Будного,4А, код 21167201) в рахунок заборгованості Куликовської Галини Михайлівни за кредитним договором № 11/438-к від 26 жовтня 2007року на суму неповерненого кредиту в розмірі 399941,70 доларів США, що становить 3106467 (три мільйони сто шість тисяч чотириста шістдесят сім) грн. 16 коп., на користь публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, (ідентифікаційний код 21133352).
3. Стягнути з Приватного малого підприємства "Партнер" (м. Тернопіль, вул. Степана Будного,4А, код 21167201) на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, ідентифікаційний код 21133352) 23509 (двадцять три тисячі п"ятсот дев"ять) грн. 25 коп. в повернення державного мита і 217 (двісті сімнадцять) грн. 57 коп. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
4. Первісні позовні вимоги в частині відсотків і пені за несвоєчасну сплату відсотків залишити без розгляду.
5. В зустрічному позові відмовити.
Протягом десяти днів з дня складання повного тексту цього рішення сторони, третя особа мають право подати апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського суду через цей суд.
Повний текст рішення виготовлено 6 липня ц.р.
Суддя Ю.О. Чопко