"29" червня 2011 р.Справа № 14/27/5022-644/2011(10/106-2210)
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Руденка О.В.
розглянув матеріали справи
за позовом ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ОСОБА_2 АДРЕСА_2, ОСОБА_3, АДРЕСА_2, ОСОБА_4, АДРЕСА_3, ОСОБА_5, АДРЕСА_2
до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Цукровий завод" Поділля", вул. Микулинецька, 116, м. Тернопіль, 46000
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Закритого акціонерного товариства "Тернопільський агропромисловий комплекс", м Тернопіль
про визнання недійсним рішення загальних зборів
за участю представників сторін:
відповідача: Степанова О.В. - в.о. голови правління
Суть справи:
Акціонери Відкритого акціонерного товариства "Цукровий завод "Поділля": ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до господарського суду Тернопільської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Цукровий завод" Поділля", м. Тернопіль, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Закритого акціонерного товариства "Тернопільський агропромисловий комплекс", про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів від 21 січня 1999 року.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 19.03.2010 р. в позові відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2010 р. рішення господарського суду Тернопільської області від 19.03.2010 р. у справі №10/106-2210 залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Натомість постановою Вищого господарського суду України від 22 березня 2011 року касаційну скаргу задоволено частково, перелічені вище судові акти скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
З наведених підстав, ухвалою суду від 06.05.2011 р дана справа була призначена до розгляду.
У позовних матеріалах фізичні особи зазначають що вони являються акціонерами господарського товариства рішення якого оспорюється, вказують на порушення відповідачем порядку скликання загальних зборів акціонерів, недотримання ним вимог законодавства у сфері корпоративних правовідносин при формуванні порядку денного зборів, просять суд врахувати, що про прийняте 21 січня 1999 року рішення загальними зборами акціонерів ВАТ "Цукровий завод "Поділля" вони дізналися лише у 2009 році, коли звернулися до товариства з листами про виплату дивідендів.
Господарське товариство, згідно з поясненнями повноважного представника у судовому засіданні, позовні вимоги щодо визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "Цукровий завод "Поділля" від 21 січня 1999 року визнає в повному обсязі.
ЗАТ "Тернопільський агропромисловий комплекс " заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не надало, його представник у судове засідання не прибув , хоча про дату слухання був повідомлений в установленому законом порядку .
В жодне із судових засідань не з"явились і позивачі чи їхні представники. Незважаючи на те, що ухвалою суду від 15.06.2011 р. їхня явка визнавалась обов'язковою, причини свого неприбуття до суду не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, в порядку ст.ст. 64, 77 ГПК України та п.19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. №01-8/482 (повідомлення про вручення поштового відправлення знаходяться в матеріалах справи).
При цьому слід зазначити, що не виконані позивачами без зазначення будь-яких поважних причин на те і вимоги суду, які викладені в ухвалах від 06.05.2011 року, 01.06.2011 року та 15.06.2011 року щодо надання документів до матеріалів справи.
В судових засіданнях представнику відповідача процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.
За відсутності відповідного клопотання, в порядку ст. 81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, прийшов до висновку, що позов слід залишити без розгляду з наступних підстав.
Пунктом 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі ГК України), статтею 16 Цивільного кодексу України (ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист своїх прав і законних інтересів.
При цьому ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України, зазначено що право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність, а у випадках передбачених законодавчими актами України і фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Зокрема, право на звернення з позовом до господарського суду громадянина обумовлене у п.4 ст.12 ГПК України.
Відповідно до даної правової норми, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Поняття корпоративних прав визначено ч. 1 ст. 167 ГК України, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
У пункті 11 постанови від 24 жовтня 2008 року N 13, Пленум Верховного Суду України висловив правові позиці про те, що при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.
У постанові від 22.03.2011 року Вищий господарський суд України вказав на те, "…що матеріали справи не містять доказів порушення прав позивачів як акціонерів ВАТ "Цукровий завод" Поділля"… , а оцінка наданим позивачами документам на підтвердження своїх порушених прав, як акціонерів, судами надана не була ( а.с. 5-9) ".
В силу вимог процесуального законодавства, зокрема ст.111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
За приписами ст.ст. 32-34 ГПК України обов"язком саме позивачів є доведення факту порушення їхнього суб"єктивного права, в даному випадку у сфері корпоративних правовідносин.
При цьому суд враховує, що наявність у позивачів корпоративних прав у спірних правовідносинах ними обґрунтовуються виписками з реєстру власників іменних цінних паперів №№326, 329,327, 328,325 ( т.1, а.с. 5-9). Інших доказів, які б вказували на те що позивачі по справі являються акціонерами господарського товариства матеріали справи не містять.
В свою чергу, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
За приписами статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
При цьому суд констатує, що наявні у справі копії виписок з реєстру власників іменних цінних паперів №№326, 329,327, 328,325 не можуть вважатись належними доказами в розумінні процесуального законодавства, оскільки вони у встановленому законом порядку ніким не посвідчені.
Поряд із цим, суд зазначає що ні перелічені вище ні будь-які інші наявні у матеріалах справи документи не містять відомостей про те що ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5. вже були акціонерами ВАТ "Цукровий завод "Поділля" на час прийняття відповідачем рішення, яке оспорюється.
В судове засідання призначене на 01.06.2011 року позивачі не з"явились, а відтак з"ясувати наведені вище обставини не видавалось за можливе.
Статтею 32 ГПК України обумовлено, що в необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
З огляду на викладене вище в сукупності, судом ухвалами від 01.06.2011р. та 15.06.11 р. витребовувались у позивачів обґрунтування позовних вимог, із посиланням на докази і обставини які засвідчують порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача оспорюваним рішенням загальних зборів.
Враховуючи невиконання фізичними особами вимог суду, ухвалою від 15.06.2011 року їхня явка у судове засідання визнана обов"язковою. Незважаючи на вказане у судове засідання 29.06.2011 року позивачі чи їхні представники не прибули, причини неявки суду не повідомили.
В той же час, за відсутності позивачів, крім наведених вище, суду не видається за можливе з"ясувати обставини щодо початку перебігу строків позовної давності, тобто виконати ще одну із вказівок, яка надана судом касаційної інстанції у постанові від 22.03.2011 року.
Відповідно до п.5 статті 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
В силу ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову лише за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
При цьому суд констатує, що з"ясувати наведене, як і всебічно, повно і об'єктивно розглянути в судовому процесі всіх обставини справи в їх сукупності, з вини позивачів є неможливим, а відтак позов залишається судом без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.
При цьому судом звернуто увагу і на закінчення встановлених ст..69 ГПК України строків вирішення спору.
Згідно до ст.ст.44-49 ГПК України судові витрати позивачам не відшкодовуються.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1-2,п4 ст.12, ст.ст. 32- 34, п. 5 ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов залишити без розгляду.
Суддя О.В. Руденко