"22" липня 2011 р.Справа № 16/17-2125-2011
Господарський суд Одеської області
У складі судді -Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань -Скоробрух Т.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю від 15.03.2011р.
Від відповідача: ОСОБА_2. за довіреністю № 588/11.5.2 від 06.08.2010р.
Від третьої особи: не з'явився.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Веста-Інвестмент” до публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” в особі відділення „Одеська регіональна дирекція публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -товариства з обмеженою відповідальністю „Прогресбуд-Інвест” про визнання положень договору іпотеки недійсними та припинення правовідношення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю „Веста-Інвестмент” (надалі за текстом -ТОВ „Веста-Інвестмент”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” в особі відділення „Одеська регіональна дирекція публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” (надалі за текстом -ПАТ „ВТБ Банк”), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -товариства з обмеженою відповідальністю „Прогресбуд-Інвест” (ТОВ „Прогресбуд-Інвест”), про визнання недійсним положення п. 1.1. іпотечного договору № 11/07-1, посвідченого 02.08.2007р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3., зареєстрованого в реєстрі за № 13703, та припинення правовідношення іпотеки шляхом визнання зазначеного договору припиненим. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на збільшення обсягу його відповідальності на підставі зазначеного договору іпотеки, яким забезпечено виконання ТОВ „Прогресбуд-Інвест” своїх зобов'язань за кредитним договором № 11/07 від 02.08.2007р., укладеним між відповідачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, шляхом укладання додаткових угод № 5 від 22.05.2009р., № 6 30.09.2009р., № 7 від 30.10.2009р., № 8 від 28.04.2010р.
В процесі розгляду справи ТОВ „Веста-Інвестмент” позовні вимоги були уточнені в частині оспорювання окремих положень вищезазначеного договору, в результаті чого позивач просить суд визнати положення п. 1.1. іпотечного договору № 11/07-1, посвідченого 02.08.2007р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3., зареєстрованого в реєстрі за № 13703, в частині „...та будь якими додатковими угодами до нього (у т.ч. які збільшують основне зобов'язання...” недійсним. Окрім того, позивачем було заявлено додаткові обґрунтування позовних вимог.
Відповідач, згідно відзиву на позов, вважає заявлені позивачем вимоги необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим позов не визнає у повному обсязі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -товариство з обмеженою відповідальністю „Прогресбуд-Інвест” було повідомлено належним чином про час та місце проведення засідання суду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак представник останнього жодного разу у судове засідання не з'явився, письмових пояснень по суті заявлених позовних вимог суду не надав.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників процесу, суд дійшов до наступних висновків.
02.08.2007р. між ПАТ „ВТБ Банк” (Кредитодавець) та ТОВ „Прогресбуд-Інвест” (Позичальник) було укладено кредитний договір № 11/07, відповідно до умов п.п. 1.1., 1.2., 3.1., 4.1., 4.2 якого Кредитодавець зобов'язується в порядку та на умовах цього договору надати Позичальнику кредит в сумі 9 000 000 доларів США, а Позичальник приймає на себе зобов'язання щодо повернення кредиту в повному обсязі до 02.08.2010р., повернення процентів за користування кредитом у розмірі 11,8% в строк та у порядку, що встановлені договором. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються Кредитодавцем з дати першої видачі кредиту по день повного погашення на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом (п. 7.2. кредитного договору № 11/07 від 02.08.2007р.).
В забезпечення виконання ТОВ „Прогресбуд-Інвест” зобов'язань за кредитним договором № 11/07 від 02.08.2007р., між ПАТ „ВТБ Банк” (Іпотекодержатель) та ТОВ „Веста-Інвестмент” (Іпотекодавець) було укладено іпотечний договір № 11/07-1 від 02.08.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3., зареєстрований в реєстрі за № 13703 (надалі за текстом -іпотечний договір № 11/07-1 від 02.08.2007р.), відповідно до п.1.1. якого предметом цього договору є передача Іпотекодавцем Іпотекодержателю в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п. 1.3. цього договору, надалі -Предмет іпотеки, для забезпечення виконання зобов'язань ТОВ „Прогресбуд-інвест” в повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати плати за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором № 11/07 від 02.08.2007р. та будь якими додатковими угодами до нього (у т.ч. які збільшують основне зобов'язання). Пункт 1.2. вказаного іпотечного договору містить опис основного зобов'язання Позичальника перед Іпотекодержателем.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про іпотеку” від 05 червня 2003р. № 898-ІV іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
29.09.2008р. між Кредитодавцем та Позичальником було укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору № 11/07 від 02.08.2007р., за змістом якої сторони змінили розмір процентів за користуванням кредитом та встановили його у 13,5%. При цьому, у зв'язку із укладенням зазначеної додаткової угоди сторонами по даній справі 10.03.2009р. було укладено договір про внесення змін до іпотечного договору № 11/07-1 від 02.08.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3., зареєстрований в реєстрі за № 2970, яким внесено зміни до п. 1.2. іпотечного договору шляхом збільшення розміру процентів за користування кредитом до 13,5%.
Окрім того, між ПАТ „ВТБ Банк” та ТОВ „Прогресбуд-Інвест” були укладені додаткові угоди № 5 від 22.05.2009р., № 6 від 30.09.2009р., № 7 від 30.10.2009р., № 8 від 28.04.2010р. до кредитного договору № 11/07 від 02.08.2007р., згідно із якими було перенесено строк погашення кредиту в сумі 9 000 000 до 02.08.2010р, а також змінено порядок та строки погашення процентів за користування кредитом.
Позивач стверджує, що укладання зазначених додаткових угод збільшило обсяг його відповідальності шляхом постійного перенесення сторонами зазначеного кредитного договору строків погашення заборгованості за кредитом, оскільки проценти за користуванням кредитом за змістом п. 7.2. кредитного договору № 11/07 від 02.08.2007р. нараховуються на суму залишку заборгованості, тобто, в даному випадку, на усю суму заборгованості за наданим кредитом у розмірі 9 000 000 грн. Незважаючи на зазначення в п.1.1 іпотечного договору № 11/07-1 від 02.08.2007р. можливості збільшення обсягу відповідальності Іпотекодавця за зобов'язаннями ТОВ «Прогресбуд-Інвест”, які витікають із вищезазначеного кредитного договору, шляхом, зокрема, укладення додаткових угод, які збільшують основне зобов'язання, позивач вважає, що він є майновим поручителем, що, враховуючи положення ст.ст. 553, 554, 559 ЦК України, потребує його згоди при збільшенні обсягу його відповідальності за Позичальника, а за відсутності такої згоди має наслідком припинення поруки.
Крім того, вищевикладені доводи, на думку позивача, свідчать про недійсність п.1.1. іпотечного договору № 11/07-1 від 02.08.2007р., оскільки це суперечить моральним засадам суспільства та принципам справедливості, добросовісності і розумності, які закріплені у цивільному праві. Позивач зазначає, що виходячи із змісту вказаних принципів при укладанні іпотечного договору він розраховував на відповідальність по зобов'язанням ТОВ «Прогресбуд-Інвест” в обсязі, передбаченому кредитним договором № 11/07 від 02.08.2007р. в редакції на день його укладання. Вказана суперечність моральним засадам суспільства, за твердженнями позивача, має наслідком визнання недійсним п. 1.1. іпотечного договору № 11/07-1 від 02.08.2007р. на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.
Проаналізувавши доводи сторін та наявні у матеріалах справи документи, суд доходить висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог з огляду на наступне.
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд (п. 1 Роз'яснення ВАСУ від 12.03.1999р. №02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”) повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону: додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Частинами 1 та 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. В свою чергу, частиною 1 статті 203 цього Кодексу встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Приймаючи до уваги, правовідносини між позивачем та відповідачем засновані на іпотечному договорі № 11/07-1 від 02.08.2007р., яким встановлений обсяг та підстави відповідальності позивача за зобов'язаннями ТОВ „Прогресбуд-Інвест” перед публічним акціонерним товариством „ВТБ Банк” в особі відділення „Одеська регіональна дирекція публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк”, господарський суд вважає за необхідне звернутись до приписів законодавства, якими врегульовані іпотечні відносини.
В силу приписів ст. 1 Закону України „Про іпотеку” від 05 червня 2003р. № 898-ІV (з наступними змінами та доповненнями; надалі за текстом -Закон України „Про іпотеку) основним зобов'язанням є зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.
Відповідно до положень ст. 3 Закону України „Про іпотеку” взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.
За змістом ст.ст. 1, 11 Закону України „Про іпотеку” майновий поручитель, тобто особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи, несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
Згідно зі ст. 18 Закону України „Про іпотеку” іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Однією із істотних умов іпотечного договору є зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання.
Як зазначалось вище по тексту рішення, п. 1.1. іпотечного договору № 11/07-1 від 02.08.2007р. передбачено, що позивач несе відповідальність перед відповідачем в повному обсязі щодо зобов'язань ТОВ «Прогресбуд-Інвест” за кредитним договором № 11/07 від 02.08.2007р., а саме щодо повернення кредиту, сплати плати за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються вищезазначеним кредитним договором та будь якими додатковими угодами до нього (у т.ч. які збільшують основне зобов'язання). З зазначених положень договору вбачається, що ТОВ „Веста-Інвестмент” є майновим поручителем, що передав в іпотеку відповідачу власне майно для забезпечення виконання ТОВ „Прогресбуд-Інвест” своїх зобов'язань за кредитним договором № 11/07 від 02.08.2007р. Іпотечним договором № 11/07-1 від 02.08.2007р. встановлено обсяг відповідальності позивача за зобов'язаннями ТОВ „Прогресбуд-Інвест, що витікає із кредитного договору № 11/07 від 02.08.2007р. та будь-яких додаткових угод до нього, в т.ч. тих, що збільшують основне зобов'язання. Таким чином, можливість збільшення розміру основного зобов'язання та, як наслідок, збільшення обсягу відповідальності ТОВ „Веста-Інвестмент” без його згоди передбачена положеннями іпотечного договору № 11/07-1 від 02.08.2007р.
За таких обставин господарський суд дійшов висновку, що твердження позивача про одностороннє збільшення обсягу його відповідальності шляхом укладання між ПАТ „ВТБ Банк” та ТОВ „Прогресбуд-Інвест” додаткових угод № 5 від 22.05.2009р., № 6 від 30.09.2009р., № 7 від 30.10.2009р., № 8 від 28.04.2010р. до кредитного договору № 11/07 від 02.08.2007р. як на підставу для визнання недійсним п. 1.1. оспорюваного договору, спростовуються самими положеннями іпотечного договору № 11/07-1 від 02.08.2007р., якими передбачена можливість, без згоди на це з боку позивача, збільшення обсягу його відповідальності за зобов'язаннями ТОВ „Прогресбуд-Інвест”, що витікають з кредитного договору № 11/07 від 02.08.2007р.
Статтею 19 Закону України „Про іпотеку” передбачено, що зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Після видачі заставної зміни і доповнення до іпотечного договору і договору, яким обумовлене основне зобов'язання, можуть вноситися лише після анулювання заставної і видачі нової заставної в порядку. Будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.
Враховуючи вищенаведені положення ст. 19 Закону України „Про іпотеку”, посилання позивача на нездійснення державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою як на підставу для недійсності оспорюваного положення договору є декларативними, оскільки наведені положення Закону України „Про іпотеку” не застосовуються у випадку, коли можливість збільшення основного зобов'язання передбачена іпотечним договором.
Щодо посилань позивача на застосування до спірного положення договору приписів ст.ст. 553, 554, 559 ЦК України, якими врегульовані правовідносини такого виду забезпечення виконання зобов'язання як порука, господарський суд зазначає наступне.
Як встановлено господарським судом, між ТОВ „Веста-Інвестмент” та ПАТ „ВТБ Банк” правовідносини виникли на підставі договору іпотеки як одного із способів забезпечення виконання зобов'язань, та в силу приписів ст..ст.1, 11 Закону України „Про іпотеку”, позивач - як особа, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника має статус майнового поручителя, а тому до даних правовідносин не застосовуються положення про поруку відповідно до параграфу 3 „Порука” глави 49 „Забезпечення виконання зобов'язання»ЦК України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства відноситься свобода договору.
В силу приписів ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому, у відповідності до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Можливість включення до договорів іпотеки умов щодо збільшення обсягу відповідальності майнового поручителя за основним зобов'язанням відповідає як загальним засадам цивільного законодавства, які визначені ст.ст. 3, 627 ЦК України про свободу договору, так і вищенаведеними положенням Закону України „Про іпотеку”.
За таких обставин, проаналізувавши положення п. 1.1. іпотечного договору № 11/07-1 від 02.08.2007р. з урахуванням вищевикладеного господарський суд дійшов висновку про відповідність зазначеного пункту положенням чинного законодавства.
Що стосується посилань позивача на невідповідність оспорюваної частини іпотечного договору № 11/07-1 від 02.08.2007р. моральним засадам суспільства, принципам справедливості, добросовісності і розумності, то зазначені доводи не підтверджені жодними доказами з боку відповідача та не спростовують вищевикладених висновків, зроблених господарським судом, щодо відповідності положень п. 1.1. іпотечного договору № 11/07-1 від 02.08.2007р. положенням чинного законодавства.
Господарський суд зазначає, що в силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, та чинним законодавством не передбачено такої підстави для визнання недійсним окремих положень договору через те, що одна із сторін, допускаючи збільшення обсягу її відповідальності за договором, розраховувала на ненастання обставин, що зумовлять таке збільшення, у зв'язку з чим, доводи позивача про недійсність п. 1.1. вищезазначеного іпотечного договору через те, що ТОВ „Веста-Інвестмент” розраховувало на визначення обсягу його відповідальності за зобов'язаннями ТОВ «Прогресбуд-Інвест” у розмірі, передбаченому кредитним договором № 11/07 від 02.08.2007р. в редакції на день його укладання, господарським судом до уваги не приймаються через їх необґрунтованість та безпідставність.
Згідно зі статтями 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Проте, позивачем з дотриманням вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України не було доведено суду порушень будь-яких приписів діючого законодавства України при укладанні сторонами іпотечного договору № 11/07-1 від 02.08.2007р.
Наведене дозволяє суду критично оцінювати доводи позивача про невідповідність положень п. 1.1. іпотечного договору № 11/07-1 від 02.08.2007р. про збільшення обсягу відповідальності ТОВ „Веста-Інвестмест”, зокрема шляхом укладання додаткових угод до кредитного договору № 11/07 від 02.08.2007р., чинному законодавству з огляду на їх недоведеність та необґрунтованість, а, відтак, у суду відсутні правові підстави для застосування при вирішення даного спору приписів ст.ст. 203, 215, 217 ЦК України, у зв'язку з чим, позов ТОВ „Веста-Інвестмент” в частині вимог про визнання недійсним положення п. 1.1. іпотечного договору № 11/07-1, посвідченого 02.08.2007р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3., зареєстрованого в реєстрі за № 13703, задоволенню не підлягає.
Що стосується позовних вимог в частині припинення правовідношення іпотеки шляхом визнання зазначеного договору припиненим, господарський суд зазначає наступне.
В силу приписів ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Господарський суд звертає увагу позивача, що, з урахуванням заявлених позовних вимог, навіть у разі визнання недійсними окремих положень п. 1.1. іпотечного договору № 11/07-1, посвідченого 02.08.2007р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3., зареєстрованого в реєстрі за № 13703, щодо збільшення обсягу відповідальності позивача, згідно зі ст. 217 ЦК України не буде мати наслідком визнання недійсним вказаного договору в цілому, оскільки названий договір був би вчинений навіть без включення до нього оспорюваної частини.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
За змістом глави 50 „Припинення зобов'язання»ЦК України підставами припинення зобов'язання є: виконання зобов'язання (ст. 599), передання відступного (ст. 600), зарахування зустрічних однорідних вимог (ст. 601-603), припинення за домовленістю сторін (ст. 604), прощення боргу (ст. 605), поєднання у одній особі боржника і кредитора (ст. 606), неможливість виконання зобов'язання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (ст. 607), смерть фізичної особи-боржника (ст. 608), ліквідацією юридичної особи-боржника (ст. 609).
Відповідно до ст. 17 Закону України „Про іпотеку” іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Оскільки позивачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про припинення зобов'язань сторін за кредитним договором № 11/07 від 02.08.2007р. та іпотечним договором № 11/07-1 від 02.08.2007р. на підставі положень чинного законодавства та/або наявність підстав, передбачених положеннями ст. 17 Закону України „Про іпотеку”, які мають наслідком припинення іпотеки, господарський суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про припинення правовідношення іпотеки шляхом визнання іпотечного договору № 11/07-1 від 02.08.2007р. припиненим.
Підсумовуючи наведене, з огляду на відсутність як доведеності заявлених позовних вимог так і відсутність будь-якого правового обґрунтування їх пред'явлення, позов ТОВ „Веста-Інвестмент” не підлягає задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу віднести на рахунок позивача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 3, 16, 203, 215, 217, 509, 525, 526, 627, 628, 599-609, 629 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 11, 17-19 Закону України „Про іпотеку” від 05 червня 2003р. № 898-ІV, ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. У позові відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повний текст рішення складений 27.07.2011р.
Суддя Желєзна С.П.