01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
14.07.2011 № 46/87
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Вербицької О.В.
Буравльова С.І.
за участю представників:-
позивача: ОСОБА_1., довіреність № 534 від 31.12.10р.,
відповідача: ОСОБА_2., довіреність № 450-1/14 від 24.02.11р.,
розглянувши у від- критому судовому засіданні апеляційну скаргу-
Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»
на рішення господарського суду-міста Києва від-04.04.2011 р.
у справі-№ 46/87 (суддя Омельченко Л.В.)
за позовом-Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»
до-Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»
про -стягнення 24 990, 00 грн.
Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (даді - позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» (далі - відповідач) про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" 24 990,00 грн. сплаченого страхового відшкодування за заподіяні страхувальнику позивача збитки ОСОБА_3., цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем.
Рішенням господарського суду м. Києва від 04.04.2011 року у справі №46/87 позов задоволено повністю. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" 24 990 грн. страхового відшкодування, 249 грн. 90 коп. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва по справі №46/87 від 04.04.2011. та прийняти нове рішення яким відмовити позивачу в задоволенні вимог у повному об'ємі за безпідставністю. Судові витрати віднести на позивача.
Зокрема скаржник зазначає, що рішення суду прийняте із неповним з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, тоді як суд визнав їх встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Так на другому аркуші рішення суд стверджує про укладення та дію договору страхування №250549418від 26.02.2008р.
Відповідно до ст.18 Закону України «Про страхування», що регулює порядок укладення договору страхування та початок його дії, невід'ємною частиною договору страхування є Заява страхувальника про бажання укласти договір страхування. Договір страхування починає діяти з моменту внесення страхового платежу чи обумовленої договором його частини.
В матеріалах справи наявна заява про укладення договору страхування із підписом лише зі сторони представника страховика. Належні та допустимі докази проведення оплати страхувальником страхової премії у матеріалах справи взагалі відсутні. Апелянт вважає, що факт укладення ті дії договору під час настання ДТП та виплати страхового відшкодування страхувальнику позивача мають істотне значення для правильного вирішення даного спору.
У матеріалах справи міститься Заява про виплату страхового відшкодування підписана невстановленою особою від 16.03.2009р. де викладено прохання виплати 52122,98 грн. без вказівки особи одержувача платежу. Навіть при візуальному огляді підпис заявника є суттєво відмінним від підпису Баркалової Л.В., (страхувальником за договором страхування №250549418 від 26.02.2008 р.) що міститься на договорі страхування.
Також наявна у справі й копія Страхового Акту позивача за №41797 від 23.03.2009 р., що містить недостовірну інформацію, яка спростовується іншими доказами по справі.
У даному страховому акті вказується відсутність необхідності заміни комплектуючих, а вартість робіт, відповідно до висновку №90 оцінювача ФОП ОСОБА_4. дорівнює 46227,62 грн. У той же час відповідно до звіту №90 та калькуляції до нього ( що складений іншим оцінювачем), вартість ремонтних робіт становить 5730,00 грн. Із досліджених документів вбачається, що обов'язкові для проведення страхового відшкодування документи не містять підпису повноважених осіб, або ж взагалі інформації про підписантів, що суперечить п.8.2. договору страхування №250549418 від 26.02.2008р та ст.25 Закону України «Про страхування». Позивач, як доказ проведення страхового відшкодування надав суду Видатковий касовий ордер №1439 від 01.04.2009р. про готівкову видачу коштів у сумі 38523,02 гр. ОСОБА_5., що не є стороною за договором страхування та жодного відношення до одержання страхового відшкодування немає.
Отож у матеріалах справи відсутній, доказ проведення самого страхового відшкодування страхувальнику позивача ОСОБА_6. Незважаючи на наявність таких доказів у справі та їх неналежне оформлення суд дійшов висновку, що страхове відшкодування обраховано, зафіксовано та виплачено у відповідності до договору страхування та вимог чинного законодавства України, а тому до позивача, в порядку ст.27 ЗУ «Про страхування», перейшло право вимоги до ВАТ «УСК «Дженералі Гарант», як особи відповідальної за збиток.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.06.2011 року.
07.06.2011 року розгляд справи відкладено на 07.07.2011 року у зв'язку з неявкою представників сторін.
07.07.2011 року у судовому засіданні оголошувалась перерва до 14.07.2011 року.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України ( далі по тексту - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши думку представники позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до довідки про дорожньо-транспортну пригоду відділу ВДАІ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві, 25.02.2009 р. в м. Києві на перехресті вул. Шовковична та вул. Інститутська сталася дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля “Тойота Камрі”, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5., власником якої є ОСОБА_6., автомобіля “Шевроле”державний номер НОМЕР_3 та автомобіля “Хюндай”, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3., внаслідок якої було пошкоджено автомобіль “Тойота Камрі”, державний номер НОМЕР_1.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 27.03.2009 р. № 3-1560/09 дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення п. 16.11 Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_3., якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Автомобіль “Тойота Камрі”, державний номер НОМЕР_1, застрахований у Приватному акціонерному товаристві "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" договором страхування від 26.002.2008 р. № 250549418.
Позивачем складено страховий акт № 41797 від 23.03.2009 р. з якого слідує, що Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" вирішено виплатити страхове відшкодування в сумі 38 523,02 грн. ОСОБА_6.
У відповідності до умов договору страхування від 26.002.2008 р. № 250549418, об'єктом страхування якого є легковий автомобіль „Тайота Камрі” д/н НОМЕР_1, страхувальнику ОСОБА_6. страховиком ПАТ АСК „Інго Україна” здійснило виплату страхового відшкодування без ПДВ в розмірі 38 523,02 грн., відповідно до страхового акту № 41797 від 23.03.2009 р.
Судом встановлено, що позивач, керуючись умовами договору від 26.002.2008 р. № 250549418, страхового акту № 41797 від 23.03.2009 р., здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 38 523,02 грн. ОСОБА_6. (копія видаткового касового ордеру від 01.04.2009 р. № 1439 в матеріалах справи).
Частиною 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.
Положеннями ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України “Про страхування” передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно з ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, хімічних радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 27.03.2009 р. № 3-1560/09 встановлено наступне: “25 лютого 2009 року приблизно о 10 годині 30 хвилин, ОСОБА_3. в м. Києві керуючи автомобілем марки “Хюндай” номерний знак НОМЕР_2 по вул. шовковичній в м. Києві рухаючись по другорядній дорозі не надав переваги в русі та допустив зіткнення з транспортним засобом марки “Тойота” номерний знак НОМЕР_1, чим порушив п. 16.11 ПДР України, внаслідок чого завдано матеріальної шкоди трьом автомобілям”.
Відповідно до постанови Печерського районного суду м. Києва від 27.03.2009 року по адміністративній справі №3-1560/09 визнано винним в скоєнні вказаної ДТП ОСОБА_3.
Печерським районним судом м. Києва відповідно до ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України ОСОБА_3. піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у сумі 340,00 грн.
Отже, з матеріалів справи слідує, що механічні пошкодження автомобіль “Тойота Камрі”, державний номер НОМЕР_1, отримав внаслідок зіткнення з автомобілем “Шевроле”державний номер НОМЕР_3 та автомобілем “Хюндай”, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3.
Судом встановлено, що наявний в матеріалах справи страховий № ВВ/8180944 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів підтверджує зобов'язальні відносини між Відкритим акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" та ОСОБА_3.
Відповідно до зазначеного полісу ліміт відповідальності відповідача склав 25 500,00 грн., франшиза складає 510,00 грн.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, до позивача у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 25.02.2009 р. Тому, судом першої інстанції було правомірно задоволено позовні вимоги і встановлено те, що з відповідача підлягає стягненню 24 990,00 грн. страхового відшкодування (25 500,00 - 510,00).
Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище.
У зв'язку з цим, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду м. Києва від 04.04.2011 року у справі № 46/87.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -
1. Рішення господарського суду м. Києва від 04.04.2011 року у справі № 46/87 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» - без задоволення.
2. Справу №46/87 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Андрієнко В.В.
Судді Вербицька О.В.
Буравльов С.І.
22.07.11 (відправлено)