01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.07.2011 № 20/137-09
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рудченка С.Г.
суддів: Кропивної Л.В.
Буравльова С.І.
при секретарі: Помаз І.А.
за участю представників учасників судового провадження згідно протоколу судового засідання від 18.07.2011,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення господарського суду Київської області від 16.11.2009,
у справі № 20/137-09 (суддя - Бабкіна В. М.),
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Примор'я» та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя та стягнення 1 990 800, 00 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 16.11.2009 у справі № 20/137-09 припинено провадження у справі в частині визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотеко держателя, укладеного 07.12.2006 між ТОВ «Примор'я» та ОСОБА_3, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять рішення скасувати повністю та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, заявник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.
Так, зокрема, позивачі вказують на те, що судом першої інстанції не було враховано, що договір оспорюється позивачами не як фізичними особами, а як учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Примор'я», оскільки рішення про відчуження майна ОСОБА_3 було прийнято без скликання загальних зборів.
Також, позивачі зазначають, що суд незаконно відмовив в решті позовних вимог щодо стягнення вартості частки, обрахованої виходячи з вартості двох (з трьох заявлених) об'єктів нерухомого майна, які знаходилися у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Примор'я» на момент виходу учасників з товариства.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.12.2009 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 19.01.2010 за участю уповноважених представників сторін.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 10.08.2010 провадження у справі № 20/137-09 було зупинено та призначено комплексну судову будівельно-технічну, товарознавчу і економічну експертизу.
Указом Президента України від 12.08.2010 № 811/2010 було ліквідовано ряд апеляційних господарських судів, серед яких і Київський міжобласний апеляційний господарський суд, територіальна юрисдикція якого перейшла до Київського апеляційного господарського суду.
Згідно протоколу розподілу справ між суддями від 31.03.2011 справу № 20/137-09 призначено колегії суддів: суддя-доповідач Рудченко С.Г., судді: Кропивна Л.В., Поляк О.І.
27.05.2011 до загального відділу Київського апеляційного господарського суду надійшли висновки судової будівельно-технічної експертизи № 2914/10-15 від 31.03.2011, судово-економічної експертизи № 4029/10-19 від 31.03.2011 та матеріали справи № 20/137-09.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2011 поновлено апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 04.07.2011 за участю уповноважених представників сторін.
Ухвалою апеляційного суду від 04.07.2011 розгляд апеляційної скарги було відкладено у зв'язку з задоволенням клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи.
Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду змінився склад колегії суду у справі і справа розглядається у складі колегії: головуючого судді Рудченка С.Г., суддів Буравльова С.І. та Кропивної Л.В.
Представник позивачів підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає їх законними та обґрунтованими.
Представник відповідача-2 заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що про дату та час судового засідання учасники апеляційного провадження були повідомлені належним чином, направленими на їх адресу копіями ухвали суду, а також те, що неявка представника відповідача-1 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія апеляційного господарського суду прийняла рішення про можливість розгляду справи за його відсутності.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.
У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається зі Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Примор'я», зареєстрованого виконкомом Вишгородської районної Ради народних депутатів 10.09.1995, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були одними з засновників товариства, які здійснили викуп державного майна та добровільно внесли свої кошти для викупу основних засобів товариства з метою подальшої діяльності (а.с. 36-49 том 1).
У листопаді 2007 року позивачі прийняли рішення про вихід зі складу учасників, у зв'язку з чим 15 листопада 2007 року позивач 1 - ОСОБА_1, а 16 листопада 2007 року позивач 2 - ОСОБА_2 через приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу подали заяви, адресовані загальним зборам TOB «Примор'я» про вихід зі складу учасників товариства (а.с. 70-71 том 1).
На загальних зборах засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Примор'я», оформлених протоколом № 7 від 25.12.2007, були розглянуті заяви та прийнято рішення про їх вихід з виплатою вартості частини майна товариства пропорційно їх часткам у статутному капіталі та частки прибутку, одержаного товариством у 2007 році до моменту їх виходу після затвердження звіту за 2007 рік і в строк до 12 місяців з дня виходу (а.с. 72-74 том 1).
На момент виходу зі складу учасників кожному з позивачів належала частка статутного капіталу (фонду) у розмірі 20%, що підтверджується положеннями Статуту товариства від 10.10.2006 та Протоколом № 10 загальних зборів TOB «Примор'я» від 10.10.2006 (а.с. 50-69 том 1).
В обґрунтування позовних вимог, позивачі посилаються на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Примор'я» зобов'язань з виплати вартості частини майна товариства пропорційно їх часткам у статутному капіталі та частки прибутку, яка, на думку позивачів, складає 995 400, 00 грн. кожному, у зв'язку з чим просять суд стягнути з відповідача 1 TOB «Примор'я» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 995 400, 00 грн., а всього 1 990 800, 00 грн.
Також позивачами заявлено позовну вимогу про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеного 07 грудня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Примор'я» та ОСОБА_3, оскільки об'єкт нерухомого майна, переданий за вказаним договором, а саме - приміщення кафе «Примор'я» був переданий в період, коли позивачі були учасниками товариства, а саме 07.12.2006 директором TOB «Примор'я» ОСОБА_4 одноособово, потай, без повідомлення учасників товариства, з перевищенням наданих йому повноважень.
Таким чином, на думку позивачів, укладення вказаного договору про задоволення вимог іпотекодержателя, за наслідками якого товариство втратило належне йому майно, впливає на розмір вартості частини майна товариства, пропорційної часткам учасників у статутному капіталі, зазначений договір порушує їх права та має бути визнаний судом недійсним.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Відповідно п.1.2 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» до корпоративних спорів належать також спори за позовами учасників (акціонерів) господарських товариств про визнання недійсними правочинів, укладених товариством, якщо позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів.
Позивач наголошує, що предметом даного позову є поновлення його порушених корпоративних прав, як акціонера, шляхом визнання недійсними договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Так, зміст корпоративних прав акціонера акціонерного товариства становлять:
1) право на участь в управлінні товариством шляхом участі та голосування на загальних зборах акціонерів, що включає права акціонерів:
2) право на отримання частини прибутку товариства у розмірі, пропорційному належній акціонерові кількості акцій;
3) право на своєчасне отримання повної та достовірної інформації про фінансово-господарський стан товариства та результати його діяльності, про суттєві факти, що впливають або можуть впливати на вартість цінних паперів та (або) розмір доходу за ними, про випуск товариством цінних паперів тощо;
4) право на вільне розпорядження акціями;
5) право на надійну й ефективну реєстрацію та підтвердження права власності на акції;
6) право вимагати обов'язкового викупу товариством акцій за справедливою ціною в акціонерів, які не голосували «за», або принаймні у тих акціонерів, які голосували «проти» певних прийнятих загальними зборами рішень, які обмежують їх права;
7) переважне право акціонера у разі здійснення додаткового випуску акцій придбати додатково випущені акції у кількості, пропорційній його існуючій частці у статутному капіталі.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); отримувати частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.
Таким чином, учасник товариства не наділений суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна товариства, а відтак позивачем не доведено порушення його корпоративних прав.
Пунктом 51 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» визначено, що законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством.
Дослідивши викладене вище в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, судова колегія дійшла висновку, що позивачі не належать до тих суб'єктів, котрі мають право оспорити вказаний договір, а тому доводи заявника апеляційної скарги є безпідставними.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі - іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином сторонами у господарській справі можуть бути юридичні особи або фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Як слідує з матеріалів даної справи та змісту позовних вимог, відповідач 2 - ОСОБА_3 виступає стороною за оспорюваним договором про задоволення вимог іпотекодержателя як фізична особа і не є учасником (засновником, акціонером) відповідача 1 TOB «Примор'я», у тому числі - таким, що вибув.
Беручи до уваги зміну складу сторін, колегія апеляційного господарського суду погоджується з правовою позицією суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки дана вимога не підлягає вирішенню в господарських судах України, а повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Між тим, відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 1 по 995 400, 00 грн. на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що дана вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним договору від 07.12.2006, а тому немає підстав для задоволення позовної вимоги в цій частині.
Проте, колегія апеляційного господарського суду не може погодитися з даним висновком місцевого господарського суду, оскільки незважаючи на відчуження третього об'єкта нерухомого майна - приміщення кафе «Примор'я», на момент виходу позивачів зі складу учасників товариства до складу активів останнього входило інше нерухоме майно - приміщення магазину «Примор'я» загальною площею 38, 8 кв.м. та приміщення магазину «Кулінарія» площею 110, 8 кв.м.
Відповідно до статей 54 і 64 Закону України «Про господарські товариства», учасник товариства з обмеженої або додаткової відповідальності, що виходить або був виключений з товариства, має право на одержання вартості частини майна товариства пропорційно розміру його частки у статутному капіталі товариства. У вирішенні спорів щодо розрахунків з учасником, що вийшов (був виключений) з товариства, господарським судам необхідно враховувати таке.
Відповідно до частини першої статті 190 Цивільного кодексу України, майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині першій статті 66 та у статті 139 Господарського кодексу України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства. Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.
У разі виходу або виключення з товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю учасника, який володіє часткою, що належить державі (територіальній громаді), вартість частини майна товариства, що підлягає сплаті учаснику, відповідно до статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» підлягає обов'язковій оцінці суб'єктом оціночної діяльності. Така оцінка є обов'язковою і в тих випадках, коли учасником товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю є юридична особа, повністю заснована на державній власності.
Судовою колегією з метою визначення ринкової (дійсної) вартості частики майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Примор'я», пропорційній частці ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в розмірі 20 (двадцяти) відсотків у статутному фонді (капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю «Примор'я» станом на 25.12.2007 була призначена комплексна судова будівельно-технічна, товарознавча і економічна експертизи.
Відповідно до п. 3.7 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 28.12.2007 № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства.
З висновку судово-економічної експертизи № 4029/10-19 від 31.03.2011 вбачається, що вартість частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Примор'я», виходячи з ринкової (дійсної) вартості, яка складає 405 810, 00 грн. складають по 81 162, 00 грн. пропорційно часткам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у статутному капіталі 20%.
Таким чином, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Примор'я» на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 81 162, 00 грн. вартості частини майна товариства, пропорційній 20% статутного капіталу.
Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агро-Союз» на рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2011 підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 15.04.2011 у справі № 38/321 частковому скасуванню.
Керуючись ст. 49, 80, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення господарського суду Київської області від 16.11.2009 у справі № 20/137-09 задовольнити частково.
2. Рішення господарського Київської області від 16.11.2009 у справі № 20/137-09 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
1). Позовні вимоги задовольнити частково.
2) Припинити провадження у справі в частині визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеного 07 грудня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Примор'я» та ОСОБА_3.
3). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Примор'я» (07300, Київська обл., м. Вишгород, пр. Мазепи, 9, код 19426859) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) 81 162, 00 грн. вартості частини майна товариства, пропорційну 20% статутного капіталу та 609, 96 грн. витрат, пов'язаних з проведенням судових експертиз.
4). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Примор'я» (07300, Київська обл., м. Вишгород, пр. Мазепи, 9, код 19426859) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) 81 162, 00 грн. вартості частини майна товариства, пропорційну 20% статутного капіталу та 609, 96 грн. витрат, пов'язаних з проведенням судових експертиз.
5). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Примор'я» (07300, Київська обл., м. Вишгород, пр. Мазепи, 9, код 19426859) в доход Державного бюджету України державне мито в сумі 1 623, 24 грн.
6). В іншій частині позовних вимог відмовити.
3. В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Примор'я» (07300, Київська обл., м. Вишгород, пр. Мазепи, 9, код 19426859) в доход Державного бюджету України 811, 62 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита за подання апеляційної скарги.
5. Видачу наказів доручити господарському суду Київської області.
6. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
7. Матеріали справи повернути до господарського суду Київської області.
Головуючий суддя Рудченко С.Г.
Судді Кропивна Л.В.
Буравльов С.І.