01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.07.2011 № 54/4
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рудченка С.Г.
суддів: Кропивної Л.В.
Буравльова С.І.
при секретарі: Помаз І.А.
за участю представників учасників судового провадження згідно протоколу судового засідання від 18.07.2011,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Готельний комплекс «Русь» на рішення господарського суду міста Києва від 15.04.2011 (підписане 22.04.2011),
у справі № 54/4 (суддя Шкурдова Л.М.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Готельний комплекс «Русь»
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Госпрозрахункова фірма «Камаз-Транс-Сервіс»
2. Публічного акціонерного товариства «Перший інвестиційний банк»
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Венчурні інвестиційні проекти»
про визнання недійсним договору купівлі-продажу,
Відкрите акціонерне товариство «Готельний комплекс «Русь» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Госпрозрахункова фірма «Камаз-Транс-Сервіс» та Публічного акціонерного товариства «Перший інвестиційний банк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 660-08/12Б-1 від 27.06.2008.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.04.2011 у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, заявник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.
Так, зокрема, заявник зазначає, що судом першої інстанції був порушений принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки суд не витребував, зазначені позивачем в клопотаннях докази, що призвело до неповного з'ясування судом всіх обставин справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2011 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 15.06.2011.
Ухвалами апеляційного господарського суду від 15.06.2011 та 04.07.2011 розгляд апеляційної скарги було відкладено у зв'язку з залученням Товариства з обмеженою відповідальністю «Венчурні інвестиційні проекти» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів.
Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2011 змінився склад колегії суду у справі і справа розглядається у складі колегії: головуючого судді Рудченка С.Г., суддів Буравльова С.І. та Кропивної Л.В.
Представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, в судовому засіданні заявив усне клопотання про направлення матеріалів даної справи до Очаківської міськрайонної прокуратури, в задоволенні якого колегією суддів було відмовлено.
Представники відповідачів та третьої особи заперечили проти доводів апеляційної скарги та просили рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представниками відповідача-2 та третьої особи в судовому засіданні були надані оригінали (примірники) договору купівлі-продажу цінних паперів № 660-08/12Б-1 від 27.06.2008, які колегією суддів були оглянуті та їх нотаріально засвідчені копії долучені до матеріалів справи.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.
У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між Відкритим акціонерним товариством «Готельний комплекс «Русь» (позивач/покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю госпрозрахунковою фірмою «Камаз-Транс-Сервіс» (відповідач-1/продавець) був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № 660-08/12Б-1 від 27.06.2008, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця пакет цінних паперів (надалі-ЦП) номінальною вартістю одного ЦП 1 000, 00 грн. у кількості 4 545 шт. загальною договірною вартістю 4 567 600, 00 грн., а покупець зобов'язується прийняти та оплатити їх на умовах цього договору (а.с. 158 том 1).
Як зазначає позивач, під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 3467, VIII, відкритого Постановою ВП № 21506440 від 22.09.2010 Відділом державної виконавчої служби Очаківського міськрайонного управління юстиції у Миколаївській області з виконання Виконавчого напису № 933 вчиненого 15.09.2010 приватним нотаріусом Очаківського міського нотаріального округу Остащенко Н.О. про стягнення з ВАТ «Готельний комплекс «Русь» на користь ТОВ «ГФ «Камаз-Транс-Сервіс» боргу в сумі 5 000 000, 00 грн. ВАТ «Готельний комплекс «Русь» стало відомо про існування договору купівлі-продажу цінних паперів № 660-08/12Б-1 від 27.06.2008, з загальною договірною вартістю цінних паперів 9 567 600, 00 грн.
Таким чином, до матеріалів виконавчого провадження, представником ТОВ «ГФ «Камаз-Транс-Сервіс» був наданий договір купівлі-продажу цінних паперів № 660-08/12Б-1 від 27.06.2008, сума якого становить 9 567 600, 00 грн., на підставі якого від імені ВАТ «Готельний комплекс «Русь» було видано опротестований вексель серії АА 1804312 на суму 5 000 000, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договір від імені позивача укладений особою без належного обсягу повноважень, оскільки, за твердженням позивача, номінальна вартість цінних паперів, купівля-продаж яких є предметом цього договору, становить 9 520 000, 00 грн. Відповідно до Статуту позивача, затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів від 23.12.2002, оформленого протоколом № 5, зі Змінами та Доповненнями, рішення про здійснення правочинів, укладення договорів, контрактів, угод, тощо, сума яких на дату укладення перевищує 5 000 000, 00 грн. приймається Радою, створеною в товаристві з числа його акціонерів, проте Радою товариства рішення про укладення оскаржуваного договору не приймалось, у зв'язку з чим просить на підставі ч. 2 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України визнати даний договір недійсним.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є визнання правочинну недійсним.
Визнання правочину недійсним застосовується у тих випадках, коли необхідно відновити становище, що існувало до укладення правочину з порушенням умов його дійсності.
Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Будь-який правочин має набути чинності, тобто набрати юридичної сили. Для цього він має відповідати вимогам, встановленим законом. У ст. 203 ЦК перераховані загальні вимоги до чинності правочину, що стосуються правомірності його змісту, дієздатності сторін, волевиявлення сторін, форми укладеного правочину, реальності передбачуваних правових наслідків, дотримання батьками прав та інтересів їх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.
Іншими словами, щоб правочин вважався чинним, а відповідно і правомірним, при його вчиненні мають бути дотримані такі умови як: законність змісту правочину; наявність у сторін (сторони) необхідного обсягу дієздатності; наявність об'єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі учасника правочину; відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону; спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату; відсутність спрямованості у вчинюваному батьками правочині на порушення прав та інтересів їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. У разі недотримання перерахованих вимог правочин є недійсним або може бути визнаний недійсним у порядку, встановленому Цивільним кодексом.
На підтвердження своїх позовних вимог позивачем надано копію договору № 660-08/12Б-1 від 27.06.2008, в якій загальна ціна договору встановлена у розмірі 9 520 000, 00 грн., оригінал у позивача відсутній.
В матеріалах справи містяться копії примірників договору № 660-08/12Б-1 від 27.06.2008 із зазначенням різної ціни цього договору, при цьому примірники договору надані відповідачами містять однакову ціну - 4 567 600,00 грн., тоді як у наданому позивачем примірнику договору як його ціну зазначено 9 520 000, 00 грн.
З метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи судовою колегією у відповідачів та третьої особи були витребувані відомості про проведення реєстрації переходу права власності на цінні попери за договором № 660-08/12Б-1 від 27.07.2008, передавальне розпорядження, примірник (оригінал один з чотирьох) договору № 660-08/12Б-1 від 27.07.2008 та відомості щодо передачі ТОВ «Госпрозрахункова фірма «Камаз-Транс-Сервіс» вищезазначених документів для проведення реєстрації переходу права власності на цінні папери.
На виконання вимог ухвали суду представниками відповідача-2 та третьої особи в судовому засіданні були надані оригінали (примірники) договору купівлі-продажу цінних паперів № 660-08/12Б-1 від 27.06.2008 загальною договірною вартістю цінних паперів 4 567 600, 00 грн., які колегією суддів були оглянуті та їх нотаріально засвідчені копії долучені до матеріалів справи.
Також, заперечуючи проти позову відповідачі та третя особа зазначають, що між позивачем та відповідачем-1 був укладений саме договір купівлі-продажу цінних паперів № 660-08/12Б-1 від 27.06.2008 загальною договірною вартістю цінних паперів 4 567 600, 00 грн., інших договорів укладено не було.
Відповідно до п. 2.1. договору № 660-08/12Б-1 від 27.06.2008, що є ідентичними на всіх наявних в матеріалах справи примірниках, покупець зобов'язується розрахуватися з продавцем за фактично передані цінні папери, що становлять предмет цього Договору, протягом 30 (тридцяти) робочих днів після підписання цього договору та виконання продавцем п. 3.2. цього договору. Розрахунок здійснюється шляхом видачі покупцем на користь продавця одного або декількох простих векселів на загальну суму, що вказана у п. 1.3. цього договору. Після передачі продавцю зазначеного векселя/векселів, що оформлюється актом прийому-передачі. розрахунки за цим договором з боку покупця вважаються виконаними належним чином та відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідачем 1 надано суду Акт від 23.07.2008 прийому-передачі векселів та виконання зобов'язання за договором № 660-08/12Б-1 від 27.06.2008 купівлі-продажу цінних паперів, з якого вбачається, що позивачем передано відповідачу-1 прості векселі у кількості 6 штук, складені 23.07.2008 загальною вартістю 4 567 600, 00 грн.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, а також те, що позивач не надав суду ні оригінал, ні належним чином засвідчену копію договору № 660-08/12Б-1 від 27.06.2008 на суму 9 520 000, 00 грн. та не зазначив місце знаходження оригіналу останнього, судом першої інстанції правомірно була прийнята, надана відповідачем-1 нотаріально завірена копія договору № 660-08/12Б-1 від 27.06.2008, як належний та допустимий доказ того, що при укладенні оскаржуваного договору № 660-08/12Б-1 від 27.06.2008 сторони за цим договором погодили загальну вартість цінних паперів на суму 4 567 600, 00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Відповідно до Статуту позивача, затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів від 23.12.2002, оформлених протоколом № 5, зі Змінами та Доповненнями, рішення про здійснення правочинів, укладення договорів, контрактів, угод, тощо, сума яких на дату укладення перевищує 5 000 000, 00 грн. приймається Радою, створеною в товаристві з числа його акціонерів.
Отже, оскільки при укладенні оскаржуваного Договору сторони визначили, що загальна вартість цінних паперів становить 4 567 600, 00 грн., особа, якою від імені позивача укладений оскаржуваний правочин мала, необхідний обсяг повноважень на укладення цього договору без попереднього погодження з Радою товариства на його укладення.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно з ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частинами 1, 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Дослідивши вищевикладене в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем належним чином не доведені обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх позовних вимог.
Що стосується посилань позивача про необхідність направлення матеріалів справи до Очаківської міськрайонної прокуратури, колегія апеляційного господарського суду вважає необхідним зазначити, що нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено процедури направлення матеріалів справи до правоохоронних органів, господарський суд лише може в порядку ч. 4 ст. 90 Господарського процесуального кодексу України надіслати органам внутрішніх справ чи прокуратури повідомлення про порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, проте колегія суддів не вбачає підстав для направлення вказаного повідомлення.
Між тим, якщо позивач вважає, що в діях сторін у даній справі містяться ознаки злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України, він не позбавлений в порядку Закону України «Про прокуратуру» та Кримінально-процесуального кодексу України звернутися до відповідних органів з повідомленням про злочин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судове рішення, що оскаржується, за своїм змістом відповідає цим вимогам. За таких обставин, оскаржуване судове рішення можна визнати законним й обґрунтованим.
Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Готельний комплекс «Русь» на рішення господарського суду міста Києва від 15.04.2011 не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 15.04.2011 у справі № 54/4 підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Готельний комплекс «Русь» на рішення господарського суду міста Києва від 15.04.2011 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.04.2011 у справі № 54/4 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 54/4 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Рудченко С.Г.
Судді Кропивна Л.В.
Буравльов С.І.