01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
19.07.2011 № 22/78
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Вербицької О.В.
Андрієнка В.В.
при секретарі: Гордієнко Л.М.
за участю представників:
позивача - Гніленко Г.С.;
відповідача - Павлов С.О.;
третьої особи - не з'явилися;
прокуратури - не з'явилися
розглянувши апеляційну скаргу заступника військового прокурора Одеського гарнізону
на рішення господарського суду м. Києва від 29.04.2011
у справі № 22/78 (суддя - Самсін Р.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал»
до Міністерства оборони України
третя особа Домоуправління № 1 Квартирно - експлуатаційного відділу м. Одеси Південного оперативного командування
про стягнення заборгованості
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» (далі - позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з Міністерства оборони України (далі - відповідач) заборгованості в сумі 3 562 649, 83 грн. в порядку додаткової (субсидіарної) відповідальності.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.02.2011 порушено провадження у справі № 36/95 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Домоуправління № 1 Квартирно - експлуатаційного відділу м. Одеси Південного оперативного командування.
Рішенням господарського суду м. Києва від 29.04.2011 позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 3562649,83 грн. боргу.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 29.04.2011 заступник військового прокурора Одеського гарнізону подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю і прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема в скарзі зазначається, що суд першої інстанції безпідставно притягнув Міністерство оборони України до субсидіарної відповідальності.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2011 порушено апеляційне провадження у справі № 22/78.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив рішення господарського суду м. Києва від 29.04.2011 у справі № 22/78 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В засіданні суду 05.07.2011 представник відповідача заявив усне клопотання про залучення до участі у цій справі арбітражного керуючого Сафронової С.В., яке колегією суддів визнане необґрунтованим, оскільки юридична особа - боржник - Домоуправління № 1 КЕВ м. Одеси було залучено до участі у справі в якості третьої особи, Сафронова С.В. є керівником цієї установи, а тому колегія суддів вважає недоцільним залучати окремо Сафронову С.В. до участі в даній справі.
В засідання суду, призначене вдруге на 19.07.2011, представники третьої особи та прокуратури не з'явилися, не повідомили суд про причини неявки, хоча були повідомлені про час і місце судового розгляду.
Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги, останні давали пояснення в першому судовому засіданні. Подальше відкладення призведе до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечення на них, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Між КП «Одесводоканал», правонаступником якого є позивач та Домоуправлінням №1 Квартирно - експлуатаційного відділу м. Одеси 01.11.2000 було укладено Договір № 4040/1 про надання послуг з водопостачання та водовідведення (далі - Договір).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, виконуючи умови вказаного договору, надавав третій особі послуги з водопостачання та водовідведення, однак третя особа не оплатила в повному обсязі зазначені послуги, внаслідок чого за період з січня 2003 року по лютий 2009 року утворилась заборгованість в розмірі 3562649,83 грн., яка підтверджується належними доказами та визнається третьою особою.
Враховуючи те, що у третьої особи відсутні кошти для оплати зазначеної заборгованості позивач в порядку норм Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» просив суд стягнути вказану заборгованість з Міністерства оборони України, як субсидіарного боржника.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника.
У відповідності до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України, пов'язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених цим Законом.
Суб'єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»).
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина (у тому числі заклад, установа або організація Збройних Сил України) як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором. Військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.
Зважаючи на викладене вище, колегія дійшла висновку про те, що нормами Закону України «Про господарську діяльність у Збройних силах України» передбачена додаткова (субсидіарна) відповідальність Міністерства оборони України.
Вбачається, що до пред'явлення Міністерству оборони України даного позову про стягнення вказаної заборгованості позивач пред'явив ці ж вимоги третій особі.
Також, з матеріалів справи про банкрутство третьої особи вбачається, що Домоуправління № 1 Квартирно - експлуатаційного відділу м. Одеси Південного оперативного командування визнано банкрутом, кредиторські вимоги позивача на суму, яка заявляється до стягнення у даній справі, в межах процедури банкрутства не погашені, тобто основний боржник не задовольнив в повному обсязі вимоги кредитора.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем було дотримано загальні умови та правовий механізм застосування субсидіарної відповідальності.
Крім цього, колегія суддів вважає, що порушення справи про банкрутство третьої особи не позбавляє права позивача на звернення до суду із вказаним позовом, чинне законодавство не перешкоджає позивачеві задовольнити свої майнові вимоги через субсидіарного боржника у випадку, коли порушена справа про банкрутство основного боржника.
Фінансування збройних сил України (об'єднань, частин і підрозділів) здій снюється за рахунок коштів Державного бюджету (ст. 15 Закону України «Про збройні сили України»). У відповідності до ст. 10 цього ж Закону на Міністерство оборони України покладено повноваження по забезпеченню життєдіяльності Збройних Сил України, їх функціонування, бойової та мобілізаційної готовності, боєздатності, підготовки до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовки, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил України в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, і здійснення контролю за їх ефективним використанням, організації виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил України. Окрім того, забезпечення окремих видів діяльності Збройних Сил України може проводитися державними підприємствами, що створюються у встановленому порядку Міністерством оборони України.
Згідно довідки № 185 про включення до ЄДРПОУ третя особа - Домоуправління № 1 Квартирно - експлуатаційного відділу м. Одеси є установою, яка також фінансується з Державного бюджету України.
Таким чином, Домоуправління № 1 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси Південного оперативного командування є складовою структурою Збройних Сил України, якій надано право на здійснення господарської діяльності, і з огляду на зазначені положення закону, на Міністерство оборони України може бути покладено відповідальність за зобов'язаннями Домоуправління № 1 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси Південного оперативного командування як суб'єкта господарської діяльності.
Крім того, суд першої інстанції дав належну правову оцінку стосовно розміру заявленої заборгованості без застосування строку позовної давності, оскільки під час розгляду даної справи в суді першої інстанції сторони не звертались до суду із заявою про застосування позовної давності.
Оцінюючи в сукупності всі докази по справі та враховуючи ті обставини, що через недостатність коштів на рахунках третя особа має заборгованість перед позивачем в сумі 3562649,83 грн., вимоги позивача про повну оплату цієї заборгованості третя особа не виконала, а згідно норм Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» Міністерство оборони України несе додаткову (субсидіарну) відповідальність за Домоуправління № 1 Квартирно - експлуатаційного відділу м. Одеси, колегія дійшла висновку про обґрунтованість вимог позивача.
Доводи апеляційної скарги прокурора наведеного не спростовують.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 29.04.2011.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу заступника військового прокурора Одеського гарнізону залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 29.04.2011 у справі № 22/78 - без змін.
2. Матеріали справи № 22/78 повернути до господарського суду м. Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам, третій особі та прокурору.
Головуючий суддя Буравльов С.І.
Судді Вербицька О.В.
Андрієнко В.В.