01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
19.07.2011 № 3/94
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Куксова В.В.
Коршун Н.М.
при секретарі: Марченко Ю.І.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 19.07.2011 року,
Розглянувши апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моноліт» на рішення господарського суду міста Києва від 4 травня 2011 року (повний текст рішення складено та підписано 05.05.2011 року) по справі № 3/94 (суддя Сівакова В.В.)
за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моноліт»
про стягнення 151 002,21 грн.,
Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моноліт» про стягнення 122 003, 54 грн. основного боргу, 23 163,19 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 5 835,48 грн. за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за договором № 111-0770 від 03.03.2004 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді.
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.05.2011 року у справі № 3/94 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто 104 011,13 грн. основного боргу, 18 780,77 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 4 707,82 грн. за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за договором № 111-0770 від 03.03.2004 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду міста Києва, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 04.05.2011 року у справі № 3/94 скасувати та постановити нове рішення яким в задоволення позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Київський завод комунального машинобудування «Коммаш» мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права та невідповідністю висновків суду нормам чинного законодавства України і фактичним обставинам справи, зокрема :
- Судом при дослідженні розрахунку боргу за спожиту теплову енергію були враховані тарифи, скасовані в подальшому, однак лише частково, у зв'язку з чим судом не вірно здійснено перерахунок заборгованості;
- При винесенні рішення про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат судом не враховано, що відповідач є лише посередником між позивачем і споживачами теплової енергії, а отже не повинен сплачвати штрафні санкції.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2011 року розгляд справи було призначено на розгляд у відкритому судовому засіданні на 05.07.2011 року об 10 год. 30 хв.
У зв'язку з перебуванням суддів Яковлєва М.Л. та Жук Г.А. у щорічній відпустці та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/21 від 18.07.2011 року призначено наступний склад суду : суддя-доповідач по справі Тарасенко К.В., судді колегії - Коршун Н.М., Куксов В.В.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
03.03.2004 між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго”(енергопостачальна організація) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Моноліт”(абонент) було укладено договір № 111-0770 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі -договір).
Відповідно до умов вказаного договору (пункт 1.1), предметом останнього є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених договором.
Згідно з пунктом 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до договору.
Пунктом 2.3.1 договору визначено, що абонент зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Згідно п. 2.3.2. договору абонент зобов'язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.
Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість використаної теплової енергії, в зв'язку з чим у відповідача у період з 01.11.2008 по 01.03.2011 виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 122 003,54 грн. та за неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховані інфляційні витрати в сумі 23 163,19 грн. та 3% річних в сумі 5 835,48 грн.
Cтаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до ч.1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статей 627, 629 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 909 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовником зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Щодо доводів апеляційної скарги про невірний розрахунок заборгованості на підставі тарифів встановлених розпорядженнями КМДА, колегія суддів погоджується з висновком та розрахунком суду першої інстанції та не знаходить підстав для скасування рішення в цій частині.
Відповідно до пункту 5.1 договору визначення кількості спожитої абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку.
Відповідно до додатку № 3 до договору розрахунки за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводиться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 2249 від 10.12.2004, які можуть змінюватись в період дії договору.
Пунктом 2 додатку № 4 до договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.
Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію в повному обсязі, в результаті чого заборгованість перед позивачем за розрахунками суду складає 104 011,13 грн.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Таким чином, вимоги в частині стягнення з відповідача 18780 грн. 77 коп. -встановлений індекс інфляції та 4 707 грн. 82 коп. - 3 % річних визнаються судом обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 04 травня 2011 року по справі № 3/94 відповідає дійсним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. В задоволенні апеляційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моноліт» на рішення господарського суду міста Києва від 4 травня 2011 року по справі № 3/94 - відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 04 травня 2011 року по справі № 3/94 - залишити без змін.
3. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.
4. Матеріали справи № 3/94 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя Тарасенко К.В.
Судді Куксов В.В.
Коршун Н.М.