01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
19.07.2011 № 30/34
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Куксова В.В.
Коршун Н.М.
при секретарі: Марченко Ю.І.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 19.07.2011 року,
Розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Київський завод комунального машинобудування «Коммаш» на рішення господарського суду міста Києва від 12 травня 2011 року по справі № 30/34 (суддя Ващенко Т.М.)
За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
До Відкритого акціонерного товариства «Київський завод комунального машинобудування «Коммаш»
про Стягнення 375 717,92 грн.
Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Київський завод комунального машинобудування «Коммаш» на користь позивача заборгованості за спожиту електричну енергію за Договором № 261 на користування електричною енергією в розмірі 375 717,92 грн. (354 342,10 грн. -основний борг, 11 072,60 грн. -пеня, 7 593,11 грн. -збитки від інфляції, 2 710,11 грн. -3% річних).
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.05.2011 року позовні вимоги задоволено частково.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду м. Києва, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду від 12.05.2011 року по справі № 30/34 скасувати та постановити нове рішення яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Київський завод комунального машинобудування «Коммаш» мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права та невідповідністю висновків суду нормам чинного законодавства України і фактичним обставинам справи, зокрема :
- Судом не взято до уваги, що відповідно до п.5 Додатку 2 до договору від 16 листопада 2010 року постачальник має надавати споживачу 2 примірники актів про приймання-передачу товарної продукції;
- При вирішенні справи, судом не враховані суми сплачені відповідачем згідно графіку погашення заборгованості;
- Судом не прийнято до уваги, що акт звірки та довідка про заборгованість не може використовуватись як письмова форма визнання чи підтвердження боргу;
- Крім того суд першої інстанції не звернув уваги на те, що тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії до отримання показів розрахункових засобів обліку має не перевищувати одного повного розрахункового періоду, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється постачальником електричної енергії за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання без подальшого розрахунку.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2011 розгляд справи призначено на 19.07.2011 року.
У зв'язку з перебуванням суддів Яковлєва М.Л. та Жук Г.А. у щорічній відпустці та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/21 від 18.07.2011 року призначено наступний склад суду : суддя-доповідач по справі Тарасенко К.В., судді колегії - Коршун Н.М., Куксов В.В.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
15.01.91. між АЕК “Київенерго”(далі -Енергопостачальна організація) та Київським заводом “Коммаш”МГО “Ленкоммаш”(далі - Абонент) було укладено Договір № 261 від 15.01.91. на користування електричною енергією, відповідно до умов якого (п. 2.1) Енергопостачальна організація зобов'язується відпускати електроенергію Абоненту у відповідності до встановлених йому даним Договором умовам і величинам споживання електричної енергії і потужності, вказаних в Додатку № 1, який може бути змінено за ініціативою сторін, а Абонент зобов'язується (п. 4.1) оплачувати спожиту електричну енергію і потужність та вносити всі інші платежі за розрахунковий період.
29.12.10. між АЕК “Київенерго”(далі -Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством “Київський завод комунального машинобудування “Коммаш”(далі -Споживач) було укладено Додаткову угоду до Договору № 261 від 15.01.91. про постачання електричної енергії, відповідно до п. 1 якої, Договір № 261 від 15.01.91. про постачання електричної енергії сторони викладають в новій редакції згідно з Додатком № 1 до цієї угоди.
Відповідно до Договору № 261 від 15.01.91. про постачання електричної енергії в новій редакції від 29.12.10. (далі -Договір) (п. п. 1, 2.2.2, 2.3.3), Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача за об'єктами Споживача згідно з умовами цього Договору та Додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною. Точка продажу електричної енергії: на межі балансової належності електроустановок споживача.
Як визначено п. 5 Додатку 2.3 до Договору, щомісяця 25 числа Споживач зобов'язується направляти уповноваженого представника до Постачальника для надання звіту про спожиту електроенергію та про результати вимірів активної потужності за встановленою формою. Крім цього, Споживач надає підписані акт про приймання-передачі товарної продукції, акт надання послуги з компенсації реактивної електроенергії та звіряння розрахунків за попередні періоди.
Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч.1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно статті 909 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовником зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Враховуючи викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обов'язок надання актів прийняття-передавання товарної продукції на Споживача, оскільки, як вже зазначалося вище, саме Споживач надає підписані акт про приймання-передачі товарної продукції, акт надання послуги з компенсації реактивної електроенергії та звіряння розрахунків за попередні періоди.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Перевіривши наявні в матеріалах справи розрахунки, доповнення про врахування здійснення додаткових виплат, колегія суддів не знаходить підстав для скасування рішення першої інстанції з приводу стягнення 327 550 (триста двадцять сім тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 27 коп. -основного боргу, наявність якого підтверджується матеріалами справи.
Крім того в зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 4.2.1 Договору стягнуто з відповідача 9 226,63 грн. -пені, збитків від інфляції в сумі 36 942,14 грн., та 11 286,23 грн. -3 % річних.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Враховуючи викладене, та перевіривши наявні розрахунки колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення 11 230 (одинадцять тисяч двісті тридцять) грн. 77 коп. -3% річних, 26 513 (двадцять шість тисяч п'ятсот тринадцять) грн. 64 коп. - збитків від інфляції, 8 971 (вісім тисяч дев'ятсот сімдесят одна) грн. 64 коп. - пені.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 12 травня 2011 року по справі № 30/34 відповідає дійсним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. В задоволенні апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства «Київський завод комунального машинобудування «Коммаш» на рішення господарського суду міста Києва від 12 травня 2011 року по справі № 30/34 - відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 12 травня 2011 року по справі № 30/34 - залишити без змін.
3. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.
4. Матеріали справи № 30/34 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя Тарасенко К.В.
Судді Куксов В.В.
Коршун Н.М.