01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
15.07.2011 № 7/015-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Куксова В.В.
Жук Г.А.
при секретарі: Марченко Ю.І.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 11.07.2011 року,
Розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» в особі «Київобллізинг», Київська область, м. Вишневе на рішення господарського суду Київської області від 12 травня 2011 року (повний текст рішення складений та підписаний 18.05.2011 року) по справі № 7/015-11 (суддя Антонова В.М.)
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» в особі «Київобллізинг», Київська область, м. Вишневе
До Фермерського господарства «Агродар БФ», Київська область, Баришівський район, с. Ляляки
Третя особа,
позивача яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні
Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська агротехнічна компанія сільськогосподарського машинобудування», м. Київ
про Стягнення 105 939,45 грн.
Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою про стягнення з Фермерського господарства «Агродар БФ», Київська область, Баришівський район заборгованості по сплаті поточних лізингових платежів у розмірі 105 939,45 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 12.05.2011 року у справі № 7/015-11 первісний позов задоволено частково, стягнуто 4 610,18 грн. - втрат на інфляції, 1 553,32 грн. - 3% річних, 6 358,58 грн. - пені, 125,21 грн. - державного мита, 27,73 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду Київської області, відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» в особі «Київобллізинг» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 12 травня 2011 року по справі № 7/015-11 скасувати та постановити нове рішення яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими, зокрема:
- Суд дійшов хибного висновку, що у разі вилучення техніки, попередній лізинговий платіж за користування технікою в частині відшкодування її вартості (15 %) повертаються лізингоодержувачу або зараховуються в рахунок погашення боргу. Таке положення за договором не можливо застосувати, оскільки за розрахунками позивача боргу перед ФГ «Агродар БФ» на момент вилучення техніки не існувало.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2011 року розгляд справи за апеляційної скарги було призначено на розгляд у відкритому судовому засіданні на 15.07.2011 року об 11 год. 30 хв.
У зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. у щорічній відпустці та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/22 від 12.07.2011 року призначено наступний склад суду : суддя-доповідач по справі Тарасенко К.В., судді колегії - Жук Г.А., Куксов В.В.
В судовому засіданні 15.07.2011 року представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу в якому, відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення господарського суду залишити без змін, обґрунтовуючи свої вимоги розрахунком відповідно до якого, відповідачем була здійснена переплата у розмірі 49 216,00 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
20.03.2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» в особі «Київобллізинг» укладено договір фінансового лізингу №10-09-74 бфл/91, за умовами якого лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника предмет лізингу за рахунок коштів Державного бюджету України згідно порядку використання коштів Державного бюджету України.
Позивач передав предмет лізингу - трактор ТЯ-200-02 «Ярило» відповідачу, що підтверджується актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 22.05.2009 року.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Київської області від 02.07.2010 року у справі № 20/071-10 було стягнуто з ФГ «Агродар БФ» 91 094,45 грн. заборгованості по лізинговим платежам за вказаним договором, що утворилися у зв'язку з їх несплатою 22.08.2009 р., 22.11.2009 р., 22.02.2010 р. згідно з графіком, передбаченим у додатку №4 до договору.
22.12.2010 року на підставі виконавчого напису нотаріуса від 26.11.2010 року відповідачем було повернуто позивачу об'єкт лізингу, через вихід з ладу предмету лізингу, що підтверджено актом від 07.09.2009 року.
За період 22.05.2010р. по 22.12.2010 р. у відповідача виникла заборгованість по лізинговим платежам у розмірі 106 041,14 грн., з яких 83 067,32 грн. - в частині вартості техніки, 22 973,82 грн. - в частині щорічної винагороди лізингодавця.
Відповідно до п.п.3.1.5.-3.1.6. договору лізингодавець має право у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо сплачення повного лізингового платежу становить більше 30 календарних днів, стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість, та/або вилучати предмет лізингу. Лізингодавець має право в односторонньому порядку відмовитися від цього договору у разі невиконання лізингоодержувачем зобов'язань по цьому договору у передбачені ним строки.
Згідно положень статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Крім того, відповідно до ст. 16 Закону України “Про фінансовий лізинг” сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Тож, з наведеного вбачається, що перелік лізингових платежів не є вичерпним та підлягає коригуванню у залежності від наявності витрат лизингодавця за відповідним договором.
Враховуючи наявні матеріали справи, колегія Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції в тому, що предмет лізингу викуплений не був, тому як наслідок договір фінансового лізингу припинив свою дію.
Наслідками припинення договору фінансового лізингу є припинення передбачених договором права відповідача на придбання у власність об'єкту лізингу та зобов'язання позивача передати предмет лізингу у власність відповідача.
Отже, враховуючи положення договору та чинного законодавства, вимоги позивача про відшкодування вартості предмету лізингу у розмірі 83 067,32 задоволенню не підлягають.
В той же час, оскільки у спірний період з 22.05.2010 р. по 22.12.2010 року відповідачем свої зобов'язання не виконувалися, вимога позивача про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних підлягає задоволенню, аналогічного висновку дійшов суд першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Щодо взаємного зарахування сплачених відповідачем коштів в розмірі 88 145,25 грн. в рахунох платежів, належних до сплати до 22.05.2010 року , колегія Київського апеляційного господарського суду погодилася з висновком суду першої інстанції.
Гідно положень ст.601 ЦК України зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Частина 2 статті 601 ЦК України зазначає, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування. Саме таким чином сформульовані положення Господарського кодексу щодо припинення зарахуванням господарських зобов'язань (ч. 3 ст. 203 ГКУ).
Враховуючи викладене, а також викладене в заяві відповідача від 28.04.2011 року № 25 про припинення шляхом зарахування грошових зобов'язань за договором лізингу на суму 142 657,60 грн., вимоги позивача про стягнення лізингових платежів у вигляді винагороди лізипнгодовця у розмірі 22 973,82 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Київської області від 12 травня 2011 року по справі № 7/015-11 відповідає дійсним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. В задоволенні апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» в особі «Київобллізинг» на рішення господарського суду Київської області від 12 травня 2011 року по справі № 7/015-11 - відмовити повністю .
2. Рішення господарського суду Київської області від 12.05.2011 року по справі № 7/015-10 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 7/015-10 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя Тарасенко К.В.
Судді Куксов В.В.
Жук Г.А.