01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.07.2011 № 25/385
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Скрипка І.М.
Іваненко Я.Л.
при секретарі судового засідання: Арнаутові Я.Б.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. - довіреність № 1014 від 21.09.2010 року;
ОСОБА_2. - довіреність № 398 від 21.03.2011 року;
від відповідача: ОСОБА_3. - довіреність № 1692-1/14 від 16.05.2011 року,
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Гарант-Авто” на рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2011 року
у справі № 25/385 (суддя Морозов С.М.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Брокард - Україна”, м. Київ,
до публічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Гарант-Авто”, м. Київ,
про стягнення 176 993,55 грн., -
Відповідно до розпорядження Заступника Голови суду від 04.07.2011 року № 01-23/3/3, у зв'язку з виходом судді Іваненко Я.Л., яка входить до постійного складу колегії, з щорічної відпустки здійснено заміну складу колегії суддів. Перегляд в апеляційному порядку рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2011 року здійснюється Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді Скрипка І.М. та Іваненко Я.Л.
В вересні 2010 року ТОВ „Брокард - Україна” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом в якому просило суд стягнути з ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» (правонаступником якого є ПАТ „Українська страхова компанія „Гарант-Авто”) на свою користь суму страхового відшкодування у розмірі 161 484,87 грн. та 15 508,68 грн. пені.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.04.2011 року позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 173 214,63 грн., 21 963,59 грн. судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду ПАТ „УСК „Гарант-Авто” звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2011 року скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення та невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
ТОВ „Брокард - Україна” у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу ПАТ „УСК „Гарант-Авто” залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва - без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2011 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2011 року розгляд справи було відкладено на 05.07.2011 року відповідно до пункту 1 частини 1 статті 77 ГПК України у зв'язку з нез'явленням в судове засідання уповноважених представників відповідача.
В судовому засіданні яке відбулося 05.07.2011 року представником відповідача було подано додаткові матеріали по справі, які колегією суддів було долучено до матеріалів справи.
Представник відповідача в судовому засіданні 05.07.2011 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити з підстав викладених вище.
Представники позивача в судовому засіданні 05.07.2011 року заперечували проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просили суд апеляційну скаргу ПАТ „УСК „Гарант-Авто” залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2011 року - без змін.
У судовому засіданні, яке відбулось 05.07.2011 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ПАТ „УСК „Гарант-Авто” слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2011 року - залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Добровільне страхування майна здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Закону України „Про страхування”.
Згідно із ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
У відповідності до ст. 6 Закону України „Про страхування” добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Згідно із ст. 16 Закону України “Про страхування” договором страхування є письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.
Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом 28 листопада 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір добровільного страхування майна № 0020992 (далі - Договір страхування).
Предметом Договору страхування є майнові інтереси позивача що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням та/або користуванням та/або розпорядженням майном, що зазначено у цьому Договорі.
Додатковою угодою № 9 від 17.04.2009 року сторони визначили перелік майна, що застраховане за Договором страхування, серед яких в позиції 59 зазначене обладнання, що знаходиться в м. Сімферополі по вул. Ясна, 37-А, в приміщенні ТЦ „F.M.”, вартість якого складає 448 582,73 грн.
Вказане майно відповідач прийняв на страхування на випадок пошкодження та/або знищення в тому числі внаслідок пожежі (п. 3.2.1 Договору страхування).
Згідно із ст. 8 Закону України “Про страхування” страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
23.05.2009 року в м. Сімферополь по вул. Ясна, 37-А, в приміщенні ТЦ „F.M.” сталася пожежа, внаслідок гасіння якої водою було залито приміщення магазину позивача, товар та обладнання, що в ньому знаходилися.
Про настання даного страхового випадку позивач повідомив відповідача 25.05.2009 року листом № 516, який останнім було отримано 26.05.2009 року.
Згідно із п. 11.10 Договору страхування при настанні страхового випадку розмір збитку визначається: при знищенні майна - в розмірі його дійсної вартості на день настання страхового випадку та в межах страхової суми з відрахуванням вартості залишків майна, придатних до подальшого використання або реалізації (п. 11.10.1); при пошкодженні майна -в розмірі витрат на його відновлення до стану, в якому майно знаходилось безпосередньо перед настанням страхового випадку (п. 11.10.2).
У відповідності до п. 10.3 Договору страхування розмір завданих збитків визначається відповідачем на підставі: підписаного страхувальником переліку пошкодженого майна (п. 10.3.1); документів, що підтверджують вартість пошкодженого майна (п. 10.3.2); акту огляду страховиком або його представником пошкодженого або решток знищеного майна (п. 10.3.3); кошториси на проведення ремонтних (відновлювальних) робіт або документів відповідних організацій, що підтверджують витрати на ремонт або відновлення пошкодженого майна (п. 10.3.4).
Відповідно до п. 11.15 Договору страхування виплата страхового відшкодування здійснюється без врахування зносу знищеного та/або пошкодженого майна.
Страховим актом № 80104 від 16.11.2009 року відповідачем було прийнято рішення про визнання події 23.05.2009 року в м. Сімферополі по вул. Ясна 37-А страховою та сплату страхового відшкодування в розмірі 189 847,88 грн.
Розрахунок страхового відшкодування відповідачем було здійснено на підставі Звіту про оцінку пошкоджень № 130 від 05.07.2009, складеного СПД ОСОБА_4., згідно з яким вартість матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого обладнання внаслідок пожежі 23.05.2009 року складає 193 347,88 грн. За таких умов, за вирахуванням франшизи відповідача в розмірі 3 500,00 грн., розмір страхового відшкодування був визначений відповідачем в сумі 189 847,88 грн.
На підставі вказаного Страхового акту відповідач виплатив позивачу 189 847,88 грн. страхового відшкодування, що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача від 01.12.2009 року на суму 100 000,00 грн. та від 07.12.2009 року на суму 89 847,88 грн.
Однак, позивач не погоджується із розрахунком страхового відшкодування зробленого відповідачем та вважає, що сума страхового відшкодування має складати 351 332,75 грн., а відтак, враховуючи виплату відповідачем 189 847,88 грн. сума недоплаченого страхового відшкодування становить 161 484,87 грн.
Листом Вих. № 42 від 14.01.2010 року позивач звернувся до відповідача з проханням здійснити виплату недоплаченого страхового відшкодування за Договором страхування.
Відповідач листом Вих. № 3097-21 від 11.03.2010 року відмовив позивачу у доплаті страхового відшкодуванні, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість такої доплати.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.10.2010 року, враховуючи неузгодженість сторін щодо розміру страхового відшкодування та те, що його визначення потребує спеціальних знань було призначено у справі судову товарознавчу експертизу.
Згідно із Висновком судово-товарознавчої експертизи № 10032/10-16/12336/10-16 від 16.02.2011 року (далі - Висновок експерта) матеріальний збиток, завданий застрахованому відповідачем майну позивача (меблевим виробам) в результаті його пошкодження 23.05.2009 року без урахування зносу складає 330 023,33 грн.; матеріальний збиток, завданий застрахованому відповідачем майну позивача (системі передбачення магазинних крадіжок та системі відео нагляду) складає 26 706,50 грн.; вартість відновлювального ремонту застрахованого відповідачем обладнання - антени Master, що є складовою частиною протикражного пристрою Ультра пост Дуал ZAUPDUAL, складає 8 324,00 грн.; вартість придатних до подальшого використання скляних поличок складає 14 000,00 грн.
За таких обставин, загальний розмір матеріального збитку, завданого позивачу в результаті страхового випадку 23.05.2009 року складає 351 053,83 грн.
Пунктом 5.7 Договору страхування передбачена безумовна франшиза у розмірі 3 500,00 грн., яка є частиною збитків, що в разі настання страхового випадку не відшкодовується страховиком.
З огляду на наведене, розмір страхового відшкодування, за вирахуванням 3 500,00 грн. франшизи відповідача, складає 347 553,83 грн.
Враховуючи сплачену відповідачем частину страхового відшкодування в розмірі 189 847,88 грн. колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті страхового відшкодування складає 157 705,95 грн. (347 553,83 грн. -189 847,88 грн.).
Твердження відповідача, що експерт Голова І.Г. при проведенні судової експертизи керувалася виключно трьома документами: лист ТОВ „Самшит-2” б/н та б/д, лист ТОВ „Джити Солюшенс” вих. № 58 від 15.07.2009 року та лист ТОВ ТОВ „Джити Солюшенс” вих. № 13-1/01-10 від 13.01.2010 року, не відповідають фактичним обставинам справи.
Як вбачається із Додатків № 1 та № 2 до Висновку експерта, вихідні дані для цього розрахунку бралися в тому числі зі Звіту № 130 „Об оценке повреждений не жилого помещения - магазина „Брокард”, в торговом центре „F.M.”, расположеном по адресу г. Сімферополь, ул. Ясная, 37-А”.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, експертом Головою І.Г. при проведенні експертизи використовувались, зокрема, наступні документи: Акт огляду № 130 страхового випадку по страхуванню майна (житлове/нежитлове); Акт приймання-передачі основних засобів № 2835 від 31.07.2008 року, № 2814, № 2817-№ 2822 від 01.08.2008 року, № 2826 від 13.08.2008 року; „Амортизація на 01.08.2009 року”.
Посилання відповідача на те, що ні в матеріалах справи, ні в матеріалах Висновку експерта немає жодних даних чи є директор ТОВ „Самшит-2” та директор ТОВ „Сервісно-технічний центр „Охоронні системи” оцінювачами згідно ст. 6 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.
Так, згідно із ч. 1ст. 1 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” „оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки...”.
Як вбачається із матеріалів справи, лист ТОВ „Самшит-2” б/н та б/д і лист № 22 від 18.12.2009 року про те, що меблі не підлягають подальшому використанню не містять жодної оцінки вартості майна, а лише відображають фактичний стан пошкодженого обладнання.
Листи ТОВ „Сервісно-технічний центр „Охоронні системи” вих. № 58 від 15.07.2009 року та вих. № 11-7/01-10 від 11.01.2010 року також не містять оцінки вартості майна, а вказують вартість робіт цієї організації щодо демонтажних робіт та діагностики обладнання і відповідно вартість обладнання на момент його придбання позивачем у ТОВ „СТЦ ” „Охоронні системи”.
Вказані вище документи були отримані позивачем на вимогу суб'єкта оціночної діяльності ФОП Голеги М.В., згідно Акту огляду № 130 страхового випадку по страхуванню майна (житлове/нежитлове).
Крім того, отримання таких документів та надання їх відповідачу, як страховику, передбачено пунктами 10.1.4, 10.1.5, 10.3.2 та 10.3.4 Договору страхування, а відтак вищевказані листи правомірно застосовувалися експертом при проведенні судової експертизи, оскільки ухвалою господарського суду міста Києва від 21.10.2010 року призначено у справі судову товарознавчу експертизу за наявними в матеріалах справи документами.
Інші твердження відповідача стосовно проведення судової експертизи без застосування спеціальних знань та використання не атестованих і не зареєстрованих в державному реєстрі методик дослідження не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
Слід зазначити, що за клопотанням відповідача судовий експерт Голова І.Г. викликалась в судове засідання під час розгляду справи в суді першої інстанції та надала свої пояснення стосовно питань викладених вище.
Відповідно до положень частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Відповідачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано жодних належних доказів на спростування висновків проведеної експертизи, та відповідно в суду відсутні підстави для відхилення зазначеного висновку експертизи, а відтак Висновок судово-товарознавчої експертизи № 10032/10-16/12336/10-16 від 16.02.2011 року визнається судом належним доказом дійсної суми матеріального збитку завданого позивачу в результаті страхового випадку 23.05.2009 року.
Статтями 526, 530 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, у строк, який встановлено у зобов'язанні.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач свої зобов'язання за Договором страхування в строк, встановлений Договором повністю не виконав, а відтак заборгованість відповідача перед позивачем (залишок суми страхового відшкодування) складає 157 705,95 грн., а відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 161 484,87 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню в розмірі 157 705,95 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочення сплати частини страхового відшкодування за період з 12.03.2010 року по 15.09.2010 року в розмірі 15 508,68 грн.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.4.7 Договору страхування передбачено, що у випадку несвоєчасної виплати страхового відшкодування страховик зобов'язаний сплатити страхувальнику пеню в розмірі 0,1% простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення платежу.
Зробивши відповідні розрахунки, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 15 508,68 грн. пені за прострочення сплати частини страхового відшкодування є вірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2011 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Змінити відповідача - відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» на публічне акціонерне товариство „Українська страхова компанія „Гарант-Авто”.
2. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Гарант-Авто” на рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2011 року у справі № 25/385 залишити без задоволення.
3. Рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2011 року у справі № 25/385 залишити без змін.
4. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.
5. Справу № 25/385 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Головуючий суддя Остапенко О.М.
Судді Скрипка І.М.
Іваненко Я.Л.