01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.07.2011 № 32/641
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Скрипка І.М.
Іваненко Я.Л.
при секретарі судового засідання: Арнаутові Я.Б.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. - довіреність № 10-1/1 від 05.08.2010 року;
від відповідача: ОСОБА_2. - довіреність № 902869 від 15.06.2010 року,
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” на рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2011 року
у справі № 32/641 ( суддя Хрипун О.О.)
за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві, м. Київ,
до відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України”, м. Київ,
про стягнення 1 097,48 грн. -
Відповідно до розпорядження Заступника Голови суду від 04.07.2011 року № 01-23/3/3, у зв'язку з виходом судді Іваненко Я.Л., яка входить до постійного складу колегії, з щорічної відпустки здійснено заміну складу колегії суддів. Перегляд в апеляційному порядку рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2011 року здійснюється Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді Скрипка І.М. та Іваненко Я.Л.
В грудні 2010 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві звернулося до господарського суду міста Києва з позовом в якому просило суд зобов'язати відкрите акціонерне товариство „Державний ощадний банк України” списати грошові кошти в сумі 1 097,48 грн. з рахунку ОСОБА_3 № НОМЕР_1, відкритий в Дніпровському відділенні № 7989/0444 у місті Києві ВАТ „Державний ощадний банк України”, та перерахувати їх на користь позивача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2011 року позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві до відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” про стягнення 1 097,48 грн. задоволено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ВАТ „Державний ощадний банк України” звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2011 року скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення та невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2011 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2011 року розгляд справи було відкладено на 21.06.2011 року відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 77 ГПК України із нез'явленням в судове засідання представника позивача та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.
В судовому засіданні 21.06.2011 року було оголошено перерву до 05.07.2011 року.
В судовому засіданні яке відбулося 05.07.2011 року представником позивача було подано додаткові матеріали по справі, які колегією суддів було долучено до матеріалів справи.
Представник відповідача в судовому засіданні 05.07.2011 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити з підстав викладених вище.
Представник позивача в судовому засіданні 05.07.2011 року заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2011 року - без змін.
У судовому засіданні, яке відбулось 05.07.2011 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2011 року - залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (далі - Закон) одним із основних завдань страхування від нещасного випадку є відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою застрахованими особами заробітної плати або відповідної її частини під час виконання трудових обов'язків, надання їм соціальних послуг у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також у разі їх смерті здійснення страхових виплат непрацездатним членам їх сімей.
Частиною 1 статті 25 вищевказаного Закону встановлено, що усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.
ОСОБА_3 перебувала на обліку у позивача з 31.03.2001 року, мала зареєстрований страховий випадок профзахворювання, що отримане нею 01.05.1986 року відповідно до статей 38, 40 Закону.
27.07.2004 року ОСОБА_3 звернулася до позивача з заявою, в якій просила належні їй страхові виплати перераховувати на її поточний рахунок № НОМЕР_1, який відкрито у відповідача. На виконання вказаної заяви позивачем здійснювались страхові виплати на зазначений рахунок потерпілого.
30.03.2009 року постановою позивача № 2603/625/625/16 про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати ОСОБА_3 призначено страхову виплату потерпілій на виробництві, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 71,43 грн.
Листом № 3853/06 від 24.03.2010 року Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва повідомило позивача, що гр. ОСОБА_3 померла 21.02.2009 року.
Постановою Позивача № 2603/625/625/27 від 30.03.2010 ОСОБА_3 з припинено виплату щомісячної грошової суми.
Відповідно до вказаної постанови виплату припинено з 22.02.2009 року.
За таких обставин, позивачем на особистий рахунок ОСОБА_3 в Банку після її смерті були зайво перераховані грошові кошти в сумі 1 097,48 грн.
Як вбачається з виписки по рахунку ОСОБА_3, що наданий відповідачем, станом на 17.02.2011 року залишок коштів на рахунку становить 1 347,11 грн.
Відповідно до статті 317 ЦК України саме власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з частинами першою та другою статті 321 ЦК України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до пункту 11 частини першої статті 346 ЦК України право власності припиняється у разі припинення юридичної особи чи смерті власника.
Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з ст. 1219 Цивільного кодексу України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Відповідно до ст. 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Згідно з ст. 33 Закону у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
З наведених вище норм вбачається, що страхові виплати потерпілій на виробництві ОСОБА_3, що компенсують відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 71,43 грн. нерозривно пов'язані з особою ОСОБА_3, її спадкоємці мають право лише на ті виплати, які належали та були здійснені позивачем за період її життя, а грошові суми, які були сплачені позивачем вже після смерті ОСОБА_3 підлягають поверненню позивачу за рішенням суду.
Відповідно до ст. 1071 Цивільного кодексу України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.
За таких обставин, матеріалами справи підтверджується, що позивачем на рахунок ОСОБА_3, який відкрито у відповідача після її смерті було перераховано кошти у розмірі 1 097,48 грн., а відтак на підставі вищенаведених норм у відповідача виникає обов'язок списати вказані кошти з рахунку ОСОБА_3 на користь позивача.
Відповідно до положень частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Позивач, у відповідності до статей 33, 34, 36 ГПК України надано суду усі необхідні письмові документи та матеріали на підтвердження та обґрунтування своїх позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе задовольнити вимогу Позивача про зобов'язання Відповідача списати з особового рахунку ОСОБА_3 на користь Позивача грошові кошти в сумі 1 097,48 грн.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача списати з особового рахунку ОСОБА_3 на користь позивача грошові кошти в сумі 1 097,48 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2011 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” на рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2011 року у справі № 32/641 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2011 року у справі № 32/641 залишити без змін.
3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.
4. Справу № 32/641 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Головуючий суддя Остапенко О.М.
Судді Скрипка І.М.
Іваненко Я.Л.