01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.07.2011 № 41/76
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Рудченка С.Г.
Буравльова С.І.
при секретарі: Помаз І.А.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1., довір. у справі
від відповідача: ОСОБА_2, довір. у справі
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьман
Холдинг»
на рішення господарського суду м. Києва
від 27.05.2011р. (дата підписання - 01.06.2011р.)
у справі № 41/76 (суддя - Спичак О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьман Холдинг»
до Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк»
про визнання недійсним договору поруки №1522/2 від 05.06.2008р.
У березні 2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Гетьман Холдинг» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк» про визнання недійсним договору поруки № 1522/2 від 05.06.2008 р ., укладеного між сторонами.
Позивач вважав, що проставлений на договорі від імені позичальника - ТОВ «Гетьман Холдинг» - підпис не належить директору цього товариства Вербовському В.І. у зв'язку з тим, що підпис останнього відрізняється від підпису Вербовського В.І. у власному паспорті .
На цій підставі та виходячи з того, що в силу ст.207 ЦК України правочин від імені юридичної особи вважається вчиненим у письмовій формі , якщо він підписаний особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою, позивач зазначав, що договір поруки не відповідає умовам чинності правочину, і на підставі ст.203, 207 та 215 ЦК України є недійсним.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що вимоги позову ґрунтувалися на припущеннях, а порівняння зразків підпису на договір поруки та паспорті Вербовського В.І. зроблені не фахівцем, що має спеціальні знання, а невстановленими особами.
У ході розгляду справи представник позивача подав клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, проте місцевий господарський суд його відхилив з посиланням на пункт 1 Інформаційного листа Вищого Господарського Суду України від 27.11.2006р. № 01-8/2651, у якому йдеться про призначення судової експертизи лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.05.2011 у справі № 41/76 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Умотивовуючи свій висновок, місцевий господарський суд виходив з того, що у своїй позовній заяві позивачем не вказано та не конкретизовано, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, пов'язане із підписанням договору поруки № 1522/2 від 05.06.2008 року. Жодних належних доказів, що договір підписано неуповноваженою особою товариства, чи з умислом порушити права ТОВ «Гетьман Холдинг», позивач не надав, а тому метою звернення позивача з позовом до суду є не захист порушених прав, а необхідність вирішення певних питань (в тому числі і можливість уникнення виконання договору, затягування вирішення іншої справи тощо) шляхом створення судового процесу, що не узгоджується з нормами чинного законодавства.
Не погодившись із висновками та мотивами судового акту, позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гетьман Холдинг», звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просив постановлене судом рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким його позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції ст.41 ГПК України у частині відмови суду у призначенні експертизи, за допомогою якої можна було встановити питання справжності підпису Вербовського В.І. на договорі поруки, та невідповідністю висновків суду про відсутність порушення прав позивача спірним договором обставинам справи, через те, що за судовим рішення, яке набрало законної сили на ТОВ «Гетьман Холдинг», як на поручителя боржника, покладено відповідальність у розмірі понад два мільйони грн.
Ухвалою від 29.06.2011 р. у справі № 41/76 Київського апеляційного господарського суду у складі колегії суддів Кропивна Л.В.(головуючий-доповідач ) ,суддів: Поляк О.І., Рудченко С.Г. прийнято апеляційну скаргу ТОВ «Гетьман Холдинг» на рішення суду першої інстанції від 27.05.2001 р. та призначено у відкритому судовому засідання на 11-00 год. 20.07.2011р.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2011 р. № 01-23/1/1 у зв'язку перебуванням судді Поляк О.І. у щорічній відпустці змінено склад колегії на наступний :головуючий доповідач- Кропивна Л.В., судді Буравльов С.Г. та Рудченко С.І.
У судовому засіданні взяли участь представники обох сторін . Представник апелянта , підтримавши доводи апеляційної скарги, звернувся до суду апеляційної інстанції із клопотанням про призначення почеркознавчої експертизи, на вирішення якої поставити питання , чи виконано підпис на договорі поруки № 1522/2 від 05.06.2008 р. Вербовським В,І, від імені якого він зазначений , або іншою собою ?
Представник Банку проти заявленого клопотання та проти задоволення апеляційної скарги заперечував, подавши відзив , долучений до матеріалів справи.
Заслухавши доводи апелянта щодо поданого ним клопотання про необхідність призначення судової експертизи, судова колегія не знайшла їх достатньо обґрунтованими, виходячи з відсутності у матеріалах справи заперечень Вербовського В.І. ,як колишнього керівника ТОВ «Гетьман Холдинг», проти підписання ним договору поруки.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Спір, переданий на вирішення суду, стосувався доведення позивачем обставин, з якими закон пов'язує недійсність договору, з урахуванням тієї обставини, що підпис на договорі від імені однієї із сторін договору - поручителя - відрізняється від підпису цієї ж особи у її власному паспорті.
Як вірно встановив суд першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, 05 червня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гетьман Холдинг» (далі - позивач, поручитель) та Публічним акціонерним товариством «СЕБ Банк» (далі - відповідач, кредитор) було укладено Договір поруки № 1522/2 (далі - Договір), пунктом 1.1. якого сторони погодили, що поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за Кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань.
Згідно з пунктом 1.2 Договору поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя чи до обох одночасно.
Відповідно до пункту 3.1 Договору у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, кредитор має право звернутись до поручителя з вимогою про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі чи в частині.
Виходячи з умов спірного договору та змісту поруки як засобу забезпечення зобов'язання, судова колегія враховує, що в силу поруки поручитель вступає у самостійне правовідошення, у якому боржник по забезпеченому зобов'язанні участі не приймає. Підставою зобов'язання поручителя перед кредитором є договір поруки, з якого на стороні кредитора виникає право вимоги до поручителя нести відповідальність за боржника, який не виконав зобов'язання, а на стороні поручителя - обов'язок надати таке виконання.
Отже, висновок місцевого господарського суду про відсутність порушення прав та інтересів позивача, пов'язане із підписанням спірного договору поруки № 1522/2 від 05.06.2008 року, є хибним .
Сама по собі відсутність конкретної вказівки позивача на обставини порушення його прав та інтересів, пов'язане із підписанням спірного договору поруки № 1522/2 від 05.06.2008 року, не звільняла господарський суд від самостійного аналізу суті інституту поруки і не позбавляла його можливості за результатами такого аналізу сформувати власну правову позицію щодо прав та інтересів учасників у спірному правовідношенні.
Відмовляючи у позові, місцевий господарський суд виходив також з того, що позивач не надав жодних належних доказів підписання договору неуповноваженою особою товариства, чи з умислом порушити права ТОВ «Гетьман Холдинг», а тому метою звернення позивача з позовом до суду є не захист порушених прав, а необхідність вирішення певних питань (в тому числі і можливість уникнення виконання договору, затягування вирішення іншої справи тощо) шляхом створення судового процесу, що не узгоджується з нормами чинного законодавства.
З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погоджується лише частково ,а тому виключає із мотивувальної частини оскарженого судового рішення міркування суду щодо обставин, які викликали звернення позивача до суду .
Судова колегія вважає, що право на судовий захист, у т.ч. у господарських судах України, гарантоване Конституцією України. Мотиви та міркування, з яких особа виходила, реалізуючи без будь-яких обмежень своє конституційне право на позов, знаходяться поза контролем та оцінкою суду, у чому проявляється принцип не лише рівності учасників цивільних (господарських) правовідносин, але й принцип процесуальної рівності та змагальності сторін у судовому процесі, наданню ними можливості довести перед судом переконливість своїх доводів. З іншого боку, вчиняючи правосуддя, суд повинен діяти неупереджено, всебічно, повно та об'єктивно оцінюючи безпосередньо у судових засіданнях докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, і за результатами обговорення усіх обставин справи - приймати рішення, яким завершується судовий розгляд спору.
Матеріали справи не давали суду першої інстанції підстав для висновку, що звернення позивача до суду не мало на меті реалізацію стороною конституційного права на позов.
За таких обставин справи висновок місцевого господарського суду з приводу того, що звернення до суду викликано бажанням позивача уникнути виконання договору, затягнути вирішення іншої справи тощо, шляхом створення судового процесу, що не узгоджується з нормами чинного законодавства, є судовими припущеннями і проявом упередженості суду , що може розглядатися за певних обставин порушенням судом принципів судочинства.
Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Зважаючи на те, що поручитель відповідає по зобов'язаннях боржника своїм майном, укладення від імені поручителя договору поруки особою, яка видавала себе за представника поручителя, спрямоване на незаконне заволодіння майном останнього, а отже порушує публічний порядок і моральні засади суспільства.
У цьому разі правочин, в силу ст.228 ЦК України (у редакції Закону, яка діяла на момент укладення договору поруки), є нікчемним.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних прав про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р. № 9).
За наведених позивачем обставин, мова може йти про вчинення злочину у вигляді шахрайства в особливо великих розмірах.
У рамках розслідування кримінальної справи з метою дослідження питання щодо вчинення підпису Вербовським В.І. під договором поруки чи іншою особою мала би проводитися судово-почеркознавча експертиза, яка проводиться, окрім іншого, з дотриманням вимог п. 4 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки матеріалів та призначення судових експертиз (затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998р. за №53/5), якими визначено, що вільні зразки по змозі повинні відповідати об'єкту, який досліджується, за часом виконання, за видом матеріалів письма (папір, олівець, кулькова ручка тощо), за формою документа (накладні, відомості та інше), за його змістом та цільовим призначенням. Тим більше, що, як випливає з оцінки копії паспорту (а.с.12-13), між вчиненням підпису на паспорті та на договорі минуло 10 років.
Утім, позивач не надав вироку суду, постановленого у кримінальній справі, щодо незаконного заволодіння майном поручителя, засудженою судом особою та у її намірі при вчиненні договору поруки порушити публічний порядок .
З огляду на викладене, позивач не довів наявності тих обставин, з якими ст.215 ЦК України пов'язує недійсність правочину.
Відтак судова колегія вважає, що вимоги позову до задоволення не підлягають, а рішення суду , який прийняв по суті вірне рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В силу ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьман Холдинг» на рішення господарського суду м. Києва від 27.05.2011р. у справі №41/76 залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 27.05.2011р. у справі №41/76 - без змін.
2. Матеріали справи №41/76 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.
Головуючий суддя Кропивна Л.В.
Судді Рудченко С.Г.
Буравльов С.І.