01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.07.2011 № 7/51
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рудченка С.Г.
суддів: Поляк О.І.
Кропивної Л.В.
при секретарі: Помаз І.А.
за участю представників учасників судового провадження згідно протоколу судового засідання від 13.07.2011,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2011 (підписане 26.04.2011),
у справі № 7/51 (суддя Якименко М.М.)
за позовом Закритого акціонерного товариства «Острів»
до Приватного акціонерного товариства «Острів-Київ»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1
про визнання договору позики недійсним
Закрите акціонерне товариство «Острів» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Острів-Київ» про визнання договору позики недійсним.
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.04.2011 позов задоволено повністю, визнано недійним договір позики, укладений 31.09.2009 між Закритим акціонерним товариством «Острів-Київ» та ОСОБА_1, присуджено до стягнення з Закритого акціонерного товариства «Острів-Київ» 85, 00 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, третя особа звернулася з апеляційною скаргою б/н від 21.04.2011, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі.
В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, заявник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.
Так, зокрема, третя особа зазначає, що даний спір не є корпоративним, оскільки спірний договір не порушує права позивача як акціонера Приватного акціонерного товариства «Острів-Київ».
Також заявник зазначає, що позовна заява Закритого акціонерного товариства «Острів» була прийнята з порушенням правил підвідомчості.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2011 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи за участю уповноважених представників сторін.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 22.06.2011 розгляд апеляційної скарги було відкладено у зв'язку з неявкою представників сторін.
Представник третьої особи підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає їх законними та обґрунтованими, через відділ документального забезпечення суду подав клопотання б/н, б/д про залучення до участі у справі в якості відповідача 2 фізичну особу ОСОБА_1.
Представники сторін заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили рішення місцевого господарського суду залишити без змін, клопотання третьої особи - без задоволення.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.
У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що загальними зборами акціонерів Закритого акціонерного товариства «Острів-Київ», правонаступником якого є відповідач, оформленими протоколом № 12 від 28.05.2009, було прийнято рішення про надання третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 безвідсоткової позики на придбання житла в сумі 500 000, 00 грн. строком на 10 років (а.с. 78-79).
31.08.2009 між Закритим акціонерним товариством «Острів-Київ», правонаступником якого є відповідач в особі Горбенка Г.О. та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 був укладений договір позики, згідно умов якого відповідач зобов'язався передати, а третя особа прийняти і повернути на умовах договору грошові кошти у розмірі 500 000, 00 грн. (а.с. 76).
Відповідно до п. 2 Договору строк повернення позики становить до 01.08.2019.
На виконання умов договору відповідачем на рахунок третьої особи було перераховано кошти у сумі 500 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1510 від 26.11.2009 (а.с. 79 а).
З метою з'ясування фактичного цільового використання коштів позивач звертався до третьої особи з листом від 23.11.2010 № ОС/141 з проханням повідомити, яким чином третя особа використала надану їй позику. У відповідь третя особа надіслала лист, в якому відмовилась повідомити про фактичне цільове використання коштів (а.с. 77, 116).
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що всупереч рішенню Загальних зборів від 28.05.2009 спірний договір не містить умови щодо цільового використання позичених коштів, а саме - придбання позичальником житла. Крім того, укладення та виконання спірного договору всупереч рішенню загальних зборів, як вищого органу товариства, порушило корпоративні права та інтереси позивача, пов'язані з управлінням товариством.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду даної справи є визнання недійсним договору позики б/н від 31.09.2009, укладеним між Закритим акціонерним товариством «Острів-Київ», правонаступником якого є відповідач та ОСОБА_1.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Відповідно п.1.2 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» до корпоративних спорів належать також спори за позовами учасників (акціонерів) господарських товариств про визнання недійсними правочинів, укладених товариством, якщо позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів.
Позивач наголошує, що предметом даного позову є поновлення його порушених корпоративних прав, як акціонера, шляхом визнання недійсними договору позики.
Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Так, зміст корпоративних прав акціонера акціонерного товариства становлять:
1) право на участь в управлінні товариством шляхом участі та голосування на загальних зборах акціонерів, що включає права акціонерів:
2) право на отримання частини прибутку товариства у розмірі, пропорційному належній акціонерові кількості акцій;
3) право на своєчасне отримання повної та достовірної інформації про фінансово-господарський стан товариства та результати його діяльності, про суттєві факти, що впливають або можуть впливати на вартість цінних паперів та (або) розмір доходу за ними, про випуск товариством цінних паперів тощо;
4) право на вільне розпорядження акціями;
5) право на надійну й ефективну реєстрацію та підтвердження права власності на акції;
6) право вимагати обов'язкового викупу товариством акцій за справедливою ціною в акціонерів, які не голосували «за», або принаймні у тих акціонерів, які голосували «проти» певних прийнятих загальними зборами рішень, які обмежують їх права;
7) переважне право акціонера у разі здійснення додаткового випуску акцій придбати додатково випущені акції у кількості, пропорційній його існуючій частці у статутному капіталі.
Позивач зазначає, що його інтерес, як акціонера товариства, стосовно прийнятого рішення щодо надання позики на придбання житла Голові правління товариства полягав у тому, аби для Голови правління було забезпечено належні житлові умови в місті Києві, оскільки саме Голова правління є виконавчим органом товариства, представляє товариство перед іншими особами та державними органами, і тому від ефективності його роботи залежить успішність діяльності підприємства, наслідком чого є збільшення його активів, отримання дивідендів від діяльності підприємства тощо. Однак, при цьому в інтереси позивача не входило забезпечення позичальника грошовими коштами для його особистих цілей.
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право звертатися до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу (ч. 2 ст. 21 ГПК України).
У відповідності до п. 5 Статуту Приватного акціонерного товариства «Острів-Київ» особи, які набули право власності на акції товариства, набувають статусу акціонерів (учасників) товариства. Акціонерами товариства можуть бути юридичні та (або) фізичні особи в тому числі іноземні юридичні та (або) фізичні особи, держава в особі уповноваженого органу, органи місцевого самоврядування, які набули право власності на акції товариства при його створенні, при додатковому випуску акцій та на вторинному ринку цінних паперів.
Кожна проста акція надає акціонеру - її власнику однакову сукупність прав, включаючи право: брати участь в управлінні товариством (через участь та голосування на Загальних зборах акціонерів особисто або через своїх представників); отримання дивідендів; отримання інформації про господарську діяльність товариства; отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості; входу із товариства шляхом відчуження належних йому акцій; на переважне придбання додатково розміщуваних товариством акцій в кількості, пропорційній частці акціонера у статутному капіталі товариства на дату прийняття рішення про розміщення акцій; вимагати обов'язкового викупу товариством всіх або частини належних йому акцій у випадках та порядку, передбачених чинним законодавством України та внутрішніми документами Товариства; реалізувати інші права, встановлені цим Статутом та Законом.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); отримувати частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.
Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що акціонер є лише власником акцій та не відповідає за зобов'язання юридичної особи, акціонером якої він є, крім того, акціонер не наділений суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна товариства, а відтак позивачем не доведено порушення його корпоративних прав.
При цьому, судова колегія вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством не передбачено право акціонера звертатись до суду за захистом прав акціонерного товариства, крім випадків, коли він уповноважений на це відповідним акціонерним товариством, або якщо таке право надається йому статутом акціонерного товариства.
Колегією апеляційного господарського суду було встановлено, що позивачем не було доведено факту наділення його Приватним акціонерним товариством «Острів-Київ» правом звернення до суду за захистом інтересів позивача щодо визнання договору позики недійсним, а відтак дана вимога не підлягає задоволенню.
Крім того, п. 51 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» визначено, що законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством.
Дослідивши викладене вище в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, судова колегія дійшла висновку, що позивач не відносяться до кола суб'єкті, право яких може бути захищено шляхом подання позову про визнання недійсним договору позики від 31.08.2009, оскільки позов заявлено акціонером Приватного акціонерного товариства «Острів-Київ» фактично в інтересах самого товариства, яке було стороною спірного договору і саме воно буде набувачем грошових коштів в разі проведення двосторонньої реституції.
Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Зі змісту вищевказаної норми вбачається, що позов про визнання недійсним договору може бути заявлено виключно стороною договору або до сторін спірного договору.
Враховуючи те, що позивач вимагає визнання недійсним договору позики, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Острів-Київ» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) суд першої інстанції помилково визначив процесуальний статус останнього, залучивши його в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а не відповідачем, оскільки вимоги у справі безпосередньо стосуються договору, стороною якого є ОСОБА_1.
За вищевикладених обставин, колегія суддів дійшла висновку про задоволення клопотання третьої особи та залучення до участі у справі відповідачем 2 фізичну особу ОСОБА_1.
Беручи до уваги зміну складу сторін та відсутність ознак корпоративного спору, колегія апеляційного господарського суду вважає необхідним припинити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, а повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2011 підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2011 у справі № 7/51 - скасуванню.
Керуючись ст. 24, п. 1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Залучити до участі у справі відповідачем 2 ОСОБА_1.
2. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2011 у справі № 7/51 задовольнити.
3. Рішення господарського міста Києва від 11.04.2011 у справі № 7/51 скасувати.
4. Провадження у справі припинити.
5. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Острів» (141011, Російська Федерація, Московська обл., м. Митіщі, вул. Комуністична, 23, реєстраційний номер 1025003524193) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем, 42, 50 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита за подання апеляційної скарги.
6. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.
7. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
8. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Рудченко С.Г.
Судді Поляк О.І.
Кропивна Л.В.