01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.07.2011 № 57/222
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рудченка С.Г.
суддів: Кропивної Л.В.
Поляк О.І.
при секретарі: Помаз І.А.
за участю представників учасників судового провадження згідно протоколу судового засідання від 13.07.2011,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» на рішення господарського суду міста Києва від 28.12.2010 (підписане 30.12.2010),
у справі № 57/222 (суддя Гулевець О.В.)
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля»
до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербудбізнес»
2.Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «Юність»
про визнання недійсним договору
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Поділля» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербудбізнес» та Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «Юність» про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № 70-4/09Б від 29.04.2009.
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.12.2010 в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, ПАТ «Кредитпромбанк» звернувся з апеляційною скаргою № 2898/56.2.3-14814-17.5 від 07.02.2011, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, заявник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.
Так, зокрема, заявник зазначає, що приймаючи рішення у даній справі, суд вирішив питання про права та обов'язки товариства, яке стосується договору, на підставі якого господарським судом Вінницької області порушено справу № 5/145-09 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «Юність», в якій Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» разом із Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Поділля» є стороною - кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «Юність».
Також ПАТ «Кредитпромбанк» посилається на те, що судом не перевірено дійсність емісії цінних паперів, проданих за умовами спірного договору; судом не витребувано у емітента ТОВ «ФК «Ініціатива» свідоцтва про реєстрацію випуску цінних паперів або іншого документа, який підтверджує реєстрацію випуску цінних паперів; в матеріалах справи відсутні докази того, що цінні папери є дійсними, що вони були продані за договором саме власником і що відповідач 2 мав намір придбати цінні папери у власність.
Крім того, заявник в прохальній частині скарги заявив клопотання, в якому просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2011 припинено апеляційне провадження у справі № 57/222 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» на рішення господарського суду міста Києва від 28.12.2010.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2011 ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2011 у справі № 57/222 скасовано, а справу передано на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2011 порушено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Кредитпромбанк» на рішення господарського суду міста Києва від 28.12.2010.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2011 припинено апеляційне провадження у справі № 57/222.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2011 скасовано ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2011, справу передано на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
Згідно протоколу розподілу справ між суддями від 24.05.2011 справу № 57/222 призначено колегії суддів: суддя-доповідач Рудченку С.Г., судді: Кропивна Л.В., Поляк О.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2011 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд на 20.06.2011 за участю уповноважених представників сторін.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 20.06.2011 розгляд апеляційної скарги було відкладено у зв'язку з задоволенням клопотання ПАТ «Кредитпромбанк» про відкладення розгляду справи.
Розпорядженнями в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду змінювався склад колегії суду у справі і справа розглядається у складі колегії: головуючого судді Рудченка С.Г., суддів Поляк О.І. та Кропивної Л.В.
Представник Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає їх законним та обґрунтованими, через відділ документального забезпечення суду надав клопотання б/н від 12.07.2011 про приєднання доказів до матеріалів справи, яке колегією суддів було задоволено.
Представник відповідача-2 заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, в судовому засіданні надав копію судового рішення, яка судовою колегією була оглянута та долучена до матеріалів справи.
Представники позивача та відповідача-1 в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Враховуючи те, що про дату та час судового засідання учасники апеляційного провадження були повідомлені належним чином, направленими на їх адресу копіями ухвали суду, а також те, що неявка представників позивача та відповідача-1 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія апеляційного господарського суду прийняла рішення про можливість розгляду справи за їх відсутності.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.
У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтербудбізнес» (відповідач 1/продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю-фірмою «Юність» (відповідач 2/покупець) був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № 70-4/09Б від 29.04.2009, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити наступні цінні папери: Вид - ЦП, форма випуску - інвестиційні сертифікати, іменні; Форма існування - бездокументарна; Назва емітента - ТОВ «КУА АПФ «Ініціатива» (ПЗНВІФ «Венчурний Капітал»); Код ЄДРПОУ - 33097725; Код ISIN UA - 4000024376; Номінальна вартість 1 штуки - 1 000 (одна тисяча гривень); Вартість 1 штуки - 1 084, 74 гривень; Кількість, штук - 41 485 (сорок одна тисяча чотириста вісімдесят п'ять ) штук; Загальна номінальна вартість - 41 485 000 грн. (сорок один мільйон чотириста вісімдесят п'ять тисяч гривень); Загальна вартість - 45 000 438, 90 грн. (сорок п'ять мільйонів чотириста тридцять вісім гривень 90 копійок) (а.с. 12-13 том 1).
Згідно з визначенням, наведеним в пункті 1.2. договору, загальна вартість є загальною сумою договору та складає 45 000 438, 90 грн. (сорок п'ять мільйонів чотириста тридцять вісім гривень 90 копійок).
Пунктом 2.1. договору визначено, що розрахунки за цим договором здійснюються між покупцем та продавцем шляхом перерахування покупцем на розрахунковий рахунок продавця загальної суми договору до 30 квітня 2010 року включно. Графік платежів за договором має наступний вигляд:
до 01.08.2009 року включно - 10 000 000 грн. (десять мільйонів гривень);
до 01.11.2009 року включно - 10 000 000 грн. (десять мільйонів гривень);
до 01.02.2010 року включно - 12 000 000 грн. (дванадцять мільйонів гривень);
до 30.04.2010 року включно - 13 000 438,90 грн. (тринадцять мільйонів чотириста тридцять вісім гривень 90 копійок).
Пунктом 3.2. договору визначено обов'язок продавця у строк до 30 квітня 2009 року включно надати розпорядження на переказ цінних паперів з рахунку № 004449, найменування Зберігача: ТОВ «ФК «Ініціатива» (рахунок Зберігача в депозитарії системи 1153) на рахунок у ЦП № 004450, найменування Зберігача: ТОВ «ФК «Ініціатива» (рахунок Зберігача в депозитарії системи 1153), який належить покупцю.
Документом, що підтверджує факт здійснення переходу прав власності на цінні папери на ім'я покупця, є виписка з рахунку в ЦП (пункт 3.3. Договору).
З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу цінних паперів, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтербудбізнес» (відповідач 1/заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю-Фірмою «Юність» (відповідач 2/заставодавець) був укладений договір застави від 04 травня 2010 року, умовами якого заставодавець передав у заставу заставодержателю цінні папери в кількості 41485 штук для забезпечення виконання зобов'язань заставодавця за договором, згідно якого заставодавець повинен сплатити заставодержателю 45 000 438, 90 грн. (сорок п'ять мільйонів чотириста тридцять вісім гривень 90 копійок) (а.с. 58-59 том 1).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що договір № 70-6/09Б купівлі-продажу підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України з мотивів його фіктивності, оскільки укладений без наміру створення наслідків, через продаж відповідачем 1 майнових активів, якими він не володів та отримання відповідачем 2 їх у власність без зарахування на свої відповідні рахунки. Крім того, відповідач 2, при укладенні спірного договору, порушив положення ч. 1 ст. 165 ГК України, оскільки не мав достатньої кількості коштів для купівлі цінних паперів.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є визнання правочинну недійсним.
Визнання правочину недійсним застосовується у тих випадках, коли необхідно відновити становище, що існувало до укладення правочину з порушенням умов його дійсності.
Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Будь-який правочин має набути чинності, тобто набрати юридичної сили. Для цього він має відповідати вимогам, встановленим законом. У ст. 203 ЦК перераховані загальні вимоги до чинності правочину, що стосуються правомірності його змісту, дієздатності сторін, волевиявлення сторін, форми укладеного правочину, реальності передбачуваних правових наслідків, дотримання батьками прав та інтересів їх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.
Іншими словами, щоб правочин вважався чинним, а відповідно і правомірним, при його вчиненні мають бути дотримані такі умови як: законність змісту правочину; наявність у сторін (сторони) необхідного обсягу дієздатності; наявність об'єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі учасника правочину; відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону; спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату; відсутність спрямованості у вчинюваному батьками правочині на порушення прав та інтересів їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. У разі недотримання перерахованих вимог правочин є недійсним або може бути визнаний недійсним у порядку, встановленому Цивільним кодексом.
Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними, або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.
В статті 234 ЦК України не передбачено коло осіб, які мають право звертатися з позовом про визнання фіктивного правочину недійсним. Отже, це можуть зробити сторона фіктивного правочину або інші заінтересовані особи.
СТОВ «Поділля» зазначає, що є зацікавленою особою в зв'язку з тим, що господарським судом Вінницької області 02.07.2009 порушено справу № 5/145-09 про банкрутство ТОВ - фірма «Юність». СТОВ «Поділля» визнано кредитором боржника - ТОВ - фірма «Юність» та є стороною по справі № 5/145-09 про банкрутство ТОВ - фірма «Юність».
Звертаючись до суду апеляційної інстанції зі скаргою, ПАТ «Кредитпромбанк» вказав на те, що рішенням у даній справі суд вирішив питання про права та обов'язки товариства, так як це рішення стосується договору, на підставі якого господарським судом Вінницької області порушено справу № 5/145-09 про банкрутство ТОВ - фірма «Юність», в якій ПАТ «Кредитпромбанк» разом із СТОВ «Поділля» є стороною - кредитором ТОВ - фірма «Юність».
При цьому, позивач, який звертається з вимогою про визнання правочину фіктивним, має довести відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.
Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частиною 4 ст. 656 ЦК України передбачено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Відповідно до преамбули Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» цей Закон визначає правові основи обігу цінних паперів у Національній депозитарній системі та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні.
Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що бездокументарна форма цінного паперу - здійснений зберігачем обліковий запис, який є підтвердженням права власності на цінний папір, а власник цінних паперів - особа, яка має право власності на цінні папери відповідно до закону та/або договору управління майном.
Згідно ст. 5 закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» право власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача.
Посилання позивача на те, що в договорі ТОВ «Інтербудбізнес» не зазначено власником цінних паперів, як на підставу для визнання недійсним договору, судовою колегією відхиляються, оскільки перелік підстав для визнання договорів недійсними вичерпний, а тому відсутність в договорі посилання на підставу виникнення права власності у продавця не може бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною.
Відповідно до розпорядження від 29 квітня 2009 року про виконання операції до договору купівлі-продажу ЦП № 79-12/09Д від 28.04.2009 здійснено переказ цінних паперів на рахунок ТОВ «Інтербудбізнес» у зберігача. Таким чином, цінні папери за умовами договору купівлі-продажу № 70-4/09Б від 29 квітня 2009 року продані ТОВ «Інтербудбізнес», яке було їх власником на момент продажу (а.с. 54 том 1).
Твердження Позивача щодо відсутності розпорядження про переказ ЦП на рахунок ТОВ - фірми «Юність» також спростовується наявним в матеріалах справи розпорядженням від 30 квітня 2009 року на виконання облікової операції до договору купівлі-продажу ЦП № 70-4/09Б від 29 квітня 2009 року (переказ ЦП) на рахунок ТОВ - фірми «Юність», що відповідає умовам п. 3.2 спірного договору (а.с. 54 том 1).
Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено в порядку ст. ст. 32, 33 ГПК України своїх посилань відносно того, що спірний договір укладений між відповідачами без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Вказані вище документи, які залучені до матеріалів справи свідчать, що відповідачі вчинили всі необхідні дії, спрямовані на реальне настання правових наслідків, зумовлених договором № 70-6/09Б.
Частиною 1 ст. 165 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання можуть придбавати акції та інші цінні папери, зазначені у цьому Кодексі, за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит, якщо інше не встановлено законом.
Вказана норма ст. 165 ГК України обмежує коло джерел фінансування для придбання цінних паперів. Такі операції можуть здійснюватися після сплати податків та відсотків за банківський кредит, «якщо інше не передбачено законом». На сьогоднішній день спеціальним законом іншого не передбачено, отже можна зробити висновок, що якщо суб'єкт господарювання має податкову заборгованість та/або прострочив сплату процентів за банківським кредитом, то такий суб'єкт не має права придбавати цінні папери.
Згідно довідки № 4235/2.01ВН-7257-01ВН від 06.07.2011 заборгованість відповідача 2 по сплаті процентів за кредитним договором станом на 29.04.2009 складає 425 513, 83 грн. доларів США.
Враховуючи наведене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача 2 заборгованості за процентами за кредитним договором № 22/69/07-КЛТ від 17.10.2007 на момент укладення спірного договору.
Однак, незважаючи на це, судова колегія вважає дану обставину недостатньою для задоволення позову, оскільки придбання суб'єктом господарювання цінних паперів, зокрема за договором купівлі-продажу цінних паперів, за грошові кошти, за які він не мав права їх придбавати, правових підстав для визнання такої угоди недійсною чинне законодавство не містить.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визнання спірного договору недійсним позивач визначив укладення договору без наміру створення наслідків, через продаж відповідачем 1 майнових активів, якими він не володів та отримання відповідачем 2 їх у власність без зарахування на свої відповідні рахунки.
Відповідно до п. 2 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Слід зауважити, що господарський суд може реалізувати це право за наявності таких умов:
- це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору;
- про це є клопотання заінтересованої сторони.
Необхідною є наявність двох зазначених умов одночасно. Клопотання заінтересованої сторони повинно бути викладене письмово.
Оскільки ПАТ «Кредитпромбанк» не є третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору, а позивачем не подано відповідного клопотання про вихід за межі позовних вимог, то колегія суддів позбавлена можливості виходити за межі позовних вимог, заявлених позивачем при зверненні до суду із даним позовом і, відповідно, переглянути законність укладення спірного договору з підстав, визначених заявником в апеляційній скарзі.
Що стосується клопотання заявника, викладене в апеляцій скарзі про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, колегія суддів його відхиляє, оскільки рішення у даній справі не може вплинути на права та обов'язки Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судове рішення, що оскаржується, за своїм змістом відповідає цим вимогам. За таких обставин, оскаржуване судове рішення можна визнати законним й обґрунтованим.
Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» на рішення господарського суду міста Києва від 28.12.2010 не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 28.12.2010 у справі № 57/222 підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» на рішення господарського суду міста Києва від 28.12.2010 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.12.2010 у справі № 57/222 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 57/222 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Рудченко С.Г.
Судді Кропивна Л.В.
Поляк О.І.