01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
07.06.2011 № 26/19
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Іваненко Я.Л.
Скрипка І.М.
при секретарі: Бездоле Ю.О.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. - довіреність № 2113/12 від 17.12.2010 року;
від відповідача: ОСОБА_2. - довіреність № 580D/2010 від 21.10.2010 року,
розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» в особі Запорізької філії приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» на рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2011 року
у справі № 26/19 (суддя Пінчук В.І.)
за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» в особі Запорізької філії приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м. Запоріжжя,
до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», м. Київ,
про стягнення 17 671, 19 грн. -
В грудні 2010 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» в особі Запорізької філії приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом в якому просило суд стягнути з публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна” на свою користь в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 14 489,30 грн., 1 479,69 грн. пені, 456,12 грн. - 3% річних та 1 246,08 грн. збитків від інфляції.
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.03.2011 року в позові приватного ПрАТ «СК «АХА Страхування» в особі Запорізької філії ПрАТ «СК «АХА Страхування» до ПАТ «СК «Універсальна» про стягнення 17 671, 19 грн. відмовлено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2011 року скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення та невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду обставинам справи.
ПАТ «СК «Універсальна» у своїх письмових поясненнях по справі просить суд апеляційну скаргу ПрАТ «СК «АХА Страхування» в особі Запорізької філії ПрАТ «СК «АХА Страхування» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва - без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2011 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.
Представник позивача в судовому засіданні 07.06.2011 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити з підстав викладених вище.
Представник відповідача в судовому засіданні 07.06.2011 року заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу ПрАТ «СК «АХА Страхування» в особі Запорізької філії ПрАТ «СК «АХА Страхування» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва - без змін.
У судовому засіданні, яке відбулось 07.06.2011 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ПрАТ «СК «АХА Страхування» в особі Запорізької філії ПрАТ «СК «АХА Страхування» слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2011 року - залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом 08.08.2008 року близько 13 год. 45 хв. на перехресті вул. Б. Хмельницького та проспекті Металургів в м. Запоріжжі сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля Skoda „Roomster”, д. н. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, яким він і керував та автомобіля Daewoo „Nexia”, д. н. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4, яким він і керував.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль Skoda „Roomster”, д. н. НОМЕР_1.
Відповідно до звіту спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження щодо визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу № 2742 від 20.08.2008 року (а. с. 16-27), вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Skoda „Roomster” внаслідок ДТП 08.08.2008 року складає 15 200, 00 грн.
Позивач, як страховик, виплатив власнику пошкодженого автомобіля Skoda „Roomster”, відповідно до умов укладеного з ним Договору добровільного страхування наземного транспорту №2502-а/08зпФМ від 15.05.2008 р. (Договір страхування) (а. с. 28-29) на підставі страхового акту 3745-а/08зп від 04.09.2008 року (а. с. 30) та розрахунку суми страхового відшкодування від 03.09.2008 року (а. с. 33) суму страхового відшкодування у розмірі 14 489,30 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4590 від 05.09.2008 року (а. с. 34).
Відповідно до статті 27 Закону України „Про страхування” та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно із статтею 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4, який керував автомобілем Daewoo „Nexia”, д. н. НОМЕР_2 під час скоєння ДТП, застрахована ПАТ «СК «Універсальна» згідно із Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/3886680 від 10.06.2008 року (Поліс) (а. с. 35). Строк дії Полісу до 09.06.2009 року.
Із вищезазначеного Полісу вбачається, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 25 500,00 грн., франшиза - 0,00 грн.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
12.06.2009 року позивач направив відповідачу заяву Вих. № 3687-09 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 14 489,30 грн. (а. с. 36), яка була отримана відповідачем 17.06.2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 8432385 (а. с. 37-38).
Статтею 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
При цьому у ст. 36 зазначеного Закону України зазначено, що після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення щодо прийнятого рішення.
Натомість, на день звернення позивачем з позовом до суду, відповідач виплату страхового відшкодування не здійснив, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування в розмірі 14 489, 30 грн.
Крім того, на підставі п. 37.2. ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, ст. 193 ГК України, ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 1 479,69 грн. пені, 456,12 грн. - 3% річних та 1 246,08 грн. збитків від інфляції.
Судом першої інстанції в задоволені позову було відмовлено з тих мотивів, що ОСОБА_4. вчинив ДТП 08.08.2008 року без права на керування автомобілем Daewoo „Nexia”, в матеріалах справи відсутня постанова суду про притягнення винної у ДТП особи до адміністративної відповідальності.
Так, відповідно до ст. 6 Закону України “ Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ”, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно - правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/3886680 від 10.06.2008 року був укладений на умовах договору І типу.
Відповідно до п. 15.1 ст. 15 вказаного Закону, за договором І типу особою, відповідальність якої застрахована, є будь -яка особа, яка експлуатує забезпечений ТЗ на законних підставах.
Згідно постанови № 2820567 по справі про адміністративне правопорушення до протоколу серії ААБ № 076064 (а. с. 14), ОСОБА_4 08.08.2008 року вчинив ДТП, керуючи автомобілем Daewoo „Nexia”, д. н. НОМЕР_2 без права на керування.
Відповідно до п. 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Таким чином, ОСОБА_4. під час ДТП 08.08.2008 року керував автомобілем Daewoo „Nexia” не на законних підставах.
Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу АРС НОМЕР_3 від 10.06.2008 року (а. с. 82-83) є лише доказом права власності ОСОБА_4. на автомобіль Daewoo „Nexia”, д. н. НОМЕР_2, але не є належним та допустимим доказом, який свідчив би про керування зазначеним автомобілем під час ДТП 08.08.2008 року на законних підставах.
У відповідності до п. 32.1 статті 32 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.
Таким чином колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що у ПАТ «СК «Універсальна» відсутні правові підстави для визнання зазначеної події страховим випадком та виплати страхового відшкодування.
Крім того, в матеріалах справи відсутня постанова суду про притягнення винної у ДТП особи до адміністративної відповідальності.
Постановою № 2820567 по справі про адміністративне правопорушення до протоколу серії ААБ № 076064 встановлено лише те, що ОСОБА_4. було вчинено ДТП 08.08.2008 року без права на керування автомобілем Daewoo „Nexia”.
Вищезазначена постанова не є доказом, який належним чином підтверджує наявність вини ОСОБА_4. у вчиненні ДТП 08.08.2008 року.
Відповідно до положень частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Позивачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду жодних належних доказів на підтвердження керування ОСОБА_4. автомобілем Daewoo „Nexia” під час ДТП 08.08.2008 року на законних підставах та не доведено вини останнього у вчиненні даного ДТП.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що в задоволені позову слід відмовити в повному обсязі.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2011 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» в особі Запорізької філії приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» на рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2011 року у справі № 26/19 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2011 року у справі № 26/19 залишити без змін.
3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.
4. Справу № 26/19 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Головуючий суддя Остапенко О.М.
Судді Іваненко Я.Л.
Скрипка І.М.