донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
21.06.2011 р. справа №13/280д/10
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
Ломовцевої Н.В.
Приходько І.В., Скакуна О.А.
за участю представників:
від позивача:
не з»явився
від відповідача:
не з»явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Крус», м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області
на рішення
господарського суду
Запорізької області
від
21.04.2011р.
у справі
№13/280д/10 (суддя Серкіз В.Г.)
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Крус», м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Вектор-М», м. Запоріжжя
про
визнання договору №29-0410/04 від 29.04.2010р. недійсним
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Крус», м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Вектор-М», м. Запоріжжя про визнання договору №29-0410/04 від 29.04.2010р. недійсним.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.04.2011р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Крус», м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 21.04.2011р. у справі №13/280д/10 скасувати.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначив, що суд першої інстанції всупереч положень ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України не зупинив провадження у справі №13/280д/10 до вирішення пов'язаної з нею справи №20/5009/1500/11, а також необґрунтовано дійшов висновку, що при укладенні договору поставки №29-0410/04 від 29.04.2010р. сторонами було погоджено всі його істотні умови.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Крус», м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, у судове засідання 21.06.11 р. не з»явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення, своїми процесуальними правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, причини неявки не пояснив, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав.
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Вектор-М», м.Запоріжжя, до судового засідання 21.06.11 р. не з»явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, своїми процесуальними правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, причини неявки не пояснив, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав.
Неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони 29.04.2010 р. підписали договір поставки № 29-0410/04, згідно якого відповідач зобов'язався передати у власність позивача товар найменування, кількість ціну та загальну вартість якого визначено у пунктах 1.1., 3.1. договору. Позивач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором (пункти 6.2., 6.2.1., 6.2.2. договору).
Частиною 1 ст.712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Статтею 628 Цивільного кодексу України та статтею 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Пунктом 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Позивач, вважаючи, що зазначені вимоги, всупереч наведеним нормам чинного законодавства України, сторонами дотримані не були, звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору №29-0410/04 від 29.04.2010р.
Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла наступного висновку.
Зобов'язання у відповідності до вимог ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.
Пунктом 4 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування та кількість, зокрема, товару, а також вимоги до його якості.
У пункті 1.1. договору №29-0410/04 від 29.04.2010р. визначено найменування, кількість, якість (відповідність вимогам якого ДЕСТ) та ціну товару, який продавець (відповідач) зобов'язується передати покупцю (позивачу), а у пункті 2.1. сторони визначили, що якість товару повинна відповідати ДЕСТ, ТУ та іншим необхідним умовам, а також обов'язково підтверджена оригіналом сертифікату про якість (або паспорту) заводу-виробника або його копією.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що загальна вартість договору складає 433723,56грн., у тому числі ПДВ 20% - 72287,26грн.
Отже, сторони узгодили предмет та ціну договору №29-0410/04 від 29.04.2010р.
Статтею 180 Господарського кодексу України встановлено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
У відповідності до ст.631 Цивільного кодексу України, час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Пунктом 9.2. договору №29-0410/04 від 29.04.2010р. сторони передбачили, що цей договір діє до 31.12.2010р.
Отже, сторонами узгоджено таку істотну умову господарського договору, як строк його дії.
За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Позивач у позові зазначає, що сторони не досягли згоди щодо номенклатури та асортименту товару, а саме у п. 1.1. розділу 5 Таблиці не визначили ДЕСТ товару, який має передати продавець у власність покупця, а також не визначили точну адресу при постачанні товару на умовах DDP -Криворізька ТЕС.
В силу ч.2 ст.268 Господарського кодексу України, номери та індекси стандартів, якими керуються сторони, обов'язково зазначаються у договорі. Це пов'язано з тим, що згідно до ч.3 ст.11 Закону України "Про стандартизацію", стандарти застосовуються на добровільній основі, за винятком випадків, коли застосування стандартів вимагають технічні регламенти.
Позивач не довів, що обов'язкового застосування конкретного стандарту вимагають технічні регламенти та, що перевірку продукції за якістю слід здійснювати, в порядку, який суттєво відрізняється від загальновизнаного.
Крім того, відповідно до п.4.2. договору №29-0410/04 від 29.04.2010р. поставка товару здійснюється на умовах DDP - Криворізька ТЕС, м. Зеленодольськ, Апостолівський район, Дніпропетровська область; Придніпровська ТЕС, м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 1; Запорізька ТЕС, м. Енергодар, Запорізька область, вул. Промислова, 95.
Визначення місця поставки пов'язано з виконанням договору, і жодним чином не впливає на дійсність договору. При цьому, позивачем не було доведено, що Криворізька ТЕС знаходиться не за адресою: м.Зеленодольськ, Апостолівський район, Дніпропетровська область (без визначення вулиці та будинку).
В частині 1 ст.203 ЦК України мова йде про відповідність закону саме змісту правочину, а не форми, тому визнати договір поставки недійсним, на тій підставі, що він не містить вказівки на конкретні ДЕСТ та в ньому не зазначено вулицю та будинок місцезнаходження Криворізької ТЕС неможливо.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не довів ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції підстав для визнання спірного договору №29-0410/04 від 29.04.2010р. недійсним, зокрема, позивачем не доведено ані незаконність змісту правочину, ані недотримання форми, ані невідповідність волі та волевиявлення.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови позивачу у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору №29-0410/04 від 29.04.2010р. Крім того, посилання позивача на нібито відсутність у договорі його істотних умов може бути підставою тільки для визнання його неукладеним, а не недійсним, оскільки недійсність договору можлива бути тільки, якщо він є укладеним сторонами.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.
Також апеляційним господарським судом відхиляються заперечення відповідача щодо безпідставної відмови місцевого господарського суду зупинити провадження у справі №13/280д/10 до вирішення пов'язаної з нею справи №20/5009/1500/11. За приписами ст.79 Господарського процесуального кодексу України пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. В даному випадку, висновки щодо недійсності або дійсності договору №29-0410/04 від 29.04.2010р., зокрема в частині пункту 1.1. Розділу 1 «Предмет Договору»рядка 5 таблиці, можуть бути встановлені безпосередньо при розгляді справи №13/280д/10. До того ж, позивачем не доведено, що факти, встановлені при вирішенні справи №20/5009/1500/11 мають преюдиціальне значення та можуть суттєво вплинути на результат розгляду справи №13/280д/10, що унеможливлює розгляд спору по цій справі до вирішення по суті справи №20/5009/1500/11.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 21.04.2011р. у справі №13/280д/10 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Крус», м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області на рішення господарського суду Запорізької області від 21.04.2011р. у справі №13/280д/10 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 21.04.2011р. у справі №13/280д/10 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Н.В. Ломовцева
Судді: І.В. Приходько
О.А. Скакун
Надруковано 6 примірників:
2 -позивачам;
1 -відповідачу;
1 -до справи;
1 -ДАГС;
1 -господарському суду