донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
15.06.2011 р. справа №18/4
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.
Суддів: Акулової Н.В., Гези Т.Д.
При секретарі: Братченко Т.А.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідачів: ОСОБА_1 по дов.
Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс»м. Харків
на рішення господарського суду Донецької області від 02.03.2011р. у справі №18/4 (суддя Овсяннікова О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сьоме небо» м. Селидове Донецької області
до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстройтех»м. Донецьк; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс»м. Харків
про стягнення 18 582,60грн.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сьоме небо»м. Селидове Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстройтех»м. Донецьк, Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс»м. Харків, про стягнення з ТОВ «Інстройтех»заборгованості в сумі 3430,76грн., інфляційних в сумі 865,68грн., 3% річних в сумі 212,22грн., а також про стягнення з ТОВ «Технополіс»заборгованості в сумі 10 482,42грн., інфляційних в сумі 2 863,95грн. та 3% річних в сумі 727,57грн.
25.01.2011р. від позивача до господарського суду надійшла заява про розподіл господарських витрат, в якій останній просив стягнути з відповідача 3 500,00грн. витрат, понесених позивачем у зв'язку зі сплатою послуг адвоката.
Заявою від 28.02.2011р. про збільшення позовних вимог позивач просив господарський суд стягнути з відповідача-2, ТОВ «Технополіс», суму заборгованості за договором в розмірі 13 913,18грн., інфляційні в сумі 3552,85грн., 3% річних в сумі 939,79грн., а також судові витрати та витрати на послуги адвоката.
Рішенням від 02.03.2011р. господарський суд Донецької області позовні вимоги задовольнив частково, стягнув з ТОВ «Технополіс»10 482,42грн. боргу, 2 863,95грн. інфляційних, 727,57грн. річних, 140,74грн. державного мита, 178,75грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2 650,89грн. витрат на адвокатські послуги, а у позові до ТОВ «Інстройтех»відмовив.
Свій висновок щодо часткового задоволення позовних вимог суд першої інстанції обґрунтував посилаючись на те, що заборгованість за відповідачем-2 підтверджується матеріалами справи, оскільки рахунки на оплату були отримані ним одночасно з підписанням актів наданих послуг. Стосовно позовних вимог до відповідача-1, господарський суд зазначив, що рахунок на оплату №569 від 30.09.2008р. на суму 3 430,76грн. йому не передавався, згода кредитора на заміну боржника відсутня, у зв'язку з чим такі вимоги до відповідача-1 задоволенню не підлягають.
Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач-2, ТОВ «Технополіс», звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заявник апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, не створено необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, порушено принцип рівності та змагальності сторін, оскільки відповідач-2 не отримував жодного процесуального документа про розгляд справи у суді першої інстанції, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості надати пояснення чи заперечення по суті спору.
Крім того, за твердженням скаржника, безпідставним є висновок місцевого господарського суду щодо отримання відповідачем-2 рахунків на оплату разом із підписанням актів наданих послуг, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів направлення вказаних рахунків. За таких обставин, оскільки позивачем такі рахунки направлені не були, заявник апеляційної скарги вважає, що у відповідача-2 не виникло обов'язку з їх оплати.
Представник позивача у судове засідання не з'явився з невідомих підстав, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження від 13.05.2011р. явка представника позивача не визнавалась обов'язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі матеріалами.
Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника відповідачів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.01.2008р. між ТОВ «Сьоме небо»(виконавцем) та ТОВ «Технополіс»(замовником) було укладено договір б/н, за умовами якого виконавець зобов'язався організувати забезпечення замовника будівельною технікою, обладнанням, машинами та механізмами (технікою) власними силами, а за необхідності -за допомогою третіх осіб, а замовник, в свою чергу, зобов'язався оплатити надані виконавцем послуги.
Пунктом 4.2 договору сторони узгодили, що надані послуги приймаються згідно актів приймання-передавання виконаних робіт, а в пункті 4.1 встановили, що оплата здійснюється згідно рахунків-фактур у відповідності з протоколом договірних цін вартості послуг будівельної техніки та механізмів, який є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно п. 4.3 договору, оплата здійснюється на розрахунковий рахунок виконавця в п'ятиденний строк з моменту отримання рахунку на оплату, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітнім.
З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, надавав відповідачу-2 відповідні послуги, про що сторонами підписані без зауважень і заперечень та скріплені печатками обох підприємств акти надання послуг №112 від 23.05.2008р. на суму 629,52грн., №199 від 15.07.2008р. на суму 9 852,90грн. та №351 від 30.09.2008р. на суму 3 430,76грн.
Крім того, в матеріалах справи наявні рахунки на оплату №267 від 23.05.2008р. на суму 629,52грн., №381 від 15.07.2008р. на суму 9 852,90грн. та №569 від 30.09.2008р. на суму 3 430,76грн.
Судова колегія не приймає до уваги заперечення заявника в апеляційній скарзі щодо неотримання останнім вказаних рахунків, а отже -ненастання обов'язку з їх оплати, виходячи з наступного.
Як вбачається з актів надання послуг, в них міститься посилання на розрахунковий документ, а саме -в акті №112 від 23.05.2008р. -на рахунок №267 від 23.05.2008р., в акті №119 від 15.07.2008р. -на рахунок №381 від 15.07.2008р., та в акті №351 від 30.09.2008р. -на рахунок №569 від 30.09.2008р.
Враховуючи підписи представника підприємства-замовника у зазначених актах, скріплені печаткою ТОВ «Технополіс», судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо отримання відповідачем-2 рахунків на оплату одночасно з підписанням вказаних актів надання послуг.
Проте, за матеріалами справи, відповідач-2 взятих на себе за договором зобов'язань не виконав та надані послуги не сплатив.
Між тим, в матеріалах справи наявні розподільчий баланс ТОВ «Технополіс»на 06.03.2009р., а також розподільчий акт від 15.04.2009р., відповідно до яких відповідач-2 передав ТОВ «Інстройтех» кредиторську заборгованість за послуги перед ТОВ «Сьоме небо»в сумі 3 430,76грн. Крім того, в матеріалах справи наявний лист ТОВ «Інстройтех» без номеру та дати, в якому останній повідомляє позивача про перехід кредиторської заборгованості ТОВ «Технополіс»перед ТОВ «Сьоме небо»в сумі 3 430,76грн. на ТОВ «Інстройтех».
Враховуючи те, що позивач-1 заборгованості перед позивачем також не погасив, останній звернувся до господарського суду з відповідними позовними вимогами. В ході розгляду справи, з посиланням на те, що розподільчий баланс від 15.04.2009р. не доводить, що кредиторська заборгованість за виконані роботи та послуги ТОВ «Технополіс»перед позивачем була передана відповідачу-1, позивач зробив висновок, що вся сума заборгованості повинна бути стягнута з ТОВ «Технополіс», про що направив до місцевого господарського суду відповідну заяву в порядку ст. 22 ГПК України.
Судова колегія апеляційної інстанції вважає, що вказана заява була правомірно та обґрунтовано відхилена судом першої інстанції, оскільки статтею 22 ГПК України передбачено право позивача змінити підставу або предмет позову до початку розгляду справи по суті. З огляду на те, що зазначена заява була подана після початку розгляду справи по суті, а також фактично змінювала предмет позову, апеляційний господарський суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про розгляд справи у межах заявленого позову.
Так, статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, зокрема, з договору або іншого правочину.
Ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містить ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи встановлений пунктом 4.3 договору п'ятиденний термін оплати наданих послуг з моменту отримання рахунку, проте в будь-якому разі не пізніший 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, за умови отримання відповідачем-2 рахунків на оплату разом із підписанням актів надання послуг, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що у ТОВ «Технополіс»виник обов'язок оплатити надані позивачем послуги.
За таких обставин, оскільки в матеріалах справи відсутні докази їх оплати, судова колегія вважає позовні вимоги до ТОВ «Технополіс»в сумі 10 482,42грн. обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, на підставі чого позивачем нараховано інфляційні в сумі 2 863,95грн. та 3% річних в сумі 727,57грн.
Перевіривши надані позивачем розрахунки, судова колегія вважає їх арифметично вірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Разом з цим, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 заборгованості в розмірі 3 430,76грн. не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 109 ЦК України, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. До виділу застосовуються за аналогією положення частин першої, другої та четвертої статті 105 та положення статей 106 і 107 цього Кодексу.
Згідно з п. 4 ст. 105 ЦК України, комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.
Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.
Статтею 520 ЦК України встановлено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.
З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення комісією позивача про припинення юридичної особи -ТОВ «Технополіс», а також докази наявності згоди позивача на заміну боржника, судова колегія вважає позовні вимоги до відповідача-1 про стягнення 3 430,76грн. такими, що заявлені необґрунтовано та задоволенню не підлягають. За таких обставин, не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення з відповідача-1 інфляційних в розмірі 865,68грн. та 3% річних в сумі 212,22грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо задоволення вимог про стягнення витрат на послуги адвоката в сумі 2650,89грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 49 ГПК України.
Судова колегія не приймає до уваги твердження заявника в апеляційній скарзі стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права шляхом не направлення процесуальних документів по справі №18/4 на адресу відповідача-2, що унеможливило надання останнім відзиву на позовну заяву, відповідних пояснень та заперечень, оскільки дані доводи спростовуються наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень, які свідчать про отримання скаржником відповідних процесуальних документів. Крім того, ст. 75 ГПК України надає господарському суду право за відсутності відзиву розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Донецької області від 02.03.2011р. у справі №18/4 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Судові витрати зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги відповідно до ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на скаржника.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Рішення господарського суду Донецької області від 02.03.2011р. у справі №18/4 залишити без зміни.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс»м. Харків на рішення господарського суду Донецької області від 02.03.2011р. у справі №18/4 -залишити без задоволення.
Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко
Судді: Н.В. Акулова
Т.Д. Геза
Надруковано примірників -6
1-у справу
1-позивачу
2-відповідачам
1-господарському суду
1-ДАГС