донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
15.06.2011 р. справа №16/61пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.
Суддів: Акулової Н.В., Гези Т.Д.
При секретарі: Братченко Т.А.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1 по дов.
Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства «Владіслава»Всеукраїнської організації інвалідів України»м. Краматорськ Донецької області
на рішення господарського суду Донецької області від 18.04.2011р. (повний текст від 22.04.2011р.) у справі №16/61пд (суддя Манжур В.В.)
за позовом Підприємства «Владіслава»Всеукраїнської організації інвалідів України» м. Краматорськ Донецької області
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області м. Донецьк
про продовження строку дії договору №753/2001 від 26.03.2001р., визнання терміну припинення орендних відносин з 12.05.2008р. по 29.03.2010р. виключеним із загального п'ятирічного строку дії зазначеного договору оренди
Позивач, Підприємство «Владіслава»Всеукраїнської організації інвалідів України» м. Краматорськ Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області м. Донецьк, про продовження строку дії договору №753/2001 від 26.03.2001р. оренди нерухомого майна -нежитлового приміщення площею 953,6кв.м., розташованого за адресою: 84313, Донецька область, місто Краматорськ, б-р Машинобудівників,32, укладеного між Підприємством «Владіслава»ВОІ «СОІУ»та РВ ФДМУ по Донецькій області на 22 місяці 17 днів до 12.02.2013р., визнання терміну припинення орендних відносин з 12.05.2008р. по 29.03.2010р. виключеним із загального п'ятирічного строку дії зазначеного договору оренди.
12.03.2011р. позивач звернувся до господарського суду Донецької області із заявою про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та балансоутримувачам - Донбаському Міжрегіональному Центру професійної реабілітації інвалідів та Державній освітній установі «Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів»вчинення будь-яких дій, спрямованих на звільнення позивачем орендованого приміщення до набрання судовим рішенням, ухваленим у даній справі, законної сили.
Рішенням від 18.04.2011р. у справі №16/61пд господарський суд Донецької області відмовив у задоволенні позовних вимог, обґрунтувавши своє рішення приписами ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», якою не передбачена така підстава для припинення дії договору оренди як перегляд судового рішення. Крім того, місцевий господарський суд зазначив про те, що чинним законодавством не передбачений порядок припинення договору оренди на певний період часу, а також те, що позивачем не надано відповідних доказів, які б підтверджували неможливість користування орендованим майном в цей період через незалежні від нього обставини.
Також, місцевий господарський суд відхилив вимоги позивача про забезпечення позову, оскільки позивач в розумінні ст. 66 ГПК України не надав доказів існування реальної загрози порушення прав та законних інтересів заявника та не довів, що неприйняття заходів забезпечення позову може призвести до унеможливлення виконання рішення суду.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заявник в обґрунтування вимог про скасування судового рішення посилається на те, що при розгляді справи суд першої інстанції не прийняв до уваги норму ст. 653 ЦК України, якою встановлено, що у разі зміни або розірвання договору у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили. Так, рішенням господарського суду Донецької області від 30.01.2008р. у справі №40/299пд, спірний договір оренди було розірвано, і через апеляційний перегляд набрало законної сили 12.05.2008р. Як зазначає скаржник, фактично з даного моменту відбулось фактичне припинення користування позивачем спірним приміщенням, яке тривало до березня 2010 року. Лише постановою Вищого господарського суду України від 17.09.2008р. у справі №40/299пд попередні судові акти були скасовані, а справа передана на новий розгляд до господарського суду Донецької області, в результаті якого у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди було відмовлено. Проте, як зазначає скаржник, судом першої інстанції невмотивовано не було надано оцінку правовідносинам сторін, що склались в період з 12.05.2008р. по 17.09.2008р., тобто в період існування судового рішення про розірвання договору оренди.
Крім того, за твердженням заявника в апеляційній скарзі, в період з 29.05.2008р. по 29.03.2010р. користування позивачем орендованим майном не відбувалось, через що орендні правовідносини фактично були відсутні.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, РВ ФДМУ по Донецькій області, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте 14.06.2011р. направив на адресу апеляційного господарського суду телеграму з проханням відкласти розгляд справи у зв'язку з відпусткою юрисконсульта підприємства. Натомість, доказів в підтвердження цього, як і доказів неможливості направлення до апеляційного господарського суду іншого представника, позивач до вказаного клопотання не додав. Крім того, враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження від 16.05.2011р. явка представника позивача у судове засідання не визнавалась обов'язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі матеріалами.
Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.03.2011р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (орендодавцем) та Підприємством «Владіслава»Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України»(орендарем) було укладено договір №753/2001, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно -нежитлове приміщення, що знаходиться в одноповерховому будинку площею 953,6кв.м., розташоване за адресою: 84313, м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, 32, що знаходиться на балансі Інституту підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів м. Краматорська. Відповідно до п. 1.1 договору, майно передавалось в оренду з метою організації робочих місць для інвалідів для виробництва цвяхів та акумуляторів.
Відповідно до п. 10.1 договору, його укладено на строк 5 років, та він діє з 26.03.2001р. по 26.03.2006р. включно.
Пунктом 10.6 договору сторони встановили, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом 1 місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Згідно п. 10.8 договору, його чинність припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, приватизації орендованого майна орендарем, загибелі орендованого майна, достроково за взаємною згодою сторін, достроково за рішенням арбітражного суду, у разі порушення цього договору, у тому числі при наявності заборгованості по орендній платі понад 3х місяців, а також у разі невиконання орендарем взятого на себе зобов'язання щодо страхування орендованого майна протягом 1 місяця з дати укладання договору , банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.
З матеріалів справи вбачається, що зазначене майно було передано позивачу за актом прийому-передачі від 26.03.2001р.
Крім того, рішенням господарського суду Донецької області від 25.09.2007р. у справі №39/27пд договір №753/2001 від 26.03.2001р. було продовжено на той самий термін і на тих самих умовах до 26.03.2011р.
Проте, рішенням господарського суду Донецької області від 30.01.2008р. у справі №40/299пд (залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.05.2008р.) зазначений договір було розірвано. Лише 17.09.2008р. постановою Вищого господарського суду України означені судові рішення були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду Донецької області. За результатами нового розгляду справи №40/299пд у задоволенні позовних вимог РВ ФДМУ по Донецькій області про розірвання договору оренди №753/2001 від 26.03.2001р. було відмовлено.
За таких обставин, посилаючись на те, що зазначений договір був розірваним з 12.05.2008р. по 17.09.2008р., тобто протягом 4 місяців 5 днів, а також на те, що з 29.05.2008р. по 29.03.2010р. об'єкт оренди фактично був вилучений з володіння позивача та ним не використовувався, позивач звернувся до господарського суду з вимогами про продовження терміну дії договору оренди на 22 місяці 17 днів.
Судова колегія вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними, а відтак такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Закон України «Про оренду державного та комунального майна»регулює орендні правовідносини стосовно об'єктів комунальної власності. Так, згідно ст. 10 зазначеного Закону, термін, на який укладається договір оренди, є його істотною умовою.
Статтею 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
Статтею 26 вказаного Закону передбачені певні умови припинення договору оренди, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.
Крім того, пунктом 10.8 спірного договору сторони визначили, що його чинність припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, приватизації орендованого майна орендарем, загибелі орендованого майна, достроково за взаємною згодою сторін, достроково за рішенням арбітражного суду, у разі порушення цього договору, у тому числі при наявності заборгованості по орендній платі понад 3х місяців, а також у разі невиконання орендарем взятого на себе зобов'язання щодо страхування орендованого майна протягом 1 місяця з дати укладання договору, банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.
З огляду на викладене, чинним законодавством та умовами договору визначений перелік підстав, на яких договір оренди може бути продовжено. Зазначеними нормами не передбачено такої підстави для припинення договору оренди, як перегляд судового рішення, крім того, не передбачено і припинення дії договору оренди на певний проміжок часу.
Водночас, ст. 762 ЦК України визначений наслідок неможливості користування орендарем об'єктом оренди за обставин, які від останнього не залежали, а саме - звільнення від орендної плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів внесення позивачем орендної плати за спірний період, судова колегія вважає, що позивач скористався наданим йому законом правом та не сплачував орендну плату за період дії рішення господарського суду про розірвання спірного договору.
Разом з цим, посилання позивача на те, що спірне майно не могло бути використане ним саме у період з 29.05.2008р. по 29.03.2010р. судова колегія до уваги не приймає, оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні докази останнього в розумінні ст.ст.33, 34 ГПК України.
Твердження заявника в апеляційній скарзі, що судом першої інстанції невмотивовано не було застосовано до спірних правовідносин положення ст. 653 ЦК України, та не були досліджені відносини сторін в період з 12.05.2008р. по 17.09.2008р., не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги, оскільки постановою Вищого господарського суду України від 17.09.2008р. у справі №40/299пд судові рішення про розірвання договору оренди скасовані, а отже відпали правові підстави для їх виконання. Крім того, Закон України «Про оренду державного та комунального майна»є пріоритетною нормою по відношенню до ЦК України стосовно спірних правовідносин, з огляду на що вірним є висновок місцевого господарського суду стосовно відсутності в зазначеному Законі підстав для припинення договору оренди на певний період часу, а також припинення дії договору оренди під час перегляду судового рішення.
Судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та балансоутримувачам - Донбаському Міжрегіональному Центру професійної реабілітації інвалідів та Державній освітній установі «Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів»вчинення будь-яких дій, спрямованих на звільнення позивачем орендованого приміщення до набрання судовим рішенням, ухваленим у даній справі, законної сили, з огляду на таке.
Стаття 66 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, а також забороною відповідачеві вчиняти певні дії.
В контексті вищевказаних норм закону, забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, при цьому умовою забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі і грошові кошти, цінні папери тощо), які є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Свої вимоги щодо вжиття заходів забезпечення позову позивач обгрунтував тим, що на час розгляду справи у суді першої інстанції він вже був попереджений відповідачем про майбутнє припинення орендних відносин та необхідність звільнення у зв'язку з цим орендованого майна. Таким чином, невжиття заходів у забезпечення позову, на думку позивача, може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду в частині продовження дії договору оренди.
Натомість, жодного доказу в підтвердження своїх вимог позивач суду не представив, тобто не довів той факт, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Донецької області від 18.04.2011р. у справі №16/61пд ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Рішення господарського суду Донецької області від 18.04.2011р. (повний текст від 22.04.2011р.) у справі №16/61пд залишити без зміни.
Апеляційну скаргу Підприємства «Владіслава»Всеукраїнської організації інвалідів України»м. Краматорськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 18.04.2011р. (повний текст від 22.04.2011р.) у справі №16/61пд-залишити без задоволення.
Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко
Судді: Н.В. Акулова
Т.Д. Геза
Надруковано примірників -5
1-у справу
1-позивачу
1-відповідачу
1-господарському суду
1-ДАГС