донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
07.06.2011 р. справа №3/295
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівПриходько І. В.,
Донця О.Є., Скакуна О.А.
за участю
представників сторін:
від позивача:ОСОБА_1 -довіреність;
від відповідача 1 :
від відповідача 2:не з'явився;
не з'явився;
від третьої особи: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»м.Донецьк,
на рішення господарського суду Донецької області
від09.03.2011 р.
у справі№ 3/295 (суддя Гассій О.В.)
за позовомПідприємства заснованого на власності об'єднання громадян «Лідер»Макіївської міської спілки інвалідів «Надія»м.Макіївка Донецької області,
до 1) Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»м.Донецьк;
2) Філії «Автодор № 3» Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» м.Донецьк,
за участю третьої особиТовариства з обмеженою відповідальністю «Макстройінвест»м.Макіївка,
простягнення 105 774,91 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 09.03.2011 р. по справі № 3/295 задоволені позовні вимоги Підприємства заснованого на власності громадян «Лідер»Макіївської міської спілки інвалідів «Надія» м.Макіївка Донецької області (далі - позивач) до Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»м.Донецьк, (далі -відповідач 1) та стягнуто суму основного боргу у розмірі 97 066,80 грн., 3% річних у розмірі 829,73 грн., інфляційні нарахування у розмірі 3 5091,48 грн., пеню у розмірі 4 286,90 грн.
Провадження по справі відносно Філії «Автодор № 3» Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор»м.Донецьк (далі -відповідач 2) припинено на підставі п.1 частини першої статті 80 ГПК України.
Рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог до відповідача 1 мотивовано доведеністю обставин справи, вірним розрахунком суми інфляційних нарахувань, 3 % річних та пені.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач 1 звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та відмовити в задоволені позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме вважає, що договір, на підставі якого позивач звернувся до суду, укладений керівником філії «Автодор № 3» з перевищенням повноважень та довіреності № 172 від 03.11.2009 р.
Будь-яких дій направлених на схвалення вказаного правочину підприємство не вчиняло.
Крім того, зазначив, що виконані підрядником роботи мають недоліки про що було складено акт.
Представник скаржника та третя особа в судові засідання 19.04.2011 р., 07.06.2011 р. не з'являлись, про час і місце слухання справи належним чином були повідомлені про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.
Представник позивача надав до суду відзив від 07.04.2011 р., письмові пояснення від 02.06.2011 р., в яких заперечував проти доводів відповідача 1 викладених в апеляційній скарзі.
Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається тільки на документи, які знаходяться в матеріалах справи та досліджувались господарським судом, а також, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача та третьої особи за наявними у справі матеріалами.
Розглянув матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухав пояснення позивача, суд встановив наступне.
18.11.2010 р. між ТОВ «Макстройінвест»(первісний кредитор - третя особа) та позивачем (новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги (далі - Договір б/н від 18.11.2010 р., а.с.14-15).
За умовами вказаного договору ТОВ «Макстройінвест» відступає право вимоги грошових зобов'язань за Договором № 18 від 23.04.2010 р. (далі -Договір № 18) у розмірі 97 066,80 грн., а також право стягнення відсотків, штрафних санкцій та іншого, що обумовлено цим договором та діючим законодавством (а.с. 20-22).
В обґрунтування позовних вимог позивач надав до суду Договір субпідряду № 18 від 23.04.2010 р. укладений між Філією «Автодор № 3»ДП «Донецький облавтодор» (генпідрядник) та ТОВ «Макстройінвест»(субпідрядник), а також акт прийому виконаних робіт та довідку про вартість виконаних робіт (а.а.7-13).
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.
Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачена заміна кредитора у зобов'язанні шляхом укладання договору відступлення права вимоги.
До матеріалів справ наданий договір відступлення вимог б/н від 18.11.2010 р., повідомлення про відступлення права вимоги від 22.11.2010р. (а.с.14 - 16).
Статтею 517 Цивільного кодексу України встановлено, що первісний кредитор у зобов'язані повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Позивач заявляючи позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу за Договором субпідряду № 18 у розмірі 97 066,80 грн., посилався на Акт прийомки виконаних робіт за червень 2010 р. на 97 066,80 грн. (а.с.10-12).
Відповідач заперечуючи проти позовних вимог, посилався на ті обставини, що укладання Договору субпідряду № 18 було здійснено начальником філії «Автодор № 3» ОСОБА_2 з перевищенням посадових повноважень.
У підтвердження своїх доводів надав Статут підприємства, Положення філії, довіреність № 172 від 03.11.2009р. (а.с.48-53, 106, 112-117).
Статтею 518 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник має право висувати проти вимог нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висувати проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Позивач надав до позовної заяви лист б/н від 22.11.2010 р., з якого убачається, що останній інформував відповідача 1 та відповідача 2 про укладання з ТОВ «Макстрорйінвест» договору про відступлення права вимоги від 18.11.2010 р. та пропонував боржнику сплати суми боргу (а.с. 16).
Але будь-яких доказів відправлення цього листа на адресу відповідачів, позивач до суду не надав.
Судова колегія досліджуючи доводи апеляційної скарги встановила, що договір субпідряду № 18 з боку генпідрядника, відповідача 2 по справі, підписаний начальником філії «Автодор № 3» ДП «Донецький оюлавтодор»- ОСОБА_2 на підставі довіреності № 172 від 03.11.2009р.
Відповідно до Положення про Філію «Автодор № 3», затвердженого 20.07.2007 р. директором ДП «Донецький облавтодор» Ставитським О.М., філія є відособленим підрозділом Підприємства, не є юридичною особою, діє відповідно до чинного законодавства і цього Положення (а.с.50-53).
Як зазначено у п.3.3. вищезазначеного Положення філія може від імені і за дорученням директора підприємства укладати договори відповідно до предмета діяльності підприємства.
Відповідно до довіреності №172 від 03.11.2009р., виданої ДП «Донецький облавтодор»начальнику філії «Автодор №3»Приходько С.В., останньому надано право, зокрема, укладати договори підряду (крім договорів підряду зі Службою автомобільних доріг у Донецькій області) на суму до 10 тис. грн., а понад 10 тис.грн. після узгодження з ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»(а.с.106).
Відповідно до пункту 2.1. Договору № 18, на який посилається позивач, договірна ціна робіт складає 97 066,80 грн. (а.с.7).
Як убачається з акту прийомки виконаних робіт за червень 2010 р. та довідки про вартість виконаних робіт, вартість виконаних робіт складає 97 066,80 грн.
В матеріалах справи відсутнє узгодження з ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», як того вимагають положення довіреності № 172 від 03.11.2009 р.
Таким чином, судова колегія встановила, що договір субпідряду № 18 керівником філії було укладено з перевищенням повноважень наданих йому керівником головного підприємства.
Стаття 241 Цивільного кодексу України визначає, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.
Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Суд першої інстанції прийшовши до висновку, що відповідач 1 вчинив дії щодо схвалення спірного правочину і тому у нього виникло зобов'язання щодо оплати виконаних робіт за Договором № 18.
Однак судова колегія вважає вказаний висновок суду першої інстанції помилковим враховуючи наступне.
З Акту прийомки виконаних робіт за червень 2010 р. на суму 97 066,80 грн., убачається, що з боку генпідрядника він підписаний начальником філії «Автодор № 3» ОСОБА_2 та містить печатку цієї установи (а.с.10-12).Така ж відмітка міститься й на довідці про вартість виконаних робіт (а.с.13).
Дослідив Акт звірки взаємних розрахунків, складений станом на 11.08.2010 р., тобто до укладання договору про відступлення права вимоги (18.11.2010р.), колегія суддів встановила, що з боку дебітора він підписаний представником філії «Автодор № 3»Є. В. Трофановим та містить печатку філії.
Таким чином матеріалами справи спростовуються доводи позивача, що відповідачем 1 були підписані вказані документи, а відтак не убачається дії направлених на схвалення спірного правочину.
Досліджуючи доводи позивача, щодо отримання відповідачем 1 від Служби автомобільних доріг у Донецькій області оплати за виконані роботи за договором № 2-13 розмірі 97 066,80 грн. ( лист № 02-2976 від 27.10.2010 р., а.с. 17), суд апеляційної інстанції встановив наступне.
Позивач вважає, що оскільки співпадає ділянка виконання підрядних робіт «Слов'янськ-Донецьк-Маріуполь км 128- км 138» та розмір оплачених робіт за договором № 2-13 з предметом договору та договірною ціною за Договором № 18, і цю оплату відповідач 1 прийняв та не повернув, наявні дії відповідача 1 на схвалення укладеного відповідачем 2 Договору субпідряду № 18.
Перевіряючи вказані доводи, судова колегія встановила, що між Службою автомобільних доріг у Донецькій області (замовник) та ДП «Донецький облавтодор»(відповідач 1 по справі, підрядник) був укладений договір № 2-13 від 23.02.2010 р. про надання послуг з експлуатаційного утримання та поточного ремонту автомобільних доріг Донецької області (а.с.98-105).
Пунктом 6.1. Договору № 2-13 встановлено, що підрядник (відповідач 1 по справі) залучає до надання послуг (виконання робіт) субпідрядників за погодженням з замовником у порядку встановленому чинним законодавством.
До матеріалів справи будь-яких погоджень, узгоджень, листування тощо з приводу виконання пункту 6.1. Договору № 2-13 не надано.
Досліджуючи лист Служби автомобільних доріг у Донецькій області № 02-2976 від 27.10.2010 р., судова колегія встановили, що він містить лише інформації щодо отримання ДП «Донецький облавтодор»оплати за виконані роботи.
Судова колегія вважає, що отримання відповідачем 1 оплати від Служби автомобільних доріг у Донецькій області стосується взаємовідносин, які утворились між вказаними сторонами на виконання умов договору №2-13 та ніяким чином у розумінні статті 241 Цивільного кодексу України не підтверджує схвалення відповідачем 1 дій, що були вчинені філією по виконанню Договору субпідряду № 18.
Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судова колегія вважає, що позивач не довів виникнення обов'язку у відповідача 1 щодо оплати робіт, виконаних за Договором субпідряду №18 у розмірі 97 006,80 грн.
Оскільки нарахування індексу інфляції, 3 % річних та пені є похідною вимогою від наявності суми основного боргу, а судова колегія дійшла висновку щодо відсутності суми основного боргу, то не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 829,73 грн., інфляційних нарахування у розмірі 3 5091,48 грн. та пені у розмірі 4 286,90 грн.
Що стосується припинення провадження по справі на підставі п.1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України стосовно позовних вимог, заявлених до філії «Автодор № 3», то судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до норм Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судових витрат при зверненні з позовної заявою підлягають покладенню на позивача.
Оскільки відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»(далі -Декрет) позивач звільнений від сплати державного мита як громадська організація інвалідів (їхні підприємства та установи), державне мито за позовною заявою стягненню з нього у доход Державного бюджету України не підлягає.
У відповідності до положень ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита, тому витрати зі сплати державного мита по апеляційній скарзі покладаються на позивача у повному обсязі.
Згідно положень ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при відмові в позові покладаються на позивача, тому вказані витрати покладаються на позивача у повному обсязі і підлягають стягненню до Державного бюджету України, оскільки положення Декрету регулюють звільнення від сплати саме державного мита і не мають відношення до інших судових витрат.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 09.03.2011р. у справі № 3/295 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 09.03.2011р. у справі № 3/295 -скасувати частково.
Відмовити в задоволені позовних вимог Підприємства заснованого на власності громадян «Лідер»Макіївської міської спілки інвалідів «Надія»м.Макіївка Донецької області до Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»м.Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 97 066,80 грн., 3% річних у розмірі 829,73 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 3 5091,48 грн. та пені у розмірі 4 286,90 грн.
Стягнути з Підприємства заснованого на власності громадян «Лідер»Макіївської міської спілки інвалідів «Надія»м.Макіївка Донецької області на користь Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»м.Донецьк витрати зі сплати державного мита, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою, в сумі 528,87 грн.
Стягнути з Підприємства заснованого на власності громадян «Лідер»Макіївської міської спілки інвалідів «Надія»м.Макіївка Донецької області на користь Державного бюджету України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236грн.
В решті рішення господарського суду Донецької області від 09.03.2011р. у справі № 3/295 залишити без змін.
Господарському суду Донецької області відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий суддя І. В. Приходько
Судді О. Є. Донець
О. А. Скакун
Надруковано: 7 прим.
1-позивачу
2-відповідачу 1
3 -відповідачу 2
4-третій особі
5-у справу
6-ГСДО
7-ДАГС