донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
15.06.2011 р. справа №15/5009/234/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Скакуна О.А.,
суддівКолядко Т.М., Приходько І.В.
за участю представників сторін:
від прокуратури Донецької області : Пономарьов А.О. -за посв.,
від позивача:ОСОБА_5 -за дов.,
від відповідача:
від третьої особи:не з'явився,
ОСОБА_5 -за дов.,
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Запоріжжя
на рішення господарського судуЗапорізької області
від17.03.2011 року
у справі№15/5009/234/11 (суддя Горохов І.С.)
за позовомпрокурора Орджоникідзевського району міста Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Управління житлового господарства Запорізької міської ради м.Запоріжжя
до
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
про фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Запоріжжя
Комунального підприємства “Виробниче ремонтно -експлуатаційне житлове об'єднання № 1” м. Запоріжжя
стягнення 51 756,39 грн., розірвання договору оренди № 380/1 від 01.06.2003р., виселення з займаного приміщення
Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.03.2011 року у справі №15/5009/234/11 позовні вимоги прокурора Орджоникідзевського району міста Запоріжжя (далі -прокурор) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах -Управління житлового господарства Запорізької міської ради м.Запоріжжя (далі - УЖГ Запорізької міської ради ) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Запоріжжя (далі -ФОП ОСОБА_6), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 1” м. Запоріжжя (далі - КП «ВРЕЖО №1»), про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 51 756,39 грн., розірвання договору оренди №380/1 від 01.06.2003р. та виселення відповідача з орендованого приміщення задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь місцевого бюджету 51 756,39 грн. заборгованості з орендної плати; виселено відповідача з приміщення загальною площею 165,70 кв. м., розташованого в АДРЕСА_2. В решті позову суд першої інстанції відмовив за необґрунтованістю.
Відповідач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився в частині надлишково стягнутих грошових коштів в розмірі 17903,45грн. та виселення з займаного приміщення, і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в цій частині як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в частині стягнення 33852,94грн. заборгованості з орендної плати, а в решті позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що оскільки договір оренди припинив свою дію 31.12.09р. та з цього часу орендар спірне приміщення не використовував, тому позовні вимоги про виселення орендаря з займаного приміщення, на думку скаржника, є безпідставними. Що стосується позовних вимог про стягнення орендної плати, то відповідач вважає правильним їх нарахування лише до 31.12.09р., в зв'язку з чим визнає позов в цій частині в розмірі 33852,94грн.
В доповненнях до апеляційної скарги від 27.04.2011р., відповідач змінив свої вимоги та просив рішення від 17.03.2011 року скасувати та провадження у справі припинити, посилаючись на нікчемність укладених після 18.08.06р. додаткових угод про внесення змін до спірного договору внаслідок порушення вимог щодо їх обов'язкового нотаріального посвідчення та державної реєстрації. На підставі вищевикладеного, скаржник вважає про безпідставність заявленої до стягнення суми боргу, оскільки спірний договір оренди є нечинним з 18.08.2006р.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом щодо участі свого повноважного представника в судовому засіданні, незважаючи на те, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Прокурор та представник як позивача, так і третьої особи під час судового засідання просили оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу без задоволення як безпідставно заявлену, а також не заперечували проти розгляду справи за відсутності представника відповідача.
Тому відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням строків, передбачених ст.102 цього Кодексу, судова колегія розглядає скаргу по суті за наявними у справі доказами у відсутності представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора, представника позивача та третьої особи, Донецький апеляційний господарський суд, -
Між УЖГ Запорізької міської ради (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_6 (Орендар) 01.06.2003р. укладено договір №380/1 оренди нежитлового приміщення, за умовами якого орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 168,33 кв. м., що розташоване за адресою АДРЕСА_2., про що сторонами складено акт приймання передачі нежитлового приміщення від 05.08.2003р.(а.с.38).
Відповідно до п.11.1 договору, останній діє з 01.06.2003р. по 01.06.2006р.
Вищевказаний договір укладено з низкою додаткових угод до нього, зокрема:
- Додатковою угодою від 02.11.2004р. (а.с.39) площа орендованого приміщення змінена з 168,33 кв. м. на 172,30кв.м, а додатковою угодою від 18.08.2006р. (а.с.40) з 172,30кв.м на 165,70 кв. м.
- Додатковою угодою від 21.01.2009р. (а.с.41) викладено в новій редакції п.3.4 договору оренди №380/1 від 01.06.2003р.
- Додатковою угодою від 12.05.09р. (а.с.42) продовжено строк дії договору оренди №380/1 від 01.06.2003р. до 30.06.2009р., а додатковою угодою від 14.08.2009р. (а.с.43) -до 31.12.2009р.
- Додатковою угодою від 19.02.2010р.(а.с.44) доповнено п.11.8 договору оренди, зокрема, однією з підстав дострокового розірвання договору визначено невнесення орендарем орендної плати протягом трьох місяців підряд.
-Додатковою угодою від 06.04.2010р. (а.с.19) п.3.2 договору №380/1 від 01.06.2003р. доповнено п.3.2.1 договору.
Відповідно до п.п.3.2., 3.3 договору, розмір орендної плати за перший місяць становить 696,55 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається орендарем самостійно, шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.
Пунктом 3.4. договору (зі змінами, внесеними додатковою угодою від 21.01.2009) визначено, що орендна плата перераховується Орендарем самостійно до місцевого бюджету м. Запоріжжя за місцезнаходженням об'єкта, що здається в оренду, щомісячно не пізніше 10 числа наступного місяця.
Згідно із п. 3.7 договору оренди, у випадку закінчення терміну дії договору або його дострокового припинення, орендна плата перераховується “Орендарем” по добу фактичної здачі приміщення по акту прийому -передачі.
Відповідно до п. 5.2 договору, орендар зобов'язаний вчасно та у повному обсязі вносити орендну плату до місцевого бюджету м. Запоріжжя.
Відповідач свої договірні зобов'язання зі сплати орендних платежів належним чином не виконував, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість з червня 2009 року по грудень 2010 р. у розмірі 51 756,39 грн.
Також в матеріалах справи відсутній складений сторонами акт прийому -передачі приміщення з оренди.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями від 17.09.2009р. та 18.05.2010 з вимогами сплатити наявну заборгованість.
Відповідач відповіді на вищевказані претензії не надав та залишив їх без задоволення.
Вважаючи, що вищевказані дії відповідача з непогашення наявної перед позивачем заборгованості спричиняють збитки державі в особі територіальної громади, прокурор звернувся до господарського суду Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Управління житлового господарства Запорізької міської ради м. Запоріжжя з відповідними вимогами до ФОП ОСОБА_6 про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 51 756,39 грн., розірвання договору оренди №380/1 від 01.06.2003р. та виселення відповідача з орендованого приміщення, які рішенням від 17.03.2011 року у справі №15/5009/234/11 задоволено частково.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень прокурора, представника позивача та третьої особи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.
Предметом даного спору є розірвання договору оренди №380/1 від 01.06.2003р., виселення відповідача з орендованого приміщення, а також стягнення з від?повідача заборгованості з орендної плати у розмірі 51 756,39 грн.
Правовідносини, що стосуються оренди комунального майна врегульовані Законом України „Про оренду державного та комунального майна”, Цивільним та Господарським кодексами України.
Відповідно до пункту 6 статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Положенням ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, аналогічну норму містить ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Відмовляючи в задоволенні вимоги про розірвання договору оренди нежитлових приміщень №380/1 від 01.06.2003р., суд першої інстанції послався на факт припинення дії цього договору 31.12.2010р. внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, що обумовлює відсутність на момент подання позову у позивача правових підстав щодо розірвання зазначеного правочину, з чим колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, враховуючи наступне.
Статтею 17 вказаного Закону унормовано, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди упродовж одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Дана норма кореспондує з приписами статті 764 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
З вищевикладеного вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовженим на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним не пізніше одного місяця після закінчення строку договору. Таким чином, якщо на дату закінчення строку дії договору оренди і протягом одного місяця після закінчення цього строку відсутні заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір буде вважатись поновленим на той самий строк.
З матеріалів справи вбачається, що сторони в останнє додатковою угодою від 14.08.2009р. (а.с.43) продовжили строк дії договору оренди №380/1 від 01.06.2003р. до 31.12.2009р.
Після 31.12.2009р. сторонами було укладено додаткові угоди від 19.02.2010р. та від 06.04.2010р., що свідчить про відсутність заперечень з боку орендодавця на продовження дії договору оренди.
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази з боку позивачів та третіх осіб про направлення листів чи будь-яких інших повідомлень відповідачу про припинення дії договору.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Доказів повернення спірного приміщення з оренди (акт приймання-передачі тощо) відповідачем як суду першої, так і апеляційної інстанції не надано. Тому доводи скаржника щодо невикористання ним спірного приміщення після 31.12.2009р. до уваги апеляційною інстанцією не приймаються за недоведеністю цих обставин.
За таких обставин, висновок місцевого господарського суду про припинення орендних правовідносин 31.12.10р. є безпідставним, оскільки в даному випадку підлягає застосуванню правило, встановлене ст.764 ЦК України та ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що дає підстави вважати договір оренди №380/1 від 01.06.2003р. поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (тобто на 3 роки, до 31.12.12р.).
В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з заявою про припинення дії договору оренди, а наявні в матеріалах справи претензії з вимогою розірвати цей договір є різними за своєю правовою природою та наслідкам та не є заявою в розумінні ст.764 ЦК України та ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Тому апеляційний суд в цій частині рішення скасовує по вищевказаним мотивам.
Статтями 18, 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та п.5.2 договору оренди встановлено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату; орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Відповідно до умов статті 762 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Аналогічний припис міститься в ст. 526 ЦК України.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, передавши відповідачу за актом прийому-передачі предмет договору (об'єкт оренди).
Відповідач всупереч умов договору оренди №380/1 від 01.06.2003р. та чинного законодавства належним чином не виконав своїх зобов'язань, зокрема, з червня 2009 року не сплачував оренду плату, внаслідок чого за ним станом на 01.12.2010р. виникла заборгованість по орендній платі у розмірі 51 756,39 грн.
З огляду на те, що вищезазначені факти порушення умов договору відповідачем не спростовано та суду як першої, так і апеляційної інстанції не надано доказів належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди №380/1 від 01.06.2003р. щодо сплати заборгованості у повному обсязі, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 51 756,39 грн.
Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, перелічені в даній статті, зокрема - розірвання договору.
Згідно із ст. 26 Закону України “Про оренду майна державних підприємств та організацій” на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Відповідно до ч. 3 статті 291 ГК України, договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.
Згідно ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Отже, враховуючи встановлений судом попередньої інстанції факт несплати відповідачем орендної плати за користування спірним нежитловим приміщенням, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для розірвання спірного договору оренди №380/1 від 01.06.2003р. за рішенням суду, а тому в цій частині позов підлягає задоволенню.
Частиною 1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначено, що правовим наслідком розірвання договору оренди є обов'язок орендаря повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Пунктом 2.4. договору визначено, що після закінчення строку дії договору оренди, якщо немає у встановленому порядку угоди сторін про його продовження на новий строк, або у випадку дострокового його розірвання, орендар зобов'язаний у 10-денний термін здати балансоутримувачу приміщення за актом прийому-передачі.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про виселення відповідача з приміщення, орендованого по договору №380/1 від 01.06.2003р.
Разом з тим, колегія суддів у відповідності до ч.1 п.4.п.п.3 ст.84 ГПК України вважає за необхідне визначити строк, впродовж якого мають бути виконання відповідні дії з виселення відповідача зі спірного приміщення, що в порушення процесуального законодавства не було зроблено судом першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, Донецький апеляційний господарський суд частково скасовує рішення господарського суду Запорізької області від 17.03.2011 року у справі №15/5009/234/11 в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про розірвання договору оренди № 380/1 від 01.06.2003р. по мотивам, вказаним в цій постанові, а також доповнює п.3 резолютивної частини даного рішення від 17.03.2011 року строком, впродовж якого мають бути виконання відповідні дії з виселення відповідача зі спірного приміщення. В решті вимог дане рішення залишає без змін як законне та обґрунтоване.
Що стосується доводів відповідача, які викладені в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, то вони апеляційним судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також суперечать нормам діючого законодавства.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Запоріжжя - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 17.03.2011 року у справі №15/5009/234/11-частково скасувати.
Резолютивну частину рішення господарського суду Запорізької області від 17.03.2011 року у справі №15/5009/234/11 викласти в наступній редакції:
«Позовні вимоги прокурора Орджоникідзевського району міста Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах -Управління житлового господарства Запорізької міської ради м.Запоріжжя до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Запоріжжя про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 51 756,39 грн., розірвання договору оренди №380/1 від 01.06.2003р. та виселення відповідача з орендованого приміщення -задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 69006 АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 на користь місцевого бюджету Орджонікідзевського району ( р/р 33212871700007 в ГУДКУ в Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код платежу 22080401) заборгованість з орендної плати в розмірі 51 756,39 грн.
Розірвати договір оренди № 380/1 від 01.06.2003р., укладений між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради м.Запоріжжя та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 м.Запоріжжя.
Виселити фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 69006 АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 з приміщення загальною площею 165,70 кв. м., розташованого в АДРЕСА_2 на користь Управління житлового господарства Запорізької міської ради 69037, м. Запоріжжя, проспект Леніна 214, протягом одного місяця, до 15.07.2011 року.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (69006 АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 ) в доход Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувача УДК у Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 34677145, рахунок №31119095700007, код бюджетної класифікації 22090200; символ звітності банку -095) державне мито в розмірі 602,60 грн.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 69006 АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 в доход Державного бюджету України отримувач Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувача УДК у Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 34677145, рахунок №31212259700007, код бюджетної класифікації 22050000; символ звітності банку -259) судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.
Господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.
Головуючий О.А. Скакун
Судді: Т.М.Колядко
І.В.Приходько
Надруковано: 9 прим.: 1.позивачу, 2,3.відповідачу, 4.третій особі, 5.прокурору Орджонікідзевського р-ну, 6.прокуратурі Донецької обл., 7.у справу, 8. апеляційному суду. 9. ГСЗО