донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
15.06.2011 р. справа №27/54/2011
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Скакуна О.А.,
суддівКолядко Т.М., Приходько І.В.
за участю представників сторін:
від позивача:ОСОБА_1 -за дов.,
від відповідача:не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Авторем” Товариства з обмеженою відповідальністю „Керуюча компанія „Ремо”, м.Свердловськ Луганської області
на рішення господарського судуЛуганської області
від26.04.2011 року
у справі№27/54/2011 (суддя Лазненко Л.Л.)
за позовомПублічного акціонерного товариства „Будмеханізація” м.Донецьк
до
про Дочірнього підприємства „Авторем” Товариства з обмеженою відповідальністю „Керуюча компанія „Ремо”, м.Свердловськ Луганської області
стягнення 842859 грн. 19 коп. (згідно остаточних вимог)
Рішенням господарського суду Луганської області від 26.04.2011 року у справі №27/54/2011 позовні вимоги публічного акціонерного товариства „Будмеханізація” м.Донецьк (далі -ПАТ „Будмеханізація”) до Дочірнього підприємства „Авторем” Товариства з обмеженою відповідальністю „Керуюча компанія „Ремо”, м.Свердловськ Луганської області (далі -ДП „Авторем” ТОВ „Керуюча компанія „Ремо” ), про стягнення заборгованості за надані послуги по договору №149У від 29.12.2009р. в розмірі 531578 грн. 64 коп., штрафу у сумі 239143 грн. 63 коп., 3% річних у сумі 19823 грн. 78коп., інфляційних нарахувань у сумі 52313грн. 14 коп.( з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 26.04.2011р.: а.с.32-33) - задоволено повністю.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та доведені належним чином.
Відповідач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог, позивач посилається на те, що суд першої інстанції в порушення приписів ст.77 ГПК України не відклав розгляд справи у зв'язку з неявкою представника відповідача, чим порушив норми процесуального права.
Також скаржник звертає увагу апеляційного суду на те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до розгляду заяву про збільшення позовних вимог, оскільки остання відповідачу не направлялась та була надана позивачем лише в судовому засіданні.
Апелянт зазначає також про те, що оскільки умовами договору №149У від 29.12.09р. не передбачено нарахування пені, тому позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 239143,00грн. є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Представник позивача під час судового засідання просив оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу без задоволення як безпідставно заявлену.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом щодо участі повноважного представника в судовому засіданні, незважаючи на те, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник позивача не заперечували проти розгляду апеляційної скарги у відсутності представника відповідача, тому відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням строків, передбачених ст.102 цього Кодексу, судова колегія розглядає скаргу по суті за наявними у справі доказами у відсутності представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Донецький апеляційний господарський суд, -
Між дочірнім автотранспортним підприємством „Авторем” ТОВ „Виробничо-комерційна фірма „Ремо” (замовник) та ПАТ „Будмеханізація” -29.12.2009р. укладено договір надання послуг №149У (далі -договір), відповідно до п.п.1.1,1.2 якого виконавець зобов'язується надати замовнику комплекс будівельної техніки для виконання робіт, вказаних в Додатках, які є невід'ємною частиною даного договору, а замовник зобов'язується використовувати надану техніку за призначенням і здійснювати розрахунок за виконані роботи в повному обсязі.
З матеріалів справи вбачається, що дочірнє підприємство „Авторем” товариства з обмеженою відповідальністю „Керуюча компанія „Ремо” є правонаступником дочірнього автотранспортного підприємства „Авторем” ТОВ „Виробничо-комерційна фірма „Ремо” (протокол загальних зборів учасників ТОВ „Керуюча компанія „Ремо” за №5 від 20.07.2010р.(а.с.30), статут ДП „Авторем” ТОВ „Керуюча компанія „Ремо” (а.с.27) тощо).
Відповідно до п.2.1 договору, розрахунок за виконані роботи здійснюється замовником в національній валюті України, до 15 числа, наступного за звітним, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця або в інших формах, не заборонених діючим законодавством України (п.2.1 договору). Сторони щомісячно до 10-го числа підписують акт звірки взаєморозрахунків за звітний період (п.2.6 договору).
Пунктом 5.1 договору передбачено, що факт виконання робіт за звітний місяць підтверджується відповідним актом (за формою КБ-2В), який складено на підставі первинної документації -товаротранспортних накладних та змінних рапортів. Акт за формою КБ-2В підписується уповноваженими особами сторін та скріплюється печатками сторін впродовж трьох днів з моменту надання виконавцем в разі відсутності заперечень зі сторони замовника.
Сторонами в договорі також узгоджена сплата Замовником виконавцю штрафу за затримку в оплаті послуг більш ніж 10 днів -0,1% від суми прострочення платежу за кожний день прострочення (п.6.2 договору).
Відповідно до п.8.1 договору, останній вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.
На виконання умов договору, позивач в березні-квітні 2010 року надав відповідачу обумовлені договором послуги на загальну суму 1047901 грн.44 коп., що підтверджується актами наданих послуг №УМ5-000026 від 31.03.2010р., УМ5-000025 від 31.03.2010р., УМ5-000033 від 30.04.2010р., які підписані уповноваженими особами сторін без зауважень та скріплені печатками підприємств.
Відповідач всупереч умовам договору свої зобов'язання з оплати наданих послуг виконав частково, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 781578 грн. 64 коп.
Листом №138 від 16.11.2010р. (а.с.17) відповідач підтвердив існуючу заборгованість у вищевказаному розмірі та просив позивача надати розстрочку на 4 місяці, в зв'язку з чим запропонував наступний графік погашення заборгованості: листопад 2010р.- 50 000,00 грн.; грудень 2010р. -250 000,00 грн.; січень 2011р. -250 000,00 грн.; лютий 2011р. -231578,64грн.
На виконання вказаного графіку відповідач сплатив 30.11.2010р. - 50000 грн. 00 коп. та 30.12.2010р. -200000 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а.с.15-16).
Однак протягом січня-лютого 2011р. графік погашення заборгованості відповідачем не виконувався, внаслідок чого станом на 03.03.2011р. за ним виник борг за договором у сумі 531578 грн. 64 коп., який відповідачем залишився несплаченим в подальшому.
За таких обставин, позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за надані послуги по договору №149У від 29.12.2009р. в розмірі 531578 грн. 64 коп., штрафу у сумі 239143 грн. 63 коп., 3% річних в розмірі 19823 грн. 78коп., інфляційних нарахувань у сумі 52313грн. 14 коп.( з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 26.04.2011р.: а.с.32-33), які рішенням від 26.04.2011 року у справі №27/54/2011 задоволено в повному обсязі.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представника позивача, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскаржуване рішення не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Предметом даного спору є стягнення заборгованості за надані послуги по договору №149У від 29.12.2009р. в розмірі 531578 грн. 64 коп., штрафу у сумі 239143 грн. 63 коп., 3% річних в розмірі 19823 грн. 78коп., інфляційних нарахувань у сумі 52313грн. 14 коп.( з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 26.04.2011р.: а.с.32-33).
Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Доводи скаржника щодо безпідставності прийняття судом першої інстанції до розгляду заяви про збільшення позовних вимог, оскільки остання відповідачу не направлялась та була надана позивачем лише в судовому засіданні, до уваги судовою колегією не приймаються, з огляду на наявність в матеріалах даної заяви фіскального чеку №9940 від 22.04.11р., що підтверджує факт надсилання цієї заяви відповідачу. .
Крім того, заява про збільшення позовних вимог була надана до прийняття рішення по справі, що відповідає вимогам ст.22 ГПК України.
Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Аналогічний припис міститься в ст. 526 ЦК України.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за договором виконав, що підтверджується актами наданих послуг №УМ5-000026 від 31.03.2010р., УМ5-000025 від 31.03.2010р., УМ5-000033 від 30.04.2010р. (а.с.12-14).
В свою чергу, відповідач всупереч договірним умовам та вимогам чинного законодавства належним чином не виконав свої зобов'язання з повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого за ним перед позивачем утворився борг у сумі 531578 грн. 64 коп.
В матеріалах справи відсутні докази оплати зазначеної заборгованості. Не надано таких доказів як суду першої, так і апеляційної інстанції.
В матеріалах справи наявний складений сторонами акт звірення розрахунків, станом на 31.03.2011р.(а.с.31), яким підтверджено наявність у відповідача перед позивачем заборгованості в розмірі 531578 грн. 64 коп.
З огляду на те, що існування основної заборгованості у сумі 531578 грн. 64 коп. за договором №149У від 29.12.2009р. підтверджено наявними у справі доказами та не спростовано відповідачем, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволені вимоги про її стягнення в цій частині.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що у разі прострочення оплати послуг до 10 днів та більше замовник сплачує виконавцю штраф в розмірі 0,1% від суми прострочення платежу за кожний день прострочення.
Так, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 239143 грн. 63 коп. згідно розрахунку (а.с.32), яку суд першої інстанції задовольнив повністю як законну та обґрунтовану.
Оскільки розмір заявленого до стягнення штрафу встановлено договором та доведено факт прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, враховуючи арифметичну вірність розрахунку вказаної штрафної санкції, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимогу позивача в цій частині в повному обсязі, з чим погоджується судова колегія Донецького апеляційного господарського суду.
За змістом ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив викання грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням нарахованих за період прострочення 3% річних та інфляційної індексації.
Позивачем заявлено до стягнення інфляцію в розмірі 52313 грн. 14 коп. та 3% річних в сумі 19823 грн. 78 коп. за період з 30.11.2010р. по 26.04.2011р. згідно розрахунку (а.с.33).
Перевіривши правильність розрахунків заявлених до стягнення грошових сум, з урахуванням збільшення суми позовних вимог, моменту прострочення і визначеного періоду нарахування, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних у вищевказаних розмірах.
Твердження скаржника про те, що судом першої інстанції порушено положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, відповідно до якого на суд покладено обов'язок відкласти розгляд справи, якщо сторони не з'явились у судове засідання, до уваги апеляційного суду не приймається, оскільки питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, незважаючи на належне повідомлення їх про час та місце судового засідання, суд, не відкладаючи розгляду справи, за наявності у справі достатніх матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного та обґрунтованого рішення, може вирішити спір по суті. До того ж, за приписами ч. 1 ст. 77 ГПК України відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду.
Що стосується доводів скаржника щодо безпідставності позовних вимог в частині стягнення пені за відсутності її встановлення в спірному договору, то вони також до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки позивачем заявлено до стягнення штраф в розмірі 0,1% від суми прострочення платежу за кожний день прострочення, нарахування якого передбачено п.6.2 договору, а доказів відповідних змін в цій частині сторонами не надано.
При перевірці оскарженого рішення, апеляційним судом не було встановлено порушення або неправильного застосування судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права, тому судова колегія Донецького апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 26.04.2011 року у справі №27/54/2011 є законним, обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Луганської області від 26.04.2011 року у справі №27/54/2011- залишити без змін.
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Авторем” Товариства з обмеженою відповідальністю „Керуюча компанія „Ремо”, м.Свердловськ Луганської області - залишити без задоволення.
Головуючий О.А. Скакун
Судді: Т.М.Колядко
І.В.Приходько
Надруковано: 5 прим.
1.позивачу
2. відповідачу
3. у справу
4. апеляційному суду
5. ГСЛО