донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
15.06.2011 р. справа №19/31пд/2011
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Скакуна О.А.,
суддівКолядко Т.М., Приходько І.В.
за участю представників сторін:
від позивача:не з'явився,
від відповідача:ОСОБА_4 -за дов.,
розглянувши апеляційну скаргу „Ритуальна служба” -спеціалізованого комунального підприємства Первомайської міської ради, м.Первомайськ Луганської області
на рішення господарського судуЛуганської області
від06.04.2011 року
у справі№19/31пд/2011 (суддя Косенко Т.В.)
за позовом„Ритуальна служба” -спеціалізованого комунального підприємства Первомайської міської ради, м.Первомайськ Луганської області
до
про фізичної особи -підприємця ОСОБА_5, м.Первомайськ Луганської області
зобов'язання укласти договір
Рішенням господарського суду Луганської області від 06.04.2011 року у справі №19/31пд/2011 у задоволенні позовних вимог «Ритуальна служба»-спеціалізованого комунального підприємства Первомайської міської ради, м.Первомайськ Луганської області (далі -«Ритуальна служба»-спеціалізоване КП Первомайської міської ради) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м.Первомайськ Луганської області (далі -ФОП ОСОБА_5) про зобов'язання укласти договір про надання ритуальних послуг в редакції позивача, з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей до проекту договору б/н від 18.01.2011р. ( з урахуванням уточнень до позовних вимог від 21.02.2011р. (а.с.29-34) -відмовлено.
Вищевказане рішення мотивоване недоведеністю позовних вимог.
Позивач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт зауважує, що суд першої інстанції в порушення приписів господарсько-процесуального законодавства не відклав розгляд справи у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача, чим позбавив останнього надати докази в підтвердження своїх вимог, що є, на думку позивача, грубим порушенням його прав.
Також позивач наполягає на тому, що він подав позов 22.02.11р., тобто на двадцятий день після отримання від відповідача договору з протоколом розбіжностей, що відповідає приписам ст.181 ГК України.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом щодо участі повноважного представника в судовому засіданні, незважаючи на те, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник відповідача під час судового засідання просив оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу без задоволення як безпідставно заявлену, а також заявив клопотання про долучення до матеріалів справи відзиву на апеляційну скаргу, яке колегія суддів задовольняє та залучає вказаний документ до даної справи.
Також представник відповідача не заперечував проти розгляду апеляційної скарги у відсутності представника позивача, тому відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням строків, передбачених ст.102 цього Кодексу, судова колегія розглядає скаргу по суті за наявними у справі доказами у відсутності представника позивача.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Донецький апеляційний господарський суд, -
Законом України „Про поховання та похоронну справу” № 1102-ІV від 10.07.2003 передбачено, що організація діяльності в галузі поховання померлих здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері житлово-комунальної політики України, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами (ч.1 ст.8).
Місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за додержанням санітарних правил, архітектурно-будівельних норм, правил і стандартів, а також правил благоустрою, вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання, здійснюють інші повноваження, передбачені законом (ч.4 ст.8).
Ритуальні служби -спеціалізовані комунальні підприємства, що створюються органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом, з метою здійснення організації поховання померлих і надання ритуальних послуг, передбачених необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності, передбаченим п.2 ч.2 ст.8 цього Закону.
Ритуальні служби можуть також надавати ритуальні послуги, не передбачені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг та реалізації предметів ритуальної належності, виготовляти предмети ритуальної належності. Тарифи щодо оплати таких послуг та предметів ритуальної належності встановлюються в межах, визначених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради (ст.9).
Як вбачається зі ст.10 цього Закону надання ритуальних послуг відповідно до необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, передбаченого п.2 ч.2 ст.8 цього Закону, здійснюється ритуальними службами або за договором суб'єктами господарювання інших форм власності. Вартість таких послуг встановлюється в порядку і в межах, встановлених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради.
Надання ритуальних послуг, не передбачених зазначеним переліком, а також виготовлення предметів ритуальної належності здійснюється за цінами, встановленими за згодою сторін.
Надання ритуальних послуг та виготовлення предметів ритуальної належності здійснюється з дотриманням вимог державних стандартів, інших норм і правил, встановлених законодавством.
Відповідно до п.8 Типового положення про ритуальну службу в Україні, затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу України № 193 від 19.11.2003, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.09.2004 за № 1110/9709, ритуальна служба забезпечує укладання договорів із суб'єктами господарювання в такому порядку:
8.1. Суб'єкт господарювання, що виявив бажання працювати на ринку ритуальних послуг, має подати до територіальної ритуальної служби відповідну заяву щодо укладання договору про надання ритуальних послуг на ім'я її керівника та долучити до заяви (засвідчені у встановленому порядку копії) такі документи:
- копію довідки про включення до ЄДРПОУ для юридичної особи або довідки про присвоєння ідентифікаційного номера для фізичної особи;
- копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;
- перелік послуг, що пропонуються для надання суб'єктом господарювання;
- режим роботи та номер телефону.
Протягом 14 робочих днів з дня отримання заяви територіальна ритуальна служба укладає з суб'єктом господарювання договір про надання послуг при наявності всього переліку документів, передбачених цим пунктом. Безпідставна відмова в укладенні договору не допускається, вона повинна бути аргументована.
8.2. Договір про надання послуг укладається на термін три роки, але за згодою сторін цей термін може бути іншим.
При зміні будь-яких відомостей, указаних у документах, що додаються до заяви, суб'єкт господарювання повинен у десятиденний термін письмово повідомити про це ритуальну службу. Форма примірного договору про надання ритуальних послуг наведена в додатку до цього Типового положення.
Приписами ст.626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.4 ст.179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
- примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Частиною 7 ст.179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно до ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Подібні приписи містить і ст.180 Господарського кодексу України, з якої вбачається, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Враховуючи вищевикладене, з матеріалів справи вбачається, що відповідач 04.01.2011 подав позивачу заяву про укладення відповідного договору (а.с.10).
Позивач надав проект договору від 18.01.2011р., який відповідач розглянув та підписав його з протоколом розбіжностей (а.с.11-16).
За твердженням позивача, 02.02.11р. позивачем був отриманий підписаний договір з двома примірниками розбіжностей, за врегулюванням яких позивач листом від 14.02.11р. звертався до відповідача, однак останній відповідних дій не здійснив.
В зв'язку з неврегулюванням розбіжностей до договору, позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача про зобов'язання укласти договір про надання ритуальних послуг в редакції позивача, з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей до проекту договору б/н від 18.01.2011 ( з урахуванням уточнень до позовних вимог від 21.02.2011р. (а.с.29-34), у задоволенні якого рішенням 06.04.2011 року у справі №19/31пд/2011 відмовлено за недоведеністю.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представника відповідача, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскаржуване рішення не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Предметом даного спору, згідно уточнених позовних вимог, є:
1. Зобов'язання відповідача укласти договір про надання ритуальних послуг в редакції позивача, з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей до проекту договору б/н від 18.01.2011, а саме:
- Пункт 1.3. Господарські відносини між Ритуальною службою та Виконавцем послуг визначаються за згодою сторін.
- Пункт 2.1.1 Здійснювати контроль за своєчасним та якісним наданням Виконавцем послуг передбачених Додатком № 1 до цього Договору, що є невід'ємною його частиною (пункт 2.2.1.), відповідно до договору -замовлення ритуальних послуг та за організацією і проведенням ним поховання. На підставі договору-замовлення забезпечувати безперешкодний доступ на територію кладовища Виконавця послуг, з яким укладено цей Договір надання ритуальних послуг.
- Пункт 7.1 Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 18 березня 2012 року.
2. Виключити з Додатку № 1 до договору б/н від 18.01.2011 такі пункти:
- Надання автокатафалки для поховання;
- Доставка тіла померлого до моргу;
- Доставка тіла померлого додому;
як такі, що не передбачені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України 09.11.2003 № 193.
Статтею 181 Господарського кодексу України передбачений загальний порядок укладання господарських договорів, а саме, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з позовом щодо врегулювання розбіжностей до договору поза межами двадцятиденного строку, встановленого ч.7 ст.181 ГК України, оскільки підписаний проект договору та протокол розбіжностей був отриманий позивачем 31.01.2011р., про що є відмітка представника відповідача на супровідному листі (а.с.42), тоді як позов направлено до суду 22.02.11р. (а.с.22).
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, враховуючи наступне.
В матеріалах справи наявні два екземпляри супровідного листа від 31.01.2011 року, надісланого відповідачем позивачу разом з підписаним проектом договору від 18.01.2011р. та двома примірниками протоколу розбіжностей.
Так, на наданому позивачем супровідному листі від 31.01.2011р. наявна резолюція з відміткою «у справу..02.02.11р.».
Відповідач в свою чергу надав суду першої інстанції як оригінал для огляду, так і копію вищевказаного листа для долучення до матеріалів справи, з якого вбачається відмітка представника позивача про отримання цього листа 31.01.11р. (а.с.42).
Враховуючи те, що позивач не оспорює підпис представника позивача про отримання супровідного листа з проектом договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про його отримання саме 31.01.11р., з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції
Доводи позивача стосовно отримання підписаного зі сторони відповідача договору та протоколу розбіжностей до нього 02.02.2011 судом першої інстанції вірно відхилено, оскільки позивач не надано як оригіналу листа № б/н від 31.01.2011 (а.с.17), так і доказів його отримання саме 02.02.11р.
Також позивачем в обґрунтування заявлених вимог не надано доказів щодо узгодження розбіжностей до договору, тому неможливо встановити, які розбіжності були врегульовані, а які залишилися неврегульованими.
Посилання позивача на виклик представника відповідача у передбачений законом термін, для узгодження викладених розбіжностей до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки позивачем не надано доказів направлення відповідачу листа № 36 від 14.02.2011 (а.с.21) або протоколу узгодження розбіжностей від 18.01.2011 (а.с.18-20).
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Тому, зважаючи на встановлений цивільним законодавством принцип свободи договору та відсутність вказівки в законі на обов'язковість укладення даного виду договору, колегія суддів апеляційної інстанції вважає позов КП «Ритуальна служба»до ФОП ОСОБА_5 про зобов'язання укласти договір про надання ритуальних послуг в редакції позивача, з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей до проекту договору б/н від 18.01.2011р. -таким, що порушує вказаний вище принцип.
До того ж, відповідно до приписів ч.7 ст.181 ГК України, сторона вправі звернутися до суду з позовом про врегулювання розбіжностей, а не з позовом про «зобов'язання укласти договір про надання ритуальних послуг в редакції позивача…», як це зазначено в позові КП «Ритуальна служба».
Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції в порушення приписів господарсько-процесуального законодавства не відклав розгляд справи у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача, який, як вказано в апеляційній скарзі, нібито приймав участь в іншому судовому засіданні, що позбавило останнього можливості надати докази в підтвердження своїх вимог, що порушило нібито його процесуальні права, до уваги колегією суддів апеляційної інстанції не приймається, враховуючи наступне.
Згідно ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Таким чином, суд вважає, що керівник відповідача або особа, яка виконує обов'язки керівника мали можливість визначити своєчасно іншу особу, яка буде представляти його інтереси в судовому засіданні, або представляти інтереси особистою участю керівника згідно вимог ст. 28 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа правомірно розглянута судом першої інстанції за наявними у ній матеріалами.
Крім того, відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тому доводи скаржника щодо позбавлення його судом можливості надати додаткові докази є безпідставними, оскільки позивач не був позбавлений завчасно, до дати прийняття оскарженого рішення, подати такі докази господарському суду.
Щодо інших посилань скаржника, які викладені в апеляційній скарзі, то апеляційний суд їх також до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 06.04.2011 року у справі №19/31пд/2011 є законним, обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Луганської області від 06.04.2011 року у справі №19/31пд/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу «Ритуальна служба»-спеціалізованого комунального підприємства Первомайської міської ради, м.Первомайськ Луганської області - без задоволення.
Головуючий О.А. Скакун
Судді: Т.М.Колядко
І.В.Приходько
Надруковано: 6 прим.:
1. позивачу;2,3. відповідачу;4. у справу; 5 ДАГС; 6.ГСЛО.