Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" липня 2011 р. Справа № 5023/4079/11
вх. № 4079/11
Суддя господарського суду Жиляєв Є.М.
при секретарі судового засідання Васильєва К.М.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, довіреність № 235 від 15.01.2011 року
відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом СТГО "Південна залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу Харківської дирекції залізничних перевезень, м. Харків
до ФОП ОСОБА_2, м. Харків
про стягнення 1976,42 грн.
Статутне територіально-галузеве об'єднання Південна залізниця в особі Харківської дирекції залізничних перевезень звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків, про стягнення 1851,36 грн., з яких: 1720,86 грн. - сума боргу; 84,04 грн. - пеня, 46,46 грн. - індекс інфляції. Також до стягнення заявлені судові витрати.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 травня 2011 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22 червня 2011 року.
В призначене судове засідання 22 червня 2011 року представник позивача з'явився, до матеріалів справи, через канцелярію суду надав додаткові документи, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи. Позивачем також надано заяву про збільшення позовних вимог (вх. №15899 від 22.06.2011 року), згідно якої просить суд стягнути збільшену суму позову в розмірі 1976,42 грн., з яких: 1720,86 грн. - основна заборгованість за договором; 145,42 грн. - пеня, 110,14 грн. - індекс інфляції, також позивач в засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.
В призначене судове засідання 22 червня 2011 року відповідач не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, проте 08 червня 2011 року на адресу суду повернулась ухвала від 26.05.2011 року, яка була направлена на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві, з довідкою поштового відділення: «повернуто за закінченням терміну зберігання».
22 червня 2011 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшла заява (вх. №15893 від 22.06.2011 року), відповідно до якої відповідач зазначає про те, що суму заявлених позовних вимог (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) визнає та зобов'язується її сплатити. Надана відповідачем заява досліджена та долучена судом до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 22 червня 2011 року, відповідно до ст. 22 ГПК України, заява позивача про збільшення позовних вимог (вх. №15893 від 22.06.2011 року) прийнята до розгляду, усне клопотання позивача про відкладення розгляду справи задовлено, в зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 20 липня 2011 року о 10:45.
В призначене засідання суду 20 липня 2011 року відповідач вдруге не з'явився, відзив на позов та витребувані судом докази не надав, про причини неявки суду не повідомив.
Суд вважає, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 ГПК України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
25 січня 2010 року між сторонами був укладений Договір про надання рекламних послуг №П/ДН-2-0553 (далі - Договір) зі строком дії з 01.02.2010 року до 31 грудня 2010 року. Відповідно до Додатку 1, який є невід'ємною частиною Договору, реклама розміщувалась на банері площею 20 кв.м. на вокзалі Харків-Левада, на банері площею 24 кв.м. на вокзалі Лосєво-2, на банері площею 6 кв.м. на вокзалі Харків-Левада.
Згідно умов спірного Договору (п. 1.8 Додатку 1 до Договору) щомісячна плата за отримані послуги становить 1720,86 грн. на місяць, період проведення рекламної кампанії (п. 1.4 Додатку 1 до Договору) становить: 01.02.2010 - 31.12.2010.
Згідно з п. 4.3 Договору відповідач повинен здійснювати оплату за умови 100% передплати до 1-го числа місяця, за який здійснюється оплата.
Відповідач, в порушення умов Договору, своїх обов'язків не здійснив, оплату отриманих послуг за грудень 2010 року. Факт отримання послуг підтверджується актом виконаних робіт від 31.12.2010 року: реклама на банерах площею 50 кв.м. на вокзалі Харків -Левада, Лосєве-2 розміщувалась на протязі грудня 2010 року. Вказаний акт виконаних робіт сторонами підписаний, що свідчить про те, що відповідач не має жодних претензій до позивача щодо строків або якості наданих рекламних послуг.
Відповідно до п. 10.1 спірного Договору всі спори та розбіжності, що виникатимуть в ході виконання своїх зобов'язань, Сторони вирішуватимуть шляхом переговорів. Позивачем 01.04.2011 року на адресу відповідача була направлена претензія №ДН-2-06-02/132 щодо сплати суми заборгованості в розмірі 1851,36 грн. за Договором, відповідь на претензію отримана не була.
Підпунктом 6.4 пункту 6 Договору за несвоєчасну або неповну оплату послуг передбачено пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення від суми належної до сплати. Сплата пені не звільняє Сторону від виконання своїх зобов'язань за Договором.
Згідно рахунку від 15 листопада 2010 року №ДН-2-09/295 Відповідач мав сплатити за Договором суму в розмірі 1720,86 грн. за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі з огляду на наступне.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як свідчать матеріали справи, між сторонами по справі укладений договір про надання рекламних послуг, а тому саме він та відповідні положення статей глави 63 ЦК України визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбачених договором послуг та їх оплати. Вищезазначений договір відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України є підставою виникнення між сторонами цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням зазначеного, строк виконання зобов'язання щодо оплати наданих позивачем рекламних послуг згідно акту виконаних робіт станом на час вирішення спору є таким, що настав.
На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги позивача в сумі 1720,86 грн. обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та підлягаючими задоволенню в повному обсязі.
Також позивач, відповідно до п.6.4 спірного Договору за порушення строків виконання зобов'язання нарахував відповідачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, яка складає 145,42 грн.
Враховуючи, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 145,42 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачеві індекс інфляції в сумі 110,14 грн. Дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129 Конституції України, статтями 525, 549, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, 61103, АДРЕСА_1, (р/р НОМЕР_2 в філії ЗАТ “ОТП Банк”м. Харків, МФО 350750, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь СТГО "Південна залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу Харківської дирекції залізничних перевезень, 61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7 (р/р 26004700059 в Харківській філії АБ "Експрес-банку", МФО 350716, КОД 01072763) 1720,86 грн. суму основного боргу, 145,42 грн. пені, 110,14 грн. індексу інфляції, 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрати за інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Жиляєв Є.М.
текст судового рішення по справі № 5023/4079/11 підписано 22 липня 2011 року.