ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 53/14310.06.11
За позовом Публічного акціонерного товариства "Екостандарт"
до Комунального підприємства "Управління житлового господарства "Дарницького району міста Києва
Третя особа: КП Головний інформаційно-обчислювальний центр
про стягнення боргу 4 151 617,34 грн.
Суддя Грєхова О. А.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 -представник за довіреністю № 89 від 12.05.11.
від відповідача: ОСОБА_2 -представник за довіреністю № 45/151 від 20.01.11.
від третьої особи: не з'явився.
СуТЬ СПОРУ:
Заявлено позов про стягнення з Комунального підприємства "Управління житлового господарства "Дарницького району міста Києва заборгованості за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.2010 № 450203 в розмірі 4 151 617,34 грн., в тому числі 3961573,49 грн. основного боргу, 72403,71 грн. збитків від інфляції, 19076,78 грн. 3% річних, 98563,36 грн. пеня.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання Договору поставив відповідачу теплову енергію у гарячій воді, проте відповідач в повному обсязі не розрахувався за надані на його користь послуги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2011 порушено провадження по справі № 53/143, розгляд справи призначено на 18.04.2011.
У зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази по справі розгляд справи було відкладено на 23.05.2011.
Представник відповідача в судове засідання 23.05.2011 з'явився та надав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач регулярно порушував параметри теплової енергії, яка постачалася у гарячій воді; нарахована сума коштів в розмірі 1 000 310,16 грн. за січень 2011р. є безпідставною оскільки виникла внаслідок різних строків введення тарифів; позивачем не включена оплата за грудень 2010р.; позивач безпідставно заявляє про стягнення з відповідача штрафних санкцій, оскільки у відповідача в даній ситуації відсутня вина; за спірний період за отриману теплову енергію позивачем зараховано суму, яка відрізняється від суми зазначеної в наданих рахунку-фактурі; суму нарахувань за січень позивачем необґрунтовано включена різниця в тарифах, в розмірі, яку відповідач не повинен був сплачувати; позивач не врахував оплат за теплову енергію, яка була здійснена управлінням соціального захисту відповідно до субсидій.
Позивач в судовому засіданні 23.05.2011 подав письмові пояснення в яких зазначив, що борг відповідача за спожиту теплову енергію за спірний період станом на 01.05.2011 складає 2 391 939,63 грн. та зазначив, що нарахування за спожиту енергію у спірний період було здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства.
Ухвалою суду від 23.05.2011 замінено Закрите акціонерне товариство "Екостандарт" на його правонаступника Публічне акціонерне товариство "Екостандарт", продовжено строк вирішення спору, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача по справі - КП Головний інформаційно-обчислювальний центр та відкладено розгляд справи на 06.06.2011.
В судове засідання 06.06.2011 з'явився представник третьої особи, який надав суду письмові пояснення по справі та документи на виконання ухвали суду.
В судовому засіданні 06.06.2011 у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 10.06.2011.
Представник позивача в судовому засіданні 10.06.2011 надав суду довідку про надходження коштів за спожиту теплову енергію від відповідача, з якої вбачається, що у відповідача відсутня заборгованість за спожиту енергію у період з 01.12.2010 по 01.03.2011.
Представник відповідача заперечив на позов та просить суд при вирішені спору врахувати: причини неналежного виконання зобов'язання, причини прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам правопорушення, добровільну сплату відповідачем суми заборгованості, матеріальний стан відповідача та те, що доходи підприємства відповідача повністю залежать від несвоєчасної сплати населенням за комунальні послуги; обставини прострочень надходження бюджетних асигнувань по субсидіям, а також в суму заборгованості за січень позивач включив різницю, яка виникла в результаті різниці строків застосування нових тарифів для позивача з 01.01.2011, а не для населення з 01.02.2011, що повинна була погашатися за рахунок державного бюджету; враховуючи те, що протягом червня-грудня поточного року населення буде продовжувати сплачувати за теплову енергію в рахунок опалювального сезону 2011-2012р.р. сума переоплати значно перевищить суму зазначену в позовній заяві.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду невідомо.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, який долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 10.06.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
01.11.2010р. між сторонами у справі укладено договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 450203 (далі - Договір).
Відповідно до умов вказаного Договору (пункт 1.1.) позивач зобов'язався виробляти, систематично поставляти та передавати у власність відповідачеві теплову енергію у вигляді гарячої води до належних відповідачу будинків згідно з переліком до договору № 3 у період з 01.11.2010 р. по 31.10.2011 р. у кількості 120649,752 Гкал. з максимальним тепловим навантаженням 52,664 Гкал/год, а відповідач зобов'язався приймати теплову енергію та своєчасно здійснювати оплату за неї на умовах даного Договору (пункт 1.2.).
Відповідно до пункту 6.4. Договору всі розрахунки за Договором виконуються на підставі рахунків, які відповідач отримує від позивача виключно у грошовій формі за винятком випадків, передбачених чинним законодавством.
Згідно з пунктом 6.5. Договору покупець щомісячно з 07 по 14 число отримує в енергопостачальній організації оформлені бланки актів приймання-передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та рахунок-фактуру на сплату теплової енергії з урахуванням недоплати або переплати за попередній періоди, що включають у себе вартість теплової енергії, спожитої в попередньому місяці та суми передоплати за теплову енергію (що визначається енергопостачальною організацією з урахуванням максимального теплового навантаження визначеного цим договором). По одному примірнику підписаних актів звірки та приймання передачі товарної продукції покупець повертає в енергопостачальну організацію не пізніше 15 числа поточного місяця. В разі не підписання або неповернення вчасно акту звіряння цей документ вважається прийнятим в редакції енергопостачальної організації.
Умовами договору визначено (пункт 6.6.), що покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком-фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця, в тому числі теплову енергію, яка використана субабонентами покупця.
Строк дії Договору відповідно до п. 10.1 Договору встановлений з 1 листопада 2010 р. до 31 жовтня 2011 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна зі сторін не пізніше, ніж за місяць до його закінчення не заявить іншій стороні протилежне. В частині розрахунків дія договору триває до повного їх завершення.
Відповідно до умов вказаного Договору за період з 01.12.2010 по 01.03.2011 року позивач поставив, а відповідач отримав теплову енергію, що підтверджується розрахунком суми основного боргу, звітами, відомостями, актами приймання-передачі товарної продукції, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.
Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний Договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 вказаного Кодексу встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідач погасив заборгованість за поставлену теплову енергію в повному обсязі, що підтверджується наявними матеріалами справи. Проте відповідач здійснив розрахунок за поставлену теплову енергію з порушенням строку оплати по Договору.
Оскільки зобов'язання відповідача перед позивачем в частині основного боргу по Договору № 450203 за період з 01.12.2010 по 01.03.2011 припинились, то відповідно в цій частині відсутній предмет спору.
Пункт 1-1 ч.1 статті 80 ГПК України передбачає, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.
Відповідно до ч.2 статті 80 ГПК України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Згідно з ч.3 статті 80 ГПК України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішенні питання про розподіл між сторонами господарських витрат.
Таким чином, суд припиняє провадження по справі № 53/143 в частині 3 961 573,49 грн. основного боргу у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Однак, враховуючи ту обставину, що відповідач погасив основну заборгованість з порушенням строку оплати встановленому в Договору, то позивач не позбавлений права нараховувати штрафні санкції.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п. 9.2 Договору сторони погодили, що в разі несплати покупцем за прийняту теплову енергію у встановлені строки «Енергопостачальна організація»нараховує пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості теплової енергії, тобто дії відповідача є порушенням вимог договору, отже є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 616 Цивільного кодексу України, суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.
В силу ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Крім того, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що повністю розрахувався з позивачем за поставлену теплову енергію.
Таким чином, враховуючи погашення заборгованості перед позивачем, суд вважає за необхідне використати право, надане пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України, та зменшити розмір пені до 10 000,00 грн. У стягненні 88 563,36 грн. пені суд відмовляє.
Також, за неналежне виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором позивач просить суд стягнути з останнього 72 403,71 грн. збитків від інфляції, 19 076,78 грн. 3% річних
В положеннях ст. 610 Цивільного кодексу України зазначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, 3 проценти річних та збитки від інфляції входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
З огляду на вищевикладене та наявність прострочення оплати по Договору відповідачем по справі та перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних збитків за допомогою програми калькулятор Інформаційно-аналітичного центру «ЛІГА»вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків підлягає задоволенню у розмірі 72 403,71 грн. збитків від інфляції, 19 076,78 грн. 3% річних за обґрунтованим розрахунком позивача.
Доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву до уваги судом не приймаються, оскільки в силу умов Договору № 450203 відповідач зобов'язався сплачувати за поставлену теплову енергії вчасно в строки встановлені в Договорі, а порушення виконання Договору тягне за собою нарахування штрафних санкцій встановлених в Договорі. Щодо погашення за рахунок державного бюджету різниці строків застосування нових тарифів для позивача з 01.01.2011, а не для населення з 01.02.2011, то вказані кошти є предметом господарських відносин між позивачем та державним органом і не стосуються виконання зобов'язань між позивачем та відповідачем по Договору № 450203.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Стаття 44 ГПК України передбачає, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки відповідачем було погашено заборгованість в розмірі основного боргу 3 065 571,07 грн. до порушення провадження у справі, то витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в цій частині пропорційно покладаються на позивача.
В іншій частині судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, п. 1-1 статті 80, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Провадження у справі № 53/143 в частині стягнення 3 961 573,49 грн. -припинити.
3. Стягнути з Комунального підприємства "Управління житлового господарства "Дарницького району міста Києва (02091, м, Київ, Харківське шосе, 148-А, ідентифікаційний код 31722755, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Публічного акціонерного товариства "Екостандарт" (02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 20, ідентифікаційний код 21661022) пеню в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп., збитки від інфляції в розмірі 72 403 (сімдесят дві тисячі чотириста три) грн. 71 коп., 3% річних в розмірі 19 076 (дев'ятнадцять тисяч сімдесят шість) грн. 78 коп., 9 974 (дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 83 коп. витрат по оплаті державного мита, 56 (п'ятдесят шість) грн. 70 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.А.Грєхова
Повне рішення складено 23.06.11