ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 51/10522.06.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛиСа»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнфорд»
про стягнення 29 068, 06 грн.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від позивача: Балицький І.В.
від відповідача: не з'явились
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 29 068, 06 грн. за договором поставки № 450240-КР від 27.09.2010 р., з яких: основний борг в розмірі 28 754, 06 грн. та 314, 00 грн. -пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого товару відповідно до умов вищезазначеного договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.04.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
У процесі провадження у справі позивач збільшував позовні вимоги та відповідно до останньої заяви про збільшення просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнфорд»заборгованості в розмірі 39 068, 06 грн. за договором поставки № 450240-КР від 27.09.2010 р., з яких: основний борг в розмірі 38 754, 06 грн. та 314, 00 грн. -пені.
Розгляд справи переносився через нез'явлення у судове засідання повноважного представника відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимоги суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
У судовому засіданні 22.06.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
27.09.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛиСа»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рейнфорд»укладено договір поставки № 450240-КР, за умовами якого позивач зобов'язався поставити товар у строк, визначений договором за замовленням відповідача, а відповідач -прийняти товар та оплатити його.
Відповідно до п. 2.1. договору асортимент і ціна товару узгоджуються в специфікації до договору.
Загальна сума договору становить суму товару, отриманого за всіма накладними (п. 7.1. договору).
Згідно з п. 7.2. договору відповідач здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 35-ти календарних днів з моменту поставки з урахуванням товарного кредиту в розмірі 10 000, 00 грн.
Термін дії договору, відповідно до п. 12.1., встановлюється х моменту його фактичного підписання і до 31.12.2010 р. та відповідно до п. 12.2. автоматично продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону в письмовій формі про свій намір змінити чи призупинити дію договору за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору.
Доказів повідомлення про намір змінити чи призупинити дію договору № 450240-КР від 27.09.2010 р. у встановлений договором строк суду не надано, а відтак -суд дійшов висновку, що останній є чинним станом на час розгляду спору у суді.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 450240-КР від 27.09.2010 р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 38 754, 06 грн., що підтверджується видатковими накладними № ЛС-036756 від 04.11.2010 р., № ЛС-036757 від 04.11.2010 р., № ЛС-036758 від 04.11.2010 р., № ЛС-039976 від 17.01.2011 р., № ЛС-039977 від 17.01.2011 р., № ЛС-039978 від 17.01.2011 р., № ЛС-040254 від 21.01.2011 р., № ЛС-040255 від 21.01.2011 р.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати товару, отриманого за договором № 450240-КР від 27.09.2010 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість на загальну суму 38 754, 06 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі 314, 00 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін
Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання зобов'язань суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 450240-КР від 27.09.2010 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 38 754, 06 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 8.9. договору у разі прострочення оплати товару позивач стягує х відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми неоплаченого в строк товару за кожен день прострочення платежу.
Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Тож, враховуючи, що відповідач порушив зобов'язання щодо оплати товару, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення штрафних санкції у вигляді пені є обґрунтованими.
Згідно розрахунку позивача розмір пені за порушення відповідачем грошового зобов'язання за період з 10.12.2010 р. до 23.03.2011 р. становить 314, 00 грн.
Розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України.
З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 38 754, 06 грн. та пені у розмірі 314, 00 грн. підлягають задоволенню судом.
Також позивач просить покласти на відповідач витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛиСа»на оплату послуг адвоката у розмірі 3 850, 00 грн.
Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
при задоволенні позову -на відповідача;
при відмові в позові -на позивача;
при частковому задоволенні позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛиСа»та Адвокатською компанію «Гарантія права»укладено договір про надання юридичної допомоги № 31 від 01.11.2010 р., за умовами якого адвокатська компанія прийняла на себе зобов'язання з надання юридичної допомоги для врегулювання спорів між позивачем та його контрагентами.
Факт виконання Адвокатською компанію «Гарантія права»зобов'язань за договором про надання юридичної допомоги № 31 від 01.11.2010 р. підтверджується наявним у матеріалах справи актом 06.05.2011 р. та скріплено печатками сторін договору.
Платіжним дорученням № 5347 від 06.05.2011 р. позивач перерахував на рахунок Адвокатської компанії «Гарантія права»грошові кошти у сумі 4 700, 00 грн., в тому числі, у якості оплати за послуги згідно договору № 31 від 01.11.2010 р.
У матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія свідоцтва № 4070 від 27.07.2010 р., виданого Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури про право ОСОБА_1 на зайняття адвокатською діяльністю та ордер Адвокатської компанії «Гарантія права», виданий ОСОБА_1. на представництво Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛиСа»у суді у справі № 51/105.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 приймав участь у судових засіданнях 23.05.2011 р. та 06.06.2011 р. у якості представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛиСа».
Таким чином, до складу судових витрат включається сума, яка була сплачена за надання адвокатських послуг 3 850, 00 грн.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛиСа»задовольнити.
2. Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Рейнфорд»(03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154-А, код ЄДРПОУ 35250305), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛиСа»(08132, Київська обл. Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Промислова, 5-Б, код ЄДРПОУ 32683728) заборгованість у розмірі 38 754, 06 (тридцять вісім тисяч сімсот п'ятдесят чотири грн. 06 коп.) грн., 314, 00 (триста чотирнадцять грн. 00 коп.) грн. -пені, 3 850, 00 (три тисячі вісімсот п'ятдесят грн. 00 коп.) грн. -за надання адвокатських послуг, 390, 68 (триста дев'яносто грн. 68 коп.) грн. -державного мита та 236, 00 (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Пригунова А.Б.