ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 1/12210.06.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Безпека»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна»
Про розірвання договору та стягнення 5344,27 грн.
Суддя Мельник В.І.
Представники:
від позивача ОСОБА_1., довіреність № б/н від 05.01.2011
від відповідача ОСОБА_2., довіреність № 46-К від 07.02.2011
Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа Безпека»(далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна»(далі -відповідач) про розірвання договору та стягнення 5344,27 грн.
Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем не виконуються умови договору № 28-ТО від 15.06.2010.
Ухвалою суду від 21.03.2011р. порушено провадження у справі № 1/122 та призначено розгляд на 29.04.2011 р.
29.04.2011 відповідач подав до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи.
29.04.2011р. представник позивача у судовому засіданні надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, пояснення по суті спору та підтримав свої вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.
Суд задовольнив клопотання відповідача та відклав розгляд справи, а також зобов'язався позивача надати додаткові докази по справі.
27.05.2011 представник позивача підтримав свої вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив, надав відзив на позов.
Сторонами заявлено клопотання про продовження строків вирішення спору на підставі ст. 69 ГПК України.
Судом задоволено клопотання сторін.
Суд відклав розгляд справи на 10.06.2011.
10.06.2011 представник позивача у судовому засіданні підтримав свої вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив.
Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Між позивачем та відповідачем було укладено договір № 28-ТО від 15.06.2010р. про надання послуг з виїзду наряду групи швидкого реагування на об'єкт, на якому спрацювали засоби охоронно-тривожної сигналізації (далі -договір), відповідно до якого позивач зобов'язався надати відповідачу надати послуги з охорони об'єкта технічними засобами та для запобігання і припинення протиправних дій щодо об'єкту охорони, забезпечувати негайний виїзд групи швидкого реагування позивача на об'єкт, що знаходиться під спостереженням на пульті централізованої охорони відповідача (п.1.1 договору).
Пунктом 2.2 договору визначено, що оплата за договором має здійснюватись щомісячно до 5-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавались послуги.
У відповідності до п.9.2 строк дії договору закінчується в момент повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.
Для належного виконання зазначеного договору позивачем було проведено монтаж обладнання для забезпечення роботи тривожних кнопок, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ -0000112 від 30.06.2010 на суму 3790,00 грн., а відповідачем проведено оплату, що підтверджується банківською випискою від 10.06.2010, що означає фактичне визнання наявності договору № 28-ТО від 15.06.2010р.
Позивач належним чином виконував свої договірні зобов'язання, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) (копії яких наявні в матеріалах справи) на загальну суму 6980,27 грн., проте відповідач в порушення умов договору за отримані послуги розрахувався частково у розмірі 1636,00 грн., про що свідчать банківські виписки, копії яких наявні в матеріалах справи, внаслідок у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 5344,27 грн.
Позивач звертався до відповідача з вимогою погасити наявну заборгованість , що підтверджується поштовою квитанцією від 01.03.2011, проте відповідач її не сплатив.
В своїй позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 5344,27 грн. -заборгованості за надання послуг з охорони, розірвати договір № 28-ТО від 15.06.2010р. та стягнути судові витрати.
Господарський суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості та розірвання договору № 28-ТО від 15.06.2010р., виходячи з наступного.
Судом встановлено що між сторонами було укладено два договори № 2-ФО від 20.01.2010, що не заперечувалось відповідачем та договір № 28-ТО від 15.06.2010р., про28-ТО від 15.06.2010р. проти укладення якого відповідача заперечував, посилаючись на те, що даний договір між сторонами ніколи не укладався.
Проте суд з'ясував, що договір № 2-ФО від 20.01.2010 було укладено на надання охоронних послуг, які здійснюються безпосередньо персоналом позивача, шляхом здійснення ними позмінного чергування при фізичній охороні об'єктів, тобто патрулювання території відповідача; а договір 28-ТО від 15.06.2010р. було укладено з метою забезпечення надання послуг з виїзду наряду групи швидкого реагування на об'єкт, на якому спрацювали засоби охоронно-тривожної сигналізації, тобто на підставі спірного договору позивачем було проведено монтаж обладнання для забезпечення роботи тривожних кнопок, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ -0000112 від 30.06.2010 на суму 3790,00 грн.
Проти укладення спірного договору № 28-ТО від 15.06.2010р. відповідач заперечив, посилаючись на те, що оскільки позивач не надав оригінал даного договору, він сторонами не укладався, на що позивач заперечив, надав докази того, що спірний договір було передано представникам відповідача, проте останній даний договір позивачу не повернули, хоча визнали його дійсність фактичною сплатою послуг за ним, що підтверджується банківським виписками, в призначеннях платежу яких зазначено саме договір № 28-ТО від 15.06.2010р., тобто відповідач своїми діями, проведенням оплати, фактично визнав наявність та дійсність договору № 28-ТО від 15.06.2010р.
Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 901 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором надання послуг.
Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.
Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача в порушенні зобов'язань по оплаті за надані позивачем послуги згідно договору № 28-ТО від 15.06.2010р. доведена матеріалами справи, атому вимога позивача про стягнення з відповідача 5344,27 грн. заборгованості підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо розірвання договору № 28-ТО від 15.06.2010р., то суд дійшов висновку про задоволення даної вимоги, оскільки як пояснив позивача та підтвердив відповідач між сторонами договірні відносини припинились, а також обидві сторони не зацікавлені в їх продовженні.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Статтею 188 Господарського кодексу України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, судом встановлено, що Договір № 28-ТО від 15.06.2010р. містить умови, щодо права сторін по ньому розірвати укладений Договір відповідно до вимог чинного законодавства, а відтак щодо підстав та порядку його розірвання підлягають застосуванню вимоги чинного законодавства, зокрема ст. 651 Цивільного кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України.
Оцінка порушення договору як істотного має здійснюватись відповідно до критерію, що встановлений абзацом другим ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України. В свою чергу, оціночне поняття істотності порушення договору розкривається оціночним поняттям “значної міри” позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що сталися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Пунктом 5 ст. 188 ГК України передбачено, що у разі якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Як встановлено судом, відповідно до укладеного між сторонами Договору № 28-ТО від 15.06.2010р. позивач надав позивачу охоронні послуги з виїзду наряду групи швидкого реагування на об'єкт, на якому спрацювали засоби охоронно-тривожної сигналізації, проте, під час дії договору відповідач порушив його умови в частині оплати вартості наданих позивачем послуг, на підставі чого позивач звернувся до відповідача з вимогою про розірвання даного договору.
З огляду на викладене, враховуючи те, що право сторін на розірвання договору № 28-ТО від 15.06.2010р. передбачено вимогами статті 651 Цивільного кодексу України суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про розірвання договору.
Позивач також просив суд стягнути з відповідача сплачені державне мито в сумі 187,00 грн. та судово-інформаційні послуги у сумі 236, 00 грн.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629, 655 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 75, 81-1, 82-85 ГПК України, -
Позов задовольнити.
Розірвати договір № 28-ТО від 15.06.2010р.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна»(02090, м.Київ, вул. Сосюри 6, код ЄДРПОУ 32306522) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Безпека»(07400, Київська область, м.Бровари, бул. Незалежності 2, код ЄДРПОУ 36433059) 5344 (п'ять тисяч триста сорок чотири) грн. 27 коп. -боргу, 187 (сто вісімдесят сім) грн. - державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя В.І.Мельник
(Дата складання повного тексту рішення 20.06.2011р.)