Запорізької області
18.07.11 Справа № 22/5009/2433/11
Суддя Ярешко О.В.
за позовом Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Орджонікідзевського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Вадим” (69035, м. Запоріжжя, пров. Котельний, 2)
про стягнення заборгованості за договором № 200151 від 01.11.2006 р. суми 41 832,17 грн.
Суддя Ярешко О.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1., довіреність № 19/27 від 04.01.2011
від відповідача: ОСОБА_2., довіреність № 01/05-11 від 23.05.2010р.
08.05.2011р. до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн “Міські теплові мережі”, в особі філії Концерну “МТМ” Орджонікідзевського району, м. Запоріжжя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Вадим”, м. Запоріжжя про стягнення 45 782,84 грн. основного боргу, 527,90 грн. пені, всього 46 310,74 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.05.2011р. порушено провадження у справі № 22/5009/2433/11, судове засідання призначено на 06.06.2011р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для розгляду справи.
Ухвалою від 06.06.2011р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням сторонами необхідних доказів, в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 29.06.2011р.
В судовому засіданні 29.06.2011р. представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача 41 374,14 грн. основного боргу за використану теплову енергію та 458,03 грн. пені, всього 41 832,17 грн. Судом заява представника позивача прийнята до розгляду.
В судовому засіданні 29.06.2011р. оголошено перерву до 06.07.2011р
Ухвалою від 06.07.2011р. за клопотанням представника позивача, на підставі ст. 69 ГПК України строк розгляд справи продовжено до 21.07.2011р. розгляд справи відкладено на 14.07.2011р.
В судовому засіданні 14.07.2011р. оголошено перерву до 18.07.2011р.
Представник позивача в судовому засіданні 18.07.2011р. підтримав свої позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, які обумовлені наступним. 01.11.2006р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 200151. Згідно п. 1.1. договору, позивач взяв на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді відповідачу, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами. Так в період: грудень 2008р., з січня 2009р. по грудень 2009р., з січня 2010р. по травень 2010р., з вересня 2010р. по грудень 2010р., з січня 2011р. по березень 2011р., позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 41 606,49 грн. За вказаний період, відповідач добровільно сплатив 232,35 грн. Таким чином, заборгованість відповідача складає 41 374,14 грн. На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача 41 374,14 грн. основного боргу та 458,03 грн. пені.
Відповідач проти позову заперечив та пояснив наступне. Відповідно до п. 6.3. договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 200151 від 01.11.2006р., підставою для розрахунків між позивачем та відповідачем є рахунок та акт приймання-передачі на підставі обсягів спожитої енергії визначеної за фактичними показниками приладів обліку. За умовами договору п. 3 додатку № 1 відповідач зобов'язаний щомісячно до 26 числа поточного місяця знімати показання приладів комерційного обліку спожитої теплової енергії та надавати їх позивачу. На підставі наданих відповідачем показань приладів обліку теплової енергії позивач зобов'язаний надати відповідачу рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії. Зазначені документи повинні бути направлені відповідачу рекомендованим листом у термін до 12 числа м'ясця, наступного за розрахунковим. Як стверджує відповідач, за час дії договору купівлі-продажу № 200151 від 01.11.2006р. позивач не надавав відповідачу відповідних документів для проведення своєчасних розрахунків. Відповідно до п. 11.1 договору, невід'ємними частинами цього договору є додатки № 1, 1а, 2, 3, 4, 5, 6. Як зазначив позивач, договір не можна вважати укладеним у зв'язку із тим, що сторонами не був складений додаток № 6 до договору, який за своєю природою є актом про готовність теплового господарства до опалювального періоду за формою № Е-8, який складається щорічно не пізніше 01 жовтня. Також відповідач вказував на те, що позивачем не надано доказів про правоздатність директора Філії Концерну «МТМ»ОСОБА_3 на підставі яких він укладав договір, а саме довіреність № 6160/20-19 від 08.12.2005р. До того ж, відповідач зазначив, що між сторонами є діючий договір № 151 про постачання та використання теплової енергії від 10.10.2003р. Позивач не надав доказів, на підтвердження того, за яким саме договором було надано послуги у постачанні теплової енергії в гарячій воді. З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити у позові.
Розгляд справи здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу -програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.
Розгляд справи закінчено 18.07.2011р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
01.11.2006р. Концерн “Міські теплові мережі”, в особі філії Концерну “МТМ” Орджонікідзевського району (надалі -теплопостачальна організація) та Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Вадим” (надалі -споживач) уклали договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 200151 (надалі - договір).
Згідно умов договору, позивач взяв на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді відповідачу, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є невід'ємними частинами цього договору (п. 1.1. договору).
Пунктом 2.1. договору передбачено, що теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з додатком 1 до договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію -на протязі опалювального періоду; підігрів води -за наявної можливості; кондиціювання -по замовленню споживача; інші технологічні потреби - по замовленню споживача.
Відповідно до п. п. 3.2.1., 3.2.6. договору, відповідач зобов'язався виконувати умови договору та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Відповідно до п. 5.1. договору, облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.
Згідно п. 6.1. договору, розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (додаток № 5 до договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2. договору).
Згідно п. 6.3. договору, підставою для розрахунків відповідача з позивачем є рахунок та акт приймання-передачі.
Згідно з п. п. 6.7., 6.7.1. договору, споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру; акт приймання-передачі теплової енергії; податкову накладну (платникам ПДВ). Отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу позивача на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним -дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом -дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту 3 дні).
Пунктом 6.4. договору передбачено, що відповідач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Відповідач має право робити передоплату.
На виконання умов договору, згідно відповідних актів приймання-передачі теплової енергії за спірний період (копії яких долучені до матеріалів справи), позивач постачав відповідачу теплову енергію, в період: грудень 2008р., з січня 2009р. по грудень 2009р., з січня 2010р. по травень 2010р., з вересня 2010р. по грудень 2010р., з січня 2011р. по березень 2011р. на загальну суму 46 125,26 грн.
Згідно пояснень та заяви про уточнення позовних вимог позивача, за період з 01.02.2009р. по 31.03.2011р. плата за одиницю приєднаного теплового навантаження опалення проводилась згідно невірного теплового навантаження, у зв'язку із чим відповідачу було зроблено перерахунок теплової енергії по договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 200151 від 01.11.2006р. за період з 01.02.2009р. по 31.03.2011р. На підставі викладеного, позивач зменшив позовні вимоги на суму 4 408,70 грн. Отже, за спірний період відповідачу було відпущено теплової енергії на загальну суму 41 716,56 грн.
Відповідно до 3.2.26. договору, споживач зобов'язався щомісячно, у строки, визначені договором, повертати Теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді.
Згідно п. 6.7.2. договору, у разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1. договору, акт підписується позивачем з позначенням про відмову у підписанні його відповідачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, відповідач зобов'язаний надати позивачу нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з позивачем всі розбіжності у встановлений пунктом 6.7.1. договору строк.
Рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії за вище вказаний період направлялись відповідачу, про що свідчать реєстри відправлених рахунків та актів виконаних робіт позивача.
Також, супровідним листом № 05/502 від 19.04.2011р. позивач повторно надіслав на адресу відповідача рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період, що підтверджується фіскальним чеком № 0102 від 20.04.2011р. та описом вкладення (копії містяться в матеріалах справи).
Зазначені акти приймання-передачі теплової енергії відповідач, всупереч умовам договору не повернув.
Відповідач свої обов'язки по оплаті згідно умов договору виконав частково, сплативши за отриману теплову енергію 342,42 грн., що підтверджується банківською випискою від 02.08.2010р. (копія знаходиться в матеріалах справи).
Таким чином, у відповідача виникла заборгованість в сумі 41 374,14 грн., що підтверджується матеріалами справи.
Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі теплової енергії регулюються Законом України “Про теплопостачання”, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007р. №1198 (далі -Правила), які чинні на території України, визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії та є обов'язковими для виконання ними (п.1, 2 Правил).
Згідно з п. 4. зазначених Правил, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.
Відповідно до статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 19 Закону України “Про теплопостачання” споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Статтею 24 Закону України “Про теплопостачання” та п.40 Правил встановлено, що споживач теплової енергії зобов'язаний додержуватися вимог договору та нормативно-правових актів.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідач акти приймання-передачі теплової енергії за період: грудень 2008р., з січня 2009р. по грудень 2009р., з січня 2010р. по травень 2010р., з вересня 2010р. по грудень 2010р., з січня 2011р. по березень 2011р. не підписав та не повернув. В зазначених актах встановлено, що у разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені договором терміни, акт вважається погодженим.
Беручи до уваги, що письмових заперечень про підписання акту відповідачем не було надано, зазначені акти можна вважати підписаними, оскільки їх було направлено відповідачу, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуюче вищевикладене та той факт, що на момент розгляду спору по суті відповідач не надав доказів належного виконання своїх зобов'язань вимога позивача про стягнення 41 374,14 грн. основного боргу обґрунтована і підлягає задоволенню.
Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 458,03 грн., яка нарахована на суми заборгованості по наступним місяцям: травень 2010р., вересень 2010р., жовтень 2010р., листопад 2010р., грудень 2010р., січень 2011р., лютий 2011р. та березень 2011р. Нарахування позивачем пені здійснено по кожному місяцю окремо, на заборгованість за травень 2010р. пеня нарахована за період з 21.06.2010р. по 20.12.2010р., на заборгованість за останній місяць спірного періоду (березень 2011р.) позивач нарахував пеню за період з 21.04.2011р. по 28.04.2011р.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.2.8. договору, який передбачає, що в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.
Згідно статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до статті 3 цього ж Закону, зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, розрахунок пені позивачем виконано не вірно, оскільки на заборгованість за травень 2010р. позивач нараховує пеню за період з 21.06.2010р. по 20.12.2010р. (183 дні), правильним періодом нарахування пені в даному випадку є період з 21.06.2010р. по 19.12.2010р. (182 дні). У зв'язку із викладеним, стягненню підлягає 457,76 грн. пені. В іншій частині стягнення пені, вимога позивача задоволенню не підлягає.
Таким чином, позов задовольняється частково.
Щодо тверджень відповідача про не укладення договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 200151 від 01.11.2006р. у зв'язку із відсутністю додатку № 6 до цього договору, то треба зазначити наступне. Відповідно до п. 3.2.20. договору, відповідач зобов'язався щорічно в між опалювальний період підготовлювати власне теплове господарство з обов'язковими для виконання обсягами робіт щодо підготовки до опалювального періоду, наданими позивачем та не пізніше 01 жовтня надавати позивачу для підписання акт про готовність до опалювального періоду за формою № Е-8 (Додаток № 6 до цього договору).
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З матеріалів справи вбачається, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 200151 від 01.11.2006р.
Отже, не надання відповідачем позивачу актів про готовність до опалювального періоду до 01.10 наступних років після укладення договору, не є підставою вважати такий договір не укладеним.
Також, відповідач заперечував проти позову посилаючись на відсутність доказів про правоздатність директора Філії Концерну «МТМ»ОСОБА_3 на підставі яких він укладав договір, а саме довіреності № 6160/20-19 від 08.12.2005р.
Зазначене спростовується наявною в матеріалах справи довіреністю № 6160/20-19 від 08.12.2005р., виданою генеральним директором Концерну «МТМ»І.А. Лайтерманом директору Філії Концерну «МТМ» Орджонікідзевського району Позднюку Ю.І., зокрема, на укладення від імені Концерну «МТМ»та оформлення за своїм підписом та печаткою Філії Концерну «МТМ»Орджонікідзевського району договори на купівлю-продаж теплової енергії у гарячій воді із споживачами.
Стосовно твердження відповідача про дійсність до теперішнього часу попереднього договору № 151 про постачання та використання теплової енергії, який був укладений між сторонами 10.10.2003р., то слід відзначити наступне. 10.10.2003р. між сторонами був укладений договір № 151 про постачання та використання теплової енергії. Відповідно до розділу 1 якого, позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими цінами (тарифами) в терміни, передбачені цим договором.
01.11.2006р. сторонами була складена додаткова угода до договору № 151 про постачання та використання теплової енергії. Пунктом 2 додаткової угоди сторони узгодили змінити пункт 10.1. договору, виклавши його в наступній редакції: «Договір в частині постачання теплової енергії діє до 01.11.2006р., в частині проведення розрахунків за теплову енергію по нарахуванням, здійсненим до 01.11.2006р. -до повного погашення заборгованості.
Таким чином, договір № 151 про постачання та використання теплової енергії в частині постачання теплової енергії з 02.11.2006р. втратив чинність.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Орджонікідзевського району до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Вадим” задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Вадим” (69035, м. Запоріжжя, пров. Котельний, 2, код ЄДРПОУ 19267148) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458) 41 374 (сорок одну тисячу триста сімдесят чотири) грн. 14 коп. основного боргу, 457 (чотириста п'ятдесят сім) грн. 76 коп. пені, 418 (чотириста вісімнадцять) грн. 32 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя О.В. Ярешко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.
Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 22.07.2011р.