Запорізької області
13.07.11 Справа № 4/5009/3383/11
Суддя Зінченко Н.Г.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Богдан-Лізинг”, (юридична адреса: 04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 26, корпус 87; фактична адреса: 04655, м. Київ, вул. Кудрявській узвіз, буд. 7, офіс 1020)
до відповідача Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, (юридична адреса: 71100, АДРЕСА_1; фактична адреса: 71000, АДРЕСА_2)
про стягнення 58 896,01 грн. заборгованості за генеральним договором фінансового лізингу № 039/08-АВТ від 24.09.2008 р. і лізинговою угодою № 1/039/08-АВТ від 24.09.2008 р.
суддя Зінченко Н.Г.
За участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_3, довіреність № 68 від 23.06.2011 р.;
від відповідача - не з'явився;
16.06.2011 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Богдан-Лізинг”, м. Київ (ТОВ “Богдан-Лізинг”) до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Бердянськ Запорізької області (ФОП ОСОБА_2) про стягнення 58 896,01 грн. заборгованості за генеральним договором фінансового лізингу № 039/08-АВТ від 24.09.2008 р. і лізинговою угодою № 1/039/08-АВТ від 24.09.2008 р., що складається з заборгованості по платежу, що відшкодовує вартість майна, в сумі 23 639,88 грн., винагороди (комісії) 1-го порядку в сумі 28 860,57 грн., заборгованості згідно Графіку погашення розстроченої заборгованості лізингоодержувачем в сумі 5 488,66 грн., пені в сумі 402,82 грн. та втрат від інфляції грошових коштів в сумі 504,08 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.06.2011 р. порушено провадження у справі № 4/5009/3383/11, справа призначена до розгляду на 13.07.2011 р., у сторін витребувані документи і докази необхідні для розгляду справи.
В судовому засіданні 13.07.2011 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.
За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Відповідач в судове засідання 13.07.2011 р. не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалою суду від 16.06.2011 р. про порушення провадження у справі № 4/5009/3383/11 документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав.
До матеріалів справи № 4/5009/3383/11 позивачем наданий оригінал Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців серія НОМЕР_3, згідно якого станом на 30.05.2011 р. ОСОБА_2 як фізична особа -підприємець значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців за місцем реєстрації: 71100, АДРЕСА_1.
Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, суд вважає, що про дату, час та місце розгляду справи № 4/5009/3383/11 відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду від 16.06.2011 р. про порушення провадження у справі № 4/5009/3383/11, яка направлялася на юридичну адресу відповідача та 25.06.2011 р. була отримана особисто ОСОБА_2, про що свідчить відповідна відмітка на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення (штрих-код 6900109027890), а також направлялася на фактичну адресу відповідача та 23.06.2011 р. була отримана уповноваженою особою ФОП ОСОБА_2, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення (штрих-код 6900109027904).
У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.
Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 526, 530, 549, 624, 625, 806 ЦК України, положеннях Закону України “Про фінансовий лізинг” і полягають в тому, що 24.09.2008 р. позивачем та відповідачем були укладені генеральний договір фінансового лізингу № 039/08-АВТ і лізингова угода № 1/039/08-АВТ, на виконання умов яких позивач у межах своїх зобов'язань придбав та передав відповідачу у користування автомобіль КАМАЗ 65117-030, 2008 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_4 та новий причіп (бортовий) МАЗ 837810-042, 2008 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1. Згідно п. 1.1 лізингової угоди вартість майна на момент його передачі відповідачу становила 397 640,00. Пунктом 1.3 лізингової угоди визначено, що строк користування предметом лізингу становить 60 місяців з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі майна. Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу та лізинговою угодою підтверджується актами приймання-передачі майна від 27.10.2008 р. і від 07.11.2008 р. Право власності позивача на предмети лізингу підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_6 і серія НОМЕР_5, виданими УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, відповідно, 24.10.2008 р. і 16.10.2008 р. Пунктом 3.3 лізингової угоди сторони визначили, що сплата відповідачем лізингових платежів відбувається на умовах генерального договору фінансового лізингу та лізингової угоди в терміни, згідно Графіку сплати лізингових платежів. Відповідач в порушення умов генерального договору та лізингової угоди за період з 20.02.2011 р. по 20.05.2011 р. не сплатив позивачу, згідно з Графіком сплати лізингових платежів, платіж, що відшкодовує вартість майна, на суму 23 639,88 грн., та винагороду (комісію) лізингодавця в розмірі 28 860,57 грн. Крім того, відповідачем допущено порушення Графіку погашення розстроченої заборгованості за генеральним договором фінансового лізингу та лізинговою угодою, який погоджений сторонами в Додатку № 4 від 29.12.2010 р. до генерального договору, а саме: станом на 01.06.2011 р. відповідачем не сплачено 5 488,66 грн. Позивачем за кожний розрахунковий період виставлялися відповідачу рахунки на оплату лізингового платежу, які за спірний період залишились повністю або частково неоплаченими. Отже, відповідачем порушенні вимоги чинного законодавства та умови генерального договору фінансового лізингу та лізингової угоди. Відповідно до п. 7.4.1 генерального договору у випадку прострочення сплати лізингового платежу або сплати його не в повному обсязі, відповідач виплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, які діяла в період прострочення, від несплаченої суми платежів за кожен день прострочення від дня виникнення такого прострочення до повного погашення заборгованості, та відшкодовує збитки, завдані лізингодавцю, понад зазначену пеню. Внаслідок прострочення сплати лізингових платежів за період з 21.03.2011 р. по 20.05.2011 р. позивачем відповідачу нарахована пеня в сумі 402,82 грн. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі зазначеної норми закону позивачем нараховані відповідачу 504,08 грн. втрат від інфляції грошових коштів. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити повністю.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
24.08.2008 р. ТОВ “Богдан-Лізинг” (позивачем у справі) та ФОП ОСОБА_2 (відповідачем у справі) були укладені генеральний договір фінансового лізингу № 039/08-АВТ з відповідними додатками до нього, а також зі змінами, внесеними відповідними додатковими угодами, (надалі за текстом -Договір) та лізингова угода № 1/039/08-АВТ (надалі за текстом -Лізингова угода).
Відповідно до п. 2.1 Договору та п. 1.1 Лізингової угоди позивач (Лізингодавець) зобов'язався придбати у продавця (постачальника) у власність майно (предмет лізингу) -новий автомобіль КАМАЗ -65 117-030 та новий причіп МАЗ 837810-042 -та передати у тимчасове володіння і користування відповідачу (Лізингоодержувачу) на умовах фінансового лізингу та термін, визначений у Лізинговій угоді за умови сплати відповідачем періодичних лізингових платежів.
Згідно з п. 1.1. Лізингової угоди вартість майна на момент його передачі відповідачу становила 397 640,00.
Пунктом 4.2 Договору визначено, що приймання-передача майна у фінансовий лізинг оформлюється шляхом складання позивачем та відповідачем ату (актів) приймання-передачі майна до відповідних лізингових угод, підписання яких сторонами підтверджує, що майно відповідає за якістю, комплектністю, справністю техніко-економічним показникам, стандартам та умовам Генерального договору і відповідній Лізинговій угоді, заявці.
Пунктом 1.3 Лізингової угоди визначено, що строк користування предметом лізингу становить 60 місяців з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі майна.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем зобов'язання щодо передачі відповідачу предметів лізингу виконані належним чином та в повному обсязі відповідно до умов Генерального договору та Лізингової угоди.
Так, на виконання умов Договору та Лізингової угоди позивач у межах своїх зобов'язань придбав та передав відповідачу у користування автомобіль КАМАЗ 65117-030, 2008 року випуску, обсяг двигуна 10850 куб.см., номер кузова НОМЕР_7, реєстраційний № НОМЕР_4 та новий причіп (бортовий) МАЗ 837810-042, 2008 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_8, реєстраційний № НОМЕР_1.
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором фінансового лізингу та Лізинговою угодою підтверджується Актами приймання-передачі майна від 27.10.2008 р. і від 07.11.2008 р., які підписані позивачем та відповідачем і скріплені печатками сторін, та якими відповідач підтвердив факт прийняття предметів лізингу без зауважень і претензій.
Право власності позивача на предмети лізингу підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_6 і серія НОМЕР_5, виданими УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, відповідно, 24.10.2008 р. і 16.10.2008 р.
Розділом 3 “Лізингові платежі” Договору сторони визначили, що відповідач зобов'язаний сплачувати вчасно і в повному обсязі позивачу лізингові платежі в терміни, в сумах і на умовах, які визначені Генеральним договором і відповідною Лізинговою угодою. Всі лізингові платежі за даним Генеральним договором та Лізинговими угодами здійснюються в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, який буде зазначений в Лізинговій угоді в залежності від банку-кредитора. Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу (відповідно до Графіку лізингових платежів) припадає на неробочий (вихідний, святковий або інше) день, то відповідач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує останньому робочому дню, за яким настає такий неробочий (вихідний, святковий або інше) день. Позивач не пізніше, ніж за 3 робочі дні до закінчення кожного поточного розрахункового періоду виставляє відповідачу рахунок на оплату лізингового платежу за поточний розрахунковий період з урахуванням положень Договору. Неотримання відповідачем рахунку на оплату лізингового платежу не позбавляє відповідача обов'язку по сплаті чергового лізингового платежу, розрахованого у відповідності з Договором, який відповідач зобов'язаний сплатити не пізніше строку, визначеного Графіком лізингового платежу. Датою виконання будь-якого платежу за Договором та Лізинговою угодою вважається дата фактичного надходження грошових коштів на поточний рахунок позивача. (пункти 3.1 - 3.3 та 3.7 Договору).
Згідно з п., п. 3.1 - 3.3 Лізингової угоди відповідач зобов'язаний в термін до 25.09.2008 р. сплатити позивачу авансовий лізинговий платіж в сумі 65 206,69 грн. (разом з ПДВ 20 %). Загальна сума винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане в лізинг майно за цією Лізинговою угодою на дату укладення Лізингової угоди складає без ПДВ 20 % - 357 193,38 грн. Загальна сума лізинговий платежів за Лізинговою угодою складає - 802 039,28 грн. за умови дотримання відповідачем встановленого Графіку сплати лізингових платежів. Сплата відповідачем чергових лізингових платежів відбувається на умовах Генерального договору і Лізингової угоди в терміни та у сумах, згідно з наведеним в п. 3.3 Лізингової угоди Графіку сплати лізингових платежів, з урахуванням пункту 3.2 Лізингової угоди. Кожний черговий лізинговий платіж складається з платежу, який відшкодовує (компенсує) частину вартості майна, з урахуванням ПДВ 20 % та винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане в лізинг майно (без ПДВ 20 %).
12.11.2008 р. сторонами у справі була укладена Додаткова угода № 2 до Лізингової угоди, якою сторонами був погоджений новий Графік лізингових платежів.
28.12.2010 р. сторонами у справі була укладена Додаткова угода № 3 до Лізингової угоди, якою сторонами Графік лізингових платежів був викладений в останній (чинній на час вирішення спору в судовому засіданні) редакції.
Відповідно до Графіку сплати лізингових платежів в редакції Додаткової угоди № 3 від 28.12.2010 р. за період з 20.02.2011 р. по 20.05.2011 р. відповідач повинен був сплатити позивачу 23 639,88 грн. платежів, які відшкодовують частину вартості майна, та 31 887,79 грн. винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане в лізинг майно.
Як свідчать матеріали справи, позивачем за кожний розрахунковий період виставлялися відповідачу рахунки-фактури на оплату лізингового платежу, зокрема, № СФ-03 433 від 15.02.2011 р., № СФ-03 575 від 14.03.2011 р., № СФ-03 731 від 14.04.2011 р. і № СФ-03 839 від 18.05.2011 р., які за спірний період залишились повністю або частково неоплаченими відповідачем.
Так, відповідач в порушення умов Генерального договору та Лізингової угоди за період з 20.02.2011 р. по 20.05.2011 р. не сплатив позивачу, згідно з Графіком сплати лізингових платежів, платіж, що відшкодовує частину вартість майна, на суму 23 639,88 грн., та винагороду (комісію) Лізингодавцю за отримане в лізинг майно в розмірі 28 860,57 грн.
29.12.2010 р. сторонами у справі була укладена Додаткова угода № 4 до Генерального договору, якою сторони дійшли згоди розстрочити терміном на п'ять місяців суму заборгованості по Договору станом на 29.12.2010 р. в розмірі 27 255,58 грн. по лізингових платежах, строк сплати яких минув станом на дату підписання Додаткової угоди, та погодили Графік погашення розстроченої заборгованості Лізингоодержувача перед Лізингодавцем за Генеральним договором фінансового лізингу № 039/08-АВТ від 24.09.2008 р. та Лізинговою угодою № 1/039/08-АВТ від 24.09.2008 р. по лізингових платежах, строк сплати яких минув станом на дату підписання Додаткової угоди № 4.
Відповідачем було допущено порушення Графіку погашення розстроченої заборгованості за Генеральним договором фінансового лізингу та Лізинговою угодою, який погоджений в Додатку № 4 від 29.12.2010 р., а саме: станом на 01.06.2011 р. відповідачем не сплачено 5 488,66 грн. платежів розстроченої заборгованості.
Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 292 ГК України встановлено, що лізинг -це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Згідно із ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності або набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом ЦК України та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 1 Закону України “Про фінансовий лізинг” визначено, що фінансовий лізинг -це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату.
Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Пунктом 13.1 Генерального договору встановлено, що Генеральний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і є безстроковим. Дія Генерального договору закінчується не раніше виконання Лізингодавцем та Лізингоодержувачем своїх зобов'язань по всім лізинговим угодам, які є невід'ємною частиною Генерального договору.
Отже, зобов'язання відповідача сплатити платежі, які відшкодовують частину вартості майна, сплатити винагороду Лізингодавцю за отримане в лізинг майно та сплатити платежі розстроченої заборгованості згідно з Додатковою угодою № 4 від 29.12.2010 р. не припинені.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.
У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач доказів належного і повного виконання зобов'язань по сплаті платежів, які відшкодовують частину вартості майна, по сплаті винагороди Лізингодавцю за отримане в лізинг майно та по сплаті платежів розстроченої заборгованості згідно з Додатковою угодою № 4 від 29.12.2010 р. за період з 20.02.2011 р. по 20.05.2011 р. суду не довів.
Враховуючи викладене, матеріалами справи доведено, що за відповідачем рахується заборгованість по сплаті платежів, які відшкодовують частину вартості майна, в сумі 23 639,88 грн., по сплаті винагороди Лізингодавцю за отримане в лізинг майно в сумі 28 860,57 грн. та сплаті платежів розстроченої заборгованості згідно з Додатковою угодою № 4 від 29.12.2010 р. в сумі 5 488,66 грн.
Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті платежів, які відшкодовують частину вартості майна, в сумі 23 639,88 грн., по сплаті винагороди Лізингодавцю за отримане в лізинг майно в сумі 28 860,57 грн. та сплаті платежів відповідно до Графіку погашення розстроченої заборгованості згідно з Додатковою угодою № 4 від 29.12.2010 р. в сумі 5 488,66 грн. підтверджується фактичними обставинами справи.
Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті платежів, які відшкодовують частину вартості майна, в сумі 23 639,88 грн., по сплаті винагороди Лізингодавцю за отримане в лізинг майно в сумі 28 860,57 грн. та сплаті платежів відповідно до Графіку погашення розстроченої заборгованості згідно з Додатковою угодою № 4 від 29.12.2010 р. в сумі 5 488,66 грн. пред'явлені до стягнення обґрунтовано та підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення пені за прострочення сплати лізингових платежів за період з 21.03.2011 р. по 20.05.2011 р. в сумі 402,82 грн., нарахування якої позивач обґрунтовує п. 7.4.1 Генерального договору.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.
Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 7.4.1 Генерального договору сторони узгодили, що у випадку прострочення сплати лізингового платежу або сплати його не в повному обсязі, відповідач виплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, які діяла в період прострочення, від несплаченої суми платежів за кожен день прострочення від дня виникнення такого прострочення до повного погашення заборгованості, та відшкодовує збитки, завдані Лізингодавцю, понад зазначену пеню.
Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до розрахунку позивача сума пені за несвоєчасне погашення лізингових платежів по рахунку-фактурі № СФ-03731 від 14.04.2011 р. за період з 21.03.2011 р. по 20.04.2011 р. складає 242,70 грн., по рахунку-фактурі № СФ-03839 від 18.05.2011 р. за період з 21.04.2011 р. по 20.05.2011 р. складає 160,12 грн., а всього сума пені складає 402,82 грн.
Даний розрахунок судом перевірений та встановлено, що розрахунок пені за несвоєчасне погашення лізингових платежів позивачем виконаний вірно.
Таким чином, вимога про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне погашення лізингових платежів в сумі 402,82 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.
Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Сума втрат від інфляції грошових коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з лютий -квітень 2011 року, згідно розрахунку позивача, становить 504,08 грн.
Наданий розрахунок судом перевірений та визнаний обґрунтованим. Отже, вимога про стягнення з відповідача 504,08 грн. втрат від інфляції грошових коштів задовольняється судом.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач надав необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_2 платежів, які відшкодовують частину вартості майна, в сумі 23 639,88 грн., винагороди Лізингодавцю за отримане в лізинг майно в сумі 28 860,57 грн., платежів відповідно до Графіку погашення розстроченої заборгованості згідно з Додатковою угодою № 4 від 29.12.2010 р. в сумі 5 488,66 грн., пені в сумі 402,82 грн. та втрат від інфляції грошових коштів в сумі 504,08 грн. документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Керуючись ст., ст. 525, 526, 530, 549, 599, 611, 625, 806 ЦК України, ст., ст. 174, 175, 193, 230-232, 292 ГК України, ст., ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, (71100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, р/р № НОМЕР_9 у Бердянському відділенні ЗОФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 313010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Богдан-Лізинг”, (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 26, корпус 87, код ЄДРПОУ 32960732, р/р № 2650901000875 у Другій Київській філії ВАТ “КРЕДОБАНК” м. Київ, МФО 380560) 23 639 (двадцять три тисячі шістсот тридцять дев'ять) грн. 88 коп. платежів, які відшкодовують частину вартості майна, 28 860 (двадцять вісім тисяч вісімсот шістдесят) грн. 57 коп. винагороди Лізингодавцю за отримане в лізинг майно, 5 488 (п'ять тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 66 коп. платежів відповідно до Графіку погашення розстроченої заборгованості згідно з Додатковою угодою № 4 від 29.12.2010 р., 402 (чотириста дві) грн. 82 коп. пені, 504 (п'ятсот чотири) грн. 08 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 588 (п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 96 коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Суддя Н.Г.Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “18” липня 2011 р.