Запорізької області
14.07.11 Справа № 8/333/09
Суддя Попова І.А.
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до відповідача Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (69068, м.Запоріжжя, вул. Брюлова, 5)
про стягнення 81853 грн. 87 коп. понесених витрат за договором № 203/17 від 15.12.2005р.
Суддя Попова І.А.
Представники:
від позивача: не з'явився (ОСОБА_3, дов. ВМІ 029069 від 06.10.2009 р. присутній в засіданні 23.11.2009 р.)
від відповідача: не з'явився (ОСОБА_4, дов. від 09.07.2009 р. присутній в засіданні 23.11.2009 р.)
Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 81853 грн. 87 коп. понесених витрат за договором № 203/17 від 15.12.2005р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.11.2009 р. провадження по справі № 8/333/09 зупинялося до набрання законної сили рішенням господарського суду Запорізької області по справі № 3/249/09. В зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження по даній справі ухвалою від 20.06.2011 р. провадження по справі поновлено та призначено до розгляду в судовому засіданні 14.07.2011 р.
Вступну та резолютивну частини рішення постановлено в судовому засіданні 14.07.2011 р.
Позовні вимоги заявлені з наступних підстав: 15 грудня 2005 р. позивачем та відповідачем укладено договір № 203/17 про відповідальне зберігання арештованого майна, на яке звернено стягнення органом державної виконавчої служби та про надання послуг, які пов'язані з його зберіганням. За цим договором відповідач передав, а позивач прийняв на відповідальне зберігання вилучене державним виконавцем описане й арештоване майно, а саме обладнання діагностики автомобілів, що належить СПД-ФО ОСОБА_5 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, з метою забезпечення зберігання описаного майна до його реалізації та подальшого розпорядження цим майном відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». На протязі всього часу позивач сумлінно виконував всі обов'язки передбачені даним договором. Листом від 13.07.2009 р. № 10689 повідомив про необхідність в передачі арештованого майна державній виконавчій службі. Відповідно до п. 1.7 договору зберігачу можуть бути відшкодовані витрати, необхідні для збереження майна, якщо такі витрати будуть понесені. За час виконання своїх обов'язків позивач поніс витрати, пов'язані зі зберігання арештованого майна. Такі заходи при зберіганні майна викликані умовами договору, а саме: додержання відповідної температури в приміщенні, проведення необхідної вентиляції приміщення, здійснення протипожежних заходів, забезпечення охорони та інше. Пунктом 2.4.2 договору передбачено обов'язок відповідач відшкодувати зберігачу витрати, пов'язані з виконанням цього договору у термін не більше 4-х банківських днів з моменту підписання Акту про виконання робіт (послуг). Відповідач відмовляється їх підписати, посилаючись на той факт, що державна виконавча служба їх не отримувала. Згідно ч. 3 ст. 212 ЦК України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала. Таким чином, відповідач вважає, що зобов'язання по відшкодуванню витрат, понесених при здійсненні відповідального зберігання, настало. Відповідно до ст. ст. 212, 525, 526 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 81853 грн. 78 коп. понесених витрат.
Відповідач в судовому засіданні 23.11.2009 р. письмовий відзив на позов не надав, клопотав про зупинення провадження у справі у зв'язку з поданням ним позову про визнання недійсним договору зберігання та спонукання повернути майно.
В судове засідання 14.07.2011 р. сторони своїх представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, про вирішення спору в добровільному порядку не сповістили. Про час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином за адресами, зазначеними в позовній заяві, про зміну місця знаходження не повідомлялось.
Відповідно до ст. 75 ГПК України розгляд справи завершено за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив:
15 грудня 2005 р. сторонами по справі укладено договір № 203/17 про відповідальне зберігання арештованого майна, на яке звернено стягнення органом державної виконавчої служби, та про надання послуг, які пов'язані з його зберіганням. За умовами договору ДВС доручає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання вилучене державним виконавцем описане й арештоване майно 20.04.2005 р., а саме обладнання діагностики автомобілів, що належить приватному підприємцю ОСОБА_5, та знаходиться за адресою АДРЕСА_2, відповідно до акту опису й арешту майна серії АА № 868527 від 20.04.2005 р., вартість якого за попередньою оцінкою складає 401667 грн., з метою забезпечення зберігання описаного майна до його реалізації та подальшого розпорядження цим майном відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до п. 1.7 договору зберігач має право на одержання за зберігання майна винагороди, але не більше 5% вартості переданого на зберігання майна за 1 місяць. Зберігачу можуть бути відшкодовані витрати, необхідні для збереження майна, якщо такі витрати будуть понесені.
Позивач зазначає, що за час виконання своїх обов'язків поніс витрати, пов'язані із зберіганням майна, а саме: 55573 грн. 87 коп. сплачено за оренду складського приміщення, 26280 грн. сплачено за охорону майна. В зв'язку з тим, що ним направлено відповідно до п. 2.4.2 договору відповідачу акти приймання-передачі виконаних робіт та рахунки на оплату наданих послуг, позивач вважає, що строк виконання зобов'язань по відшкодуванню витрат настав.
Суд не погоджується з доводами позивача та не знаходить доведеними позовні вимоги внаслідок наступного:
Пунктами 1.7, 2.4.2 договору про відповідальне зберігання арештованого майна від 15.12.2005 р. встановлений обов'язок ДВС відшкодувати зберігачу витрати, пов'язані з виконанням цього договору у термін не більше чотирьох банківських днів з моменту підписання Акту про виконання робіт (послуг), у випадку, якщо такі витрати будуть понесені До позовної заяви позивачем не додано жодного документа на підтвердження витрат, про які ним заявлено, а саме: по сплаті орендної плати саме за приміщення, в якому зберігалось орендоване майно, по оплаті послуг сторонніх організацій за охорону саме цього майна.
По-друге, за умовами пункту 2.4.4 договору відшкодування витрат зберігача провадиться за умови реалізації арештованого майна та надходження на депозитний рахунок ДВС грошових коштів за продане майно від торгуючої організації.
Позивачем не надано доказів того, що на час звернення з даною позовною заявою арештоване майно було реалізовано та грошові кошти надійшли на рахунок ДВС. На підтвердження цього факту є також постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 02.02.2010 р. по справі № 6/355д/09, якою зобов'язано СПД-ФО ОСОБА_1 повернути Шевченківському ВДВС Запорізького МУЮ передане майно за договором № 203/17 про відповідальне зберігання арештованого майна за наступним переліком: роликовий тестер гальмів для універсальної мережі, двошвидкісний 2,5 -5 км/год, без монітора і клавіатури -2 шт.; ваги гіперстатичні 7,5 т на колесо, точність 0,5% - 2 шт.; обладнання для ями -2 шт.; набір для калібрування вагів та вантажу -2 шт; набір для АРF 163 для калібрування легкових автомобілів на двошвидкісному тестері гальмів - 2 шт.; набір для калібрування двошвидкісного тестера гальмів універсальний; набір для калібрування тестера гальмів для вантажівок - 2 шт.; самоблокуючі двигуни для полегшення виходу з валів (встановлюються на заводі) -2 шт.; вібромайданчик для легкових та вантажних автомобілів (з поглибленням) - 2 шт.; цифровий тестер передніх фар на колесах - 2 шт.; платформа увода колеса для легкової лінії - 1 шт.; тестер амортизаторів та ваги для легкової лінії - 1 шт.; двигуни з самогальмуванням, для полегшення виходу з валів серії “М” - 1 шт.; монітор роликового тестеру гальмів без комп'ютера та клавіатури - 1 шт.; гідравлічний вібромайданчик (з поглибленням) -1 шт.; система калібрування для легкових ліній -1 шт.
Умови пункту 2.4.2 договору щодо моменту виникнення зобов'язань з відшкодування витрат зберігача були предметом тлумачення у справі № 3/249/09-13/484/09, розглянутій господарським судом Запорізької області.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Додані позивачем докази не доводять позовних вимог щодо понесених витрат по зберіганню арештованого майна, розміру цих витрат та настання строку виконання зобов'язань відділом Державної виконавчої служби по їх відшкодуванню.
В задоволенні позову з зазначених підстав відмовляється.
Судові витрати відносяться на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 ГПК України, суд
В позові відмовити.
Суддя І.А. Попова
Рішення підписано 18 липня 2011 року.