"14" липня 2011 р. Справа № 50/502
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Могила С.К. (головуючого),
Борденюк Є.М.,
Вовка І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Палацу культури і техніки "Дніпро" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 року у справі № 50/502 за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: Міністерства промислової політики України, державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" до Палацу культури і техніки "Дніпро", третя особа: Головне управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації, про визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити нерухоме майно,
У вересні 2010 року заступник прокурора міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України, державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" з позовною заявою до Палацу культури і техніки "Дніпро" про визнання недійсним договору безоплатного користування нерухомим майном від 15.01.1993 року № 901, укладеного між ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" і відповідачем та зобов'язання звільнити займану нежитлову будівлю у зв'язку з невідповідністю вимогам п. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 року № 8-92 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності", яким заборонялося підприємствам загальнодержавної власності, передавати безоплатно закріплене за ними майно іншим особам, до того ж, строк спірного договору за ст. 325 ЦК УРСР не повинен перевищувати одного року, а тому в будь-якому випадку він є припиненим.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" подало заяву про зміну позовних вимог і просило лише визнати недійсним спірний договір з підстав суперечності п. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 року № 8-92 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності".
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.01.2011 року (суддя Головатюк Л.Д.) позов задоволено частково та визнано недійсним договір від 15.01.1993 року, укладений між ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" та Палацом культури і техніки "Дніпро", а в решті позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 року (судді Рєпіна Л.О., Баранець О.М., Чорна Л.В.) зазначене рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про зобов'язання відповідача звільнити нежитлову будівлю скасовано, та прийнято в цій частині нове рішення про зобов'язання відповідача звільнити спірне нерухоме майно, а в решті - судове рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що постанова апеляційного господарського суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, і тому просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відзиві на касаційну скаргу ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" вважає, що постанова апеляційного господарського суду є законною, і просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Відзиви від решти сторін та третьої особи до суду не надходили.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.06.2011 року продовжено строк розгляду касаційної скарги та відкладено її розгляд на 14.07.2011 року.
Як вбачається з матеріалів справи, що між ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" і Палацом культури і техніки "Дніпро" було укладено договір від 15.01.1993 року № 901 за умовами якого ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" передає, а Палац культури і техніки "Дніпро" приймає в користування будівлю для організації культурно-масової роботи з робітниками ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" і членами їх сімей, а також громадянами заводського мікрорайону.
У зазначеному договорі сторонами не визначено його строку та умов оплати за користування нерухомим майном.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про визнання недійсним договору безоплатного користування нерухомим майном та зобов'язання відповідача звільнити це майно у зв'язку з невідповідністю спірного договору вимогам закону, яким заборонялося підприємствам загальнодержавної власності передавати безоплатно закріплене за ними майно іншим підприємствам, організаціям і установам, та відсутністю правових підстав для користування зазначеним майном.
Висновок апеляційного господарського суду про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про зобов'язання відповідача звільнити спірне нерухоме майно і задоволення позову в цій частині, та залишення в решті судового рішення без змін мотивовано суперечністю спірного договору вимогам закону, яким заборонялося підприємствам загальнодержавної власності передавати безоплатно закріплене за ними майно іншим особам і його припиненням, та належністю спірного нерухомого майна до державної власності і перебуванням цього майна на праві повного господарського відання в державного підприємства, визначеного заступником прокурора, позивачем в спірних правовідносинах, та відсутністю у відповідача правових підстав для користування цим нерухомим майном.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірний договір користування нерухомим майном було укладено між ДПВО "Київський радіозавод" і Палацом культури і техніки "Дніпро" 15.01.1993 року без визначення його строку, на умовах безоплатного користування.
Відповідно до ст. 75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.
За вимогами ст. 76 ЦК УРСР перебіг позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
У той же час, задовольнивши позов заступника прокурора, поданий у вересні 2010 року, про визнання недійсним спірного договору, укладеного у січні 1993 року, суди обох інстанцій не врахували зазначених положень ЦК УРСР від 18.07.1963 року, що підлягають застосуванню до даних відносин, за якими є обов'язковим застосування судом позовної давності незалежно від заяви сторін.
Разом з тим, задовольнивши позов заступника прокурора в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України та ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" щодо спірного нерухомого майна, суди попередніх інстанцій не встановили обставин і не навели правових підстав, які б свідчили про перебування зазначеного майна в господарському віданні ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" на час вирішення даного спору та не з'ясували правового режиму цього майна, не встановивши за якою особою, та з яких правових підстав зазначене майно було закріплено державою.
Згідно ст. 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності -здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Водночас, судами обох інстанцій не було з'ясовано обставин, пов'язаних з встановленням органу державної влади, уповноваженого державою здійснювати функції з управління спірним нерухомим майном.
Отже, дійшовши висновку про задоволення позову заступника прокурора в інтересах держави, предметом спору за яким є нерухоме майно, суди не з'ясували питання про наявність матеріально-правової вимоги щодо спірного нерухомого майна в осіб, які визначені позивачами в даній справі, та не встановили в чому полягає порушення їх прав.
Таким чином, прийняті судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати наведене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.
З огляду викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Палацу культури і техніки "Дніпро" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 року та рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2011 року скасувати, і справу № 50/502 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий суддя С.Могил
Судді: Є.Борденюк
І.Вовк