"19" липня 2011 р. Справа № 5/317/09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого,
Кочерової Н.О.,
Самусенко С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні
скарги Публічного акціонерного товариства "МЕГАБАНК"
та Шульги Д.Л.
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17 травня 2011 року
у справі № 5/317/09
господарського суду Миколаївської області
про банкрутство Приватного підприємства "Олімп-Агро"
кредитори 1.Державна податкова інспекція у Заводському районі м.Миколаєва
2. Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк"
3.Управління пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва
4. Публічне акціонерне товариство "МЕГАБАНК"
5.Філія Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
ліквідатор - Шульга Д.Л.
за участю представників
банкрута - ОСОБА_1
кредиторів - 1. не з'явився
2. не з'явився
3. не з'явився
4. не з'явився
5.ОСОБА_2
ліквідатора - не з'явився
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 06 листопада 2009 року за заявою голови ліквідаційної комісії ПП "Олімп-Агро" Галкіної Т.І. порушено провадження у справі № 5/317/09 про банкрутство підприємства на підставі ст.51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 10 листопада 2009 року ПП „Олім-Агро” визнано банкрутом, відкрито відносно останнього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Цуріку М.В., зобов'язано ліквідатора в п'ятиденний строк подати оголошення про визнання підприємства банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у офіційному друкованому органі та надати до суду реєстр вимог кредиторів.
Після публікації оголошення в газеті “Голос України” від 18 листопада 2009 року № 218 ліквідатором Цурікою М.В. визнані грошові вимоги ПАТ „Мегабанк”, ПАТ "Держаний експортно-імпортний банк України", ПАТ "Укрсоцбанк" в особі Одеської обласної філії, УПФУ в Центральному районі м.Миколаєва та ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва до банкрута на загальну суму 5 638 523,34грн.
В результаті проведення ліквідаційної процедури ліквідатором була проведена інвентаризація майна підприємства -банкрута та виявлено активів на загальну суму 473 549,00 грн. (двокімнатна квартира, загальною площею 30,8 кв. м., житловий будинок № 63 з відповідними господарськими та побутовими спорудами загальною площею 282,8 кв. м та земельна ділянка, площею 500 кв. м.), що підтверджується інвентаризаційним описом майнових активів банкрута від 10 березня 2010 року.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 15 червня 2010 року затверджено реєстр вимог кредиторів ПП „Олім-Агро” станом на 07 червня 2010 року на загальну суму 5 638 523,34грн., припинено виконання обов'язків ліквідатора Цуріки М.В., ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Шульгу Д.Л., якого зобов'язано здійснити процедуру ліквідації банкрута відповідно до вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
29 червня 2010 року комітетом кредиторів ПП „Олім-Агро” встановлено порядок продажу майна банкрута - шляхом прямого продажу Приватному підприємству “Форум-2010” за ціною 477 549,00 грн.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 22 березня 2011 року (суддя Міщенко В.І.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ПП „Олім-Агро” станом на 08 листопада 2010 року Ліквідовано ПП „Олім-Агро”. Провадження у справі припинено на підставі п.6 ст.40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17 травня 2011 року (судді Єрмілов Г.А., Воронюк О.Л., Лашин В.В.) ухвалу господарського суду Миколаївської області від 22 березня 2011 року у справі №5/317/09 скасовано, провадження у справі припинено на підставі п. 7 ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Не погодившись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17 травня 2011 року Публічне акціонерне товариство "МЕГАБАНК" та Шульга Д.Л. звернулись з касаційною скаргою, в якій просять зазначену постанову скасувати та залишити в силі ухвалу господарського суду Миколаївської області від 22 березня 2011 року.
Вимоги касаційної скарги заявники касаційних скарг обґрунтовують тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як зазначалось вище судом апеляційної інстанції припинено провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону.
Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України з зазначеним твердженням не погоджується з огляду на наступне.
Частина перша ст. 40 Закону передбачає виключні підстави припинення провадження у справі про банкрутство, а саме:
1) боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності;
2) подано заяву про визнання банкрутом ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи;
3) у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того ж боржника;
4) затверджено звіт керуючого санацією боржника в порядку, передбаченому цим Законом;
5) затверджено мирову угоду;
6) затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому статтею 32 цього Закону;
7) боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами;
8) кредитори не висунули вимог до боржника після порушення провадження у справі про банкрутство за заявою боржника.
При цьому, частина друга ст. 40 Закону встановлює, що провадження у справах про банкрутство може бути припинено у випадках, передбачених пунктами 1, 2 та 5 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство, тобто як до, так і після визнання боржника банкрутом; у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 7 і 8, - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 6, - лише після визнання боржника банкрутом.
Припиняючи провадження справі, суд апеляційної інстанції посилався на п. 36 постанови Пленуму Верховного суду України „Про судову практику в справах про банкрутство” від 18 грудня 2009 року № 15, відповідно до якого законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).
Аналізуючи вказане роз'яснення можна зробити висновок, що Вищий господарський суд України вважає можливим припинення провадження у справі про банкрутство на підставі п. 7 ст. 40 Закону та п. 11 ч. 1 статті 80 ГПК України тільки у разі наявності однієї двох підстав:
- виявлення безпідставності вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника;
- виявлення порушення провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство.
В даному випадку жодна з цих підстав не може застосовуватись, оскільки:
- з наявних у матеріалах справи доказів, вбачається наявність законних вимог усіх кредиторів, в тому разі і скаржника. Більш того, сам скаржник - філія ПАТ „Держексімбанк України” в м. Миколаєві погоджується з банкрутством ПП „Олімп-Агро”. При цьому, учасники процесу не оскаржували жодної іншої ухвали суду, винесеної у цій справі про банкрутство;
- справу про банкрутство боржника було порушено не за заявою кредитора, а за заявою боржника;
- законодавством не передбачена заборона порушувати справи про банкрутство ПП „Олімп-Агро”.
Крім того, ще 10 листопада 2009 року суд визнав боржника банкрутом, що свою чергу унеможливлює припинення провадження у справі про банкрутство на підставі п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону, оскільки ч. 2 ст. 40 Закону прямо забороняє такі дії суду після визнання боржника банкрутом.
Отже, судом апеляційної інстанції було невірно та безпідставно застосовано п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону та п. 11 ч. 1 статті 80 ГПК України та, при цьому, не було враховано положення ч. 2 ст. 40 Закону.
Отже, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 17 травня 2011 року підлягає скасуванню, а ухвала господарського суду Миколаївської області від 22 березня 2011 року -залишенню без змін.
На підставі зазначеного та керуючись ст. ст. 93, 106, 111-5, 111-7, 111-9 -111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "МЕГАБАНК" задовольнити.
2. Касаційну скаргу Шульги Д.Л. задовольнити.
3. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17 травня 2011 року скасувати.
4. Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 22 березня 2011 року зі справи № 5/317/09 залишити без змін.
Головуючий І. А. Плюшко
Судді Н. О. Кочерова
С. С. Самусенко