"20" липня 2011 р. Справа № 18/387/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. -головуючого,
Владимиренко С.В.,
Мележик Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Промсантехніка" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17 травня 2011 року у справі № 18/387/11 Господарського суду Полтавської області за позовом Закритого акціонерного товариства "Нікопольський завод технологічного оснащення", Дніпропетровська область, до Відкритого акціонерного товариства "Промсантехніка", Полтавська область, про стягнення 168 901,05 грн.,
за участю представників сторін:
позивача -не з'явився;
відповідача -ОСОБА_1 (дов. № 160 від 19.07.11),
У лютому 2011 року позивач ЗАТ "Нікопольський завод технологічного оснащення" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ВАТ "Промсантехніка" про стягнення 168 901,05 грн.
Вказував, що 05.06.07 між ним та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № 05-1/172, згідно умов якого він (продавець) зобов'язався виготовити та здійснити поставку продукції виробничо-технічного призначення покупцю (відповідачу), а покупець -прийняти продукцію та здійснити її оплату.
Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині оплати отриманої продукції, позивач просив стягнути з відповідача 166 372,19 грн. основного боргу та 2 528,86 грн. пені, а всього -168 901,05 грн.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 31 березня 2011 року (суддя Босий В.П.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17 травня 2011 року (колегія суддів у складі: Істоміна О.А. -головуючий, Барбашова С.В., Білецька А.М.) позов задоволено.
Постановлено стягнути з ВАТ "Промсантехніка" на користь ЗАТ "Нікопольський завод технологічного оснащення" 166 372,19 грн. основного боргу, 2 528,86 грн. пені, 1 689,01 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Судові акти мотивовані посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині оплати отриманої продукції, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті боргу та пені.
У касаційній скарзі ВАТ "Промсантехніка", посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 664 ЦК України та ст. 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 05.06.07 між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу № 05-1/172, згідно умов якого продавець (позивач) зобов'язався виготовити та здійснити поставку продукції виробничо-технічного призначення покупцю (відповідачу), а покупець -прийняти продукцію та здійснити її оплату.
Пунктами 2.3, 2.4. договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний, на підставі виставлених рахунків продавцем, протягом 3-х банківських днів від дня узгодження сторонами місячної поставки та підписання відповідної специфікації оплатити 50 % від вартості місячної поставки та зробити остаточний розрахунок протягом 720-ти (сімсот двадцяти) банківських днів від дня отримання готової продукції.
Додатковою угодою № 1 від 13.02.08 розділ 2 договору було доповнено пунктом 2.4. в наступній редакції: "Оплату по специфікації № 1 від 25.06.07 та № 2 від 05.07.07 провести: передоплату у розмірі 18 тис. грн.; остаточно розрахуватися протягом 60 банківських днів з дня отримання готової продукції покупцем. Дію договору продовжено до 31.12.08".
Додатковою угодою № 2 від 05.06.07 сторони дійшли згоди провести кінцевий розрахунок протягом 300 (трьохсот) банківських днів з дня отримання готової продукції покупцем.
Додатковою угодою № 3 від 30.12.08 сторони погодили п. 2, п. 2.4 договору викласти в наступній редакції: "Остаточний розрахунок провести протягом 720 (семисот двадцяти) банківських днів з дня отримання готової продукції покупцем. Продовжити строк дії договору до 31.12.10".
Судами встановлено, що на виконання умов договору позивачем, відповідно до погоджених сторонами специфікацій № 1 від 25.06.07 та № 2 від 05.07.07 до договору, була відвантажена продукція на загальну суму 184 372,19 грн., що підтверджується видатковими накладними №№ 100, 101 від 12.02.08.
На оплату поставленої продукції позивачем відповідачу було виставлено рахунки № 379 від 13.07.07 та № 398 від 18.07.07.
Відповідно до зазначених вище положень договору відповідач був зобов'язаний здійснити повний розрахунок за отриману продукцію до 24.12.10, проте зазначені рахунки відповідачем оплачені частково, в зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 166 372,19 грн.
Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
В порушення зазначеним обставинам та правовим нормам, відповідачем не надано належних доказів виконання ним зобов'язання в частині повної оплати отриманої продукції, що стало обґрунтованою підставою до задоволення судами позову в частині стягнення боргу.
Крім того, п. 6.2 договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати отриманої продукції покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,5 % від неоплаченої продукції за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня.
В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Встановивши порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині оплати отриманої ним продукції, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача пені за порушення ним грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.
Посилання касаційної скарги на ту обставину, що строк для оплати отриманої продукції ще не настав, не заслуговують на увагу суду, оскільки спростовуються п. 2, п. 2.4 договору, в редакції додаткової угоди № 3 від 30.12.08, якими встановлено порядок оплати отриманої продукції.
Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.
Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Промсантехніка" залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17 травня 2011 року у справі № 18/387/11 залишити без змін.
Головуючий суддя: Н.Г.Дунаєвська
Судді: С.В. Владимиренко
Н.І. Мележик