22 червня 2011 р. № 20/392
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
суддів:Козир Т.П.,
Кота О.В.,
Малетича М.М.,
Мирошниченка С.В.,
Панової І.Ю.,
розглянувши заявутовариства з обмеженою відповідальністю "Мігбуд"
про перегляд Верховним Судом України
постанови
у справі
за позовом
до
про
та за зустрічним позовом
до
про Вищого господарського суду України від 07.04.2011
№ 20/392
товариства з обмеженою відповідальністю "Нотекс"
товариства з обмеженою відповідальністю "Мігбуд"
стягнення 174 908,57 грн.,
товариства з обмеженою відповідальністю "Мігбуд"
товариства з обмеженою відповідальністю "Нотекс"
стягнення 55 184,12 грн.,
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.10.2010 первісний позов задоволено повністю, зустрічний позов задоволено частково.
Постановою Київського апеляційного господарського суду 18.01.2011 вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 07.04.2011 касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Мігбуд" та товариства з обмеженою відповідальністю "Нотекс" залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2011 та рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2010 залишено без змін.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Мігбуд" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 07.04.2011 у даній справі.
Заявник просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 07.04.2011.
Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 20.04.2010 у справі №5/209, від 06.10.2010 у справі №32/125 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме статті 321 Господарського кодексу України та статті 844 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.
Предметом позовних вимог у справі №20/392 є стягнення з відповідача заборгованості , пені, річних та збитків від інфляції за невиконання умов укладеного договору підряду на виконання робіт по улаштуванню паль підпірної стінки при будівництві житлового будинку. Приймаючи постанову від 07.04.2011 у цій справі, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, визнав обґрунтованими їх висновки про наявність підстав для задоволення первісного позову повністю та про часткове задоволення зустрічної позовної заяви, посилаючись на те, що в порушення умов договору відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі оплатив позивачу виконані ним роботи. Крім того, судом касаційної інстанції було зазначено, що вартість робіт за договором підряду може визначатися складанням приблизного або твердого кошторису, при цьому кошторис вважається твердим, якщо договором не передбачено інше, а зміни до твердого кошторису можуть бути внесені лише за погодженням сторін. При цьому, покладені в основу постанови висновки обґрунтовувалися положеннями статей 525, 526, 530, 601, 625 Цивільного кодексу України, статтями 193 , 202, 203, 230, 232, 321 Господарського кодексу України.
Приймаючи постанову Вищого господарського суду України від 20.04.2010 у справі №5/209, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення первісних позовних вимог та відмову у задоволенні зустрічного позову, посилаючись на те, що підрядник (позивач за первісним позовом) самостійно , в односторонньому порядку змінив умови договору підряду, збільшивши договірну ціну з підстав, не передбачених у договорі. Предметом позовних вимог у даній справі є внесення змін до договору підряду на капітальне будівництво в частині визначення загальної суми договору, зобов'язання прийняти виконані роботи, стягнення заборгованості та штрафних санкцій. У постанові Вищого господарського суду України від 20.04.2010 у справі №5/209, якою було скасовано рішення попередніх інстанцій, відмовлено у задоволенні первісного позову та задоволено зустрічний позов, суд касаційної інстанції зазначив, що договірна ціна , за договором може змінюватись виключно за взаємною згодою сторін, шляхом підписання додаткової угоди, проте підрядник самостійно збільшив загальну вартість робіт на завершальній стадії будівництва. Водночас, касаційний суд зазначив, що апеляційний суд не взяв до уваги надані відповідачем (за первісним позовом) докази, а саме підписані акти виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт КБ-3, які підписані від замовника не уповноваженою особою, яка діяла з перевищенням своїх службових повноважень.
Приймаючи постанову Вищого господарського суду України від 06.10.2010 у справі №32/125, предметом позовних вимог у якій є стягнення суми основного боргу за договором субпідряду на будівництво житлового будинку, пені, інфляційних витрат та 3 % річних, суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційної інстанції - без змін. При цьому, з урахуванням того, що заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу перевищувала розмір встановленої суми, відповідно до проектно-кошторисної документації, суд касаційної інстанції виходив з відсутності погодження сторонами змін до проектно-кошторисної документації та внесення відповідних змін до договору, на якому ґрунтуються господарські відносини між позивачем та відповідачем, що виключає наявність зобов'язання у відповідача.
Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 11116 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
До заяви про перегляд судового рішення було додано різні за змістом судові рішення, в яких, на думку заявника, має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права. Однак, судові рішення, на які подана заява про перегляд, і судове рішення Вищого господарського суду України, на яке здійснюється посилання, свідчать про наявність у них різних встановлених судами фактичних обставин, в залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних висновків.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що посилання товариства з обмеженою відповідальністю "Мігбуд" на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права не підтверджені доданими до заяви матеріалами. Відтак, відсутні умови, визначені статтею 11116 Господарського процесуального кодексу України, для допуску до провадження Верховного суду України справи №20/392 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Мігбуд" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 07.04.2011 у цій справі.
Керуючись статями 86, 11114-11121 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Мігбуд" у допуску справи №20/392 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддя Т. Козир
Судді О. Кот
М. Малетич
С. Мирошниченко
І. Панова